Выводы:У своїх роботах Чарльз Хенді аналізує майбутнє організацій та особливості процесу праці в періоди конфліктів, зрушень і постійних змін. У порівнянні з творами всіх найвизначніших теоретиків менеджменту його книги мають найбільшу гуманістичну спрямованість і в найменшій мірі можуть вважатися «науковими». Він пропонує цінний паліатив як форму раціоналізму, як і раніше багато в чому є невід’ємною особливістю ділового світу, так і для стимулів до змін будь-яку ціну, присутнім у творах багатьох його наукових колег.
Дослідження Чарльза Хенді полягають у пошуку світу, в якому зміни і вічний рух є нормальними і бажаними явищами. Він вірить у можливість примирення спадкоємності і парадоксальності й у досягнення гармонії в організаціях, економіці та суспільстві.
Дуже вразили вислови Чарльза Хенді про його надії, які він висловлює від щирого серця у своїй книзі «Час нерозсудливості»: «Моя надія на те, що більша кількість людей зможуть жити там, де вони хочуть. Вони будуть жити в містах, більш нагадуючих село, ніж місто, в місцях, де ваші сусіди мають ім’я і обличчя, де їх турботи поступово стають частиною ваших турбот. Проявляти турботу про людей незнайомих або абстрактних завжди важко. У загальних невеликих комунах буде менше чужинців, завжди буде час зупинитися і поговорити з сусідом.
Успіх, гроші, досягнення в наші дні прийдуть до багатьох раніше; у нас, поки є час і енергія, з’явиться свобода пошуку чогось іншого. У минулому не було ні часу, ні енергії – занадто багато хто помер, там і не відкривши повний портфель своїх можливостей.
Надія на те, що суспільство відмінностей виробить різноманітні схеми досягнення успіху. Досягнення не вимірюються грошима і майном, але творчістю в мистецтві, соціальними відкриттями, життям, турботою про інших, політичним лідерством як в великих містах, так і маленьких, письменством і акторством, музикуванням. Нам потрібно бути впевненими в тому, що в цілому ми займаємося справою благородною 5, с. 77.