Правозахисний рух в Україні

Содержание:ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРАВ ЛЮДИНИ 6 Висновки до 1 розділу 10 РОЗДІЛ 2. ПЕРЕДУМОВИ ВИНИКНЕННЯ ПРАВОЗАХИСНОГО РУХУ В УРСР 12 Висновки до 2 розділу 21 РОЗДІЛ 3. ПРАВОЗАХИСНИЙ РУХ В УКРАЇНІ 22 3.1. Напрямки правозахисного руху 22 3.2. Основні документи правозахисного руху 24 Висновки до 3 розділу 26 ВИСНОВКИ 27 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 29  

Вступление:Актуальність теми. Рух за права людини має довгу історію. У Європі він бере свій початок в епоху Просвітництва й корениться в протестантській етиці та в русі левелерів у Англії. Пізніше основи прав людини визначили такі видатні мислителі, як: Жан-Жак Руссо, Клод-Адріан Гельвецій, Корнель, Дідро. «Кожна людина народжується вільною, і ніхто не має права обмежити її свободу», – саме під таким гаслом відбувалося становлення руху за права людини в Європі. 1775 року борці за права людини перемагають у США, 1789 року – у Франції. З’являються два основні документи – Конституція США та Декларація прав людини й громадянина. Період після закінчення Другої світової війни ознаменувався широким поширенням системи демократичних цінностей, що знайшло своє віддзеркалення у висуненні на перший план проблематики міжнародного захисту прав людини. Провідна роль в цьому процесі належала і належить міжнародним правозахисним організаціям. У подальші роки завдяки діяльності правозахисного руху була створена потужна міжнародно-правова база з прав людини, а також розроблені процедури імплементації міжнародних зобов’язань в області прав людини у законодавство окремих держав. Розвиток міжнародного правозахисного руху призвів до виникнення і розвитку аналогічних процесів і в СРСР (зокрема в УРСР). Зародження і становлення правозахисних рухів в УРСР здійснювалось за умови жорсткої протидії державних інституцій, і, відповідно, особливістю становлення даної категорії в Україні був її позадержавний (громадський) характер. На сьогоднішній день правозахисний рух можна розглядати як реальний суб’єкт сучасної системи правових та політичних відносин. Історія розвитку правозахисного руху потребує ретельного осмислення і має актуальне політичне значення, оскільки питання захисту прав людини грають найважливішу роль як у внутрішньодержавних, так і в міждержавних відносинах. Наведене свідчить про актуальність теми даної роботи на сьогоднішній день. Проблематика становлення та сутності прав людини як така широко досліджується в межах теорії держави і права, а також політології. При цьому дослідження мають загальний характер і зорієнтовані саме на сутність прав людини та основні етапи їх становлення, а не на правозахисну діяльність. Історичні передумови виникнення, становлення та розвитку правозахисних рухів на Українських землях досліджувалась в межах історії держави і права України, а також історії України, зокрема такими науковцями як Ф. М. Кирилюк, М. І. Обушний, М. І. Хилько, І. Я. Терлюк, однак дослідження розвитку Української держави та становлення її політико-правових інституцій мали загальний характер, та не мали своїм основним об’єктом дослідження сутність, особливості зародження, формування, становлення, закономірності розвитку правозахисних рухів в Українській державі. Проблематику формування та становлення правозахисного руху в Україні досліджували, зокрема, К. Антонець, Л. Ведмідь, Є. Захаров, О. Зінкевич, І. Кузнєцова, Г. Мірошніченко, В. Овсієнко, О. Погорельський, І. Темех, О. Шевченко тощо. Так, дослідження К. Антонець стосувались особливостей діяльності дисидентів в УРСР, і, відповідно, правозахисний рух розглядався як один із ключових напрямків діяльності дисидентів. Роботи Л. Ведмідь та О. Зінкевича присвячуються діяльності Української Гельсинської спілки, як ключової правозахисної організації УРСР, визначаються передумови її заснування, основні напрямки діяльності, документи, що видавались даною організацією, тощо. Численні дослідження Є. Захарова присвячено особливостям формування правозахисних рухів та організацій в сучасній Україні, проблемам їх практичної діяльності та нормативного регулювання. Дослідження І. Темех також орієнтовані на сьогодення, однак стосуються безпосередньо правового статусу правозахисних організацій. Таким чином, окремі аспекти становлення та формування правозахисних рухів в Україні досліджуються різними науками та дослідниками. При цьому, об’єктом їх дослідження найчастіше виступає не зазначена проблематика в комплексі, а окремі її аспекти. Метою роботи є встановлення сутності та особливостей формування та розвитку правозахисних рухів в Україні, а також формулювання висновків теоретичного характеру з окресленої проблематики. Відповідно до вказаної мети було поставлено наступні завдання даного дослідження: 1. Дослідити сутність категорії «права людини». 2. Визначити особливості зародження та становлення правозахисного руху в УРСР. 3. Визначити основні напрямки та документи правозахисних рухів. Об’єктом дослідження виступає український правозахисний рух, предметом – ґенеза, історичні умови формування, сутність та тенденції розвитку правозахисного руху в Україні.  

Выводы:Зміни у свідомості людей щодо необхідності визнання прав людини, відродження національної культури, боротьби з русифікацією, що сформувалися в українському суспільстві у другій половині ХХ ст., еволюціонуючи від культурологічного нонконформізму до відвертого громадянського протистояння тоталітарній владі, визначили подальші напрями опозиційної діяльності в рамках радянської системи в боротьбі за людську гідність, справедливість, духовну незалежність. Такі цінності, як самоповага, індивідуалізм, культ свободи та самовираження, загальнолюдські цінності та гуманізм без сурогатних домішок класового підходу, повага до природних етичних норм стали базовими цінностями для представників правозахисного руху у 70-х – 80-ті роки ХХ ст., а їх діяльність зосередилася на відстоюванні законних прав людини, створенні умов для всебічної реалізації особи, її інтересів, прагнень у всіх сферах життєдіяльності суспільства. Саме прояви активної громадянської позиції діячів правозахисного руху, що поєднали в собі відстоювання індивідуальних прав особи (громадянських, політичних, соціальних тощо) з правом народу на власну національно-культурну ідентичність та національну державність, демократизували тогочасний радянський державний устрій, значною мірою спричинивши вихід нашої країни з апатичного, стагнаційного духовного стану, сприяють і нині становленню правової держави і громадянського суспільства в сучасній Україні. Особливе місце всередині дисидентського світу займав правозахисний рух, який об’єднав розрізнені прояви незалежної громадянської і культурної ініціативи в єдине ціле. Правозахисники створили єдине інформаційне поле, підтримуване самої дисидентської активністю, що радикально відрізнялася ситуацію 1960-х – 1980-х від розрізнених спроб створити політичне підпілля в 1950-і рр. З середини 1960-х по початок 1980-х рр. цей напрямок незалежної громадянської активності абсолютно домінувало на суспільній сцені. У центрі уваги правозахисників було положення про дотримання прав людини в СРСР і невідповідність цього положення Загальній декларації прав людини ООН. Саме в сфері правозахисної діяльності сформувалися основні дисидентські незалежні («неформальні», за пізнішою термінологією) організації: Комітет прав людини (1970 р.), Ініціативна група захисту прав людини (травень 1969 р.). Московська, Українська і ряд республіканських груп сприяння виконанню Гельсінських угод (починаючи з 1976 р.), Комітет захисту прав віруючих, Комісія із розслідування використання психіатрії в політичних цілях. Після закінчення «холодної війни» і розпаду «радянського блоку» у західному дослідному співтоваристві значно активізувався інтерес до проблематики захисту прав людини. Особливий акцент західні автори робили на роль, яку зіграв міжнародний правозахисний рух в дискредитації та ліквідації авторитарних режимів у країнах Центральної і Східної Європи, а також у їх демократичній трансформації. На жаль, сьогодні розвиток правозахисних організацій в Україні пригальмовано. Окрім констатації фактів правозахисні організації практично ніяк не здатні впливати на ситуацію, що склалася в сфері захисту прав людини.  

Литература:1. Загальна теорія держави і права / Цвік М.В., Петришин О.В., Авраменко Л.В., Бенедик І.В., Биля-Сабадаш І.О. та ін.; за ред. М.В. Цвіка, О.В. Петришина ? Х.: Право, 2010. – 584 с. 2. Історія держави і права України : підручник / А. С. Чайковський (кер. авт. кол.), В. І. Батрименко, Л. О. Зайцев, О. Л. Копиленко та ін. ; за ред. А. С. Чайковського. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – 512 с. 3. Історія України: підручник для студ. вузів / В. К. Баран, Л. В. Войтович, Я. Й. Грицак та ін. ; відп. ред.: Ю. Ю. Сливка . – Вид. 3-тє, перероб. і доп . – Львів : Світ, 2002 . – 519 с. 4. Історія держави і права України. У 2-х ч. Частина 2 : підручник для юрид. вищих навч. закладів і факультетів / за ред. А. Й. Рогожина. – К. : Ін Юре, 1996. – 448 с. 5. Лазарович М. В. Iсторiя України : навчальний посібник / М. В. Лазарович. – 2-ге вид., доп., перероб. – Тернопiль, 1999. – 147 с. 6. Музиченко П. П. Історія держави і права України : навч. посіб. / П. П. Музиченко. – 4-те вид., стер. – К. : Т-во «Знання», КОО, 2003. – 429 с. 7. Політологія. Навчальний посібник / Ф.М. Кирилюк, М.І. Обушний, М.І. Хилько та ін.; За ред. Ф.М. Кирилюка - К.: Здоров’я, 2004.- 776 c. 8. Скакун О.Ф. Теорія держави і права : підручник / Пер. з рос. — Харків : Консум, 2001. — 664 с. 9. Терлюк І. Я. Історія держави і права України : навч. посібник для вищих навч. закл. / І. Я. Терлюк. – К. : Атіка, 2011 – 943 с. 10. Українська Гельсінкська Група 1978-1982 : документи і матеріали / О. Зінкевич (ред.). – Торонто-Балтимор : Укр. вид-во «Смолоскип» ім. В. Симоненка, 1983. – 998 с. 11. Шляхтун П.П. Політологія (теорія та історія політичної науки) / Шляхтун П.П. – К. : Либідь, 2002. – 576 c. 12. Овсієнко В. Світло людей: Мемуари та публіцистика. У 2 кн. Кн. IІ – 2-ге видання, доп. Харків : – Харківська правозахисна група; К. : Смолоскип, 2005. – 352 с. 13. Права людини й оновлення Конституції України : колективна монографія / Праці лабораторії дослідження теоретичних проблем прав людини юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка. – Львів : Малий видавничий центр юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка, 2011. – Вип. 5. – 184 с. 14. Ведмідь Л. А. Меморандуми Української гельсінської групи як джерело вивчення правозахисного руху в Україні / Л. А. Ведмідь // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – 2004. – № 74-76 – С. 121–124. – (Серія : Історія). 15. Зінкевич О. Комітет гельсінкських гарантій для України / О. Зінкевич // Українська гельсінкська група. До 30-річчя створення: історія, документи. – К. : Смолоскип, 2006. – С. 112–114. 16. Мірошниченко Г. Захист прав людини: тенденції негативні / Г. Мірошниченко // Юр. Газета. – № 50. – 13 грудня 2007 року – С. 6. 17. Лушин А.И. Правозащитное движение как социальный феномен советского общества // Органы юстиции и становление гражданского общества. Материалы научно-практической конференции: Сборник статей. – Саранск : Тип. «Рузаев. Печатник», 2003. – С. 28-31 18. Погорельский А. В. ООН и НПО: новый подход к формированию концепции международного правозащитного движения / А. В. Погорельский // Панорама – 2007 : сб. науч. тр. – Воронеж, 2007. – С. 186–190. 19. Погорельский А. В. Роль и место правозащитного движения в современной системе международных отношений / А. В. Погорельский // Вестн. Воронеж. гос. ун-та. Серия: Лингвистика и межкультурная коммуникация. – 2008. – № 1. – С. 96–102. 20. Романкина И. А. Идейная и политическая трансформация в правозащитном движении в конце 60-х – первой половине 70-х годов ХХ века // Исторические чтения КГПИ. Вып. 2./ Отв. ред. Н.С. Ватник. – Коломна : КГПИ, 2002. –С. 12–16. 21. Шевченко О. Правозахисна діяльність Гельсінського руху в Україні (середина 70-х – 80-ті роки ХХ ст.) / О. Шевченко // Вісник Академії правових наук України. – 10/2011. – № 4 . – С. 70–79. 22. Антонець К. Діяльність дисидентів в Україні Електронний ресурс / К. Антонець ¬– Режим доступу : http://narodna.pravda.com.ua/history/ 4b4fd724e5c2f/. 23. Кузнєцова І. 35 років Гельсінському акту. Український правозахисний рух Електронний ресурс / І. Кузнєцова. ¬– Режим доступу : http://www.radiosvoboda.org/content/article/2116685.html. 24. Офіційний сайт Української Гельсінської спілки з прав людини Електронний ресурс. ¬– Режим доступу : http://helsinki.org.ua.