Выводы:Проведений аналіз основних особливостей конституційного розвитку Китаю дає підстави зробити наступні висновки.
Аналізуючи усі Конституції КНР, можна сказати, що за формою державного устрою Китай завжди залишався унітарною державою з автономними утвореннями, за формою правління – республікою соціалістичного типу.
Еволюція конституційного розвитку КНР продемонструвала постійні коливання між жорстким режимом і контролем КПК і лібералізацією державного управління. Важливим з цієї точки зору є спроба конституційного забезпечення прав і свобод людини і громадянина, що відображені вперше у конституції 1954 року. Її положення стали свідченням того, що Китай може розвиватись під керівництвом партії, але за умови надання своїм громадянам певної свободи.
Незважаючи на досить обмежені права виконавчої влади і практично необмежену владу Голови КНР та ВЗНП, що представляли єдину структуру – комуністичну партію Китаю, конституції 1954 і 1972 років привнесли у законодавчу систему Китаю позитивні зрушення у бік забезпечення основних прав і свобод людини.
Ключовим недоліком конституційної системи Китаю в цей період, як свідчить аналіз, можна визначити відсутність практичних механізмів закріплення поділу влади; відсутність норм регламентації незалежності судової гілки влади; обмежена кількість прав і свобод, у порівнянні з конституціями розвинених країн того часу, а також підхід до прав та свобод з точки зору громадянина, а не людини.
Як продемонстрував аналіз, Конституція 1978 року стала для Китаю кроком назад, повною мобілізацією владних повноважень в руках фактично однієї людини, та підтвердженням іміджу країни з диктатурою. У цьому контексті варто відзначити, що КК дуже швидко переконалась у непродуктивності такого конституційного порядку. Ухваливши новий конституційний акт – сучасну Конституцію Китаю 1982 року.
Згідно з Конституцією КНР – це соціалістична держава демократичної диктатури народу, яка закріплює принципи діяльності державних органів та економічної системи. Для політичної системи є характерним взаємопереплетіння партійних та державних інституцій.
Останні зміни, внесені у Конституцію КНР, закріплювали вже усталену практику державного життя, а також фіксували еволюцію чинного законодавства. У результаті внесених змін на конституційному рівні з’явились такі новаторські поняття, як соціалістична правова держава, соціалістична ринкова економіка тощо. Слід зазначити, що хоча в цілому ці новели не змінюють загальну оцінку конституційного ладу КНР як соціалістичного, але вони здійснюють вагомі внески у розуміння КНР як держави, яка ґрунтується на праві та управляється згідно із законом.
В цілому, чинна на сьогодні Конституція 1982 р. як документ, що визначає державний лад країни, є явним прогресом в порівнянні з попередніми конституціями і істотно від них відрізняється. Конституція проголошує чотири основні принципи: твердо дотримуватися соціалістичного спрямування, демократичної диктатури народу, керівництва Комуністичної партії Китаю, а також ідей Мао Цзедуна.
Виходячи з цих принципів, всі основні рішення по питаннях державного будівництва і державної політики приймаються партійними органами відповідного рівня від верху до низу, показні органи влади лише законодавчо оформляють постанови, прийняті партійними органами, і здійснюють контроль за їх виконання.
Особливість формування показних органів державної влади полягає в тому, що безпосередньо населенням на основі загальних, рівних і прямих виборів шляхом таємного голосування обираються лише органи державної влади, що утворюються в адміністративно-територіальних одиницях низового (волості, національні волості і селища) і повіту (повіти, автономні округи, автономні повіти, міста без районного ділення, міські райони) рівнів.
Можна також побачити усі ознаки сучасної змішаної економічної системи: багатоманітність господарських відносин, їх взаємодію та взаємопереплетіння, які складаються в цілісну конкурентно-ринкову, корпораційну та державну форми регулювання, що забезпечує стабільність цієї системи, підтримку високих темпів економічного зростання, здатність протистояти несприятливій міжнародній кон’юнктурі. Багато інституційних змін залишаються незавершеними, але їх загальний зміст свідчить про наближення до ринкових стандартів.
Визначені проблемні питання свідчать про необхідність проведення подальших досліджень у цій сфері. Особливу увагу слід звернути на аналіз правових норм, що забезпечують планування господарської діяльності, взаємодію державного регулювання та саморегуляцію й адаптацію досвіду КНР в Україні з метою забезпечення сталого розвитку держави.