Розкрийте ознаки групового порушення громадського порядку. Визначте відмінності цього злочину від масових заворушень та хуліганства. Наведіть приклади зі слідчої та судової практики

Задание:Практична частина Задача 1 Ігнатков запропонував Рабаєву придбати крадений приватний ВАЗ-2109, який збирався викрасти в Чернівцях та перегнати в м. Київ. Рабаєв на це погодився, але дати аванс відмовився, заявивши, що розрахується повністю тоді, коли отримає машину. Після того, як Ігнатков пригнав автомобіль, Рабаєв віддав тому обумовлену суму грошей (10000 грн.). Кваліфікуйте дії Рабаєва та Ігнаткова. Задача 2 Червонюк перевищив встановлену швидкість і виїхав на тротуар, де збив пішохода Скибіна, причинивши йому тяжкі тілесні ушкодження. Маючи намір зникнути з місця події, щоб уникнути відповідальності, Червонюк порушив Правила дорожнього руху і зіткнувся на перехресті з вантажним автомобілем. При зіткнення пасажирам Аверченку і Двигуну були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження. Наступного дня потерпілі Скибін та Двигун померли. Кваліфікуйте дії Червонюка.

Содержание: 1. Теоретична частина 3 Вступ 3 1. Ознаки групового порушення громадського порядку 5 2. Критерії відмежування групового порушення громадського порядку від суміжних злочинів: хуліганства та масових заворушень 10 Висновки 19 2. Практична частина 21 Задача 1 21 Задача 2 24 Список використаних джерел 27

Вступление: Вирішення проблем, пов’язаних зі злочинністю, неможливе без активізації боротьби з груповим порушенням громадського порядку. Не зважаючи на те, що протиборству з груповими порушеннями громадського порядку приділено значну увагу, багато питань продовжують залишатись спірними. Це стосується, насамперед, розуміння його кваліфікуючих ознак, відмежування даного злочину від суміжних деліктів. Існують певні проблеми, а деколи й допускаються помилки при застосуванні статті 293 Кримінального кодексу України. Покращення потребує i саме кримінальне законодавство, що регулює відповідальність за групове порушення громадського порядку. Саме це і свідчить про актуальність дослідження відмежування групового порушення громадського порядку від суміжних злочинів. Метою даного дослідження виступає визначення ознак та відмінностей групового порушення громадського порядку від масових заворушень та хуліганства. Для досягнення поставленої мети необхідним є виконання наступних завдань: — визначити ознаки групового порушення громадського порядку; — надати кримінально-правову характеристику злочину групового порушення громадського порядку; — проаналізувати основні відмінності групового порушення громадського порядку від хуліганства та масових заворушень; — навести приклади групового порушення громадського порядку із судово-слідчої практики; — вирішити практичні ситуації та надати кримінально-правову кваліфікацію діям осіб, винних у вчиненні відповідних злочинів. Об’єктом дослідження виступають кримінально-правові відносини, що складаються при вчиненні групового порушення громадського порядку. Предметом є ознаки групового порушення громадського порядку. Методи дослідження охоплюють сукупність загальних та спеціальних методів наукового дослідження. У роботі використано діалектичний загальнонауковий метод. Під час розв’язання поставлених завдань застосовувалися також спеціальні методи дослідження, такі як: гносеологічний метод, порівняльно-правовий, аналітичний метод, формально-логічний, структурно-функціональний, статистичний, системний.

Выводы: Таким чином, проаналізувавши кримінально-правову характеристику групового порушення громадського порядку, а також дослідивши соціальну обумовленість кримінальної відповідальності за групове порушення громадського порядку, можна зробити наступні висновки: 1. Групові порушення громадського порядку є небезпечним злочином, що дестабілізує обстановку в місцях перебування громадян, що підривають основи суспільства і держави та порушують нормальну життєдіяльність громадян, роботу підприємств, установ, організацій. 2. Грубим визнають таке порушення громадського порядку, що заподіює громадському порядку істотну шкоду, значно порушує обстановку суспільного спокою чи нормальну роботу підприємств, установ чи організацій. 3. Соціальна обумовленість кримінальної відповідальності групового порушення громадського порядку полягає в тому, що суспільство в особі державних органів, які представляють його інтереси, визначило, що за організацію групових дій, що призвели до грубого порушення громадського порядку або суттєвого порушення роботи транспорту, підприємства, установи чи організації, а також активна участь у таких діях є соціально небезпечним діянням, і встановило за ці діяння покарання. 4. На відміну від масових заворушень для групового порушення громадського порядку характерне лише грубе порушення громадського порядку (наприклад, блокування транспортних шляхів, роботи державних органів влади та ін.) але з інших мотивів (наприклад, вимагання виплати затриманої заробітної платні; незгода з прийняттям органами державної влади певних рішень: підвищення вартості проїзду у міському транспорті, комунальних послуг та ін.). Масові ж заворушення можуть супроводжуватися насильством над особою, погромами, підпалами, знищення майна, захоплення будівель або споруд, насильницьким виселення громадян, опором представникам влади із застосуванням зброї або інших предметів, які використовуються як зброя. 5. Групове порушення громадського порядку на відміну від закликів до вчинення дій, що загрожують громадському порядку, не супроводжується закликами до погромів, підпалів, знищення майна, захоплення будівель чи закликами до насильницького виселення громадян. 6. При груповому хуліганстві, на відміну від групового порушення громадського порядку, винні грубо порушують громадський порядок винятково з мотивів явної неповаги до суспільства. Групове порушення громадського порядку, поєднане із вчиненням дій, що грубо порушують громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, становитиме сукупність злочинів. При цьому, форми групових хуліганських дій можуть бути найрізноманітнішими: нахабне, зухвале, цинічне порушення громадського спокою, нормального функціонування підприємств, організацій, масових заходів, роботи транспорту, знущання над людьми, їх побиття, осквернення громадських та інших місць роботи, відпочинку або побуту людей.

Литература:1. Конституція України. Закон України «Про внесення змін до Конституції України» № 2222-IV від 8.12.2004 р. : прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. – К. : Велес, 2005. – 48 с. 2. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. № 2341 // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25-26. – Ст. 131. 3. Про міліцію : Закон України від 20 грудня 1990 р. № 565-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 4. – Ст. 20. 4. Про судову практику про злочини проти власності : Постанова Пленуму ВСУ від 06.11.2009 № 10. 5. Про судову практику у справах про хуліганство : Постанова Пленуму ВСУ від 22.12.2006 № 10. 6. Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті : Постанова Пленуму ВСУ від 23 грудня 2005 року № 14. 7. Кармазін Ю. М. Розгляд судами кримінальних справ про хуліганство / Ю. М. Кармазін, О. Г. Литвишко // Вісник Верховного Суду України. – 2007. – № 2. – С. 26–32. 8. Кириченко О. В. Кримінально-правові та кримінологічні аспекти протидії завідомо неправдивим повідомленням про загрозу громадській безпеці : дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / О. В. Кириченко. – Запоріжжя, 2005. – 234 с. 9. Кримінальне право України: Особлива частина : підручник для студентів юрид. вузів і фак. / Г. В. Андрусів, П. П. Андрушко, С. Я. Лихова та ін. ; за ред. П. С. Матишевського та ін. – К. : Юрінком Інтер, 1999. – 896 с. 10. Кримінальний кодекс України: Порівняльні таблиці / укл. Є. В. Фесенко, Я. Є. Фесенко . – К. : Істина, 2001. – 272 с. 11. Левчук В. В. Проблеми визначення об’єкта хуліганства та його значення при кваліфікації злочинів / В. В. Левчук // Держава і право. – 2008. – № 40. – С. 468–474. 12. Лошицький М. В. Адміністративно-правові відносини в сфері охорони громадського порядку : дис. … к-та юридич. наук : 12.00.07 / М. В. Лошицький. – К., 2002. – 181 с. 13. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / за заг. ред. П. П. Андрушка, В. Г. Гончаренка, Є. В. Фесенка. – 2-ге вид., перероб. та доп. – К. : Дакор, 2008. – 1428 с. 14. Олiйничук Р. П. Відмежування групового порушення громадського порядку від суміжних злочинів / Р. П. Олiйничук // Форум права. – 2009. – № 2. – С. 301–308. 15. Савченко A. B. Сучасне кримінальне право України. Курс лекцій : навч. посібник / А. В. Савченко, В. В. Кузнецов, О. Ф. Штанько. – Вид. 2-е. – К. : Вид. Паливода A.B., 2006. – 636 с. 16. Суд ухвалив вирок сімом учасникам безпорядків у Судаку Електронний ресурс. – Режим доступу : http://www.unian.net/ukr/ ews/news286961.html 17. Сучасне кримінальне право України: нормативно-правові документи та судово-слідча практика. Хрестоматія : навч. посібник / за заг. ред. В. В. Кузнецова. – К. : Вид. Паливода A.B., 2005. – 650 с. 18. Ульянов О. І. Адміністративно-правовий захист міліцією прав громадян у сфері громадського порядку : дис. … к-та юридич. наук : 12.00.07 / О. І. Ульянов. – Одеса, 2002. – 180 с. 19. Шалдирван П. В. Деякі питання сучасної кримінально-правової характеристики масових заворушень / П. В. Шалдирван // Вісник прокуратури. – 2003. – № 6. – С. 57–60. 20. Шалдирван П. В. Методика розслідування масових заворушень : дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза» / П. В. Шалдирван. – К., 2005. – 210 с. 21. Шалдирван П. В. Питання кваліфікації масових заворушень / П. В. Шалдирван // Законодавство України. Науково-практичний коментар. – 2003. – № 4. – С. 42–47.