Злочини та покарання за Статутами Великого Князівства Литовського

Содержание:ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ІНСТИТУТУ ЗЛОЧИНУ ТА ПОКАРАНЬ 6 Висновки до розділу 1 11 РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ЛИТОВСЬКИХ СТАТУТІВ ЯК ДЖЕРЕЛ ПРАВА 12 2.1. Передумови прийняття Литовських статутів. 12 2.2. Структура, зміст та значення Литовських статутів як джерела литовсько-руського права 16 2.3. Литовські статути як джерело кримінального та кримінально-процесуального права 19 РОЗДІЛ 3. ЕВОЛЮЦІЯ ІНСТИТУТУ ЗЛОЧИНУ ТА ПОКАРАННЯ У ЛИТОВСЬКО-ПОЛЬСЬКУ ДОБУ 24 3.1. Інститут злочину 24 3.2. Інститут покарання 28 ВИСНОВКИ 35 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 37  

Вступление:Людина, її права і свободи, відповідно до Конституції України, проголошені найважливішою соціальною цінністю. Злочин є соціальним явищем, яке характеризується антисуспільною спрямованістю і спричиняє руйнацію створюваних людьми умов життєдіяльності. Злочин – це соціальна оцінно-правова характеристика суспільних відносин. Саме умисна (необережна) дія або бездіяльність людини, яка порушує встановлені юридичні норми співжиття людей, характеризує такі ознаки злочину, як суспільна небезпека, винність, протиправність і караність. При цьому формування системи захисту прав і свобод людини, зокрема інструментарієм кримінального права, потребує вивчення історичного досвіду становлення інститутів кримінального права на українських землях. Найбільш цікавими є періоди активного реформування правової системи. Одним з таких періодів є період входження українських земель до складу Великого князівства Литовського, оскільки цей період пов’язується з активним розвитком сфери правотворення. Унікальність Литовських Статутів полягає у тому, що вони тривалий час були основним джерелом права – в тому числі і кримінального на українських землях, переважна більшість яких перебували у складі Великого князівства Литовського. Кілька століть Литовські Статути були основним збірником права, в тому числі й кримінального, на Україні, навіть у тій частині, яка була приєднана до Польщі. Литовський статут фактично був основним джерелом українського права на Гетьманській Україні і становив основне джерело кодексу «Права, по которым, судится Малороссийский народ». На Правобережній Україні Литовський Статут діяв аж до скасування указом царя Миколи І з 25 червня 1840 р. Деякі нормативні положення Литовського Статуту були внесені до збірників законів Російської Імперії і зберегли законну силу в Чернігівській і Полтавській губерніях аж до 1917 р. Кримінально-правові положення Литовських Статутів вперше на українських землях документально закріпили принципи і засади, що на сьогоднішній день вважаються основоположними засадами кримінального права. Таким чином, дослідження історії становлення українського права загалом, та кримінального права зокрема, є неможливим без дослідження відповідних положень Литовських Статутів. Наведене свідчить про актуальність теми даної роботи на сьогоднішній день. Проблематику кримінально-правових норм в Литовських статутах в різний час досліджували І. М. Гайворонська, М. В. Єпур, Х. В. Майкут, Ю. М. Нікольченко, І. Я. Терлюк, В. В. Товста та ін. Інститут покарання у праві Великого князівства Литовського вивчали також Г. Демченко, Т. Довнар, С. Ковальова, П. Музиченко, І. Старостіна, тощо. Вказаними вченими розглядались окремі аспекти покарання, зокрема підстави застосування, пом’якшуючі та обтяжуючі обставини, особливості виконання покарання, тощо, однак принципи покарання, як системний фактор, увагу зазначених дослідників не привертали. М. В. Єпур в дисертації «Еволюція інституту покарання на українських землях Великого князівства Литовського» (2012), та у численних наукових статтях досліджує особливості становлення і трансформації інституту покарання на руських землях, що входили до Великого князівства Литовського. Автором наводиться періодизація розвитку кримінального права Великого князівства Литовського, наводиться система покарань. При цьому, системі злочинів та окремим процесуальним питанням автор оцінки не дає. І. М. Гайворонська широко досліджувала аспекти застосування примирних процедур в кримінальному праві Великого князівства Литовського, однак без прив’язки до системи злочинів та покарань. В роботах Х. В. Майкут розглядається загальний вплив Литовських статутів на українське право, поза контекстом кримінально-правових норм. Таким чином, повне і комплексне дослідження Литовських статутів, як джерела кримінального права на сьогоднішній день відсутнє. Метою роботи є аналіз інституту злочину та покарання у Русько-Литовському праві та визначення значення Литовських Статутів для подальшого розвитку українського кримінального права. Відповідно до зазначеної мети було поставлено наступні завдання роботи: 1. Дати загальну характеристику інститутам злочину і покарання, як ключовим інститутам кримінального права. 2. Дати загальну характеристику Литовських статутів, як джерела русько-литовського права, зокрема, кримінального та кримінально-процесуального. 3. Охарактеризувати особливості становлення та розвитку інститутів злочину та покарання в литовсько-руському праві. Об’єктом дослідження виступають інститути злочину та покарання у сфері притягнення до кримінальної відповідальності за Литовськими статутами. Предметом – закономірності виникнення та становлення інститутів злочину і покарання Литовсько-Руської держави, кримінально-правові норми, зафіксовані в Статутах Великого князівства Литовського та самі Литовські статути, як юридичні документи.  

Выводы:Новий, якісно інший, етап розвитку інститутів кримінального права на Литовсько-Руських землях пов'язується із прийняттям та запровадженням загальнообов’язкових кодексів, єдиних для всієї Литовської держави – Статутів Великого князівства Литовського. Вказаними Статутами регулювались всі основні сфери суспільного життя, в тому числі і питання кримінальної відповідальності за злочини. Таким чином як результат дії вказаних Статутів можна визначити уніфікацію системи злочинів на землях Литовської держави, та загальних засад призначення покарання. Затвердження нормативно-правових актів як пануючого джерела права зумовило зростання рівня юридичної техніки. Литовськими Статутами запроваджуються прогресивні на той час ідеї кримінально-правової думки, зокрема щодо принципів призначення покарань, визначення суб’єкта злочину, формування переліку обставин, які обтяжують або пом’якшують покарання, підстав для звільнення від покарання, трансформується зміст та наповненість мети покарання. Цей етап розвитку інституту покарання характеризувався удосконаленням теорії покарання. Так, суб’єктом злочину за литовсько-руським правом XVI ст. визначалась осудна фізична особа, як безпосередній виконавець злочину, так і його співучасники. Критерієм осудності виступав вік злочинця; відбувалось становлення поняття сильного душевного хвилювання як критерію осудності. За загальним правилом, суб’єктом вважалася винна особа, однак у значній кількості випадків покарання накладалося і без наявності або без доведення вини. Визначено, що разом із метою, яку переслідувало покарання на попередніх етапах розвитку, помітні й інші цілі покарання. Держава ставить за мету насамперед підтримувати «спокой посполитий» і запобігти новим злочинам. Загальна та спеціальна превенція досягається не тільки залякуванням, а і намаганням морально та емоційно вплинути на злочинця і на суспільство у цілому. На розвиток мети покарання вплинула церква. Розглядаючи злочин як гріх, вона трактувала покарання як Божу кару, відплату злочинцю за заподіяне ним зло, як спокуту гріха. Встановлено, що мета покарання виступала первинною по відношенню до видів покарання. Становлення нових цілей покарання зумовило появу стрункої системи особистісних покарань, які поступово почали відтісняти майнові покарання на другий план. Поняття злочину у праві Литовсько-Руської держави зазнавало трансформації. На етапах панування звичаєвого права злочин розумівся як заподіяння шкоди, згодом (із другої половини XV ст.) трактувався як проступок. Суб’єктом злочину могли бути як окремі особи, винні у вчиненні злочину, так і групи осіб, відповідальні за чужу провину. Від кримінальної відповідальності звільнялися божевільні й особи, які не досягли визначеного законом віку. Якщо в діях особи не було умислу чи необережності, то кримінальне покарання не застосовувалося. Обставинами, що звільняли від кримінальної відповідальності, були необхідна оборона і крайня необхідність. Було зроблено першу спробу сформулювати презумпцію невинності (1566 р.). Чітко розрізнялись як стадії злочинної діяльності намір, підготовка до злочину й замах. Види злочинів поділялися залежно від об’єктів злочинного посягання та способу порушення справ у суді. Основною метою покарання визначалось попередження вчинення злочинів (залякування), відшкодування заподіяної шкоди, відплата (помста). Одночасно з цим, система покарань мала становий характер, зокрема, при визначенні покарання за вбивство одним із основних критеріїв призначення покарання була станово-класова належність злочинця та потерпілого. В Литовських статутах сформульовано основні принципи кримінального права, що є невід’ємними елементами даної галузі права і в сьогоднішніх умовах, зокрема, до системи принципів призначення покарання вводиться принцип наявності вини, вводиться обов’язкова співмірність тяжкості злочину і тяжкості покарання, принцип трактування всіх сумнівів на користь підсудного у справах про злочини, покаранням за які визначалась смертна кара.  

Литература:1. Атоян О. Н. История государства и права Украины / О. Н. Атоян. – Луганск : РИО ЛИВД, 2001. – 472 с. 2. Заруба В. М. Історія держави і права України : навч. посіб. для студ. вищих навч. закладів / В. М. Заруба ; Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ. – К. : Істина, 2006. – 416 с. 3. Історія держави і права України : підруч. для юрид. вищих навч. фак. і закладів / А. Й. Рогожин, В. Д. Гончаренко, М. М. Страхов та ін. ; за ред. А. Й. Рогожина. – Ч.1. – Харків : Основа, 1996. – 448 с. 4. Історія держави і права України : підручник / А. С. Чайковський (кер. авт. кол.), В. І. Батрименко, Л. О. Зайцев, О. Л. Копиленко та ін. ; за ред. А. С. Чайковського. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – 512 с. 5. Карпушин М. П. Уголовная ответственность и состав преступления / М. П. Карпушин, В. И. Курляндский. – М. : Юрид. лит., 1974. – 232 c. 6. Кримінальне право України: Загальна частина : підручник / М. І. Бажанов, Ю. В. Баулін, В. І. Борисов та ін. ; за ред. проф. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – 2-ге вид., перероб. і допов. – К. : Юрінком Інтер, 2005. – 480 с. 7. Музиченко П. П. Історія держави і права України : навч. посіб. / П. П. Музиченко. – 4-те вид., стер. – К. : Т-во «Знання», КОО, 2003. – 429 с. 8. Скакун О. Ф. Теорія права і держави : підручник. – 2-ге видання / О. Ф. Скакун. – К. : Алерта; ЦУЛ, 2011. – 520 с. 9. Терлюк І. Я. Історія держави і права України : навч. посіб. для вищих навч. закл. / І. Я. Терлюк. – К. : Атіка, 2011. – 943 с. 10. Терлюк І. Я. Історія українського права від надавніших часів до XVIII століття : начальний посібник з історії держави і права України / І. Я. Терлюк. – Львів : Львівський інститут внутрішніх справ при НАВС України, 2003. – 156 с. 11. Терлюк І. Я. Огляд історії кримінального права України : навч. посіб. / І. Я. Терлюк – Львів : Ліга-Прес, 2007. – 92 с. 12. Юридична енциклопедія : В 6 т. / Редкол. : Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) та ін. – К. : «Укр. енцикл.», 1998. – 744 с. 13. Гайворонська І. М. Примирення сторін кримінального конфлікту за Литовськими статутами / І. М. Гайворонська // Університетські наукові записки. – 2009. – № 2 (30). – С. 24–27. 14. Єпур М. В. Руська правова традиція як фактор формування інституту покарання в законодавстві Великого князівства Литовського / М. В. Єпур, відп. за вип. Ю. М. Оборотов // Актуальні проблеми держави та права : збірник наукових праць. – Вип. 48. – Одеса : Юридична література, 2009. – С. 115–120. 15. Єпур М. В. Покарання за злочини проти євреїв та за злочини євреїв у Великому князівстві Литовському / М. В. Єпур // Актуальні проблеми політики: збірник наукових праць. – Вип. 40. – Одеса : Фенікс, 2010. – С. 473?479. 16. Єпур М. В. Загальні принципи призначення покарання у писаному литовсько-руському праві XVI ст. / М. В. Єпур // Держава і право : збірник наукових праць ; Юридичні і політичні науки. – Вип. № 53. – 2011. – С. 145–151. 17. Єпур М. В. Принципи та мета покарання за державні злочини у Статутах Великого князівства Литовського / М. В. Єпур // Актуальні проблеми формування громадянського суспільства та становлення правової держави : збірник наукових праць міжнародної науково-практичної конференції. – Черкаси, 2010. – С. 105–106. 18. Лановенко К. Є. Історичний досвід використання оціночних понять у кримінальному законодавстві України / К. Є. Лановенко // Митна справа. – 2011. – № 1 (73). – С. 248–254. 19. Майкут Х. В. Литовські статути та їх застосування в Україні / Х. В. Майкут // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. – 2008. – № 2. – С. 34–42. – (Серія : Юридична). 20. Микитчик О. В. Сутність злочину як правового явища / О. В. Микитчик // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2000. – № 3. – С. 17–24. 21. Микитчик О. В. Злочин як предмет філософсько-правового аналізу / О. В. Микитчик // Вісник Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. – 2001. – Вип. 35. – С. 41–45. – (Серія : Філософія. Політологія). 22. Нікольченко Ю. М. Артефактні документи як джерела вивчення Литовських статутів / Ю. М. Нікольченко, Г. М. Лисенко // Гілея: Науковий вісник : зб. наук. праць : Історичні науки. Філософські науки. Політичні науки. – К., 2011. – Спецвипуск. – С. 193–198. 23. Товста В. В. Норми кримінального права у третьому статуті Великого князівства Литовського 1588 р. / В. В. Товста // Молодіжний науковий вісник Української академії банківської справи Національного банку України. – 2012. – № 1 (2). – С. 20–24. – (Серія : Юридична). 24. Статут Великого княжества Литовского 1529 года Електронний ресурс. – Режим доступу : http://sb7878.ucoz.ru/publ/34-1-0-62. 25. Статут Вялікага княства Литовского 1566 года Електронний ресурс / «Ізборник». – Мінск, 2003; за вид. 1855 року // Електронна бібліотека давньої української літератури. – Режим доступу : http://litopys.org.ua/statut2/st1566.htm. 26. Статут Великого княжества Литовского 1588 года Електронний ресурс / Подг. О. Лицкевич. – Мн., 2002-2003. – Режим доступу : http://starbel.narod.ru/statut1588.htm. 27. Статут Великого княжества Литовского 1588 года Електронний ресурс / Подг. О. Лицкевич. –Мн., 2002-2003. – Режим доступу : http://starbel.narod.ru/statut1588.htm.