Колективні форми роботи в діалогічному мовленні.

Задание:

Содержание:ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВИКОРИСТАННЯ КОЛЕКТИВНИХ ФОРМ РОБОТИ У НАВЧАННІ АНГЛОМОВНОГО ДІАЛОГІЧНОГО МОВЛЕННЯ УЧНІВ 5-Х КЛАСІВ 8 1.1. Особливості діалогічного мовлення як виду мовленнєвої діяльності та особливості його навчання учнів 5-х класів 8 1.2. Роль і місце колективних форм роботи у навчанні діалогічного мовлення учнів 5-х класів на уроках англійської мови 19 1.3. Психологічні передумови використання колективних форм роботи на уроках англійської мови в 5-х класах 27 Висновки до першого розділу 34 РОЗДІЛ 2. МЕТОДИКА ОРГАНІЗАЦІЇ ПРОЦЕСУ НАВЧАННЯ АНГЛОМОВНОГО ДІАЛОГІЧНОГО МОВЛЕННЯ З ВИКОРИСТАННЯМ КОЛЕКТИВНИХ ФОРМ РОБОТИ В 5-Х КЛАСАХ 36 2.1. Організація процесу навчання англомовного діалогічного мовлення учнів 5-х класів з використанням колективних форм роботи 36 2.2. Вправи для навчання англомовного діалогічного мовлення учнів в 5-х класах з використанням колективних форм роботи 45 2.3. Перевірка ефективності розроблених комплексів вправ 61 Висновки до другого розділу 67 ВИСНОВКИ 69 РЕЗЮМЕ 73 RESUME 74 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 75 ДОДАТКИ 81  

Вступление:Одна із складних наукових проблем, яка постійно постає перед людством у процесі його культурного розвитку це зміст освіти. Сучасне суспільство ставить нові вимоги до особистісних і професійних рис людини – рівня її соціальної адаптації, загальної культури, загальноосвітньої і спеціальної підготовки, творчих здібностей. У цих умовах традиційна роль освіти значно розширюється, підвищується її значення у формуванні життєво важливих компетенцій особистості – умінь загальнолюдського, загальножиттєвого плану, життєтворчості. Зростаюча роль культурних обмінів, інтеграція в Європу, залучення до світових цінностей, процес глобалізації збільшили значення, зробили необхідним володіння іноземними мовами. Ми знаємо, що комунікативність це основна функція мови, яка більш повно виконується як в лінгвістичному, так і в концептуально-тематичному спрямуванні, коли мотивація найбільш велика. Так як, під час використання мови домінує одна мета: отримати інформацію, спонукати до дії, виразити почуття тощо, тому сьогодні залишається актуальним принцип інноваційного, особистісно орієнтованого підходу до викладання іноземних мов, в основу якого і покладений принцип комунікативності. В час, коли сучасна педагогіка відмовляється від твердого «авторитарного керування», де учень або студент є «об’єктом» навчальних впливів, і переходить до системи організації підтримки і стимулювання самостійної пізнавальної діяльності, створення умов для творчості, із позицій особистісно орієнтованої, гуманістичної освітньої формації з’являється незліченна різноманітність методів навчання, переосмислюються численні педагогічні поняття, вводяться у практичний обіг нові. Розвиток мовлення учнів відбувається, як відомо, у процесі активної мовленнєвої діяльності, що породжується потребою у спілкуванні (розповісти про свої враження, спостереження, почуття, переживання і думки). Оволодіти мовленнєвими уміннями можна лише в умовах відповідної практики, під час спілкування в різних життєвих ситуаціях. Суспільству потрібні творчо мислячі, з оригінальними ідеями люди, які мають власну думку, можуть нестандартно вирішувати будь-які завдання. Відтак необхідною умовою реалізації такої потреби у школі є навчання дітей говоріння, зокрема діалогічного мовлення. На особливу увагу на сучасному етапі навчання заслуговують колективні форми діяльності на уроці іноземної мови, адже саме вони допомагають встановленню та підтримці стосунків, вчать взаємодіяти в парах, групах, командах. Активне спілкування учнів у процесі навчання завжди є цікавим і корисним, оскільки не тільки перешкоджає спілкуванню, а й стимулює його, таким чином уникаючи рутинної індивідуальної діяльності та перетворюючи процес навчання на загальну захоплюючу пізнавальну діяльність. Крім того, спільна діяльність є цікавішою та емоційнішою, привчає до ініціативи та згуртовує колектив. Актуальність виконаного дослідження зумовлюється концептуальними засадами модернізації мовної освіти в Україні, виховання всебічно розвиненої особистості та підвищення теоретичного й методичного рівнів навчання англійської мови в загальноосвітніх школах. Проблема навчання діалогічного мовлення не нова і багатоаспектна, тому досліджується багатьма науками: філософією, психологією, психолінгвістикою, мовознавством, лінгводидактикою. У працях філософів визначено структуру, зміст і функції зовнішнього та внутрішнього діалогів у спілкуванні. Особливості мовлення учнів початкових і середніх класів вивчали психологи і психолінгвісти (Б. Ананьєв, Л. Виготський, І. Зимня, О. Леонтьєв, Ю. Пассов). Структурно-синтаксичні й функціональні ознаки діалогічного мовлення висвітлено у працях учених-лінгвістів (В. Іваненко, В. Скалкін). Види й мовні засоби діалогічних текстів досліджували В. С.Леонов, М. Пентилюк, Л. Якубинський. Учені О. Вишневський, Н. Гез, Г. Коваль, А. Миролюбов присвятили праці розвитку діалогічного мовлення школярів на основі навчання другої іноземної мови. Культурі усного мовлення приділяють увагу А. Богуш, Н. Бабич, Є. Голобородько. Методиці розвитку усного мовлення присвячено роботи М. Вашуленка, Г. Іваницької, М. Стельмаховича, О. Хорошковської. Комунікативно-діяльнісний підхід до навчання мови висвітлено в працях О. Савченко, О. Хорошковської. На функціонально-стилістичне спрямування у навчанні вказують Л. Варзацька, В. Капінос, М. Пентилюк. Проте оптимальних шляхів поєднання комунікативно-діяльнісного і функціонально-стилістичного підходів до розвитку діалогічного мовлення з використанням колективних форм роботи в лінгводидактиці ще не визначено. Тому вдосконалення навчальної роботи, що спрямована на використання колективних форм роботи у процесі формування діалогічних умінь учнів 5 класів загальноосвітніх шкіл є актуальною методичною проблемою, кінцева мета якої – уміння конструювати власні висловлювання відповідно до мовленнєвої ситуації. Робота з навчання діалогічного мовлення має бути неперервною, поетапною з урахуванням принципу наступності й перспективності. Об’єктом дослідження є процес навчання діалогічного мовлення. Предмет дослідження – колективні форми роботи для навчання діалогічного мовленнія учнів 5 класу загальноосвітньої школи на уроках англійської мови. Мета дослідження полягає у виявленні та характеристиці особливостей формування умінь діалогічного мовлення учнів 5 класів загальноосвітніх шкіл з використанням колективних форм роботи. Досягнення поставної мети передбачає вирішення конкретних завдань, а саме: 1) розглянути особливості діалогічного мовлення як виду мовленнєвої діяльності та особливості його навчання учнів 5-х класів; 2) визначити роль і місце колективних форм роботи у навчанні діалогічного мовлення учнів 5-х класів на уроках англійської мови; 3) проаналізувати психологічні передумови використання колективних форм роботи на уроках англійської мови в 5-х класах; 4) дослідити орагнізацію процесу навчання англомовного діалогічного мовлення учнів 5-х класів з використанням колективних форм роботи; 5) розробити та запропонувати комплекс вправ для навчання англомовного діалогічного мовлення учнів в 5-х класах з використанням колективних форм роботи; 6) перевірити ефективність розроблених комплексів вправ з використанням колективних форм у навчанні англомовного діалогічного мовлення учнів 5 класу загальноосвітньої школи. Методологічною основою дослідження є універсальні принципи науковості та об’єктивності. У дослідженні ми спиралися на структурно-порівняльний, системно-аналітичний та низку загальнонаукових методів, таких як метод логічного аналізу, класифікації, узагальнення. Методи дослідження включають 1) вивчення і критичний аналіз вітчизняної та зарубіжної методичної, психологічної, педагогічної, соціологічної, психолінгвістичної та країнознавчої літератури з проблеми дослідження; 2) вивчення та узагальнення досвіду навчання видів мовленнєвої діяльності у цілому та діалогічного мовлення зокрема; 3) наукове спостереження за перебігом процесу навчання діалогічного мовлення з метою визначення рівня розвитку та сформованості навичок і вмінь діалогічного мовлення в учнів 5 класу; 4) узагальнення власного досвіду роботи в школі зазначеного типу; 5) пробне навчання. Теоретична значущість дослідження вбачається в науковому обґрунтуванні змісту й методів навчання англомовного діалогічного мовлення у 5 класі загальноосвітніх шкіл; розробці методичних підходів до навчання діалогічного мовлення та розвитку умінь і формуванню мовленнєвих навичок учнів з використанням колективних форм роботи. Окрім того, доцільність виконаної роботи полягає в уточненні поняття про колективну діяльність учнів на уроці іноземної мови та повному аналізі форм колективної роботи на уроці англійської мови. Описано систему вправ для навчання англомовного діалогічного мовлення з використанням колективних форм роботи, що може бути впроваджена у практику викладання англійської мови у 5 класах. Практичне значення дослідження вбачається розробці комплексу вправ з використанням колективних форм роботи під час навчання діалогічного мовлення, у межах тематики,що вивчається у 5-х загальноосвітніх навчальних закладах, що можуть бути впроваджені у практику викладання англійської мови у 5 класах; у доборі дидактичного матеріалу для навчання діалогічного мовлення, у можливості використання висновків і результатів дослідження в процесі викладання англійської мови в загальноосвітній школі, на практичних заняттях з методики викладання англійської мови, у процесі укладання підручників та посібників. Структура виконаної роботи обумовлена її метою та завданнями і складається зі вступу, двох розділів та висновків до кожного з них, загальних висновків, списку використаної літератури, резюме англійською та українською мовами та додатків.  

Выводы:Отже, діалогічне мовлення – це процес мовленнєвої взаємодії двох або більше учасників спілкування. Тому в межах мовленнєвого акту кожен з учасників по черзі виступає як слухач і як мовець. В ході дослідження було розглянуто комунікативні, психологічні та мовні особливості цього виду мовленнєвої діяльності. Було встановлено, що діалогічне мовлення виконує такі комунікативні функції: 1) запиту інформації – повідомлення інформації, 2) пропозиції (у формі прохання, наказу, поради) – прийняття/ неприйняття запропонованого, 3) обміну судженнями / думками / враженнями, 4) взаємопереконання / обґрунтування своєї точки зору. Кожна з цих функцій має свої специфічні мовні засоби і є домінантною у відповідному типі діалогу. Основними якісними показниками сформованості загального вміння вести діалог іноземною мовою є такі спеціальні вміння: 1) уміння починати діалог, вживаючи відповідну ініціативну репліку (повідомлення, спонукання, запитання); 2) уміння швидко реагувати на репліку співрозмовника, використовуючи репліки, що мають різні комунікативні функції; 3) уміння підтримувати розмову, додаючи до репліки-реакції свою ініціативну репліку; 4) уміння стимулювати співрозмовника до висловлювання, виражаючи свою зацікавленість за допомогою реплік оцінювального характеру; 5) уміння продукувати ДЄ різних видів; 6) уміння продукувати діалоги різних функціональних типів на основі запропонованих навчальних комунікативних ситуацій (в межах тематики, мовного і мовленнєвого матеріалу, визначених чинною програмою для даного класу і типу школи); 7) уміння в разі необхідності (нерозуміння репліки співрозмовника чи утруднення при висловлюванні своєї думки) ввічливо перервати розмову і звернутися за допомогою до партнера або навіть до довідника (розмовника, словника). Практичною метою нової програми для загальноосвітніх навчальних закладів є комунікативний підхід до викладання і вивчення іноземної мови, англійської зокрема. Головна ідея цього підходу полягає в тому, що учні, щоб стати ефективними користувачами мови, мають не тільки здобувати знання, а й розвивати практичні навички та вміння. Це означає, що від учнів очікується, щоб вони докладали зусиль для вирішення проблемних завдань, які ставить перед ними вчитель. В ході дослідження ми дійшли висновку, що цього можна досягти в ході колективної діяльності учнів. Колективне навчання є найефективнішим засобом підвищення результативності роботи вчителя іноземної мови при формуванні комунікативної компетенції учнів (мовної, соціокультурної, компенсаторної). Досвід застосування колективного способу навчання також дозволяє виділити наступні його переваги. В результаті постійного повторення вправ удосконалюються навички логічного мислення і розуміння. В процесі постійного активного мовлення (говоріння, обговорення) розвиваються навички розумової діяльності, включається робота пам'яті, йде мобілізація і актуалізація попереднього досвіду і знань. Кожен відчуває себе розкуто, працює в індивідуальному темпі. Підвищується відповідальність не тільки за свої успіхи, але і за результати колективної праці. Обговорення однієї інформації з декількома змінними партнерами збільшує число асоціативних зв'язків, а отже, забезпечує міцніше засвоєння. Вважаємо доцільним зауважити, що здійснюючи педагогічне управління колективною навчально-пізнавальною діяльністю, педагог повинен усвідомлювати, що розв'язання колективного навчального завдання - не самоціль, а засіб досягнення колективної навчальної мети. У процесі колективної навчально-пізнавальної діяльності формується спосіб дії, а саме спосіб досягнення навчальної мети. Тут важливий не результат, отриманий у процесі розв'язання завдання, а сама процедура, процес його розв'язання, коли у колективній навчально-пізнавальній діяльності відбувається засвоєння учнями навчального матеріалу. Було встановлено, що існують різні підходи до навчання діалогічного мовлення, з яких можна виділити два основних. Відповідно до першого – «зверху вниз» – навчання діалогічного мовлення розпочинається зі слухання діалогу-зразка з його наступним варіюванням, а згодом і створенням власних діалогів в аналогічних ситуаціях спілкування. Другий – «знизу вверх» – передбачає шлях від засвоєння спочатку елементів діалогу (реплік діалогічної єдності) до самостійної побудови діалогу на основі запропонованої навчальної комунікативної ситуації, що не виключає прослуховування діалогів-зразків. В дослідженні було докладно проаналізовано особливості вправ для формування умінь діалогічного мовлення з використанням колективних форм роботи та розроблено і запропоновано основні їх різновиди, що можуть використовуватись для навчання діалогічного мовлення у 5 класі загальноосвітніх шкіл. Таким чином, організаційні уміння забезпечення колективних форм організації навчально-пізнавальної діяльності учнів, безперечно, повинні складати певну підсистему в загальній структурі професійних знань вчителя іноземної мови. Від цього визначальним чином залежить ефективність формування іншомовної комунікативної компетенції його учнів, а отже успішне досягнення поставлених навчальних цілей. На завершальному етапі дослідження було проведено експеримент, який мав підтвердити або скасувати нашу гіпотезу про те, що вдосконалення навичок діалогічного мовлення на уроках англійської мови є більш ефективним за умови розроблених вправ з використанням колективних форм роботи. Підготовка до експерименту включала аналіз чинних теоретичних концепцій з поставленої проблеми та проведення перед експериментального зрізу для відбору рівноцінних груп – експериментальних та контрольної. Для цього ми провели тестування (тести альтернативного і множинного вибору) на ідентичному матеріалі серед 32 учнів двох груп 5 класів. В результаті проведеного тестування було виділено одна експериментальна (ЕГ) та одна контрольна (КГ) групи (всього 32 учня). Результати передекспериментального зрізу в експериментальних групах були приблизно однаковими та свідчили про недостатній розвиток вмінь діалогічного мовлення учнів. Проведене дослідження та результати експериментальної перевірки дають можливість зробити висновок про доцільність вдосконалення умінь діалогічного мовлення за допомогою системи вправ і комплексів з використанням колективних форм роботи. Використання колективних форм роботи в діалогічному мовленні сприяє посиленню мотивації навчання, розвитку ініціативи та творчого потенціалу, підвищенню активності, самостійності учнів, а також збуджує їх інтерес до іноземної мови, що в цілому підвищує ефективність навчально-виховного процесу.  

Литература:1. Абрамова Г. С. Возрастная психология / Г. С. Абрамова. – М. : Академ, проект, 2001. – 704 с. 2. Артемов В. О. Обучение диалогической речи (на материале английской речи): Пособие для учителей. / В. О. Артемов. – К. : Сов. школа, 1989. – 123 с. 3. Беляев Б. В. Очерки по психологии обучения иностранным языкам в школе. / Б. В. Беляев. – М. : Просвещение, 1985. – 227 с. 4. Бех П. О., Биркун Л. В. Концепція викладання іноземних мов в Україні / П. О. Бех, Л. В. Биркун // Іноземні мови. – 1996. – № 2. – С. 3-8. 5. Бим И. Л. Некоторые проблемы обучения диалогической речи. / И. Л. Бим // Иностранные язики в школе. – 1998. – №5. – С. 20-27. 6. Борзова Е. В. Диалогическая речь как цель и средство обучения английского языка / Е. В. Борзова // Иностранные языки в школе. – 1985. – №2. – С. 7−9. 7. Брагина О. О системе упражнений в процессе обучения диалогической речи / О. Брагина // Иностранные языки в школе. – 1985. – № 3. – С. 22−27. 8. Будниченко Е. П. Обучение диалогической речи на уроках английского языка / Е. П. Будниченко // Иностранные языки в школе. – 1991. – № 3. – С. 58−60. 9. Взаимосвязанное обучение видам речевой деятельности / П. Григорьева, Н. А. Зимняя, В. А. Мерзлякова и др. – М. : Русский язык, 1985. – 116 с. 10. Вишневский Е. И. Опыт построения упражнений для работы в парах / Е. И. Вишневський // Иностранные языки в школе. – 1994. – № 3. – С. 43−48. 11. Вікова і педагогічна психологія / О. В. Скрипченко, Л. В. Долинська, 3. В. Огороднійчук та ін. – 2-е вид., допов. – К. : Каравела, 2009. – 400 с. 12. Гальскова Н. Д. Современная методика обучения иностранным языкам. / Н. Д. Гальскова. – М. : АРКТИ-ГЛОССА, 2000. – 165 с. 13. Гез А. И. Система упражнений и последовательность развития речевых учений и навыков / А. И. Гез // Иностранные языки в школе. – 1989. – № 6. – С. 29−40. 14. Демьяненко М. Я., Лазаренко К. А., Мельник С. В. Основы общей методики обучения иностранным языкам. / М. Я. Дем’яненко, К. А. Лазаренко, С. В. Мельник. – К. : Вища школа, 2004. – 225 с. 15. Державний освітній стандарт з іноземної мови (загальна середня освіта) V-IX класи / Під керівництвом С. Ю. Ніколаєвої. – К. : Ленвіт, 1998. – 32 с. 16. Жолнерик Л. И. Обучение диалогической речи / Л. И. Жолнерик // Иностранные языки в школе. – 1985. – № 3. – С. 52−55. 17. Загальноєвропейські Рекомендації з мовної освіти: вивчення, викладання, оцінювання / Наук. ред. С. Ю. Ніколаєва. – К. : Ленвіт, 2004. – 261 с. 18. Зимняя И. А. Психология обучения иностранным языкам в школе. / И. А. Зимняя. – М. : Просвещение, 1991. – 220 с. 19. Калимулина О. В. Ролевые игры в обучении диалогической речи / О. В. Калимурина // Иностранные языки в школе. – 2003. – № 3. – С. 17−23. 20. Кіріченко В. Р. Навчання діалогічного мовлення на уроках іноземної мови / В. Р. Кіріченко // Англійська мова та література. – 2003. – №3. – С. 3−10. 21. Колодязна В. В. Навчання діалогічного мовлення на уроках англійської мови за комунікативною методикою / В. В. Колодязна // Англійська мова та література. – 2004.– № 5.– С. 4−9. 22. Конышева А. В. Современные методы обучения английскому языку. / А. В. Конышева. – Минск, 2003. – 175 с. 23. Кучерова Л. М. Некоторые вопросы обучения диалогической речи на страницах зарубежных авторов / Л. М. Кучерова // Иностранные языки в школе. – 1974. – № 2. – С. 94−97. 24. Леонтьев А. А. Мыслительные процессы в усвоении иностранного языка / А. А. Леонтьев // Иностранные языки в школе. – 1995. – № 5. – С. 72−76. 25. Лийметс Х. И. Групповая работа на уроке. / Х. И. Лийметс. – М. : Знание, 1975. – 135 с. 26. Ляховицкий М. В. Структура речевой ситуации и ее реализация в учебно-воспитательном процес се / М. В. Ляховицкий // Иностранные язики в школе. – 1994. – №2. – С. 18−23. 27. Малафіїк І. В. Дидактика: Навчальний посібник. / І. В. Малафіїк. – К.: Кондор, 2009. – 406 c. 28. Малыко Е. А. Настольная книга преподавателя иностранного языка / Е. А. Малыко. – Минск, 1992. – 212 с. 29. Маргуліс Є. Д. Психологічні аспекти групової діяльності / Є. Д. Маргуліс // Радянська школа. – 1982. – №11. – С. 39−42. 30. Мартинова Р. Ю. Цілісна загальнодидактична модель змісту навчання іноземних мов : монографія. / Р. Ю. Мартинова. – К. : Вища школа, 2004. – 454 с. 31. Машбиц Е. И. Психологические основы управления учебной деятельностью. / Е. И. Машбиц. – К. : Вища школа, 1987. – 196 с. 32. Методика навчання іноземних мов у середніх навчальних закладах: Підручник для студентів вищих закладів освіти / Колектив авторів під керівництвом С. Ю. Ніколаєвої. – К. : Ленвіт, 1999. – 220 с. 33. Методичні рекомендації щодо вивчення іноземних мов у п’ятих класах загальноосвітніх навчальних закладів у 2013/2014 н. р. : витяг з Додатка 1 до листа Мін. освіти і науки України від 24.05.2013 № 1/9-368. 34. Мирошніченко А. Л. Навчання усного мовлення / А. Л. Мірошниченко // Англійська мова та література. – 2004.– № 31. – С. 9−13. 35. Ніколаєва С. Ю. Сучасна технологія навчання іншомовного матеріалу в середніх навчальних закладах. / С. Ю. Ніколаєва. – К., 1996. – 96 с. 36. Ніколаєва С. Ю., Шерстюк О. М. Сучасні підходи до викладання іноземних мов / С. Ю. Ніколаєва, О. М. Шерстюк // Іноземні мови. – 2002. – №1. – С. 39−46. 37. Обучение устной речи и чтению на иностранных языках / Под ред. Л. С. Шеляпиной. – М., 1988. – 215 с. 38. Общая методика обучения иностранным языкам / Под ред. Л. С. Шеляпиной. – М., 1990. – 280 с. 39. Общая методика обучения иностранным язикам : хрестоматия / Сост. А. А. Леонтьев. – М., 1991. – 360 с. 40. Павелків Р. В. Педагогічна психологія : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Р. В. Павелків, М. М. Заброцький. – Рівне, 2003. – 297 с. 41. Панова Л. С. Обучение иностранному языку в школе. / Л. С. Панова. – К. : Знание, 1989. – 144 с. 42. Пассов Е. И. Основы методики обучения иностранным языкам. / Е. И. Пассов. – М., 1987. – 128 с. 43. Перкас С. В. Повторяемость и вариативность в процессе обучения диалогической речи / С. В. Перкас // Иностранные языки в школе. – 1997. – № 3. – С. 21−24. 44. Плахотник В. М. Навчання іноземних мов у середній школі: концепція та її реалізація / В. М. Плахотник // Іноземні мови. – 1995. – №1. – С. 9−12. 45. Поліщук В. М. Вікова та педагогічна психологія / В. М. Поліщук. – Суми, 2007. – 330 с. 46. Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. Іноземні мови. 5-9 класи. – К. : «Перун», 2005. 47. Рахманов И. В. Обучение устрой речи на иностранном языке: Учебное пособие. / И. В. Рахманов. – М. : Высшая школа, 1980. – 120 с. 48. Рогова Г. В., Рабинович Ф. М., Сахарова Т. Е. Методика обучения иностранным языкам в средней школе. / Г. В. Рогова, Ф. М. Рабинович, Т. Е. Сахарова. – М.: Просвещение, 1988. – 223 с. 49. Савчин М. В. Вікова психологія / М. В. Савчин, Л. П. Василенко. – К.: Академвидав, 2006. – 359 с. 50. Серафимова М. А. Шаевич А. М. Тематические диалоги. / М. А. Серафимова, А. М. шаевич. – М. : Просвещение, 1988. – 170 с. 51. Сергєєнкова О. П. Вікова психологія / О. П. Сергєєнкова. – К. : Центр учбової літератури, 2012. – 376 с. 52. Скалкин В. Л. Обучение диалогической речи (на материале английской речи) : пособие для учителей. / В. Л. Скалкин. – К. : Рад. школа, 1989. – 240 с. 53. Соловова Е. Н. Методика обучения иностранным языкам. Базовый курс лекций: пособие для студ. пед. вузов и учителей. / Е. Н. Солова. – М. : Просвещение, 2002. – 239 с. 54. Травкина Л. И. Использование тематического опорного диалога при обучении английскому языку / Л. И. Травкина // Иностранные языки в школе. – 1999. – № 4. – С. 21−23. 55. Цеглин В. С. Реальні ситуації спілкування на уроці / В. С. Цеглин // Іноземні мови в школі. – 2000. – №3. – С. 24−26. 56. Щукин А. Н. Обучение иностранным языкам: теория и практика. / А. Н. Щукин. – М. : Филомати, 2006. – 480 с. 57. Ярошенко О. Г. Групова навчальна діяльність школярів: теорія і методика. / О. Г. Ярошенко. – К. : Партнер, 1997. – 193 с. 58. Brown H. D. Principles of Language Learning and Teaching. / H. D. Brown. – Cambridge, 1987. – 285 p. 59. Brumfit Ch.J. Communicative Methodology in Language Teaching / Ch. J. Brumfit. – Cambridge, 1990. – 166 p. 60. Byrne D. Teaching oral English / D. Byrne. – London: Longman Group Ltd., 1996. – 146 p. 61. Common European Framework of Reference for Language: Learning, Teaching, Assessment. – Cambridge: Cambridge Univ. Press, 2001. – 260 p. 62. Communication Strategies Psycholinguistic and Sociolinguistic Perspectives / Ed. G. Kasper, E. Kellerman. – L., N.Y.: Longman, 1999. – 398 p. 63. Dictionary of Language Teaching and Applied Linguistics / Ed. J. C. Richards, J. Platt, H. Platt. – Edinburgh: Longman, Edinburgh Gate, Harlow, Essex, 1999. – 415 p. 64. Harmer J. The practice of English language teaching (3d ed.) / J. Harmer. – Harlow, Essex: Longman, 2001. – 371 p. 65. Harmer J. The practice of English language teaching / J. Harmer. – Harlow, Essex: Longman, 2001. – 371 p. 66. Modern Language Learning, Teaching, Assessment // A Common European Framework of Reference / Council of Europe, Education Committee. – 1998. – Strasbourg. – 224 p. 67. Richards J. C. The Context of Language Teaching / J. C. Richards. – Cambridge, 1991. – 228 p. 68. Stern H. H. Fundamental Concepts of Language Teaching. / H. H. Stern. – Oxford, 1996. – 582 p. 69. Voronka Z. Active Methods of Teaching Spoken English / Z. Voronka // Іноземні мови. – 1995. – №2. – P. 9-12. 70. Wagner J. Communication Strategies at Work / J. Wagner, A. Firth // Communication Strategies. – London : Longman, 1997. – P. 304–322.