Прямі податки і їх роль у системі фінансового регулювання. Характеристика кривої Лаффера. Пільги при сплаті податку на додану вартість. Зміст терміна «податкове право».

Задание:Задача Протягом календарного року працівнику підприємства за основним місцем роботи нараховано таку заробітну плату за місяцями, грн.: І – 180; IV – 252; VII – 366; X – 440; ІІ – 202; V – 308; VIII – 425; XI – 820; ІІІ –250; VI – 390; IX – 704; XII – 850; Обчислити величину прибуткового податку, який щомісячно має бути сплачений у бюджет, і величину прибуткового податку із сукупного річного доходу, якщо працівник за цей рік отримав ще 1200 грн. не за основним місцем роботи. Визначити сальдо розрахунків з бюджетом.

Содержание:ВСТУП 3 1. Прямі податки і їх роль у системі фінансового регулювання 5 2. Що характеризує крива Лаффера? 8 3. Які існують пільги при сплаті податку на додану вартість? 10 4. Поясніть зміст терміна «податкове право» 13 ВИСНОВОК 16 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 18 Задача 20

Вступление:Вихідним положенням для поняття сутності податків є розуміння того, що податки є найважливішою і найдавнішою формою фінансових відносин між державою і членами суспільства. Поява податків зумовлена виникненням держави і виконанням державою суспільно-необхідних функцій. За економічним змістом податки - це фінансові відносини між державою і платниками податків з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових коштів, необхідних для виконання державою її функцій. Слід підкреслити, що інтерпретація податків через термін “відносини” характерна для пострадянських економістів. Західна наука не вдається до розгляду економічного змісту оподаткування, трактуючи податки як обов’язкові платежі, які є основним джерелом державних доходів, використовуваних для фінансування суспільних благ і послуг, а також для впливу на соціально-економічні процеси. Крім того, у визначеннях західних економістів звертається увага на примусовість та безеквівалентність стягнення податків, демократичний процес їх установлення, а також їх альтернативність до емісій та позик. Централізований фонд грошових коштів держави може бути сформованим як за рахунок податків, так і за рахунок інших надходжень, таких як плата, збори та інші платежі. Податок характеризують такі ознаки як: примусовий характер, безеквівалентність, відсутність цільового використання, законодавча регламентація, однаковий підхід до всіх платників, зміна форми власності. Плата, на відміну від податків, передбачає певну еквівалентність відносин платника з державою, тобто платник перераховує кошти до бюджету, одночасно отримуючи можливість використання певних ресурсів чи послуг (наприклад, плата за користування надрами, плата за утримання дітей у школах-інтернатах). Збори передбачають цільове призначення платежів, тобто вказані надходження вводяться для фінансування певних конкретних цілей, наприклад, збори до фондів соціального страхування, митні збори. Використання вищевказаних термінів в практичному аспекті в Україні не завжди відповідає їх теоретичному значенню. Так, досить часто зборами називають платежі, які не мають цільового призначення, замість того, щоб використовувати термін “податки”, як наприклад майже всі збори, які відносяться до складу місцевих податків і зборів ( курортний збір, готельний збір, тощо), або акцизний збір. До інших платежів, які формують доходи держави відносять різноманітні надходження, такі як отримання коштів від продажу державної власності, фінансові санкції і штрафи, гранти, добровільні пожертвування, тощо. Як правило, такі надходження мають разовий, а не регулярний характер, на відміну від вищевказаних. Сутність податків проявляється в їх функціях. Функції податків випливають із функцій фінансів. Податки безпосередньо пов’язані з розподільною функцією фінансів в частині перерозподілу вартості валового внутрішнього продукту від юридичних і фізичних осіб на користь держави, тобто виступають методом централізації ВВП у бюджеті, виконуючи таким чином фіскальну функцію. Крім фіскальної, податки виконують регулюючу функцію, суть якої полягає у впливі податків на різні сторони діяльності їх платників (мікроекономічний аспект), а також на макроекономічні показники. Вивчаючи функції податків, необхідно звернути увагу на те, що серед економістів не існує єдиної точки зору щодо функцій, які виконують податки, і крім вищеназваних, називаються ще розподільна, контрольна, стимулююча, економічна та соціальна функції податків.

Выводы:Податкова система — важлива складова системи державних фінансів, хоча і не виділяється в їх окрему ланку. Вона відіграє провідну роль у формуванні державних доходів, відчутно впливаючи на доходи юридичних і фізичних осіб. При цьому податкову систему можна розглядати у широкому і вузькому розумінні. У широкому розумінні вона охоплює всі обов’язкові платежі, з допомогою яких здійснюється перерозподіл доходів на користь держави і які концентруються в бюджеті та фондах цільового призначення. У вузькому розмінні це сукупність тільки податків як особливої форми мобілізації доходів бюджету. Податки являють собою обов’язкові платежі юридичних і фізичних осіб до бюджету. Історично це найдавніша форма фінансових відносин між державою і членами суспільства. За економічним змістом податки відображають фінансові відносини між державою і платниками податків з метою створення загальнодержавних централізованих фондів грошових коштів, необхідних для виконання державою її функцій. На відміну від фінансів загалом ці взаємовідносини мають односторонній характер — від платників до держави. Класифікація податків дає можливість більш повно висвітлити сутність та функції податків, показати їх роль у податковій політиці держави, напрям і характер впливу на соціально-економічну сферу. Податки класифікують за кількома ознаками. За економічним змістом об’єкта оподаткування податки поділяються на податки на доходи, податки на споживання, податки на майно. Залежно від рівня державних структур, які встановлюють податки, вони поділяються на загальнодержавні і місцеві. Загальнодержавні податки встановлюються вищими органами влади, їх стягнення є обов’язковим на всій території країни. Вони можуть розподілятись таким чином між ланками бюджетної системи: повністю надходити до державного бюджету; повністю надходити до місцевих бюджетів; розподілятись у визначених пропорціях між державним і місцевими бюджетами. Місцеві податки встановлюються місцевими органами влади. Існують кілька варіантів повноважень місцевих органів влади щодо їх встановлення : 1) місцеві органи влади мають право встановлювати надбавки до загальнодержавних податків; 2) встановлення місцевими органами місцевих податків в межах переліку, затвердженого вищими органами влади; 3) встановлення місцевими органами влади будь-яких податків без обмежень. Цей варіант суто теоретичний, який на практиці не застосовується. За способом стягнення розрізняють два види податків - розкладні і окладні. Розкладні податки встановлюються в загальній сумі відповідно до потреб в доходах, а потім цю суму розкладають (розподіляють) по окремих територіальних одиницях або платниках. Окладні податки передбачають установлення спочатку ставок для всіх платників, а відтак розмір податку для кожного платника залежить від розмірів його бази оподаткування. За формою оподаткування розрізняють прямі і непрямі податки. Прямі податки встановлюються безпосередньо щодо платників, їх розмір прямо залежить від масштабів об’єкта оподаткування. Непрямі податки встановлюються в цінах товарів і послуг, а їх розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів.

Литература:1. Про державну податкову службу в Україні. — Закон України від 04.12.1990 р. № 509-12. 2. Про оподаткування прибутку підприємств. — Закон України від 22.05.1997 р. № 283-ВР. 3. Про систему оподаткування. — Закон України від 18.02.1997 р. № 77/97-ВР. 4. Про деякі зміни в оподаткуванні. — Указ Президента України від 07.08.1998 р. № 857/98. 6. Інструкція про порядок обліку платників податків. — Наказ ДПА Ук¬раїни від 19.02.1998 р. № 80 (в редакції наказу від 17.11.1998 р. № 552), зі змінами та доповненнями. 9. Василик О.Д. Теорія фінансів: Підручник. — К.: НІОС, 2001. — 416 с. 10. Завгородний В.П. Налоги и налоговый контроль в Украине. — Киев: «А.С.К.», 2000. — 639 с. 11. Квасовський О.В. Моделювання вибору оптимального оподаткування для малих підприємств // Фінанси України. — 2001. — № 10. — С. 102-111. 12. Кондиріна А.Г. Необхідність реформування податкової системи Ук¬раїни // Финансовый консультант. — 2001. — №15-16. — С. 89. 13. Мельник Д.Ю. Налоговнй менеджмент. — М.: Финансы и статистика, 2000. - 152 с. 14. Мельник П.В. Розвиток податкової системи у перехідній економіці. — Ірпінь: АДПСУ. — 2001. — 362 с. 15. Никитин С, Глазова Е., Степанова М. Изменения в системе налогообложения. // Мировая экономика и международные отношения. — 1999. — №8. —С. 35-42. 16. Сенчуков В. Оптимальна система оподаткування // Економіка Ук¬раїни. — 1999. — №3. — С. 55-60. 17. Скворцов Н.Н. Налоговій менеджмент: стратегия и тактика: В 10 кн. Кн.1 .От стагнации к стабилизации: Практ. рук. / Под ред. В.П. Давыдовой. — К.: Вища школа, 2002. — 222 с. 18. Теорія і практика обліку платників податків в органах ДПС України: Навчальний посібник / Р.Е. Островерха та ін. — Ірпінь: АДПСУ, 2002. — 292 с. 19. Тимченко О.М. Податковий менеджмент: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. — К.: КНЕУ. — 2001. — 150 с. 20. Цал-Цалко Ю. Податковий контроль об'єктів оподаткування та про¬блеми застосування прийомів фактичного контролю // Вісник подат¬кової служби. — 2000. — № 43. — С. 55-57. 21. www.sta.gov.ua 22. www.rada.kiev.ua