Выводы:На основі проведеного у курсовій роботі дослідження можна зробити наступні висновки.
Ефективна організація інформаційно-аналітичної діяльності в суспільстві можлива тільки за умов її відповідного правового забезпечення. У цілому норми права, що регулюють інформаційну діяльність в Україні, можна об’єднати в такі групи:
законодавчі та нормативні акти власне про інформацію;
законодавчі та нормативні акти з питань охорони прав інтелектуальної власності;
окремі положення інших правових актів, що стосуються інформації та охорони прав інтелектуальної власності.
Першим законодавчим актом, що проголошує інформаційний суверенітет України, закріплює право громадян на інформацію, закладає правові основи інформаційної діяльності і визначає правові форми міжнародного співробітництва в галузі інформації, став Закон України «Про інформацію», прийнятий Верховною Радою України 2 жовтня 1992 року. Цей Закон визначив режим доступу до інформації, поділивши її на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом, закріпив за державою право і обов’язок здійснювати контроль за режимом доступу до інформації.
За роки незалежності України було прийнято і введено в дію низку законодавчих актів, присвячених праву інтелектуальної власності. Основним спеціальним Законом у цій сфері є Закон «Про авторське право та суміжні права». Закон вступив в дію з дня опублікування – з 23 лютого 1994 р. Не менш важливим було прийняття таких законодавчих й нормативних актів, як постанова Кабінету Міністрів України № 784 «Про мінімальні ставки авторської винагороди за використання творів літератури й мистецтва» та постанови № 532 «Про державну реєстрацію прав автора на твори науки, літератури й мистецтва», що регулюють окремі питання захисту авторських прав.
Законодавство України у сфері інтелектуальної діяльності ґрунтується на нормах Конституції України (зокрема статтях 41, 42, 54) 1, положеннях як матеріальних кодексів: Цивільного, Господарського, Митного, Кримінального кодексів України, Кодексу про адміністративні правопорушення, так і процесуальних – Цивільно-процесуального, Господарського процесуального, Кримінального-процесуального кодексів України, Кодексу адміністративного судочинства.
Стабільність правового регулювання регулювання державної таємниці в Україні, забезпечення прав та свобод кожної особи, безпосередньо залежить від системного висвітлення і закріплення в законах та інших нормативно-правових актах України норм (правил) поведінки учасників суспільних відносин у сфері охорони державної таємниці.
Закон України «Про державну таємницю, регулює суспільні відносини, пов’язані з віднесенням інформації до державної таємниці, засекречуванням, розсекречуванням її матеріальних носіїв та охороною державної таємниці з метою національної безпеки України.
В Україні проводиться робота щодо нормативно-правового регулювання процесів суспільних відносин, пов’язаних із становленням і формуванням інформаційного суспільства в Україні. Даними нормативними актами визначено основні стратегічні напрями та поставлено завдання для всіх органів влади щодо реалізації загальнодержавної програми будівництва відносин, які будуть відповідати теоретичним баченням науковців щодо інформаційного суспільства.
Підзаконні нормативні акти забезпечують реалізацію програм держави щодо розбудови інформатизації, побудови інформаційного суспільства та визначають пріоритетні напрями фінансування найперспективніших програм розвитку окремих інститутів інформаційного суспільства.