Вступление:Актуальність теми дослідження обумовлена тим, що корупція властива будь-якій політичній і соціально-економічній системі. Це негативне економічне й соціальне явище супроводжує людство з часів зародження суспільства, котре породжує його і, одночасно, змушене з ним боротися. Є свої причини й особливості виникнення та побутування корупції – історичні, економічні, соціальні, політичні й культурні, що базуються на суперечливих факторах розвитку конкретних систем.
В останні роки проблеми корупції є досить характерною особливістю сучасної політики в багатьох країнах світу. Останніми десятиліттями проблемами протидії корупції почали активно опікуватися міжнародні та регіональні об’єднання, був започаткований процес розробки відповідних міжнародно-правових документів, створювалися спеціальні антикорупційні організації різного статусу. Тим не менше час від часу у країнах розвинутих демократій виникають корупційні скандали, що свідчить про те, що навіть розвинені демократичні країни також не мають стійкого імунітету проти корупції.
Корупція є однією з найбільш гострих соціальних проблем сучасності. Деякі дослідники взагалі вважають корупцію основною політичною проблемою XXI століття. Але за будь-яких підходів важливе одне: корупція є проблемою, вирішення якої для багатьох держав світу стає надзвичайно актуальною справою сьогодення. Це повною мірою стосується й України, високий рівень корумпованості якої визнано її політичним керівництвом, урядовцями, вітчизняними та іноземними аналітиками, відповідними міжнародними інституціями.
Визначення корупційного збагачення при корупційних правопорушень яке сьогодні набуває особливого значення, зважаючи на світову глобалізацію прогресуючі інтеграційні процеси і, які сприяють виникненню міждержавних об’єднань (з соціально-політичного погляду) і укрупненню капіталу (з фінансово-економічного погляду) і є актуальність дослідження. Відтак, за таких умов масштаби корупційних діянь і, загалом, поширення цього явища у світі можуть набути неконтрольованих обсягів.
Умови, які сприяють скоєнню правопорушень, різні. До них належить відсутність дієвої системи попередження і складність викриття таких діянь, а також високий рівень латентності подібних правопорушень.
До питань визначення корупції та її окремих ознак у своїх дослідженнях звертались такі вітчизняні вчені, як: Л. В. Багрій, Шахматов, О. О. Дудоров, А. Ф. Зелінський, О. Г. Кальман, М. Й. Коржанський, М. І. Камлик, М. І. Мельник, Є. В. Невмержицький, О. В. Терещук, М. І. Хавронюк, С. А. Шалгунова та інші.
Метою даної роботи є характеристика зарубіжного досвіду боротьби з корупцією.