Судова система Німеччини, Франції та Італії

Содержание:ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1. СУДОВА ВЛАДА У СИСТЕМІ ПОДІЛУ ВЛАД 6 1.1. Система стримувань і противаг та місце в ній судової гілки влади 6 1.2. Особливості формування та функціонування судової системи у державах романо-германської правової сім’ї 8 РОЗДІЛ 2.ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СУДОВИХ СИСТЕМ ФРАНЦІЇ, НІМЕЧЧИНИ ТА ІТАЛІЇ 14 2.1. Загальна характеристика судової системи Франції 14 2.2. Загальна характеристика судової системи Німеччини 18 2.3. Загальна характеристика судової системи Італії 19 2.4. Загальні вимоги до посад суддів у Франції, Німеччині та Італії 23 РОЗДІЛ 3. ПОДАЛЬШІ ПЕРСПЕКТИВИ РЕФОРМУВАННЯ СУДОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ З ОГЛЯДУ НА ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД ДЕРЖАВ РОМАНО-ГЕРМАНСЬКОЇ ПРАВОВОЇ СІМ’Ї 27 ВИСНОВКИ 31 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 33  

Вступление:Актуальність теми роботи. Судова влада – одна з гілок державної влади. Суб’єктом, що здійснює її, є не будь-який державний орган, а лише суд, що має властиві тільки йому можливості і здібності впливу на поведінку людей, а через це – і на процеси, що відбуваються в суспільстві. З урахуванням цього судову владу можна було б визначити, як реалізовані обіймаючими особливе положення в державному апараті органами (судами) властивої їм можливості і спроможності впливу на поводження людей і соціальні процеси. Питання функціонування судової системи традиційно є актуальними і активно досліджуються вітчизняною і зарубіжною юридичною наукою. Підвищення ролі, яку останнім часом стала грати судова влада в органах державної влади в Україні, зумовило значне зростання суспільного інтересу до процесів її реформування. У наукових публікаціях, присвячених місцю судової влади в правовій державі, висловлювалося навіть думка, що в сучасних високорозвинених державах судова влада формально і фактично стала вищою державною владою, яка наділена можливостями впливати і контролювати інші гілки влади шляхом винесення рішень щодо скарг на їх дії. Саме в дослідженні судової влади в порівнянні з судовою владою Німеччини, Італії та Франції і полягає актуальність нашої роботи. Тобто, надає змогу створити таку наукову модель судової влади, втілення якої в життя забезпечить функціонування та розвиток сильної, незалежної, дійової судової системи в Україні у розрізі можливості використання досвіду Німеччини, Італії та Франції. Проблему судової влади в Україні та зарубіжних країнах досліджували такі вчені, як О. Б. Абросимова, О. В. Афанасьєва, Ю. М. Грошевий, В. В. Долежан, М. І. Козюбра, В. Т. Маляренко, В. В. Молдован, Д. М. Притика В. С. Стефанюк, В. І. Шишкін, С. Г. Штогун, М. В. Яровая та ін. Загальний огляд досліджень, присвячених вивченню даного питання, свідчить про недостатнє висвітлення даної тематики в науковій літературі. Об’єктом дослідження є особливості організації функціонування судової системи в Німеччині, Італії та Франції. Предметом дослідження виступають судові системи Німеччини Італії та Франції. Мета дослідження полягає у встановленні особливостей організації судових систем Німеччини, Франції та Італії та врахування досвіду цих країн для реформування судової системи України. Для досягнення мети були поставлені наступні завдання: 1. Охарактеризувати систему стримувань і противаг та місце в ній судової гілки влади. 2. Проаналізувати особливості формування та функціонування судової системи у державах романо-германської правової сім’ї. 3. Надати загальну характеристику судової системи Франції. 4. Розглянути особливості судової системи Німеччини. 5. Проаналізувати судову систему Італії. 6. Дослідити загальні вимоги до посад суддів у Франції, Німеччині та Італії. 7. Визначити подальші перспективи реформування судової системи України з огляду на зарубіжний досвід держав романо-германської правової сім’ї. При вирішенні певних завдань використовувалися наступні методи дослідження: 1) синтез та узагальнення матеріалу; 2) метод порівняльного аналізу. Головний метод, який одночасно став іманентною складовою дослідження, – метод порівняльного аналізу. Саме порівняльний метод лежить в основі методології дослідження, він дозволяє виділити спільне і особливе в процесі судової влади в зарубіжних країнах. Крім цього використовувалась сукупність загальнонаукових і спеціальних політологічних методів, серед яких системний аналіз, інституціональний підхід, конкретно-історичний підхід, соціокультурний метод. Системний аналіз дозволив представити процес судової влади в Німеччині, Італії та Франції в вигляді системної цілісності, соціокультурний метод дав можливість прослідкувати культурні відмінності між країнами, а інституціональний підхід дозволив розглянути процес управління крізь призму організації провідних інститутів судової влади. Характер проблеми і поставлені завдання передбачають структуру роботи, яка складається із вступу, де обґрунтована актуальність проблеми, поставлені цілі і завдання роботи, трьох розділів і підрозділів, висновку та списку використаних джерел.  

Выводы:Судова влада – це особливий вид влади, який за своєю природою значно відрізняється від законодавчої та виконавчої складових системи влади. Існування судової влади є обов’язковою прикметою демократичної держави. Основне призначення судової влади – охорона членів суспільства від будь-якого свавілля громадян і від невірних дій самої держави, її органів, посадових осіб. Без здійснення такої діяльності держава не може вважатися правовою. Континентальна система права, на якій ґрунтується судовий устрій досліджених країн, впливає на організацію їх судових систем у сенсі територіального розташування судових органів. Для судоустрою розглянутих європейських країн характерними є такі риси: 1) велика кількість судів першого рівня (ланки), які вирішують по суті практично всі правові суперечки (Франція); 2) створення мирових судів на найнижчій ланці у системі адміністративно-територіального устрою країни (Італія); 3) створення судових округів з метою територіального наближення судів першої ланки до населення (Італія); 4) виважене співвідношення застосування принципів територіальності і спеціалізації у побудові судових органів, відповідно до якого суди спеціалізованої (спеціальної) юрисдикції охоплюють своєю компетенцією всю країну (Італія, ФРН, Франція). Централізована система найхарактерніше представлена в ФРН. Система судів не має розподілу повноважень між судами земель і федеральними судами, всі суди Німеччини об’єднані системою централізованого оскарження. Кількість судових ланок залежить від характеру суду й становить 3 (для адміністративних, трудових і соціальних судів) або 4 ланки (для судів загальної юстиції). Здійснивши дослідження особливостей континентальної моделі побудови судової влади, слід визначити наступне, що по-перше, приналежність до романського типу побудови судової влади визначається наступними ознаками : наявністю окремо виділеної адміністративної юстиції («адміністративний» варіант); дуалізмом судової влади; структурою судів загальної юрисдикції, заснованої на поділі видів правопорушень у кримінальному та цивільному праві; розмитою юрисдикцією між загальними та спеціалізованими судами; передачею деяких господарських, фінансових, трудових і соціальних спорів спеціалізованим судам та квазісудам; наявністю специфічних (політичних) органів судової влади. Отже, оглянувши вище викладене, можна сформулювати такі основні напрями здійснення реформування судової системи, спираючись на досвід розглянутих країн: 1. Судово-правова реформа повинна бути орієнтованою на права та свободи особистості з урахування ментальності українського народу. 2. Необхідній рух від системи правосуддя до системи судової влади шляхом створення Конституційного Суду та функціонування Верховного Суду, розширення поняття правосуддя шляхом включення до нього конституційного, адміністративного та арбітражного судочинства. 3. Забезпечення незалежності суду можливості через створення системи соціальних та правових гарантій недоторканості суддів, народних засідателів та гарантій, які унеможливлюють втручання у процес відправлення правосуддя. 4. Потрібно ввести в дію роботу інституту конституційної скарги.  

Литература:1. Конституція України : Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. – Х. : Одіссей, 2006. – 48 с. 2. Про судоустрій і статус суддів : Закон України від 07.07.2010 р. № 2453-VI // Вісник Верховної Ради України. – 2010. – № 142. – Ст. 1125. 3. Антонов И. П. Федеральный патентный суд в Германии / И. П. Антонов // Российский судья. – 2005. – № 1. – С. 34?41. 4. Апарова Т. В. Конституцинное регулирование организации и деятельности судов: зарубежная практика / Т. В. Апарова // Российское право. – 2008. – № 6. – С. 23?31. 5. Арановский К. Государственное право зарубежных стран : учеб. пособие / К. Арановский. – М. : ИД «Форум», ИНФРА-М, 2011. – 247 с. 6. Бехруз Х. Введение в сравнительное правоведение : навч. посіб. / Х. Бехруз. – О. : Юрид. лит., 2002. – 328 с. 7. Бостан С. К. Державне право зарубіжних країн : навч.-метод. посіб. / С. К. Бостан, І. В. Сажнев // Запоріз. юрид. ін-т МВС України. – Запоріжжя : ЗЮІ МВС України, 2001. – 254 с. 8. Бринцев В. Д. Зміни конституційних засад судової влади – безумовна передумова завершального етапу судової реформи // Реформування судових і правоохоронних органів України: проблеми та перспективи: матеріали наук.-практ. конф. 14 травня 2010 р. / В. Д. Бринцев ; редкол.: В. В. Сташис (голов. ред.), В. І. Борисов (заст. голов. ред.) та ін. – Х. : Одіссей, 2010. – С. 180–183. 9. Васильев Д. И. Судебные системы европейских стран : справочник / пер. с франц. Д. И. Васильева и с англ. О. Ю. Кобякова. – М. : Межнунар. отношения, 2009. – 336 с. 10. Гасс Ш. Міжнародний досвід з питань незалежності суду / Штефан Гасс // Незалежність суддів: міжнародні стандарти та національна практика Текст : навч. практ. посіб. / Л. А. Луць, М. Д. Савенко, В. В. Городовенко та ін. // Центр суддів. студій. ? К. : Поліграф-Експрес, 2008. ? С. 18?30. 11. Государственное право Германии / Под ред. Б. Н. Топорнина. ? В 2-х т. : т. 1. – М. : Институт государства й права РАН, 1994. – 312 с. 12. Гук П. А. Судебный прецедент: теория и практика / П. А. Гук. – М. : Юрлитинформ, 2009. – 128 с. 13. Конрад Х. Основы конституционного права ФРГ : Текст / Хессе Конрад. ? М. : Юрид. Лит., 1991. ? 368 с. 14. Лазор О. Д. Основи державного управління та місцевого самоврядування Текст : навч. метод. посіб. / О. Д. Лазор, О. Я. Лазор, І. Г Лазар. ? К. : Дакор, 2010. ? С. 37. 15. Молдован В. В. Судоустрій. Україна, Велика Британія, Російська Федерація, США, ФРН, Франція. Судові органи ООН. текст : навч. посіб./ В. В. Молдован, А. В. Молдован. – К. : Центр учбової літератури, 2012. – 364 с. 16. Москвич Л. М. До питання про проблеми судової реформи / Л. М. Москвич ; редкол.: В. Я. Тацій та ін. // Вісник Академіїправових наук України : зб. наук. пр. – Х. : Право, 2009. – № 4 (59). – С. 171–179. 17. Судебные системы европейских стран: Справочник / пер. с франц. Д. И. Васильева и с англ. О. Ю. Кобякова. – М. : Межнунар. отношения, 2002. – 336 с. 18. Ткаченко В. Д. Порівняльне правознавство : підруч./ За ред. В. Д. Ткаченка. – Х. : Право, 2003. – 274 с. 19. Федеративная Республика Германия. Конституция и законодательные акты / пер. c нем. Т. Г. Морщакова ; под ред. и со вступ. ст. Ю. П. Урьяс. – М. : Прогресс, 2001. – 472 c. 20. Энтин Л. М. Разделение властей: опыт современных государств / Л. М. Энтин. – М. : Юридическая литература, 1995. – 176 с.