Встановлення та розвиток української літературної мови

Содержание:ВСТУП 3 РОЗДІЛ І. ПОХОДЖЕННЯ ТА ОСНОВНІ ПЕРІОДИ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ 5 1.1. Гіпотези утворення української мови у мовознавчих студіях 5 1.2. Провідні підходи до періодизації історії української мови 10 РОЗДІЛ ІІ. ОСОБЛИВОСТІ СТАНОВЛЕННЯ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ 15 2.1. Короткий огляд історії розвитку української мови 15 2.2. Актуальні проблеми сучасної української мови 24 ВИСНОВКИ 33 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 35  

Вступление:Коли йдеться про походження української мови, переважна більшість зацікавлених сприймає цю проблему як походження сучасної української літературної мови, тобто тієї, яку вони чують щодня по радіо й телебаченню і використовують у щоденному спілкуванні між собою, яку вивчали в школі, якою читають книжки, газети й часописи. Проте слід пам’ятати, що національна мова складається з двох самостійних гілок: спільної для всієї нації літературної мови, відшліфованої майстрами художнього слова, і мови народної, яка досить відрізняється в різних діалектних ареалах. В епоху середньовіччя в ролі літературної мови могла виступати не тільки своя, але й зовсім чужа мова, як, наприклад, латинська в народів Середньої та Західної Європи. Актуальність виконаного дослідження зумовлена тим, що мовні та етнічні проблеми турбують нині більшість держав, бо країн суцільно одномовних у світі майже немає. Хоча мовна та етнічна сфери суспільного життя не є тотожними і тільки частково перетинаються, але в точках цього перетину виникають гострі соціальні та політичні колізії, які час від часу завершуються застосуванням сили, автономізацією, федералізацією держав і навіть їх розпадом. Особливо актуальним питанням відродження, збереження та розвитку мови є для народів, які впродовж тривалого часу зазнавали деетнізації, значна частина яких перейшла на вживання більш соціально престижної мови. У таких випадках відродження мовної своєрідності народу об’єктивно може входити у протиріччя з правом кожного з його представників на вільний вибір мово-вжитку. Пошук формули вирішення цього протиріччя є, власне, мовною політикою держави. Тобто, мовне питання стає питанням політичним. Об’єктом дослідження є українська мова. Предмет аналізу – становлення та розвиток української мови. Мета дослідження полягає у виявленні та характеристиці особливостей становлення та розвитку української мови. Досягнення поставленої мети передбачає вирішення конкретних завдань, а саме: 1) проаналізувати гіпотези утворення української мови у мовознавчих студіях; 2) охарактеризувати провідні підходи до періодизації історії української мови; 3) надати короткий огляд історії розвитку української мови; 4) дослідити актуальні проблеми сучасної української мови. Методи дослідження зумовлені темою та метою курсової роботи. Основним методом дослідження є описовий метод, реалізований способами класифікації, лінгвістичного спостереження над функціонуванням української мови в діахронії та синхронії. Методологічною основою дослідження є універсальні принципи науковості та об’єктивності. У дослідженні ми спиралися на структурно-порівняльний, системно-аналітичний та низку загальнонаукових методів, таких як метод логічного аналізу, синтезу, узагальнення. Структура виконаного дослідження обумовлена його метою та завданнями і складається зі вступу, двох розділів, загальних висновків та списку використаних джерел.

Выводы:Отже, у ході дослідження було зроблено такі висновки: 1. Мова – явище соціальне (суспільне). Вона виникає, щоб задовольнити потреби людського суспільства, є однією з найважливіших ознак суспільства і поза ним існувати не може. Жодне суспільство, на якому б рівні воно не знаходилося, не може існувати без мови – головного засобу спілкування. 2. Сучасна українська мова є багатовіковим надбанням українського народу. Вона створена зусиллями багатьох поколінь. Становлення народу тісно пов’язане з формуванням його мови. Усі сторони суспільного життя, процеси пізнавальної і творчої діяльності людини, кожний моменти свідомості супроводжуються мовою. Літературна мова – це мова державних, громадських, політичних установ, організацій, навчальних закладів, науки, художньої літератури, ділового спілкування, театру, кіно, преси, телебачення. 3. Існують різні підходи щодо періодизації розвитку української мови. Так, наприклад, за теорією Ю. Шевельова, у розвитку української мови виділяються чотири періоди від часу розпаду праслов’янської мови: 1) протоукраїнська мова (VІІ-ХІ ст.), 2) староукраїнська (ХІ-ХІV ст.), 3) середньоукраїнська (кінець ХІV – початок ХVІІІ ст.) і 4) нова українська мова. 4. Загалом, в історії української мови виділяють такі періоди: 1) Кінець ІІ тис. до н. е. – ІІ ст. н. е. – праслов’янська мова. 2) ІІ ст. н. е. – ІV ст. – спільна мова східних і південних слов’ян. 3) ІV-Х ст. – спільносхіднослов’янська мова. 4) ІV-VІІ ст. – антська мова; VІІІ-Х ст. – давньоруська. 5) ХІ-ХІV ст. – давньоукраїнська мова. 6) ХV-ХVІІІ ст. – староукраїнська мова. 7) ХІХ-ХХ ст. – нова українська мова. 5. Підсумовуючи зазначимо, що різне бачення загальної картини формування східнослов’янських мов свідчить про творчий пошук істини, особливо важливий для національно-мовної свідомості українців, чия мова в історичному минулому не раз зазнавала утисків і заборон, насильницької асиміляції в інтересах тих держав, до складу яких входила Україна. 6. Мовна сфера є однією з найважливіших суспільних сфер, не лише засобом спілкування членів суспільства, а й соціальним феноменом, у якому концентрується сама сутність історичного буття народу й індивідуального самоусвідомлення людини, найвиразнішою ознакою національної ідентичності. В Україні паралельне існування найбільш поширених мов не стало джерелом суспільних конфліктів. Разом з тим, державна політика щодо регулювання мовної сфери належить до одного з полемічних політичних питань, з приводу якого періодично виникає суспільна напруга внаслідок штучної мобілізації мов¬них груп у прагматичних інтересах різних політичних сил. Стан мовної сфери України великою мірою визначається особливостями національної історії, є наслідком тієї мовної політики, що здійснювалася попередніми правлячими режимами. Однією з головних причин проблем, що виникли у мовній сфері, є відсутність єдиної послідовної державної політики, системності у її здійсненні, брак її наукового забезпечення, недостатнє врахування міжнародного досвіду. 7. Подальший розвиток українського суспільства потребує вдосконалення правового регулювання мовної сфери суспільного життя, розробки державної стратегії розв’язання суперечностей, які існують у ній. Концепція державної мовної політики має враховувати реалії життя суспільства, інтереси етнічних спільнот та мовних груп, спиратися на передові наукові розробки вітчизняних та зарубіжних учених, а також на міжнародний досвід розв’язання мовних проблем.

Литература:1. Бевзенко С. П. Історична морфологія української мови: Нариси із словозміни та словотвору / С. П. Бевзенко. – Ужгород : Закарп. обл. вид-во, 1960. – 416 с. 2. Бобенко Л. І.Українська мова в нас час / Л. І. Боженко. – Харків, 2007. – 400 с. 3. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К.; Ірпінь : Перун, 2004. – 1440 с. 4. Вечірко Р. М. Українська та зарубіжна культура / Р. М. Вечірко. – К. : КНЕУ, 2003. – 367 с. 5. Ганич Д. Г. Словник лінгвістичних термінів / Д. Г. Ганич, І. С. Олійник. – К., 1985. – 360 с. 6. Горбова В. О. Історія розвитку України / В. О. Горбова. – К., 2008. – 280 с. 7. Ґудзик К. Мовна політика в Україні: історія питання, сучасні виклики та що може й повинна зробити держава / К. Ґудзик // День. – 2008. – №77. – С. 4–6. 8. Доленко М. Т. Сучасна українська мова. / М. Т. Доленко, І. І. Дацюк. – К.: Вища школа, 1987. – 352 с. 9. Дорошенко С. І. Вступ до мовознавства / С. І. Дорошенко, П. С. Дудик. – К. : Вища школа. – Головне видавництво, 1974. – 294 с. 10. Єрмоленко С. Я. Нариси з української словесності: (стилістика та культура мови) / С. Я. Єрмоленко. – К. : Довіра, 1999. – 431 с. 11. Жовтобрюх М. А. Курс сучасної української літературної мови / М. А. Жовтобрюх, Б. М. Кулик. – К. : Рад.школа, 1961. – Ч.І. – 407 с. 12. Жовтобрюх М. А. Українська літературна мова / М. А. Жовтобрюх. – К. : Наук. думка, 1984. – 255 с. 13. Заблоцький В. В. Мовна політика в Україні: стан та напрями оптицізації: Автореф. дис. ... канд. політ. Наук / В. В. Заброцький. – Харків, 2007. – 24 с. 14. Івченко А. О. Тлумачний словник української мови / А. О. Івченко. – Харків : Фоліо, 2001. – 540 с. 15. Історична граматика української мови / М. А. Жовтобрюх, О. Т. Волох, С. П. Самійленко, І. І. Слинько. – К. : Вища школа, 1980. – 320 с. 16. Історія української культури / За загал. ред. І. Крип’якевича. – 4-те вид., стереотип. – К. : Либідь, 2002. – 656 с. 17. Історія української мови : морфологія / С. П. Бевзенко, А. П. Грищенко, Т. Б. Лукінова та ін. – К. : Наук. думка, 1978. – 539 с. 18. Костицький М. Державна мова в Україні (політико-правовий огляд) / М. Костецький, В. Годованець, Т. Ткаченко // Політична думка. – 2000. – №3. – С. 120–145. 19. Крижанівська О. І. Історія української мови / О. І. Крижанівська. – К. : Академія, 2010. – 248 с. 20. Ніка О. І. Модусні смисли у староукраїнській літературній мові другої половини XVI – першої половини ХVII ст.: Автореф. ... к. філолог. наук, спец. / О. І. Ніка. – К. : КНУ ім. Т. Шевченка, Ін-т філології, 2010. – 35 с. 21. Огієнко І. (Митрополит Іларіон) Історія української літературної мови / Упоряд., авт. іст.-біогр. нарису та приміт. М. С. Тимошик. – К. : Наша культура і наука, 2001. – 440 с. 22. Пасько В. Мова і нація / В. Пасько // Дзеркало тижня. – 2004. – №45. – С. 6–7. 23. Півторак Г. П. Походження українців, білорусів, росіян та їхніх мов / Г. П. Півторак. – К. : Видавничий центр Академія, 2001. – 152 с. 24. Плющ П. П. Історія української літературної мови / П. П. Плющ. – К. : Вища школа, 1971. – 423 с. 25. Русанівський В. М. Історія української літературної мови : підручник / В. М. Русанівський. – K. : АртЕк, 2001. – 392 c. 26. Рябініна І. М. Джерела вивчення історії мови в українському та російському мовознавстві XIX ст. – 30-х рр. XX ст. : Автореф. ... к. філол. Наук / І. М. Рябініна. – Донецьк : Донецький нац. ун-т, 2008. – 20 с. 27. Ткаченко Є. Поняття державної мови / Є. Ткаченко // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – №8. – С. 21–23. 28. Українська мова: енциклопедія / Редкол.: В. М. Русанівський, О. О. Тараненко (співголови) та ін. – 2-е вид. випр. і доп. – К. : Українська енциклопедія, 2004. – 824 с. 29. Циганков О. Походження української мови / О. Циганков // Вісник студентського наукового товариства інституту історії, етнології і права. – 2011. – Вип. Х. – С. 10–14. 30. Шевельов Ю. Історична фонологія української мови / Ю. Шевельов. – Харків : Акта, 2002. – 1054 с.