Вступление: За статистичними даними Міжнародної Організації Праці (МОП) кількість нещасних випадків на виробництві останнім часом виросла і складає 125 млн. чоловік щорічно, в них близько 220 тис. осіб гине.
Велика кількість нещасних випадків і професійних захворювань на виробництві гальмує розвиток економіки та викликає суттєві економічні втрати не лише окремого підприємства, а й держави в цілому. Створення безпечних і нешкідливих умов праці на виробництві вимагає значних фінансових витрат, які певною мірою можуть попередити витрати, пов’язані з технікою безпеки. Економічно виправданим є такий підхід до рішення задач захисту працюючих, коли структура витрат та їх обсяг на охорону праці відповідає фактичному рівню безпечних і шкідливих виробничих факторів.
У процесі трудової діяльності можна виділити, з одного боку, людину, котра працює, а з другого, – виробництво (простір, в якому відбувається трудова діяльність, де виникає небезпека і де людина зазнає її впливу), куди включається предмет та знаряддя праці, а також навколишнє середовище.
Для захисту людини від виробничої небезпеки передбачена система охорони праці. Небезпека – це явища, процеси, об’єкти, здатні за певних умов завдати шкоди здоров’ю чи життю людини як відразу, так і в майбутньому, тобто викликати небажані наслідки. Джерелами небезпеки є знаряддя праці (інструмент, спеціальні пристрої, машини), сам предмет праці або виробниче середовище. Оточуюче виробниче середовище, зокрема соціальне оточення, може стати джерелом психічної травми.
Метою роботи є узагальнення особливостей техніки безпеки.
Об’єктом дослідження є охорона праці.
Предметом дослідження є основи техніки безпеки.