Вступление:Актуальність теми. Земельне законодавство України в даний час перебуває в стадії реформування, що здійснюється за декількома основними напрямками. До них відноситься як юридичне закріплення прав громадян на землю, встановлення гарантій їхньої реалізації, так і створення ефективних правових норм, що забезпечують здійснення функцій державного управління земельними ресурсами. Проведення земельної реформи і перехід до ринку нерухомості є невід’ємними складовими розвитку ринкових відносин у сучасній Україні. Це зумовлює необхідність обліку та охорони прав на землю, розвитку фіскальних інструментів (податків, орендної плати), заснованих на фізичних, економічних і правових характеристиках земель, а також правових і економічних механізмів раціонального використання та охорони земель.
Правове регулювання ведення державного земельного кадастру, як однієї з функцій державного управління, набуває особливого значення у зв’язку із закріпленням права приватної власності на землю та реалізацією державою економічних заходів у процесі використання та охорони земель.
Однією з найважливіших передумов успішного функціонування землі в цивільному обігу є можливість одержання суб’єктами земельних правовідносин відповідної інформації про природний, господарський і правовий стан земель України. Державний земельний кадастр, як система необхідних документованих відомостей, призначений для забезпечення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, заінтересованих фізичних і юридичних осіб інформацією про землю. Значення державного земельного кадастру, як глобальної інформаційної системи, визначається також і тим, що його дані підлягають обов’язковому застосуванню при плануванні використання та охорони земель, при їхньому наданні і вилученні, при визначенні плати за землю, проведенні землеустрою і здійсненні інших заходів, пов’язаних з використанням та охороною земель.
Застосування відомостей державного земельного кадастру повинно бути ефективним засобом захисту прав суб’єктів земельних правовідносин, тому особливо актуальним стає закріплене в ч. 2. ст. 34 Конституції України право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір. Кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля, крім того, ч. 2 ст. 50 Основного закону закріпила за кожним громадянином право вільного доступу до інформації про стан довкілля, а також право на її поширення.
Метою роботи є вивчення правового регулювання ведення державного земельного кадастру для реалізації конституційних норм і гарантій прав власності на землю шляхом.
Вищевказаною метою обумовлені поставлені завдання:
1. Провести історичний аналіз правового забезпечення ведення державного земельного кадастру на території України.
2. Дослідити теоретичні положення правового регулювання ведення державного земельного кадастру.
3. Вивчити основні засади ведення земельного кадастру в Україні.
4. Дослідити зарубіжний досвід управління земельними ресурсами.
Об’єктом дослідження являються правовідносини, які виникають у зв’язку зі створенням державного земельного кадастру, його веденням і використанням отриманих відомостей. Предметом дослідження є нормативно-правові акти, які регулюють ведення державного земельного кадастру в Україні.
Методологічною основою дослідження є загальнонаукові методи пізнання: діалектичний, емпіричний, історичний, системний, формально-логічний, техніко-юридичний, структурно-функціональний, комплексний, а також деякі спеціальні методи: порівняльно-правовий, логіко-семантичний соціологічний, метод тлумачення правових норм.