Выводы:Отже, погляди Григорія Савича Сковороди займають особливе місце в історико-культурному розвитку України. Він, як філософ, зумів гармонійно поєднати філософію і життя. Тому життя для Сковороди є його філософією, а його філософія є його життям.
Весь свій життєвий шлях Григорій Сковорода пов’язував з філософською позицією. Всім своїм життєвим шляхом, поведінкою він наголошував, що пошук істини необхідно здійснювати серед народу, тільки там можна зазнати мудрість.
Можна дійти висновку, що філософія Сковороди охоплює усі сфери духовного життя українського народу. Його творчість торкає різноманітні аспекти людського життя: релігії, науки, мистецтва, культури.
На нашу думку, найголовнішим у його вченні є природа людини та її призначення. Адже філософія Григорія Сковороди виникла не на пустому місці. Ще сам філософ Сократ, на чиї погляди, думки часто спирався Сковорода, вважав знання – мудрість і моральність – доброчесність тотожними поняттями.
Дослідивши все вище сказане, бачимо, що у своїх філософських трактатах Григорій Сковорода, перш за все намагався розкрити трагічні суперечності добра і зла, життя і смерті. У концепції про «дві натури» і «три світи» головною темою його філософії було висвітлено проблему людського щастя, ця концепція конкретизує розуміння шляху до досягнення поставленої мети людини.
Григорій Сковорода навчав нас шукати правду і прагнути до неї. Але в наших життєвих умовах ця ціль недосяжна і щастя людини полягає в тому, що вона повинна і мусить шукати правди і жити в гармонії з природою.
Дослідивши філософію «сродної» праці, ми бачимо, що Сковорода наводив нас до того, щоб наша увага відводилася пошуку «сродної» праці. Тобто ми повинні займатися тим, що нам дається легко, приносить задоволення та є корисним для суспільства. Саме в цьому полягає наше щастя. На наш погляд, ця теза актуальна і до сьогодні. Адже пошук «сродної» праці ¬– це є самореалізація у суспільстві.
На наш погляд, не дивлячись на ідеалістичність деяких гіпотез, філософська спадщина Григорія Савича Сковороди не втратила свого значення і в наш час, коли результати праці людини стають небезпечними для її ж подальшого існування, адже наше людство все частіше стикається з екологічними катастрофами, заради цілі отримання прибутку не дотримуються визначених стандартів у виробництві, ще не кожна людина має задоволення від своєї праці.
Можна дійти висновку, що наука про самопізнання філософа та його теорія про природні здібності мають практичний інтерес, з метою формування у молодого покоління світоглядної позиції про пошуку себе та свого місця у суспільстві, з користю для суспільства використовувати свої природні здібності.
На нашу думку, відродження теми «сродна» праця, поставленої Г. С. Сковородою близько 250 років тому, може посприяти вирішенню багатьох сучасних проблем.