Механізм формування інвестиційної діяльності привабливості сфери послуг України

Содержание:Вступ 3 Розділ 1. Теоретичні основи формування інвестиційної привабливості сфери послуг 6 1.1. Економічна природа інвестиційного клімату: сутність та складові 6 1.2. Значення та особливості іноземного інвестування в Україні 17 1.3. Поняття механізму формування інвестиційного клімату 22 Висновки до розділу І 28 Розділ 2. Організаційна та економічна складові механізму формування інвестиційної привабливості сфери послуг в Україні 29 2.1. Система організаційного забезпечення формування інвестиційної привабливості сфери послуг 29 2.2. Економічні аспекти формування інвестиційної привабливості 36 2.3. Показники оцінювання інвестиційної привабливості сфери послуг 43 Висновки до розділу ІІ 50 Розділ 3. Напрямки підвищення інвестиційної привабливості сфери послуг в Україні 52 Висновки до розділу ІІІ 58 Висновки 59 Список використаної літератури 64

Вступление:Економічний прогрес національних економік, об’єктивно зумов¬лений циклічністю відтворювальних процесів, консолідується навколо інвестиційної діяльності, котру на сучасному етапі розглядають в обов’язко¬вому контексті розгортання глобальних світових репродукційних механізмів, міжнародного руху капіталів. Формування конкурентоспроможної економічної структури суспільств потребує мобілізації всіх національних ресурсів, абсолютного використання національних переваг. Однак поза увагою не можуть залишатись інвестиційні джерела, які перебувають за межами країни і котрі здатні посилити темпи її економічного зростання. Для окремих національних економік саме масштабна диверсифікаційна міжнародна інвестиційна діяльність або, інак¬ше кажучи, надходження й використання іноземних інвестицій, визначає базові довгострокові і, як правило, необоротні механізми високоінтегрованого економічного розвитку. Інвестиції у сферу послуг й у ринки збуту забезпечують підви¬щення конкурентоспроможності підприємства, створюючи умови для зростання якості, мінімізації витрат, збільшення обсягів продажу. Підприємства за допомогою інвестицій вирішують тактичні та, головним чином, стратегічні завдання. Цілі, які за інвестування ставить перед собою підприємство, відповідають стратегічним і тактичним цілям підприємства на ринку: для масштабних проектів — стратегічні цілі, для дрібних — тактичні. До таких цілей можна віднести: ? підвищення вартості підприємства; ? довгострокове зростання прибутку за рахунок збільшення обсягу продажу, мінімізації витрат та ін.; ? зростання іміджу підприємства; ? підвищення конкурентних позицій на ринку (збільшення частки ринку, освоєння нових ринків та ін.); ? санація підприємства і т. п. Надто актуальною є проблема створення сприятливого інвестиційного клімату для ринку послуг для країн із перехідною економікою, зокрема для України. Серед потенційних джерел ресурсів для ринкової трансформації економіки цих країн іноземні інвестиції займають особливе місце. Вони, як свідчить міжнародний досвід, здатні забезпечити масштаби й темпи структурної перебудови через розвиток ринкових відносин, а відтак і більш органічну інтеграцію національних ринків у міжнародні. Акумулюючи підприємницький, державний та змішаний капітал, відкриваючи доступ до сучасних технологій та менеджменту, використання іноземних інвестицій сприяє формуванню національних інвестиційних ринків, динамізує факторні ринки та ринки товарів і послуг, підтримує заходи макроекономічної стабілізації, дає змогу розв’язувати соціальні проблеми трансформаційного періоду. Об’єктом дослідження виступає інвестиційна привабливість як основна характеристика фінансової стабільності сфери послуг. Предметом дослідження є складові механізму формування інвестиційної привабливості сфери послуг в Україні. Метою дослідження є дослідження та охарактеризувати по елементний склад та цілісність механізму формування інвестиційної привабливості сфери послуг в організаційно-функціональному та економічному аспектах. Для досягення поставленої мети передбачено вирішення наступних завдань: - визначити та з’ясувати економічну природу інвестиційного клімату, розкрити його основні складові; - дослідити законодавчо-нормативну базу інвестування та його особливості в Україні; - розглянути поняття механізму формування інвестиційного клімату; - розглянути діючу систему організаційного забезпечення формування інвестиційної привабливості сфери послуг; - з’ясувати економічні аспекти інвестиційної привабливості об’єктів інвестиційного ринку; - провести фінансовий аналіз показників оцінювання інвестиційної привабливості сфери послуг. В роботі використовувались методи теоретичного дослідєження, а також методи статистико-економічного аналізу, зокрема, порівняння, метод коефіцієнтів, статистичні і графічні методи, та інші. Для написання роботи було використано наукові праці вітчизняних та закордонних вчених-економістів, а такодж дані обліку та звітності досліджуваного підприємства. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків і списку використаної літератури.

Выводы:Згідно Закону України “Про інвестиційну діяльність” від 18 вересня 1991 року, інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій 1. Інвестиції — вкладення грошових коштів, майнових та інтелектуальних цінностей у матеріальні та нематеріальні активи, фінансові інструменти з метою одержання прибутку або соціального ефекту. Під інвестиційним кліматом прийнято розуміти сукупність об’єктивних та суб’єктивних умов, які впливають на процес інвестування народного господарства та окремих підприємств, компаній, галузей. З огляду на комплексність та багатофакторність самого процесу інвестування, до складових інвестиційного клімату слід включати: - природно-географічні умови (геостратегічне положення, забезпеченість природними та людськими ресурсами); - сучасну економічну динаміку країни (знаходження на етапі піднесення чи спаду, рівень інвестування, стабільність національної валюти, показники фінансової стабільності тощо); - стратегію і тактику державної політики (прозорість та послідовність, здатність реалізувати поставлені стратегічні цілі та дотримуватись поточних зобов’язань, структурну, бюджетну, грошово-кредитну, валютну політику, ставлення до іноземних інвесторів); - стан внутрішнього ринку країни (перспективи реалізації результатів виробничої діяльності, рівень доступу до виробничих ресурсів); - наявний виробничий потенціал країни (його ресурсозабезпеченість, здатність до виробництва інвестиційних товарів, потреба в інвестиціях); - фінансову систему країни (її спроможність до акумулювання фінансових ресурсів, забезпечення їхнього руху та цільового використання); - податкову систему країни (рівень податкового навантаження, наявність податкових стимулів до інвестування); - ринок праці (наявність вільних трудових ресурсів, вікову структуру робочої сили, рівень професійної кваліфікації, наявність виробничої культури); - розвиток інфраструктури (рівень розвитку транспортної, енергетичної, телекомунікаційної мережі, готельної, житлової мережі тощо як для виробничих, так і для споживчих потреб); - інституційну систему країни (врегульованість відносин власності, розвиток ринкових інститутів, наявність інституцій з підтримки інвестицій, інформаційне забезпечення, розвиток підприємницької та правової культури бізнесу); - зовнішньоекономічні відносини країни (динаміку і структуру імпортно-експортних операцій та капіталопотоків, участь у різного роду міжнародних організаціях та угодах); - соціально-політичну ситуацію в країні (рівень соціальної напруженості, послідовність державної політики, перспективи її подальшої динаміки); - правове поле (характеристики національного законодавства, спроможність держави до забезпечення виконання його вимог та наявність відповідної інфраструктури, рівень розвитку корупції, “тінізації” економіки). Одна з перших комплексних методик оцінки інвестиційної привабливості регіонів України розроблена під керівництвом І. А. Бланк. Вона передбачає ранжування регіонів (областей) за п’ятьма синтетичними (узагальненими) показниками з урахуванням їх значущості: 1. рівень загальноекономічного розвитку регіону (7 аналітичних показників) — 35 %; 2. рівень розвитку інвестиційної інфраструктури регіону (5 ана¬літичних показників) — 15 %; 3. демографічна характеристика регіону (4 аналітичних показники) — 15 %; 4. рівень розвитку ринкових відносин і комерційної інфраструктури регіону (6 аналітичних показників) — 25 %; 5. рівень криміногенних, екологічних та інших ризиків (4 аналітичних показники) — 10 %. Вирішальна роль у зміні ситуації, що склалася з інвестиційним кліматом України, належить державній політиці щодо іноземних інвестицій. Інвестиційна привабливість може розглядатися на рівні країни, галузі, регіону, підприємства. Підприємство в цій системі є кінцевим пунктом вкладення засобів, де реалізуються конкретні проекти. Для стратегічного інвестора не будуть достатньо переконливими аргументи інвестування засобів, наприклад, підприємство сфери послуг, якщо розвиток цієї галузі в масштабах міжнародної економіки знаходиться в кризовому стані. Також, незважаючи на всю фінансову вигідність проекту, ризик політичної й економічної нестабільності в державі зведе нанівець будь-які зусилля по залученню інвесторів. Розглянемо умови формування інвестиційної привабливості країни, що є найбільш загальними при виборі і реалізації міжнародних проектів. В умовах високого рівня розвитку продуктивних сил, постійного по¬глиблення поділу праці, що зумовлює підвищення її ефективності, істот¬но зменшується потреба створення (будівництва, виробництва) інвести¬ційних товарів, послуг для організації власного виробничого процесу. Звичайно необхідні товари і послуги купуються на ринках інвестиційних товарів. Отже, у сучасних умовах інвестиційна діяльність відбувається переваж¬но у сфері обміну і виражається у формі купівлі-продажу товарів та по¬слуг на ринках інвестиційних товарів. Виходить, для ринкової економіки замкнутий на підприємство кругообіг інвестицій так само нехарактер¬ний, як і замкнутий обіг продукту і доходу. Навіть за умови рівномірного розширення кругообігу інвестицій, про¬дукту і доходу на певному підприємстві залишається різною тривалість кругообігу на різних підприємствах. Крім того, при безперервному осіданні інвестицій (формуванні нагромаджень) у межах певного під¬приємства нові інвестиційні проекти воно реалізовуватиме дискретно. Нагромадження не відповідатимуть обсягу реалізованих інвестицій, тоб¬то витратам на реалізацію інвестиційних проектів. Це призведе до не¬рівномірного збільшення кругообігів інвестицій, продукту і доходу. Така нерівномірність позначиться на капітальній структурі підприємства, що стане неоптимальною з погляду максимізації прибутку. В умовах конку¬рентних ринків покупців це, у свою чергу, може призвести до втрати по¬зицій на ринку і навіть до банкрутства. Таким чином, різна тривалість кругообігів інвестицій на різних підприємствах, а також нерівномірність кругообігів інвестицій, продукту і доходу в межах одного окремо взято¬го підприємства зумовлює необхідність розширення інвестиційного про¬цесу за межі підприємства, формування на основі одиничних, окремих кругообігів інвестицій єдиної інвестиційної системи. Створення єдиної інвестиційної системи стає можливим з розвитком кредитної системи й інститутів ринку цінних паперів (фондового ринку). Кредитна система акумулює всі грошові нагромадження країни. Тим са¬мим вирішується суперечність між нагромадженням та інвестиціями, що виникає під час організації виробничого процесу підприємцями — фі¬зичними або юридичними особами. Це означає, що коли бракує власних нагромаджень, індивідуальний або інституціональний інвестор може одержати кредит у банку на інвестиційні цілі. І навпаки, за наявності. Із зростанням обсягів інвестування в економіку України, необхідністю належного обслуговування інвестиційних процесів та забезпечення належного захисту прав інвесторів, а також у зв’язку із закінченням масової приватизації фондовий ринок повинен перейти у новий етап свого розвитку. Необхідність прискорення економічних реформ в Україні, активізації залучення та раціонального розміщення інвестиційних ресурсів на конкурентних засадах, вдосконалення обігу цінних паперів та забезпечення захисту прав інвесторів на фондовому ринку вимагає зосередження уваги на таких напрямах розвитку вітчизняного ринку цінних паперів: ? удосконалення системи захисту прав інвесторів; ? підвищення ролі державного регулювання ринку цінних паперів, розвиток нормативно-правової бази; ? розбудова інфраструктури фондового ринку; ? розвиток системи організованої торгівлі; ? удосконалення діяльності інститутів спільного інвестування; ? удосконалення механізмів корпоративного управління. Незважаючи на певний прогрес у розвитку фондового ринку, залишається цілий ряд невирішених проблем, серед яких можна виокремити: недостатність законодавчого забезпечення, низький технологічний рівень функціонування ринкової інфраструктури, недостатня прозорість діяльності емітентів та професійних учасників фондового ринку, низький рівень корпоративної культури, недостатній рівень знань з питань фондового ринку більшої частини населення тощо.

Литература:1. Закон України “Про інвестиційну діяльність” від 18 вересня 1991 року 2. Закон України “Про режим іноземного інвестування” від 19 березня 1996 року 3. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Програми розвитку iнвестицiйної дiяльностi на 2002-2010 роки” вiд 28 грудня 2001 p. № 1801 4. Бланк І. О., Гуляєва Н. М Бланк І. О., Гуляєва Н. М Інвестиційний менеджмент: Підручник Інвестиційний менеджмент: Підручник / А.А. Мазаракі (заг.ред.) А.А. Мазаракі (заг.ред.) . — К., 2003. — 397с. 5. Бондарчук Ігор. Інвестиційна політика в Україні: Навч. посібник / Українська академія держ. управління при Президентові України . — К. : Видавництво УАДУ, 2003. — 23с. 6. Борщ Людмила Михайлівна. Інвестиції в Україні: Стан, проблеми і перспективи . — К. : Знання, 2002. — 318с. 7. Васюренко Людмила Василівна Інвестиційна програма: Теоретичні узагальнення та прикладний аналіз . — Х. : ПП Яковлєва, 2003. — 88с. Гуменюк Д.О. Участь держави у формуванні інноваційно-інвестиційного потенціалу // Фінанси України № 10 2005 р. 8. Бланк И. А. Инвестиционный менеджмент - Киев: МП «ИТЕМ» ЛТД, «Юнай¬тед Лондон Трейд Лимитед», 1995. 9. Бирман Г., Шмидт С. Экономический анализ инвестиционных проектов. Пер. с англ. Под ред. Л. П. Белых. М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997. 10. Глазунов В.Н. Финансовый анализ и оценка риска реальных инвестиций - М.: Финстатинформ, 2002. 11. Инвестиции. Учебник. Под. Ред.: Ковалева В.В., Иванова В.В., Лялина В.А. М.: «Проспект». 2003. 12. Інвестиційний аналіз: Підручник. — К.: КНЕУ, 2003. — 542 с. 13. Ковалев В.В. Методы оценки инвестиционных проектов - М.: Финансы и статистика, 2000. 14. Ковалев В. В. Методы оценки инвестиционных проектов. - М.: Финансы и статистика, 1998. 15. Кузнєцова Анжела Ярославівна. Кузнєцова Анжела Ярославівна. Фінансові механізми стимулювання інвестиційно-інноваційної діяльності / Національний банк України; Львівський банківський ін-т . — Л. : ЛБІ НБУ, 2004. — 280с. 16. Кривоног О.Л. Банківське кредитування малих підприємств // Фінанси України № 8 2005 р. 17. Куриленко Тамара Платонівна. Куриленко Тамара Платонівна. Інвестиційне проектування: Навч. посібник для студ. вищих навч. закл. / Міжнародний ун-т фінансів . — К., 2005. — 140с. 18. МАТВІЄНКО І.В. Банківське інвестиційне кредитування // Фінанси України № 12 2005 р. 19. МАЗУР О.Є. Інвестиційна діяльність малого підприємництва в Україні // Фінанси України № 11 2005 р. 20. Микитюк О.П. Особливості венчурного фінансування в Україні // Фінанси України № 8 2005 р. 21. Мертенс А. В. Инвестиции: Курс лекций по современной финансовой тео¬рии. — Киев: Киевское инвестиционное агентство, 1997. 22. Мелкумов Я. С. Организация и финансирование инвестиций: Учеб. пособие. — М.: ИНФРА-М, 2000. 23. Лоренс Дж. Гитман, Майкл Д. Джонк. Основы инвестирования. - М.: Дело, 1999. 24. Лопзтников Л. И. Экономико-математический словарь: Словарь современ¬ной экономической науки. Издание 4-е, перераб. и доп. М.: Издательство «ABF», 1996. 25. Осецький Валерій Леонідович. Осецький Валерій Леонідович. Інвестиції та інновації: проблеми теорії і практики Інвестиції та інновації: проблеми теорії і практики . — К. : ІАЕ УААН, 2003. — 413c. 26. ОРЛОВ П.А. Визначення ефективності реальних інвестицій // Фінанси України №1, 2006 27. Процків О.П. Матрична модель інвестиційної привабливості об’єктів приватизації // Фінанси України № 8 2005 р. 28. Пересада А. А., Онікієнко С. В., Коваленко Ю. М. Інвестиційний аналіз: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. — К.: КНЕУ, 2003. — 134 с. 29. Пересада Анатолій Анатолійович. Управління інвестиційним процесом / В.М. Прядко (ред.) В.М. Прядко (ред.) . — К. : Лібра, 2002. — 472с. 30. Тарасова Е.В. Инвестиционное проектирование: конспект лекций - М.: Издательство ПРИОР, 2004. 31. Хрущ Ніла Анатоліївна. Хрущ Ніла Анатоліївна. Інвестиційна діяльність: сучасні стратегії та технології — Хмельницький : ХНУ, 2004. — 310с. 32. Шнейдер А., Кацман Я.Допчишвили Г. Наука побеждать в инвестициях, ме¬неджменте и маркетинге. — М.: ООО «Издательство ACT», 2002. 33. ЩЕРБАК А.В. Інвестиційний аналіз в умовах невизначеності грошових потоків // Фінанси України № 11 2005 р. 34. Щукін Борис Миколайович. Аналіз інвестиційних проектів: Конспект лекцій / Міжрегіональна академія управління персоналом . — К. : МАУП, 2002. — 128с. 35. Экономика предприятия: Под редакцией С.Ф. Покропивного. Учебник. В 2-х т. т.1. — К.:"Хвиля-прес", 2003. 36. www.ukrstat.gov.ua