Вступление:Одна із складних наукових проблем, яка постійно постає перед людством у процесі його культурного розвитку це зміст освіти. Сучасне суспільство ставить нові вимоги до особистісних і професійних рис людини – рівня її соціальної адаптації, загальної культури, загальноосвітньої і спеціальної підготовки, творчих здібностей. У цих умовах традиційна роль освіти значно розширюється, підвищується її значення у формуванні життєво важливих компетенцій особистості – умінь загальнолюдського, загальножиттєвого плану, життєтворчості.
Зростаюча роль культурних обмінів, інтеграція в Європу, залучення до світових цінностей, процес глобалізації збільшили значення, зробили необхідним володіння іноземними мовами. Ми знаємо, що комунікативність це основна функція мови, яка більш повно виконується як в лінгвістичному, так і в концептуально-тематичному спрямуванні, коли мотивація найбільш велика. Так як, під час використання мови домінує одна мета: отримати інформацію, спонукати до дії, виразити почуття тощо, тому сьогодні залишається актуальним принцип інноваційного, особистісно орієнтованого підходу до викладання іноземних мов, в основу якого і покладений принцип комунікативності.
В час, коли сучасна педагогіка відмовляється від твердого «авторитарного керування», де учень або студент є «об’єктом» навчальних впливів, і переходить до системи організації підтримки і стимулювання самостійної пізнавальної діяльності, створення умов для творчості, із позицій особистісно орієнтованої, гуманістичної освітньої формації з’являється незліченна різноманітність методів навчання, переосмислюються численні педагогічні поняття, вводяться у практичний обіг нові.
Розвиток мовлення учнів відбувається, як відомо, у процесі активної мовленнєвої діяльності, що породжується потребою у спілкуванні (розповісти про свої враження, спостереження, почуття, переживання і думки). Оволодіти мовленнєвими уміннями можна лише в умовах відповідної практики, під час спілкування в різних життєвих ситуаціях. Суспільству потрібні творчо мислячі, з оригінальними ідеями люди, які мають власну думку, можуть нестандартно вирішувати будь-які завдання. Відтак необхідною умовою реалізації такої потреби у школі є навчання дітей говоріння, зокрема діалогічного мовлення.
На особливу увагу на сучасному етапі навчання заслуговують колективні форми діяльності на уроці іноземної мови, адже саме вони допомагають встановленню та підтримці стосунків, вчать взаємодіяти в парах, групах, командах. Активне спілкування учнів у процесі навчання завжди є цікавим і корисним, оскільки не тільки перешкоджає спілкуванню, а й стимулює його, таким чином уникаючи рутинної індивідуальної діяльності та перетворюючи процес навчання на загальну захоплюючу пізнавальну діяльність. Крім того, спільна діяльність є цікавішою та емоційнішою, привчає до ініціативи та згуртовує колектив.
Актуальність виконаного дослідження зумовлюється концептуальними засадами модернізації мовної освіти в Україні, виховання всебічно розвиненої особистості та підвищення теоретичного й методичного рівнів навчання англійської мови в загальноосвітніх школах.
Проблема навчання діалогічного мовлення не нова і багатоаспектна, тому досліджується багатьма науками: філософією, психологією, психолінгвістикою, мовознавством, лінгводидактикою. У працях філософів визначено структуру, зміст і функції зовнішнього та внутрішнього діалогів у спілкуванні. Особливості мовлення учнів початкових і середніх класів вивчали психологи і психолінгвісти (Б. Ананьєв, Л. Виготський, І. Зимня, О. Леонтьєв, Ю. Пассов). Структурно-синтаксичні й функціональні ознаки діалогічного мовлення висвітлено у працях учених-лінгвістів (В. Іваненко, В. Скалкін). Види й мовні засоби діалогічних текстів досліджували В. С.Леонов, М. Пентилюк, Л. Якубинський. Учені О. Вишневський, Н. Гез, Г. Коваль, А. Миролюбов присвятили праці розвитку діалогічного мовлення школярів на основі навчання другої іноземної мови.
Культурі усного мовлення приділяють увагу А. Богуш, Н. Бабич, Є. Голобородько. Методиці розвитку усного мовлення присвячено роботи М. Вашуленка, Г. Іваницької, М. Стельмаховича, О. Хорошковської. Комунікативно-діяльнісний підхід до навчання мови висвітлено в працях О. Савченко, О. Хорошковської. На функціонально-стилістичне спрямування у навчанні вказують Л. Варзацька, В. Капінос, М. Пентилюк.
Проте оптимальних шляхів поєднання комунікативно-діяльнісного і функціонально-стилістичного підходів до розвитку діалогічного мовлення з використанням колективних форм роботи в лінгводидактиці ще не визначено. Тому вдосконалення навчальної роботи, що спрямована на використання колективних форм роботи у процесі формування діалогічних умінь учнів 5 класів загальноосвітніх шкіл є актуальною методичною проблемою, кінцева мета якої – уміння конструювати власні висловлювання відповідно до мовленнєвої ситуації. Робота з навчання діалогічного мовлення має бути неперервною, поетапною з урахуванням принципу наступності й перспективності.
Об’єктом дослідження є процес навчання діалогічного мовлення.
Предмет дослідження – колективні форми роботи для навчання діалогічного мовленнія учнів 5 класу загальноосвітньої школи на уроках англійської мови.
Мета дослідження полягає у виявленні та характеристиці особливостей формування умінь діалогічного мовлення учнів 5 класів загальноосвітніх шкіл з використанням колективних форм роботи.
Досягнення поставної мети передбачає вирішення конкретних завдань, а саме:
1) розглянути особливості діалогічного мовлення як виду мовленнєвої діяльності та особливості його навчання учнів 5-х класів;
2) визначити роль і місце колективних форм роботи у навчанні діалогічного мовлення учнів 5-х класів на уроках англійської мови;
3) проаналізувати психологічні передумови використання колективних форм роботи на уроках англійської мови в 5-х класах;
4) дослідити орагнізацію процесу навчання англомовного діалогічного мовлення учнів 5-х класів з використанням колективних форм роботи;
5) розробити та запропонувати комплекс вправ для навчання англомовного діалогічного мовлення учнів в 5-х класах з використанням колективних форм роботи;
6) перевірити ефективність розроблених комплексів вправ з використанням колективних форм у навчанні англомовного діалогічного мовлення учнів 5 класу загальноосвітньої школи.
Методологічною основою дослідження є універсальні принципи науковості та об’єктивності. У дослідженні ми спиралися на структурно-порівняльний, системно-аналітичний та низку загальнонаукових методів, таких як метод логічного аналізу, класифікації, узагальнення.
Методи дослідження включають 1) вивчення і критичний аналіз вітчизняної та зарубіжної методичної, психологічної, педагогічної, соціологічної, психолінгвістичної та країнознавчої літератури з проблеми дослідження; 2) вивчення та узагальнення досвіду навчання видів мовленнєвої діяльності у цілому та діалогічного мовлення зокрема; 3) наукове спостереження за перебігом процесу навчання діалогічного мовлення з метою визначення рівня розвитку та сформованості навичок і вмінь діалогічного мовлення в учнів 5 класу; 4) узагальнення власного досвіду роботи в школі зазначеного типу; 5) пробне навчання.
Теоретична значущість дослідження вбачається в науковому обґрунтуванні змісту й методів навчання англомовного діалогічного мовлення у 5 класі загальноосвітніх шкіл; розробці методичних підходів до навчання діалогічного мовлення та розвитку умінь і формуванню мовленнєвих навичок учнів з використанням колективних форм роботи. Окрім того, доцільність виконаної роботи полягає в уточненні поняття про колективну діяльність учнів на уроці іноземної мови та повному аналізі форм колективної роботи на уроці англійської мови. Описано систему вправ для навчання англомовного діалогічного мовлення з використанням колективних форм роботи, що може бути впроваджена у практику викладання англійської мови у 5 класах.
Практичне значення дослідження вбачається розробці комплексу вправ з використанням колективних форм роботи під час навчання діалогічного мовлення, у межах тематики,що вивчається у 5-х загальноосвітніх навчальних закладах, що можуть бути впроваджені у практику викладання англійської мови у 5 класах; у доборі дидактичного матеріалу для навчання діалогічного мовлення, у можливості використання висновків і результатів дослідження в процесі викладання англійської мови в загальноосвітній школі, на практичних заняттях з методики викладання англійської мови, у процесі укладання підручників та посібників.
Структура виконаної роботи обумовлена її метою та завданнями і складається зі вступу, двох розділів та висновків до кожного з них, загальних висновків, списку використаної літератури, резюме англійською та українською мовами та додатків.