Вступление:Основою прискорення матеріального прогресу у XXI столітті є розвиток науки й техніки. Характерною рисою економічної діяльності на сучасному рівні є широке використання досягнень науки.
У зв’язку з посиленням міжнародної конкуренції в науково-технічній політиці багатьох держав відбува¬ються радикальні зміни. Для забезпечення успіху в суперництві на світовому ринку, подоланні зростаю-чої іноземної конкуренції межі відповідальності дер¬жави в провідних індустріальних країнах розширю¬ються. Держава нарівні з приватним капіталом фінан¬сує створення новітніх цивільних технологій, конку-рентоспроможних на світових ринках.
Мету формування інноваційної економіки, ство¬рення «суспільства, побудованого на знаннях», став¬лять уряди багатьох країн. Розробляються програми формування спеціальних баз знань, велика частина яких є знаннями про нові види діяльності й нові про¬дукти. Крім того, створюються бази проблем і зав¬дань, до рішення яких можна підключитися. Таким чином, розвивається механізм, що дозволяє вибрати й використовувати найбільш ефективні на сьогодні рішення. Можна стверджувати, що, якщо проекти «суспільства, побудованого на знаннях», реалізують¬ся, економічне зростання набере більшого динамізму.
Інновації є частиною науково-технічної, інноваційної та інвестиційної політики держави. Тому роль держави має полягати в розробці та реалізації державних стратегій і програм розвитку економіки, науково-технічної політики з метою створення сприятливих умов для розвитку науки і техніки.
Інноваційна діяльність як важливий чинник економічного зростання висвітлюється в наукових працях В. Александрової, О. Амоші, Л. Антонюка, Ю. Бажала, І. Бєлкіна, В. Гейця, В. Гусєвої, О. Лапко, С. Кіреєва, Л. Осецького, В. Савчука, С. Соколенка, О. Федірко, О. Шнипко, М. Крупки, М. Чумаченка та інших.