Вступление:Сучасний етап розвитку нашого суспільства характеризується корінними змінами в усіх сферах його життєдіяльності. Перехід до ринкової економіки, виникнення нових політичних і соціально-економічних зв’язків як усередині країни, так і за її межами, привели до руху всі верстви населення, матеріальні та культурні цінності. Однак зі збільшенням обсягу, глибини і складності соціально-економічних змін і перетворень ймовірність прийняття поспішних і недалекоглядних рішень, реалізація яких може завдати величезної шкоди, зростає. Щоб уникнути цього, необхідним є виявлення перспектив розвитку наукових, соціально-економічних, правоохоронних та інших процесів у суспільстві. Зазначені зміни торкнулися і кримінальної сфери, її кількісних і якісних характеристик. Важливу допомогу в цій справі повинна надати прогностична діяльність.
Потреба в прогнозуванні не викликає сумнівів. Збільшення числа відомих і поява нових способів вчинення злочинів обумовлюють необхідність підвищення ефективності діяльності працівників правоохоронних органів, вимагають їх готовності до розслідування і попередження таких злочинів. Результативність цієї готовності, як показала практика, багато в чому залежить від уміння працівників правоохоронних органів передбачити настання тих чи інших кримінальних подій, а також наслідків результатів своїх дій.
Інтерес до прогнозування в криміналістиці виник не сьогодні. Перші ідеї про необхідність розробки криміналістичних прогнозів були висловлені наприкінці 60-х рр. ХХ століття, але ця проблема досі не має свого вирішення, що в першу чергу обумовлено нерозвиненістю теоретичних і методологічних основ криміналістичної прогностики. Відсутність таких основ гальмує перехід науки від екстенсивних до інтенсивних форм розвитку, посилює роль емпіричного передбачення, здійснюваного на базі малоефективних кількісних методів кримінальної статистики.
Наведені тези свідчать про актуальність теми даної роботи на сьогоднішній день.
Метою роботи є визначення основних етапів становлення криміналістичного прогнозування, його сучасного стану та формулювання теоретичних висновків з окресленої проблематики.
У відповідності до зазначеної мети було поставлено наступні завдання роботи:
1. Визначити сутність криміналістичного прогнозування.
2. Дослідити історію становлення криміналістичного прогнозування в вітчизняній криміналістичній літературі.
3. Охарактеризувати сучасний стан криміналістичного прогнозування.
4. Окреслити основні тенденції розвитку науки та практики криміналістичного прогнозування на сьогоднішній день.
Об’єктом дослідження виступають суспільні відносини в сфері прогнозування у науковій, судово-слідчій, оперативно-розшуковій та експертній діяльності. Предметом – історія становлення криміналістичного прогнозування як науки, її сутність та тенденції розвитку.
Науковою розробкою проблеми, сутності, поняття та значення прогнозування у протидії злочинності займалися такі вчені, як Р. Абизов, Г. Аванесов, А. Олексієв, Ю. Антонян, Р. Бєлкін, Ю. Блувштейн, Б. Волженкін, Л. Горшенін, К. Горяінов, В. Грохольський, І. Даньшин, О. Долженков, О. Джужа, А. Долгова, І. Карпец, Ю. Д’якова, В. Кудрявцев, Н. Кузнецова, В. Лукашов, В. Межевой, О. Межевой, С. Овчинський, І. Сервецький, Г. Сінілов, О. Снігерьов, С. Тарарухін, М. Шаргародський, А. Яковлев та ін. Дослідники мають різні підходи до змісту поняття прогнозування, його значення в боротьбі зі злочинністю, дослідження на різних рівнях і в контексті різних наук.