Выводы:За результатами проведеного дослідження можна зробити відповідні висновки:
1. Визначено, що міграція – це перетин адмістративного кордону, добровільний чи примусовий просторовий рух осіб чи груп осіб від місця (країни) виїзду до місця (країни) в’їзду за наявності або без неї законних підстав на певний період часу або назавжди, що може вести за собою зміну постійного місця проживання; цей рух включає у себе еміграцію та імміграцію. Звідси мігрант – особа, яка здійснює міграцію.
2. Зазначено, що світовий досвід показує, що переважна більшість трудових мігрантів – це ті особи, які мають мінімальний капітал, достатній для того, щоб здійснити подорож за кордон, оформити відповідні візові та подорожні документи, сплатити за послуги посередників тощо. Високі темпи міграції до кожного з чотирьох «полюсів» значною мірою завдячують активному рекрутуванню (вербуванню) і використанню інших інституційних форм залучення іммігрантів. Не є винятком і європейський континент. Систематичне вербування до Західної Європи розпочалося одразу після Другої світової війні.
3. Досліджено, що сучасний стан міграційних процесів в Україні характеризується виїздом на роботу за кордон значної частини економічно активного населення держави, транзитною міграцією у Західну Європу, збільшенням кількості трудових іммігрантів. Погоджуємося з думкою О. А. Малиновської, що кожний із цих векторів руху населення характеризується різними за характером і складом міграційними потоками, які вимагають диференційованого підходу та специфічних засобів впливу. Це потрібно обов’язково враховувати при здійсненні державної міграційної політики.
4. Проаналізовано, що у період кризи, на думку експертів, значних змін у трудовій міграції за кордон не відбулося. По-перше, ситуація в країнах призначення залишалася сприятливішою, ніж в Україні, по-друге, хоча багато будівельників найвірогідніше втратили роботу за кордоном, проте мігранти, зайняті в таких сферах, як домашнє чи сільське господарство, транспорт здебільшого зберегли робочі місця. З відновленням економіки у сусідніх країнах, зокрема в Росії, у 2010 р. трудова міграція з України знову активізувалася. Не виключено, що погіршення економічної кон’юнктури зумовило скорочення заробітків мігрантів, втрату частиною з них правового статусу та збільшення нелегального працевлаштування.
5. Досліджено, що склад трудових мігрантів, як і їх чисельність, упродовж останніх 20 років не залишалися незмінними. Як свідчать дані Держкомстату 2008 р., чоловіки становлять більшість заробітчан – 67,2 %, жінок серед них – 32,8%. Однак частка жінок-мігранток помітно зросла порівняно з 2001 р. (24 %). Статева структура мігрантів відрізняється залежно від країни перебування та характеру робочих місць у ній. Так, на роботу до Росії виїжджали 57% мігрантів-чоловіків (будівництво), тоді як чверть жінок-мігранток працювали в Італії (домашні господарства).
6. Зазначено, що на сьогодні дедалі більше постає питання не тільки щодо обсягів грошових переказів, а й щодо того як цей величезний фінансовий ресурс використати на розвиток національної економіки. Необхідно докласти зусиль до розвитку фінансової інфраструктури, використання новітніх технологій переказів, удосконалення та розширення спектру послуг, що надаються фінансовими установами. Проблему надходження грошових трансфертів мігрантів слід підняти на національний рівень і визначити їх важливою складовою формування економічної політики. Тільки у такому випадку грошові трансферти мігрантів можуть стати справжнім джерелом інвестицій, генератором економічного розвитку країни.
7. Виявлено, що позитивний вплив міграції для накопичення людського капіталу знижують також такі її негативні соціально-психологічні наслідки, як руйнування сімей, пияцтво, поширення споживацьких настроїв серед молоді, яка втрачає мотивацію до навчання та роботи, вважаючи, що надіслані батьками з-за кордону гроші забезпечать отримання диплома і подальше життя без значних зусиль.
8. Стверджено, що трудова міграція є об’єктивним фактором сучасної української дійсності. Основною її причиною є вкрай низький рівень доходів основної маси населення України. Трудова міграція об’єктивно впливає на формування соціально-економічного, суспільно-політичного та морально-психологічного клімату як в окремих регіонах так і в Україні у цілому і належить до сфери державних інтересів. Тому цей процес має бути у полі зору державних та громадських інституцій.
9. Виявлено, що вітчизняна практика свідчить також про те, що законодавчо неврегульованими на теперішній час у країні залишаються й питання регулювання міждержавної прикордонної тимчасової трудової міграції, яка має вкрай значні масштаби. Вирішенню цієї проблеми сприятиме розроблення та затвердження Концепції міждержавної трудової міграції у прикордонних регіонах України.