Спеціальні норми в цивільному процесі

Содержание:Вступ 3 1. Поняття та види цивільно-процесуальних норм 4 2. Спеціальні норми в цивільному процесі 8 Висновки 12 Список використаних джерел 13  

Вступление:Як і будь-яка галузь права, цивільне процесуальне право складається із сукупності норм – загальнообов’язкових заходів належного чи можливого поводження учасників судочинства, встановлюваних державою. Цивільні процесуальні норми містять всі ознаки юридичних норм. Вони являють собою загальнообов’язкові формально-визначені правила діяльності суду та інших суб’єктів судочинства і висловлюють державну волю. Говорячи про закони, як джерела права, не можна не зупинитися на питанні про правові норми, які складають зміст законодавчих актів, що регулюють відносини у галузі цивільного судочинства. Підрозділ юридичних норм на види відноситься до мікроструктурі права, тому при їх розгляді з більшою виразністю виявляються особливості правового регламентування в різних правових сферах, в даному випадку цивільної процесуальної сфери. Дослідження спеціальних норм, що встановлюють особливості розгляду категорій цивільних справ, має велике практичне і теоретичне значення. Матеріально-правова природа справ, а саме: специфіка суб’єктного складу, змісту та об’єкта матеріальних правовідносин обумовлюють формування процесуальних особливостей розгляду категорій цивільних справ. Пізнання процесуальних особливостей дозволяє сформулювати загальні рекомендації з розгляду і вирішення видів справ, сприяє скороченню числа помилок при застосуванні норм права та процесу. Саме тому питання специфіки розгляду різних категорій справ постійно знаходяться в центрі уваги вчених-процесуалістів і практиків. Метою роботи є дослідження сутності цивільно-процесуальних норм взагалі, та спеціальних норм цивільного процесу зокрема.

Выводы:Спеціальною є правова норма, що регулює вид (частину, групу) регламентованих загальною нормою та розміщених на тому ж рівні системи права суспільних відносин. Спеціальні норми розосереджені по законодавству, використовуються різні способи визначення їх місця в нормативних актах. При закріпленні нових спеціальних норм в більшості випадків не забезпечується їх функціональна і змістовна відповідність загальним нормам. Безсистемне регулювання особливостей розгляду окремих категорій цивільних справ припускає протиріччя між загальними і спеціальними нормами, труднощі тлумачення, виникнення питань про пріоритет норм, що ускладнює правозастосовчу діяльність. Спосіб закріплення спеціальних норм тільки в актах матеріального права є неприйнятним, оскільки в цьому випадку окремі групи процесуальних установлень розвиватимуться самостійно, не будуть узгоджуватися з загальними. Спеціальні норми не слід безсистемно розчиняти ні в матеріальних, ні в загальних процесуальних, вони повинні бути компактно відособлені в ЦПК у вигляді окремих глав, що встановлюють особливості розгляду окремих категорій цивільних справ. Оскільки головним завданням вдосконалення регулювання розгляду окремих категорій цивільних справ є системне закріплення спеціальних норм у ЦПК, забезпечення їх відповідності загальним принципам, а не беззастережне вилучення з непроцесуальних актів, можливе дублювання спеціальних правил в актах матеріального права.

Литература:1. Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 № 1618-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 40-41, 42. – Ст. 492. 2. Курс гражданского процесса: теоретические начала и основные институты / Т. В. Сахнова. – М. : Волтерс Клівер, 2008. 3. Проблеми теорії та практики цивільного судочинства : монографія / В. В. Комаров, В. І. Тертишніков, В. В. Баранкова та ін. ; за заг. ред. професора В. В. Комарова. – Х. : Харків юридичний, 2008. 4. Цивільний процес : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / М. М. Бородін та ін. ; заг. ред. В. А. Кройтор ; Харківський національний ун-т внутрішніх справ. – Х. : ХНУВС, 2009. – 278 с. 5. Цивільний процес України : навч. посіб. / О. А. Логінов, О. О. Штефан. – К. : Юрінком Інтер, 2012. – 361 с.