Проблеми односторонніх актів в міжнародному праві

Содержание:ВСТУП 3 РОЗДІЛ І. ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ ОДНОСТОРОННІХ АКТІВ 5 1.1. Поняття односторонніх актів. Історія виникнення 5 1.2. Види односторонніх актів 8 1.3. Доктринальні підходи до визначення односторонніх актів 11 РОЗДІЛ ІІ. РОЛЬ ОДНОСТОРОННІХ АКТІВ В МІЖНАРОДНОМУ ПРАВІ 16 2.1. Роль односторонніх актів як джерела міжнародного права 16 2.2. Юридична сила односторонніх актів 18 2.3. Рішення Міжнародного Суду щодо юридичної сили односторонніх актів 21 РОЗДІЛ ІІІ. ПРАКТИКА УКРАЇНИ В ПРИЙНЯТТІ ОДНОСТОРОННІХ АКТІВ 25 3.1. Форми односторонніх актів в Україні 25 ВИСНОВКИ 30 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 32

Вступление:Актуальність дослідження даної теми обумовлена існуючими дискусіями з приводу правомірності односторонніх актів держав, зростаючою роллю односторонніх актів у міжнародному праві, невизначеністю в питанні юридичної сили таких актів, а надто, все існуючими дискусіями чи є односторонні акти джерелом міжнародного права. Дана тема цікава для дослідження, тому що, по-перше, сьогодні односторонній акт як засіб надання прав і обов’язків є зручним інструментом здійснення міжнародних відносин, навідміну від міжнародних договорів, процес створення яких більш складний та довгостроковий; по-друге, про актуальність даного питання свідчить його дослідження Комісією з міжнародного права, яка створила Робочу групу з даного питання. Предметом є односторонній акт. Односторонній акт держави – це заява, що адресована іншим державам або міжнародному співтовариству в цілому, та сформульовані з наміром викликати певні юридичні наслідки за міжнародним правом. Під час написання даної роботи використовувалися різноманітні підручники з міжнародного права, статті, в яких досліджувалося питання односторонніх актів, рішення Міжнародного суду, доклад Комісії міжнародного права, роботи національних та зарубіжних вчених. Серед підручників були використані підручники наступних авторів: В. Г. Буткевич, В. В. Мицик, О. В. Задорожній підручник «Міжнародне право.Основи теорії» М. В. Буроменський підручник з «Міжнародного права». Був зроблений огляд робіт таких вчених: С. Мельник, І. Бройтц, А. МакНейр, В. Деган, С. Карбоне, Ф. Франционі. Використані лекції В. О. Гнатовського та проаналізовано доклад Комісії міжнародного права «Односторонні акти держав». Метою даної роботи є опис та дослідження односторонніх актів. Для досягнення мети необхідно вирішити наступні завдання: 1. Показати поняття, основні риси, та види односторонніх актів. 2. Описати історію виникнення односторонніх актів. 3. Визначити доктринальні підходи до визначення та видів односторонніх актів. 4. Дати характеристику одностороннім актам та визначити їх роль як джерела МП. 5. Дослідити юридичну силу односторонніх актів, беручи до уваги Рішення Міжнародного Суду і доклад Комісії міжнародного права. 6. Описати практику України у прийнятті таких актів. З цією метою використовується ряд загальнонаукових методів діалектичного пізнання: методи аналізу і синтезу, індукції і дедукції, моделювання, абстрагування тощо. У процесі розроблення проблеми використовувалися порівняльно-ретроспективний, формально-логічний, системного підходу, порівняльно-правовий та інші методи дослідження. Структура курсової роботи визначена метою і завданнями дослідження та включає в себе вступ, три розділи, висновки та список використаних джерел.

Выводы:Міжнародно-правові зобов’язання для суверенних держав можуть виникати не тільки на підставі укладених ними міжнародних договорів, але і в результаті вчинення ними односторонніх актів. В період діяльності Ліги Націй в деяких судових рішеннях Постійної палати міжнародного правосудія за окремими односторонніми актами суверенних держав була визнана обов’язкова юридична сила. При цьому будь-яких критеріїв того, які односторонні акти суверенних держав можуть породжувати міжнародно-правові наслідки, ні на рівні доктрини міжнародного права, ні в рамках міжнародної нормотворчості вироблено не було. Більше того, більшість учених не визнавали односторонні акти держав юридично обов’язковими. Лише в результаті рішення Міжнародного суду ООН у справі про ядерні випробування в атмосфері в 1974 року питання міжнародно-правової кваліфікації односторонніх актів суверенних держав стало актуальним предметом дослідження науки міжнародного права. У сучасних умовах розвитку міжнародних відносин односторонні акти все частіше є тим інструментом, до якого вдаються суверенні держави в процесі міжнародного спілкування для вираження своєї позиції з того чи іншого питання. Серед вчених-міжнародників, як і раніше не існує єдності відносно багатьох аспектів, пов’язаних з односторонніми актами держав, зокрема, визначення поняття і сутності одностороннього акту. У доктрині міжнародного права односторонні акти держав розгляд таких актів не відображає реальну картину розвитку міжнародного права. У поняття односторонніх актів суверенних держав слід включати не тільки так звані «класичні» односторонні юридичні акти, такі як обіцянку, протест, визнання і відмову, а й інші односторонні акти, а саме, вчинені в відсутність або в порушення норм міжнародного права. Отже, односторонній акт держави – це заява, що адресована іншим державам або міжнародному співтовариству в цілому, та сформульовані з наміром викликати певні юридичні наслідки Таким чином, основна сутність одностороннього акта полягає в тому, що він є результатом волевиявлення однієї держави, що держава бере на себе певні зобов’язання. І тому він за своєю природою суттєво відрізняється від міжнародно-правових договорів, які передбачають узгодження волі кількох держав. Односторонні акти широко використовуються в практиці держав, але потребують окремого подальшого теоретичного дослідження з метою їх повноцінного функціонування в міжнародному публічному праві.

Литература:1. Венская конвенция о праве международных договоров 1969 г. // www.un.org/russian/documen/convents/chroncon1960.htm. 2. Акт проголошення незалежності України // Відомості Верховної Ради України – 1991.- № 38.- Ст. 502. 3. Тристороння заява Президентів України, США та Росії від 14 січня 1994 р. (814-1994 (1862) // Зібрання чинних міжнародних договорів України. – Т.4.Кн.1. – Київ, 2004. – С.56-59. 4. Нота протесту МЗС України від 21 жовтня 2003 р. // Офіційний сайт Міністерства Закордонних Справ України. – www.mfa.gov.ua. 5. Заява МЗС України від 3 жовтня 2003 р. // Офіційний сайт Міністерства Закордонних Справ України. – www.mfa.gov.ua/mfa/ua/publiction. 6. Доклад Рабочей группы Комиссии международного права ООН «Односторонние акты государств». 49 сессия. Женева, 12 мая – 18 июля 1997 г.: Док. ООН: A/CN.4/L.543.-C 2. 7. Руководящие принципы, применимые к односторонним официальным заявлениям, способным привести к возникновению юридических обязательств // Доклад Комиссии международного права о работе ее пятьдесят восьмой сессии. Генеральная Ассамблея. Официальные отчеты. Шестьдесят первая сессия. Дополнение № 10. Док. ООН: A/61/10. 8. Краткое изложение решений, консультативних заключний и постановлений Международного Суда 1948-1991 Електронний ресурс. – Режим доступу: http://legal.un.org/ICJsummaries/documents/russian/ST-LEG-SER-F-1_R.pdf 9. Буроменьский М. В. Міжнародне право / М. В. Буроменьский. – К., 2005. – С. 52–55. 10. Буткевич В.Г. Мицик В.В., Задорожний О.В. Міжнародне право. Основи теорії. – К., 2002. –С.422. 11. Дмитрієв А. І. Міжнародно-правові наслідки односторонніх декларацій держав щодо намірів проголошення постійного нейтралітету / А. І. Дмитрієв // Матеріали українсько-німецького правового семінару «Україна-Німеччина: розвиток законодавства в рамках європейського права». – К., 2006. – С. 197–209. 12. Ильяшевич М. В. Понятие односторонних актов государств в международном праве / М. В. Ильяшевич // Московский журнал международного права. – 2011. – № 1. – С. 172– 84. 13. Каламкарян Р. А. Международно-правовое значение односторонних юридических актов государств / Р. А. Каламкарян ; отв. ред. В. И. Менжинский. – М. : Наука, 1984. – 136 с. 14. Київець О. В. Односторонні акти держави як форма закріплення міжнародних зобов’язань / О. В. Київець // Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. – № 5. – 2012. 15. Кожевников Ф. И. Международный суд ООН: организация, цели, практика / Ф. И. Кожевников, Г. В. Шармазанашвили. – М. : Международные отношения, 2002 г. 16. Коннова Е. В. Проблема обоснования юридической силы односторонних актов государств / Е. В. Коннова // Право. – № 3. – 2009. 17. Мельник С.О. Правоздатність здійснювати односторонні юридичні акти держав / С. О. Мельник // Часопис Київського університету права. – № 4. – 2005. – С. 207–213. 18. Односторонние акты государств. Ответы правительств на вопросник // докл. Генерального секретаря : док. ООН A/CN.4/511. – Женева : ООН, 2000. 19. Рачков И. В. Односторонние акты государств: некоторые правовые вопросы / И. В. Рачков // Государство и право. – 2001. – № 8. 20. Соколов В. А. Курс лекций по международному праву / В. А. Соколов. – М. : МГИУ, 2000. – 31 с. 21. Ушаков Н. А. Международное право : учебник / Н. А. Ушаков. – М. : Юристъ, 2000. – 304 с. 22. Черниченко С.В. Теория международного права. Т. 1: Современны теоретические проблемы / С.В. Черниченко. – М.: НИМП, 1999. – 336 с.