Поиск по каталогу
расширенный поиск
Украина, г.Киев
тел.: (066)772-50-34
(098)902-14-71
(093)107-18-04

email: info@7000.kiev.ua
Право»

Законодавче забезпечення права на відпочинок в Україні

Карточка работы:7344-2013б
Цена:
Тема: Законодавче забезпечення права на відпочинок в Україні
Предмет:Право
Дата выполнения:2013
Специальность (факультет):Правознавство
Тип:Дипломна робота
Задание:
ВУЗ:Київський Національний Економічний Університет ім.Вадима Гетьмана (КНЕУ)
Содержание:ВСТУП 3 РОЗДІЛ І 8 СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ ПЕРЕДУМОВИ СУЧАСНОЇ МОДЕЛІ РЕГУЛЮВАННЯ ЧАСУ ВІДПОЧИНКУ 8 1.1. Час відпочинку як економічна і правова категорія 8 1.2. Теоретичні та законодавчі основи права на відпочинок 19 1.3. Історія становлення і розвиток законодавства України про час відпочинку 31 РОЗДІЛ ІІ 42 ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЧАСУ ВІДПОЧИНКУ В УКРАЇНІ 42 2.1 Основні класифікації часу відпочинку 42 2.2. Види відпочинку за законодавством України 47 2.2.1 Перерви протягом робочого 47 2.2.2 Щоденний відпочинок 56 2.2.3 Вихідні, святкові та неробочі дні 59 2.3 Характерні риси законодавчого закріплення відпусток 71 РОЗДІЛ ІІІ 93 МІЖНАРОДНІ СТАНДАРТИ ПРАВА НА ВІДПОЧИНОК 93 3.1. Правове регулювання часу відпочинку в зарубіжних країнах 93 3.2. Відповідність українського національного законодавства міжнародним стандартам щодо права на відпочинок 112 ВИСНОВКИ 121 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ 125
Курс:5
Реферат:  
Язык:укр
Вступление: Актуальність дослідження. Побудова демократичної держави, заснованої на ринковій економіці і різноманітті форм власності має супроводжуватися зміною пріоритетів у правовому регулюванні соціальної політики. При цьому на перший план висуваються добробут людини, охорона прав і законних інтересів особистості, забезпечення її соціальних гарантій. З метою реалізації зазначених пріоритетів Конституція України закріпила значну групу соціальних прав. Серед них важливе і самостійне місце займає право на відпочинок (ст. 45). Відпочинок – це не тільки можливість відновити працездатність, зміцнити і зберегти здоров’я, але й необхідна умова всебічного розвитку особистості, задоволення інших значущих інтересів (виховання дітей, участь у громадському житті, підвищення професійних навичок, заняття фізичною культурою, спортом і туризмом, відвідування музеїв, театрів тощо). Уміння цінувати і берегти час – головне багатство і дорогоцінне надбання суспільства, невід’ємна риса духовно багатої людини 50, с. 146. І цю невід’ємну рису треба прищеплювати кожній людині. Аналіз змісту конституційного права на відпочинок, його особливостей як елемента правового статусу особи і трудових правовідносин, дозволяє розкрити не тільки значення цього права, закладені в ньому реальні можливості в забезпеченні суспільних і особистих інтересів, а й показати переваги сучасної соціальної держави. Актуальність обраної теми зумовлюється необхідністю внесення змін до трудового законодавства України, визнанням не чинними на українській території значної кількості нормативних правових актів Союзу РСР і такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів вже незалежної України. Безсумнівно, що прийняття нового трудового законодавства назріло, оскільки більшість раніше діючих положень про конституційне право на відпочинок не відповідає рівню соціально-економічного та правового розвитку українського суспільства. Незважаючи на позитивні перетворення, пов’язані, головним чином, з кодифікацією трудового законодавства, багато проблем, що виникають у процесі здійснення права на відпочинок залишаються неврегульованими. Звідси значна кількість порушень законодавства про робочий час і час відпочинку. Труднощі і колізії в реалізації конституційного права на відпочинок можна пояснити не тільки недостатнім законодавчим регулюванням подібних різноманітних, але і слабкою теоретичною розробкою проблем відпочинку та часу відпочинку. Необхідність осмислення змісту та реалізації найважливішого основного права особи – права на відпочинок в умовах сучасної України не викликає сумнівів. Крім того в даний час у нашій країні виникла гостра необхідність у науковому аналізі правил про перерви протягом робочого дня (зміни). Ігнорування цієї проблеми правомірно вважати однією з причин загального зростання числа каліцтв і професійних захворювань. У зв’язку з впровадженням нових організаційних і технологічних умов праці, загострюється конкурентної боротьбою, зумовленої жорсткими економічними законами в сучасному суспільстві, особливо в період економічної кризи, яка охопила весь світ сьогодні, з одного боку, особливо важливо протидіяти тенденції зменшити тривалості перерв протягом робочого дня (зміни). Сьогодні не можна не визнати, що існуючі в українському трудовому праві положення про відпочинок в значній мірі застаріли і не відповідають стандартам провідних країн світу. Оптимізація режимів праці та відпочинку, здатна привести до підвищення продуктивності праці, скорочення втрат робочого часу, зниження витрат виробництва, підвищенню обсягу праці і поліпшення його якості. Все це необхідно вивчати з позицій науки трудового права. Одночасно не можна забувати, що трудове право – це право охорони праці. Тому при дослідженні поставленої в даній роботі проблеми необхідно спиратися на розуміння часу відпочинку в ракурсі охорони праці. Викладені обставини зумовлюють актуальність і своєчасність даного дослідження. Ступінь наукової розробленості теми дослідження. Конституційному праву на відпочинок в тій чи іншій мірі приділяли увагу багато правознавців. Багатоаспектність права на відпочинок пояснюється тим, що його вивчення відбувалося як у юриспруденції (насамперед у науці трудового права), так і в рамках філософії, економічної теорії, соціології, психології, фізіології. Загальнотеоретичну основу проблеми права на відпочинок складають роботи в галузі теорії держави і права, а також теорії прав людини і громадянина. Серед них праці С. А. Авак’яна, С. С. Алексєєва, М. В. Баглая, Н. С. Бондаря, Н. В. Вітрука, Л. Д. Воєводіна, П. П. Глущенка, В. М. Жуйкова, В. А. Карташкина, Є. І. Козлової, Г. Н. Комкової, В. І. Крусса, І. І. Кузнєцова, О. Є. Кутафіна, Є. А. Лукашевої, В. О. Лучина, А. В. Малька, Н. І. Матузова, А. С. Мордовця, В. С. Нерсесянца, Ю. С. Решетова, О. Ю. Рибакова, І. С. Самощенка, Т. Я. Хабрієвої, Н. Ю. Хаманевої, Ю. Л. Шульженка, В. Є. Чиркина, Б. С. Ебзєєва. В економіці та соціології праці вивченню проблем часу відпочинку присвячено ряд досліджень І. І. Дубсона, Л. А. Гордона, А. П. Горюнова, Г. П. Орлова, Г. А. Пруденського, В. Д. Патрушева, В. І. Чернова та ін. Вагомий внесок у вивчення теоретичних основ і аспектів практичної реалізації конституційного права на відпочинок здійснили такі правознавці як Н. Г. Александров, З. С. Богатиренко, Л. Г. Большакова, М. А. Бочарнікова, О. Н. Волкова, Л. Я. Гінцбург, Т. В. Іванкін, І. В. Іванова, І. Я. Кисельов, С. В. Колобова, Р. З. Лівшиць, Ф. С. Мамедов, Н. В. Муравйова, М. Ф. Наумов, Л. Я. Островський, А. І. Процевський, А. І. Ставцева, В. Ф. Франціян, О. С. Хохрякова, Л. А. Чиканова, Н. М. Шептуліна. Разом з тим комплексної розробки проблем права людини і громадянина на відпочинок вітчизняна правова наука не має. Більшість розробок з вивчення зазначеного права в сучасних умовах розроблялося фрагментарно або стосувалось лише його окремих елементів. Багато змістовних аспектів права на відпочинок аналізувалися до прийняття Конституції України 1996 р. Об’єктом дослідження є теоретичні та практичні питання правового регулювання суспільних відносин, що виникають з приводу і у зв’язку з реалізацією конституційного права на відпочинок. Предмет дослідження становить сукупність норм конституційного, трудового, цивільного, адміністративного, сімейного та інших галузей і підгалузей української системи права, які здійснюють правове регулювання права на відпочинок. Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є цілісне вивчення права людини і громадянина на відпочинок в нових соціально-економічних і правових реаліях українського суспільства і вироблення на цій основі науково-практичних рекомендацій щодо вдосконалення законодавства і практики його застосування у цьому напрямку. Досягнення зазначеної мети обумовлено постановкою і вирішенням таких завдань: 1. Вивчити генезис права на відпочинок в українському законодавстві. 2. Визначити сутність і місце права на відпочинок у системі конституційних прав і свобод людини і громадянина. 3. Дати поняття права на відпочинок і розкрити його зміст. 4. Провести порівняльний аналіз цього права в зарубіжних країнах. 5. Охарактеризувати питання узгодження правозастосовної практики з загальновизнаними міжнародними стандартами права на відпочинок. 6. Розглянути основні аспекти реалізації даного основного права. 7. Розкрити систему гарантій права на відпочинок і дати їх класифікацію. 8. Виробити рекомендації щодо вдосконалення українського законодавства про соціальні права людини і громадянина. Методологічну базу дослідження становлять загальнонауковий діалектичний метод пізнання в поєднанні з іншими методами: історичним, порівняльного правознавства, формально-юридичним, статистичним. Теоретичну основу дослідження склали праці вітчизняних та зарубіжних вчених, що стосуються різних аспектів проблеми, яка розглядається, а також публікації в наукових виданнях та періодичній пресі, що висвітлюють питання поняття, змісту та реалізації права на відпочинок. Наукова новизна дослідження. Робота являє собою комплексне дослідження поняття та сутності права людини і громадянина на відпочинок, а також основних аспектів його реалізації в українському праві. Структура дослідження. Дипломна складається з вступу, трьох розділів, що включають в себе вісім підрозділів, висновків, списку нормативних джерел та літератури (150 найменувань).
Объём работы:
122
Выводы:Резюмуючи викладене, треба відзначити такі основні положення. 1. Незважаючи на те, що право на відпочинок і право на працю нерозривно пов’язані між собою, більше того, взаємозалежні, аналізоване право, в контексті Основного Закону, слід розглядати в якості базового як конституційне право. 2. Право на відпочинок виступає як право-гарантія, умова, засіб і спосіб для реалізації інших прав і свобод (насамперед – право на життя; на охорону здоров’я; на державний захист материнства, дитинства та сім’ї). 3. Як елемент трудових правовідносин право на відпочинок виникає з моменту укладення трудового договору між працівником і роботодавцем. Воно носить довготривалий характер. У випадках переведення працівника на інше підприємство отримане право (в повному обсязі або пропорційно відпрацьованому часу) може зберегтися. Як елемент розірваних правовідносини, воно переходить у зміст знову виниклих правовідносини і його реалізація можлива вже з початку дії нових відносин. 4. Об’єктом аналізованого права виступає час відпочинку, самостійно використовуваний суб’єктом, найчастіше працівником. Його специфіка полягає, по-перше, в цілях (задоволення соціальних потреб, нормальний фізіологічне розвиток особистості тощо ) і, по-друге, отриманні, як правило, доходу від реалізації даного права, тобто відплатності. 5. Можна виділити чотири періоди становлення вітчизняного законодавства про час відпочинку. Перший період − 1917-1922 рр. − початок формування трудового законодавства про відпочинок, формування основ інституту часу відпочинку в трудовому законодавстві. Другий період – 1922-1970 рр. − був відображений у КЗпП РРФСР 1922 р., який скорегував ряд положень попереднього кодексу. Протягом другого періоду трудові відносини в сфері часу відпочинку «пережили» свій розвиток, спад і відродження. Третій період – 1970-1990-і рр. − характеризується лібералізацією радянського трудового законодавства. КЗпП 1971 року регламентував періоди часу відпочинку в централізованому порядку, визначаючи види часу відпочинку, порядок його надання тощо. Четвертий період – 1990 р. по наші дні – характеризується приведенням законодавства про відпочинок у відповідність з новими соціально-економічними умовами. 6. Міжнародно-правове регулювання суспільних відносин з приводу права на відпочинок засноване на міжнародно-правових джерелах. Основні загальновизнані принципи права на відпочинок закріплені у Загальній декларації прав людини, Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права, Європейській соціальній хартії. Величезне значення для України мають міжнародні норми про працю, що містяться в ряді багатосторонніх документів, прийнятих у рамках різних міжнародних організацій. Дані міжнародні норми, зберігаючи в собі світовий досвід, вироблений за досить великий відрізок часу в рамках певного регіону, зберігають здатність до оновлення з урахуванням світових реалій. Особлива увагу необхідно приділяти актам МОП, у яких право на відпочинок, розглянуто найбільш конкретно. Роль таких актів досить велика для всіх держав-учасниць МОП. В даний час МОП прийняла 14 конвенцій і 11 рекомендацій, які в різній мірі регулюють питання права на відпочинок. При цьому МОП майже не встановлює загальних правил, а головним чином диференціює їх залежно від галузі господарства, видів робіт, категорій працівників та інших факторів. 7. Існуюча в Україні політика щодо часу відпочинку в цілому відповідає зазначеним загальновизнаним принципам і нормам, міжнародним договорам України. Очевидним є вплив МОП на національне законодавство України. Хоча, при міжнародно-правовому гарантуванні права працівників на відпочинок залишаються деякі невирішені проблеми. 8. Порівняння законодавства про час відпочинку в Україні та зарубіжних країнах дозволяє зробити висновки про те, що тривалість часу відпочинку в багатьох країнах становить, як правило, 8 годин. Неробочі святкові дні встановлюються виходячи з особливостей соціально-економічного та суспільного розвитку держави, усталених звичаїв і традицій. Що стосується відпусток, то для багатьох зарубіжних країн характерним є надання часу відпочинку не для дозвілля, а в цілях розвитку особистості (відпустка для будівництва власного будинку, заняття бізнесом, поїздки за кордон за програмами надання допомоги державам «третього світу» тощо) . 9. Хоча, українське законодавство, що регламентує право на відпочинок в цілому і відповідає міжнародним вимогам, однак за деякими параметрами правове регулювання правочинів права на відпочинок (в тій чи іншій мірі) відстає від міжнародних стандартів. Тому існує додатковий стимул до подальшого вдосконалення даної проблематики, зокрема, шляхом ратифікації конвенцій, що містять більш високий рівень гарантій права на відпочинок у порівнянні з національним законодавством. 10. Час відпочинку – це встановлений законом час, впродовж якого працівники вільні від виконання своїх трудових обов’язків і який вони можуть використати на власний розсуд. 11. Основними видами часу відпочинку в Україні є: 1) перерви протягом робочого дня для відпочинку і харчування не більше 2 годин. Надається як правило після 4 годин роботи; 2) щотижневий відпочинок (вихідні дні). При 5-денному робочому тижні – 2 вихідні дні, при 6-денному – 1 день; 3) святкові та неробочі дні (їх перелік дано у ст. 73 КЗпП); 4) щорічні відпустки. Відпустка за перший рік роботи надається після 11 місяців безперервної роботи, а за 2-й і наступні роки – у будь-який час відповідного року роботи. Поділ відпустки дозволяється на прохання працівника за умови, щоб її основна частина була не менше 14 днів. 12. Специфіка соціально-економічних гарантій права на відпочинок полягає в тому, що відправною точкою їх реалізації виступають конституційні гарантії-принципи, що вимагають конкретизації в чинній нормотворчості. 13. Чинним законодавством передбачені наступні соціально-економічні гарантії права на відпочинок працівників, які не досягли вісімнадцятирічного віку: 1) скорочена тривалість робочого часу, 2) встановлення максимальної тривалості щоденної роботи (зміни), 3) заборона залучення до роботи в нічний час, у вихідні, святкові та неробочі дні, 4) подовжена щорічна основна оплачувана відпустка тривалістю 31 календарний день у зручний для працівників час, 5) заборона ненадання щорічної оплачуваної відпустки; 6) можливість отримання відпустки на першому році роботи до закінчення шести місяців безперервної роботи за заявою працівника; 7) неможливість відкликання з відпустки; 8) неможливість заміни відпустки грошовою компенсацією ; 9) скорочений робочий тиждень, 10) обов’язок роботодавця надавати відпустку без збереження заробітної плати, 11) додаткові відпустки із збереженням середнього заробітку. 14. В умовах складної демографічної ситуації особливою турботою держава повинна охопити працюючих жінок, які поєднують працю з материнством, а також осіб з сімейними обов’язками. З цією метою передбачено ряд спеціальних соціально-економічних гарантій : 1) додаткові перерви для годування дитини (дітей), 2) додаткові вихідні дні, 3) заборону залучення до понаднормової роботи, роботи в нічний час, вихідні та неробочі дні вагітних жінок, 4) обов’язок роботодавця встановлювати неповний робочий день або неповний робочий тиждень, 5) можливість отримання щорічної оплачуваної відпустки незалежно від стажу роботи в конкретній організації, 6) можливість отримання відпустки на першому році роботи до закінчення шести місяців безперервної роботи за заявою працівника; 7) відпустки по вагітності та пологах; 8) відпустки по догляду за дитиною; 9) відпустки працівникам , які усиновили дитину, 10) заборона відкликання з відпустки вагітних жінок, 11) неможливість заміни відпустки грошовою компенсацією вагітним жінкам; 12) можливість отримання додаткової відпустки без збереження заробітної плати.  
Вариант:нет
Литература: Джерела: 1. Конституція України Затв. Законом України від 28.06.96 // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141. 2. Кодекс законів про працю України Затверджений Законом № 322-VIII від 10.12.71 // ВВР, 1971, додаток до № 50, ст. 375. 3. Закон України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1997, N 2, ст. 4. 4. Закон України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» від 21.11.1992 № 2811-XII // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, N 5, ст.21. 5. Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001р. №2240-ІІІ // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, N 14, ст.71. 6. Закон України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-VI // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2013, № 24, ст. 243. 7. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1997, N 24, ст.170. 8. Закон України «Про освіту» від 23.05.1991 р. №1060-ХІІ // Відомості Верховної Ради УРСР (ВВР), 1991, N 34, ст.451. 9. Закон України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 року № 2402-ІІІ // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, N 30, ст.142. 10. Закон України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-XII // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1991, N 53, ст.793. 11. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2010, N 41-42, N 43, N 44-45, ст.529. 12. Закон України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, N 52, ст.490 (втрата чинності 01.01.2014 року) 13. Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про умови праці тимчасових робітників і службовців» від 24.09.1974р. № 311-09 // Електронний ресурс Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v0311400-74 14. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 8 лютого 1995 р. N 100 // Електронний ресурс Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/100-95-%D0%BF 15. Постанова Кабінету Міністрів України «Про умови, тривалість, порядок надання та оплати творчих відпусток» від 19 січня 1998 р. № 15 // Електронний ресурс Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/45-98-%D0%BF 16. Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про перенесення робочих днів у 2014 році» (проект) підготовлений Мінсоцполітики // Електронний ресурс Режим доступу: http://zib.com.ua/ua/print/40439-rozporyadzhennya_kabminu_pro_perenesennya_robochih_dniv_u_20.html 17. Постанова Міністерства охорони здоров’я України «Про санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень ДСН 3.3.6.042-99» № 42 від 01.12.99 // Електронний ресурс Режим доступу: http://mozdocs.kiev.ua/view.php?id=1972#ixzz2Y3Tsjkkc 18. Наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон» від 13.03.1998 № 59 // Електронний ресурс Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0218-98 19. Наказ Міністерства транспорту та зв’язку України від 07.06.2010 N 340 «Про затвердження Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів» // Електронний ресурс Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/z0811-10 20. Наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 04.10.2006 р. №359 «Про затвердження методичних рекомендацій щодо встановлення гнучкого режиму робочого часу» // Електронний ресурс Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?code=v0359203-06 21. Лист Міністерства праці та соціальної політики України «Про право одиноких матерів на додаткову відпустку на дітей» від 25.08.2005 року № 36-45523 // Електронний ресурс Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1152.520.0 22. Лист Міністерства соціальної політики України від 13.04.2012 р. № 123/13/133-12 «Про роботу у вихідні дні» // Електронний ресурс Режим доступу: http://www.interbuh.com.ua/ua/documents/oneregulations/1918 23. Лист Міністерства праці та соціальної політики України від 12.03.2007 №66/06/186-07 «Щодо окремих питань трудових відносин» // Електронний ресурс Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1152.247.0 24. Лист Міністерства праці та соціальної політики України від 16.05.2006 №172/13/116-01 «Про оплату часу додаткових навчальних відпусток працівникам-сумісникам» // Електронний ресурс Режим доступу: http://wap.nau.ua/doc/?uid=1152.421.0 25. Лист Міністерства праці та соціальної політики України від 06.09.2005 №09-402 «Про надання навчальної відпустки» // Електронний ресурс Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1152.521.0 26. Лист Міністерства праці та соціальної політики України від 08.11.2004 №18-561 «Про оплату навчальної відпустки» // Електронний ресурс Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1152.600.0 27. Лист Міністерства праці та соціальної політики України від 07.12.2005 №647/036/116-05 «Щодо надання додаткових оплачуваних відпусток у зв’язку з навчанням працівникам, які працюють на підприємствах, установах, організаціях України, а навчаються у навчальних закладах за кордоном» // Електронний ресурс Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1152.551.0 28. Роз’яснення Міністерства юстиції України від 20.12.2011 «Трудовий договір та його види» // Електронний ресурс Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/n0075323-11 29. Постановление ЦК КПСС, Совета Министров СССР и ВЦСПС от 13 декабря 1979 г. № 1117 «О дальнейшем укреплении трудовой дисциплины и сокращении текучести кадров в народном хозяйстве» // СП СССР. 1980. № 3. Ст. 17. 30. Постановление ЦК КПСС, Совета Министров СССР и ВЦСПС от 28 июля 1983 г. «Об усилении работы по укреплению социалистической дисциплины труда» // СП СССР. 1983. № 21. Ст. 115. 31. Постановление Госкомтруда СССР, Секретариата ВЦСПС от 25.10.1983 г. № 240/22-31 «Об утверждении разъяснения «О некоторых вопросах, связанных с применением законодательства об укреплении трудовой дисциплины» // Бюллетень Госкомтруда СССР. 1984. № 1. // Електронний ресурс Режим доступу: http://zakon.law7.ru/base19/part1/d19ru1250.htm 32. Постановление СНК РСФСР от 14.06.1918 «Об отпусках» // Електронний ресурс Режим доступу: http://zakon.law7.ru/base18/part7/d18ru7876.htm 33. Постановление СНК СССР от 24 сентября 1929 г. «О рабочем времени и времени отдыха в предприятиях и учреждениях, переходящих на непрерывную производственную неделю» // СЗ СССР. 1929. № 63. Ст. 586. 34. Постановление СНК СССР, ЦК ВКП(б) и ВЦСПС от 28 декабря 1938 г. «О мероприятиях по упорядочению трудовой дисциплины, улучшению практики государственного социального страхования и борьбе со злоупотреблениями в этом деле» // СП СССР. 1939. № 1. Ст. 1. 35. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 р. № 9 // Електронний ресурс Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-92 36. Типовые правила внутреннего трудового распорядка для рабочих и служащих предприятий, учреждений, организаций. Утв. Государственным комитетом СССР по труду и социальным вопросам по согласованию с ВЦСПС (постановление от 20.07.1984 г. N 213) Електронний ресурс. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi 37. Директива Європейського парламенту і Ради «Про деякі аспекти організації робочого часу»: від 04.11.2003 р., № 2003/88/ЄЕС Електронний ресурс. – Режим доступу: http://eurodocs.sdla.gov.ua/DocumentView/tabid/28/ctl/ 38. Загальна декларація прав людини принята 10.12.1948 року Генеральною Асамблеєєю ООН / Електронний ресурс Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_015 39. Конвенция МОТ № 140 «Об оплачиваемых учебных отпусках» Электронный ресурс // Официальный сайт Международной организации труда. Режим доступа: http://www.ilo.org/ilolex/cgi-lex/convde.pl?C140 40. Конвенція МОП «Про щорічні оплачувані відпустки» N 52 від 24.06.1936 / Електронний ресурс Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/993_003 41. Трудовий Кодекс Литовської республіки // Електронний ресурс. – Режим доступу: http://www3.lrs.lt/pls/inter3/dokpaieska.showdoc_l?p_id=350635#straipsnis166 42. Трудовий Кодекс Монголії // http://www.legalinfo.mn/law/details/9020?lawid=9020 43. Трудовой кодекс Республики Армения. Национальное собрание республики Армения Електронний ресурс – Режим доступу: http://www.parliament.am/legislation.php?sel=al 44. Трудовой кодекс Республики Казахстан от 15.05.2007 г. № 251 // Казахстанская правда. – 22.05.2007. − № 76 (25321). 45. Трудовой кодекс Республики Молдова // Monitorul. – 2003. − №№ 159-162. – Ст. 648. 46. Трудовой кодекс Республики Узбекистан // Ведомости Олий Мажлиса Республики Узбекистан. – 1996. − № 1. 47. Трудовой Кодекс РФ от 30.12.2001 г. N 197-ФЗ / Принят Государственной Думой 21 декабря 2001 года Одобрен Советом Федерации 26 декабря 2001 года // Опубликован в «Российской газете» за 31 декабря 2001 г., N 256 (2868). Література: 48. Абрамова О.В., Никитинский В.И. Комплексный подход к укреплению трудовой дисциплины. – М.: Юридич. лит., 1982. – 104 с. 49. Александров Н.Г. Советское трудовое право. – М.: Госюриздат, 1959. – 359 c. 50. Байкова В.Г., Дучал А.С., Земцов А.А. Свободное время и всестороннее развитие личности. – М.: Мысль, 1965. – 271 с. 51. Бугров Л.Ю. Проблемы свободы труда в трудовом праве России. – Пермь: Изд-во Перм. ун-та, 1992. – 236 c. 52. Быков А.Н. Как обеспечить воскресный отдых фабричным рабочим. – Н.-Новгород, Б.и., 1896. – 18 с. 53. Бычкова К. Франция. Понятие и режимы рабочего времени: традиции и новации // Сравнительное трудовое право. − №4/2010. – С. 7-10ю 54. Варшавский К.М. Трудовое право СССР. – Л.: Academia, 1924. – 180 с. 55. Вебб С., Кокс X. Восьмичасовой рабочий день / Пер. Д.Л. Муратова. – М.: Товарищество А А Левенсон, 1893. – 312 с. 56. Венедиктов В. С. Рабочее время и время отдыха: Текст лекции / В. С. Венедиктов. – Харьков: Харьк. юрид. ин-т им. Ф. Э. Дзержинского, 1987. – 32 с. 57. Вплив вікової дискримінації на молодих працівників // http://www.dw.de/age-discrimination-also-affects-young-workers/a-15906072-1 58. Гаращенко Л. П.Правове регулювання відпусток за законодавством України : дис. … канд. юрид. наук: 12.00.05 / Л. П. Гаращенко; Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. – К., 2002. – 210 с. 59. Геркнер Г. Рабочий вопрос / Г. Геркнер; пер. В. Гефдинга. – 5-е изд., расшир. и перераб. Вып. 1: Социальная реформа – М.; Пг.: Рус. мысль, 1917. – 386 с. 60. Герценштейн М. Я. Научный обзор. Политическая экономия // Русская мысль. – 1887. – Кн. 7. – С. 167-170. 61. Гинцбург Л.Я. Отпуска рабочих и служащих в СССР / Гинцбург Л.Я. – М.: Знание, 1973. – 64 c. 62. Гордієнко М.І. Поняття часу відпочинку працівників органів внутрішніх справ // Право і безпека. – 2004. − №1 (№3/1). – с. 71. 63. Готра В. В. Правове регулювання часу відпочинку за законодавством України: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.05 / Готра Василь Васильович; Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля. – Луганськ, 2011. – 178 с. 64. Готра В.В. Правове регулювання часу відпочинку за законодавством України: Автореф. дис. .... канд.юрид.наук: 12.00.05 /В.В. Готра. – Луганськ, 2011. – 20 с. 65. Гуцу С.Ф. Правове регулювання відпусток цільового призначення: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.05 / Гуцу Світлана Федорівна; Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди. – Х., 2007. – 204 с. 66. Данилевич В. Д. Рабочее время и время отдыха. – М.: Изд. «Труд и книга», 1925. – С. 91-100. 67. Данилова Е. Регулирование времени отдыха и отпусков в современных условиях // Вопросы труда. – 1924. − № 1. – С. 11-24. 68. Дараганова Н.В. Особливості правового регулювання робочого часу екіпажу повітряного судна України // Юридична наука. − № 2/2011. – С. 119-125. 69. Дементьев Е. М. Обзор иностранного законодательства по регулированию времени и продолжительности работы в промышленных заведениях. – СПб.: тип. Киршбаум, 1896. – 279 с. 70. Дементьев Е. В. Фабрика, что она дает населению и что она у него берет. Изд. 2-е. – М.: Изд. Т-ва И.Д.Сытина, 1897. – 256 с. 71. Дмитренко Ю. П. Трудове право України: пiдручник / Ю.П.Дмитренко. – К.: ЮрiнкомIнтер, 2009. – 624 с. 72. Дмитрієва К. І. Правове регулювання часу відпочинку за законодавством країн із розвинутою економікою // Часопис Київського університету права − 2013/1 – C. 195-198. 73. Дмитрієва К.І. Правове регулювання часу відпочинку за проектом Трудового кодексу України / К.І. Дмитрієва // Актуальні проблеми держави і права: Збірник наукових праць. Вип. 57. – Одеса: «Юридична література», 2011. – С.326-330. 74. Зыкина Т.А. Стадии реализации прав работника: понятие и особенности // Теоретические и практические аспекты осуществления и защиты прав и свобод: Материалы I-II межрегиональной научно-теоретической конференции 2010-2011 гг. – Киров: Изд-во ВятГГУ, 2011. – с. 44-48. 75. Кайлова О. В.Опыт семейной политики в странах Европейского Союза: система родительских отпусков / О. В. Кайлова // Политика народонаселения: настоящее и будущее: Четвертые Валентеевские чтения : сборник докладов (Книга 2) / Ред. В. В. Елизаров, В. Н. Архангельский. – М.: МАКС Пресс, 2005. – 329 с. 76. Каутский К. Законодательная охрана труда и восьмичасовой рабочий день. – Одесса: Г.К.Кипер, 1906. – 60 с. 77. Керівництво з основних дій щодо щорічних відпусток у ПАР // http://www.labour.gov.za/DOL/legislation/acts/basic-guides/basic-guide-to-annual-leave 78. Киселев И. Я. Зарубежное трудовое право : учебник для вузов / И. Я. Киселев. – М. : Изд. Группа «НОРМА-ИНФРА», 1998. – 567 с. 79. Кодекс законів про працю України: Науково-практичний коментар. / Керівник авторського колективу: д. ю. н., проф. В. I. Прокопенко. – Харків: Консум, 2003. – 832 с. 80. Коршунов Ю.Н. Время труда и время отдыха / Под ред. проф. Б.А. Шеломова. – М.: Юрист, 1997. – 120 с. 81. Красюк Т.В. Правове регулювання робочого часу та часу відпочинку науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів ІІІ та IV рівнів акредитації: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.05 / Красюк Тетяна Василівна; Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. – Х.: Б. в., 2008. – 207 с. 82. Кричевский Б. Восьмичасовой рабочий день. – СПб.: О.Н. Попова, 1906. – 63 с. 83. Кузнецов А.М. Рабочее время и время отдыха :Учебное пособие для студентов заочного отделения / Ленингр. высш. шк. профдвижения ВЦСПС. Заочное отд. – Л.,1962. – 40 с. 84. Кутафина Г.О. Отпуск без сохранения заработной платы // Дайджест диссертационных исследований: Трудовое право. – М.: ЭкООнис, 2010, Т. I ч. 2. – С. 87-89. 85. Ленин В.И. История второго Интернационала. / Полн. собр. соч. – М., 1966. – Т.2. – С. 299. 86. Либлик К. Понятие и режимы рабочего времени в США: традиции и новации // Сравнительное трудовое право. − №4/2010. – С. 13-18. 87. Ливена С. В. Поняття і класифікація часу відпочинку / Законодавство. − № 6 – 2007. – С. 8-14. 88. Луи П. Рабочее законодательство цивилизованных стран. – М.: Народная мысль, 1906. – 112 с. 89. Лушников А.М., Лушникова М.В. Курс трудового права: Учебник: в 2 т. Т. 2. / Коллективное трудовое право. Индивидуальное трудовое право. Процессуальное трудовое право. – М.: Статут, 2009. – 1151 с. 90. Лях А.Ф. Рабочее время и время отдыха. – М.: Вопросы труда, 1928 – 64 с. 91. Мамедов Ф.С. Правовое регулирование времени отдыха в СССР: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.05. – Л., 1967. – 18 с. 92. Маркс К., Энгельс Ф. Соч. – 2-е изд. – Т. 46. – Ч. ІІ. – М.: Государственное изд-во политической литературы, 1969. – С. 221. 93. Мельник К. Ю. Тривалість робочого часу та часу відпочинку: європейські стандарти та національні норми / К. Ю. Мельник // «Трудове право України в контексті європейської інтеграції» : матеріали наук.-практ. конф.; (м. Харків, 25-27 травня 2006 р.) / за ред. проф. В. С. Венедіктова. – X.: Укр. асоц. фахівців трудового права; Харківськ. нац. Ун-т внутр. справ, 2006. – С. 29-36. 94. Миронов В.И. Трудовое право: учебник / В.И. Миронов. – Спб.: Питер, 2009. – 864 с. 95. Молодцов М.В., Сойфер В.Г. Стабильность трудовых правоотношений. – М.: Юрид. лит., 1976. – 240 c. 96. Мягкова Г. Г. Организация, нормирование и оплата труда на предприятиях отрасли. – М.: НОРМА, 2007. – 315 с. 97. Наумов М.Ф. Структура внерабочего времени // Вестник МГУ. – Серия Право. – 1976. – № 3. 98. Общая теория права и государства: Учебник / Под ред. В.В. Лазарева. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 2001. – 520 с. 99. Окуньков Л. А. Конституции государств Европейского Союза / Л. А. Окуньков. – М.: ИНФРА-М.: НОРМА, 1997. – 673 с. 100. Основи сімейних правовідносин ПАР // http://www.labour.gov.za/DOL/legislation/acts/basic-guides/basic-guide-to-family-responsibility-leave 101. Основы обучения в течение всей жизни: предпосылки возникновения и история развития в странах ЕС. Связь с Лиссабонской стратегией / Национальный офис программы Tempus в РФ Электронный ресурс. Режим доступа: www.tempusrussia.ru/prep-zayavka/LLL-general.pdf 102. Пирсторф Ю. Женский труд и женский вопрос Текст: общественно-политическая литература / Ю. Пирсторф ; пер. с нем. В. Б. Либина. – СПб.: Тип. Ф. Вайсберга и П. Гершунина, 1902. – 116 с. 103. Плюхин Н. В. Дисциплинарная ответственность рабочих и служащих. – М.: Юрид. литература, 1978. – 72 с. 104. Покажчик нормативно-правових актів з питань охорони праці // Електронний ресурс Режим доступу: http://document.ua/instrukcija-z-ohoroni-praci-dvirnika-srrsdoc-srh2002649225.html 105. Постановление СНК СССР о введении «Правил об очередных и дополнительных отпусках» от 2 февраля 1930 г. − протокол N 5/331, п. 28 (утв. НКТ СССР 30.04.1930 N 169) // Известия НКТ СССР. – 1923. − № 4/28. 106. Пресницкий Н.М. Новые правила об отпусках. – Ташкент, 1930. – С. 34. 107. Прилипко С.М., Ярошенко О.М. Трудове право України / С.М. Прилипко, О.М. Ярошенко: Підручник. – Харків: Видавництво «ФІНН», 2009. – 728 с. 108. Проект нового Трудового кодексу України: від 10.12.2009 р. № 1108 // Електронний ресурс – Режим доступу: http://gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511 109. Прокопенко В.І. Трудове право України: підручник, видання третє, перероблене, доповнене. – Х.: Консум, 2002. – 528 с. 110. Прокопенко В.І. Трудове право України: Підручник/ В.І. Прокопенко. – Х.: Консум, 2000. – 480 с. 111. Пруденский, Г. А. Проблемы рабочего и внерабочего времени / Г. А. Пруденский. – М.: Наука, 1972. – 350 с. 112. Пятаков А.В. Укрепление трудовой дисциплины. Правовые проблемы / Пятаков А.В.; Отв. ред.: Лившиц Р.З. – М.: Наука, 1979. – 215 c. 113. Робота в Люксембурзі // http://luxembourg.angloinfo.com/information/working/ 114. Ровенська В. В. Теоретичні основи управління підприємством // Формування ринкової економіки. – 2010. − № 24 – С. 43-51. 115. Ротань В. Г., Зуб І. В., Сонін О. Є. Науково-практичний коментар до законодавства України про працю / Навчальний посібник. – Х.: Фактор, 2010. – 816 c. 116. Ситницька О. А. Юридичні гарантії права на працю та права на відпочинок за трудовим законодавством України: монографія / О. А. Ситницька. – Хмельницький: Вид-во Хмельницького університету управління та права, 2010. – 167 с. 117. Скоморохов Я.М. Отпуска без сохранения заработной платы по российскому трудовому праву. Дисс. К.ю.н. 12.00.05 – трудовое право; право социального обеспечения. Пермь, 2001. – 178 с. 118. Советское трудовое право. Учебник / Абрамова А.А., Бегичев Б.К., Жарков Б.Н., Зайкин А.Д., и др.; Под ред.: Бегичев Б.К., Зайкин А.Д.. – 2-е изд., доп. и перераб. – М.: Юрид. лит., 1985. – 552 c. 119. Советское трудовое право. Учебник / Андреев В.С., Баглай М.В., Голощапов С.А., Миронов В.К., и др.; Под ред.: Андреев В.С.. – 3-е изд., доп. и перераб. – М.: Высш. шк., 1976. – 415 c. 120. Советское трудовое право: учебник / под ред. Александрова Н.Г. – М.: Юрид.лит., 1972. – 576 с. 121. Сонін О.Є. Судовий захист права на відпускти за трудовим законодавством України/ О.Є. Сонін // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского Серия «Юридические науки». Том 21 (60). − № 1. − 2008 г. – С. 109-115. 122. Стависский П.Р. Дополнительные меры воздействия в трудовом праве // Советское государство и право. – 1985. − № 5. – С. 72. 123. США проти Франції: Що ви залишите позаду? // http://www.thinkandask.com/2005/10191vacations.html 124. Сыроватская Л. А. Ответственность за нарушение трудового законодательства. – М.: Юрид. лит., 1990. – 154 с. 125. Тейлор Ф. У. Наукова організація праці, 2-е изд., М., 1925. 126. Трудове право України: Академ. курс: Підруч. /А. Ю. Бабаскін, Ю. В. Баранюк, С. В. Дріжчана та ін.; За заг. ред. Н. М. Хуторян. – К.: Видавництво А.С.К., 2004. – 608 с. 127. Трудове право України: підруч. – 5-те вид., переробл. і доп. / С. М. Прилипко, О. М. Ярошенко. – Х.: Вид-во «ФІНН», 2012. – 800 с. 128. Трудове право України: підруч. для студ. вищ. навч. закл. / П.Д. Пилипенко, В.Я. Бурак, З.Я. Козак та ін.; за ред. П.Д. Пилипенка. – 4-те вид., переробл. і доповн. – К.: Видавничий дім «Ін Юре», 2010. – 544 с. 129. Трудове право України: підручник / За ред. Н.Б. Болотіної, Г.І. Чанишевої. – 2-ге вид., стер. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2001. – 564 с. 130. Трудові стандарти Японії // http://www.japaneselawtranslation.go.jp/law/detail_main?re=01&vm=&id=5#en_ch4at16 131. Трудовое и социальное право Европейского Союза: документы и материалы. – М.: «Права человека», 2005. – 98 с. 132. Трудовое право России / Под ред. С.П. Маврина, Е.Б. Хохлова. – М.: Норма-Инфра-М, 2007. – 656 с. 133. Трудовое право России: учеб. для вузов / отв. ред. Р. 3. Лившиц и Ю. П. Орловский. – М.: Издат. гр. НОРМА-ИНФРА-М, 1999. – 480 с. 134. Трудовое право: Учебник / Под ред. О. В. Смирнова. – М.: «ПРОСПЕКТ», 1997. – 448 с. 135. Умови, тривалість, порядок надання та оплати творчих відпусток: затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 19 січня 1998 р. № 15 // Людина і праця: Інформаційний бюлетень Міністерства праці та соціальної політики України. – 1998. – № 2. – С.31. 136. Физиологические принципы разработки режимов труда и отдыха / под ред. В.И. Медведева. – М.: Изд-во «Наука», 1984 – 138 с. 137. Хохрякова О. С. Правовое регулирование отпусков: история, теория, перспективы совершенствования. Дис. ... докт. юрид. наук: 12.00.05 / Хохрякова О.С. – М., 1992. – 356 c. 138. Хохрякова О.С. Источники советского трудового права: дис. … канд. юрид. наук. М., 1976. – 186 с. 139. Чернов И.В. Свободное время трудящихся // Улучшение условий труда рабочих и служащих: Сб. – М., 1963. – С. 113-141. 140. Чредин Б. В. Народное трудовое государство и основы экономического права. – М.: Изд-во Московской просветительной комиссии, 1918. – 79 с. 141. Шишкан Н.М. Труд женщин в условиях развитого социализма / Н.М. Шишкан. – Кишинев: ШТИИНЦА, 1976. – 214 с. 142. Шония Г. В. Общая характеристика трудового права Франции: автореф. дисс. … канд. юрид. наук: 12.00.05 / Г. В. Шония: МГЮА. – М., 2009. – 46 с. 143. Штелер-Травень А. Введение в трудовое право ФРН / А. Штелер-Травень. – М.: Институт международного права и экономики, 1999. – 321 с. 144. Яремко З.М., Тимошук С.В., Третяк О.І., Ковтун Р.М. Охорона праці: Навч. посіб. за ред. проф. З.М. Яремка. – Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2010. – 69 с. 145. Ярошенко О. М. Право на відпочинок за Загальною Декларацією прав людини й законодавством України // Проблеми законності. − №100. – 2009. – С. 148-154. 146. International Labour Review, 1997. − N 1. – P.125-206. 147. http://www.althingi.is/lagas/nuna/1987030.html 148. http://www.labour.gc.ca/eng/home.shtml 149. http://www.labour.gov.hk/eng/public/wcp/ConciseGuide/04.pdf 150. https://www.gov.uk/holiday-entitlement-rights/entitlement
Дополнительная информация:

    Как купить готовую работу?
Все просто и по шагам:
1) Вы оставляете заявку на сайте (желательно с тел. и e-meil)
2) В рабочее время администратор делает Вам звонок и согласовывает все детали. Формирует счет для оплаты, если это необходимо.
3) Вы оплачиваете работу.
4) После получения подтверждения оплаты (от банка, сервиса Web-money) Мы передаем Вам работу.

Все работы по данному предмету (942)