Колористична лексика у творах Коцюбинського.

Содержание:ВСТУП 3 РОЗДІЛ І. КОЛІР ЯК НАЙВАЖЛИВІША ОЦІННА КАТЕГОРІЯ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ ХУДОЖНЬОГО ТЕКСТУ 5 1.1. Колористична лексика як своєрідне відбиття багатобарвності світу 5 1.2. Метафора й символіка кольору як уявлення культури й колірного простору 7 РОЗДІЛ ІІ. АНАЛІЗ КОЛОРИСТИЧНОЇ ЛЕКСИКИ У ТВОРАХ М.КОЦЮБИНСЬКОГО 18 2.1. Емоційна тональність і стильові ефекти кольоропозначень в творах Коцюбинського 18 2.2. Кольоропозначення в мові Коцюбинського: їхній склад і функціонування 22 ВИСНОВКИ 27 ЛІТЕРАТУРА 30 ДОДАТКИ 33

Вступление:Вивчення семантики кольоропозначень спирається на основні положення про сутність мови художньої літератури, опрацьовані такими лінгвістами, як О.О.Потебня, Л.А.Булаховський, В.Жирмунський, Б.О.Ларін, В.В.Виноградов, Г.О.Винокур, Р.Якобсон, М.О.Карпенко, В.В.Жайворонок, А.К.Мойсієнко, О.С.Снітко, Д.М.Шмельов та ін. Історія дослідження літературної колористики має праці, які висвітлюють її значення та функціонування у текстах XVIII-XIX століть – тут треба, зокрема, відзначити роботу Н.О.Кожевникової, присвячену незвичним сполукам з колористичними прикметниками на матеріалі російської художньої літератури XIX-XX століть, дисертацію С.І.Григорук про колористичну лексику Г.Державіна у контексті поетичного мовлення його епохи, С.Надірова – про колористичні прикметники у віршах О.Блока, а також роботи Ю.Снєжкова, М.Олексеєнка, О.Ковалевської, Л.В.Краснової –які досліджують та узагальнюють різні аспекти значень колоративів. У мові Коцюбинського колористична семантика є одним із недосліджених аспектів. Між тим колористичні лексеми у його творах набули нових індивідуальних особливостей, що потребує уважного вивчення слововживання у їхніх творах та обумовлює актуальність теми дослідження. Мета дослідження –системний аналіз колористичної лексики у творах М.Коцюбинського. Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань: • з’ясування функцій колористичної лексики; • вивчення символічних ускладнень колористичних лексем у текстах новел Коцюбинського. Об’єктом дослідження в роботі є активно вживані у текстах новел лексичні одиниці із значенням кольору. Предметом дослідження є семантичні, структурні і функціональні особливості колористичної лексики у текстах новел М.Коцюбинського. Матеріал дослідження – . Аналіз проведено на основі текстів новел Коцюбинського «Харитя», «Коні не винні», «Intermezzо», «Подарунок на іменини», отриманих шляхом суцільної вибірки; лексична картотека нараховує понад 150 одиниць. Методи дослідження. Завдання комплексного аналізу колористичної лексики передбачають застосування в роботі описового методу. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в ньому уперше описано склад, семантичні і функціональні характеристики кольоропозначень у мові великого українського письменника. Теоретичне значення роботи визначається її зв’язком з вивченням проблематики колористичної семантики в тексті у її складних функціональних виявах, в індивідуально-авторському вживанні. Теоретичної значущості набуває аналіз комплексу окремих засобів побудови тексту за участю колористичної лексики. Практична цінність роботи зумовлена тим, що основні її положення і висновки можуть бути використані для подальшої практичної розробки питань ролі назв кольорів у структуруванні тексту. Структура роботи. Дослідження складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури, списку та додатків. Обсяг основного тексту – 29 сторінок, загальний обсяг – 33 стор., список використаної літератури становить 19 найменувань. У вступі визначено об’єкт і предмет дослідження, обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету і завдання, схарактеризовано методи дослідження, його наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи.

Выводы:Вивчення семантики кольоропозначень спирається на основні положення про сутність мови художньої літератури, Колористична лексика стала предметом уваги багатьох лінгвістичних робіт. На значну роль колористичної лексики у літературі вказує велика кількість дослідників. Колір є найважливішою оцінною категорією інтерпретації художнього тексту. Колористична лексика приковує до себе увагу усе більш широкого кола дослідників. Н.Б.Бахіліна підкреслює, що «в останні два десятиліття до лексики кольорів проявляється явний інтерес як у закордонній, так і в вітчизняній лінгвістиці». Інтерес до позначень кольору обумовлений необхідністю, оскільки численні кольори, їхні назви й символічний зміст є для будь-якого народу своєрідним відбиттям багатобарвності світу. Для поліаспектного зображення дійсності Коцюбинський в своїх новелах, як і інші письменники початку XX століття, активно послуговувався виражально-зображальними засобами живопису. Малярський компонент творчості письменника виявляється у мальовничому сприйнятті довкілля. Замилування й зачарування красою природи дозволяє поетові створити колоритні пейзажі, які, посідаючи певне місце в творах письменника, функціонують як важливий компонент цілого ряду творів майстра. Спорідненість художньої творчості поета з образотворчим мистецтвом найкраще виражена в жанрових утвореннях, спільних для обох видів мистецтва, - пейзажах і портретах. Техніка творення пейзажу в Коцюбинського наближається до малярського процесу, коли з кожним штрихом поступово вимальовується полотно («Харитя», «Коні не винні», «Інтермеццо»). Автор віддає перевагу картинам природи, в яких переважають зображення відкритого простору, характерні для ландшафтів південно-східної України (степ, поле, луг). За допомогою арсеналу образотворчого мистецтва виписані й портрети сирітки («Харитя») городового, гімназіста («Подарунок на іменини»), поміщика («Коні не винні»). Суттєвою особливістю є акцентація уваги на окремих деталях (очі, погляд, одяг тощо). У портретах і пейзажах письменника образи розкриваються через символічні атрибути, метафоричність, характерні для народного мистецтва: Кольоропозначення слугують важливим засобом вербалізації точки зору автора на проблеми, які він висвітлює в своїх творах. Аналіз колористичної лексики в новелах Коцюбинського виявив, що у них спостерігається створення вишуканих колористичних метафор, які базуються на віддалених, суб’єктивних асоціаціях. Традиційна загальна символіка представлена у творчості Коцюбинського, маючи властивості усталеного вживання у поетичному мовленні. Навантажена всіма відомими асоціаціями, вона використовується письменником у складі “готових” образів. Індивідуальна символіка збагачується у Коцюбинського додатковими суб’єктивними співзначеннями: • Сонце запалило криваві вогні на цератовім брилі Семена. • На крайнебі, за яром, легкі хмаринки займались, як од вогню солома, а важкі червоно тліли, наче дубовий вугіль Письменник намагається повернути слову, що здається узвичаєним, первісне значення навіть у словосполученнях, котрі є передбачуваними. Яскраві взірці таких конструкцій з кольоропозначенням срібний та золотий знаходимо у його новелах: • І благословен я був між золотим сонцем й зеленою землею • Одна хвилинка темного горя — і вмить усміхнулось направо, усміхнулось наліво — і золоте поле махнуло крилами аж до країв синього неба. • А згори сипле та й сипле... витрушує душу з дзвіночків, струже срібні дошки • бренькнула в житі срібна струна цвіркуна. Метафора займає надзвичайно важливе місце в творах Коцюбинського, будучи елементом відбиття семантичної структури світу письменника: • Скачуть червоні очі • В печі палав вогонь і червоним язиком лизав челюсті. • Високі чорні тополі, як військо, стояли рядами край дороги. • Гарячою зеленою барвою горить на сонці ячмінь. Аналіз колористичної лексики у новелах М.Коцюбинського висвітлив системні зв’язки між колористичними компонентами мови художніх творів. Навіть тоді, коли колоративи у текстах розглянутих новел вживаються в основному, прямому значенні, їхня семантика змінюється, ускладнюючись конотативними елементами

Литература:1. Арутюнова Н.Д. Метафора и дискурс (Теория метафоры). — М.: Прогресс: 1990. — С. 5-32. 2. Бабій І. Колірне означення як ситуаційний конкретизатор // Актуальні проблеми менталінгвістики: Наук.зб. — К.: Брама, 1999. — С. 188-190. 3. Бахтин М.М. Проблема содержания, материала и формы в словесном художественном творчестве // Бахтин М.М. Литературно-критические статьи. — М.:Худож.лит., 1986. — С.26 -89. 4. Винокур Г.О. Об изучении языка литературных произведений // Винокур Г.О. О языке художественной лите¬ратуры. — М.: Высш. шк., 1991 — С.32-62. 5. Григорук С.І. Метафорическое употребление цветообозначения золотой в русских поэтических текстах 70-80-х гг. ХХ века // Вісник Волин. держ. ун-ту: Серія Філологічні науки. – Луцьк, 2001. – Вип. 9. – С. 61-66. 6. Григорук С.І.Колористична лексика в поезії Г.Р.Державіна (у контексті поетичного мовлення епохи): Автореф. канд.дис. — К., 1998. — 18 с. 7. Золотницький М.Ф. Квіти в легендах і переказах. - К.: Довіра, 1992.-207 с. 8. Каган М. Морфология искусства: историко-теоретическое исследование внутреннего строения мира искусств. - Л.: Искусство, 1972.-315 с. 9. Качаєва Л.О. Лексико-семантические группы имён прилагательных цветообозначения // Питання мовознавства. Збірник наукових праць на честь 70-річчя В.О. Горпинича. - Кіровоград: Кіровоградський держ. пед. інститут ім. В.Винниченка, 1997. - С. 83 - 85. 10. Ковалевська О. Колір як предмет для порівняння у компаративних конструкціях (семантичний і синтаксичний аспекти) // Проблеми славістики: Наук. часопис. –Луцьк, 2000. – № 1. – С. 55-59. 11. Ковальова Т.В. Лексико-семантичні поля кольоративів в українській поезії початку XX століття: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.01.02 / Харківський державний університет. - Харків, 1999.-18с. 12. Муляр С.П. Колористична семантика в структурі російського художнього тексту (мова поезії 70-80-х рр. ХХ століття). – Харків, 2002. - 18 с. 13. Олексеенко М.І. Цветоопределения синий и голубой в словосочетаниях с отвлеченным значением в русской поэзии 70-80-х гг. ХХ века // Проблеми славістики: Наук. часопис. – Луцьк, 2000. – № 3-4. – С. 28-34. 14. Рисак О.О. Мелодії і барви слова: Проблема синтезу мистецтв в українській літературі кінця XIX - початку XX століття. - Луцьк, 1999.-97 с. 15. Свєшнікова Г.Р.Формы выражения категорий единичного и особенного в именах существительных цветообозначения в современном русском языке // Ономастика і апелятиви: Збірник наукових праць. - Випуск 12. - Дніпропетровськ: Видавництво ДНУ, 2000. - С. 60 - 74. 16. Снєжков Ю.М. Колористические квазиантонимы группы белый – красный в контексте русской поэзии // Лінгвістичні дослідження: Зб. наук. праць / За ред. проф. Л.А.Лисиченко. – Вип. 7. – Харків: ХДПУ, 2001. – С. 59-64. 17. Ставицька Л. Естетика слова у художній літературі 20-30-х років XX століття.: Дис.... докт. філол.наук: 10.01.02. - К, 1996.-320 с. 18. Турган О. Українська література кінця XIX - початку XX століть і античність (шляхи сприйняття і засвоєння). - К.: Ін-т літ. НАН України, 1995.- 174 с. 19. Фрідман Х.Х. Колористичний контраст і засоби його реалізвції у російських поетичних текстах 70-80-х рр. ХХ століття (белый – черный) // Наук. вісник Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки. - Луцьк, 2000. - №6 – С. 188-194.