Характер соціалізації дітей у неповних сім'ях

Содержание:ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНЕ ВИВЧЕННЯ ПРОБЛЕМ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ДІТЕЙ У НЕПОВНИХ СІМ’ЯХ 8 1.1. Типологізація сімей як спосіб аналізу місця дітей з неповних сімей у сучасному суспільстві 8 1.2. Поняття «соціалізація» у сучасному контексті вивчення проблем виховання дітей у неповних сім’ях 18 1.3. Основні проблеми соціалізації дітей з неповних сімей 26 Висновки до першого розділу 33 РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ДІТЕЙ З НЕПОВНИХ СІМЕЙ: ПРАКТИЧНЕ ВИВЧЕННЯ 35 2.1. Виявлення основних характеристик соціалізації дітей у неповній материнській сім’ї: соціальне опитування 35 2.2. Сімейна політика з питань удосконалення умов життєдіяльності дітей з неповних сімей 41 Висновки до другого розділу 50 ВИСНОВКИ 51 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 54 ДОДАТКИ 58  

Вступление:Сучасне суспільство розвивається досить швидко і різноманітно. Якщо порівнювати суспільство минулого століття і суспільство теперішнє, можна наглядно побачити різницю – як у поведінці людей, у взаємовідносинах, так і у вихованні дітей – у сім’ях і в школі. Сім’я – це та ланка суспільства, завдяки якій воно розвивається здоровим і міцним. Від того, як будуються відносини у сучасних сім’ях, залежить, насамперед, майбутнє країни і всі процеси, які відбуваються у суспільстві. Саме тому дуже важливе виховання дитини у повноцінній сім’ї, де є батько і мати. Але, потрібно звернути увагу, що в сучасному просторі таке явище як неповна сім’я зустрічається дуже часто, і на це потрібно звертати ретельну увагу. Дитина, яка виховується в неповній сім’ї – батьківській, чи материнській, більше вразлива до поведінки оточуючих, і в неї дещо по-іншому відбувається соціалізація. При вихованні дитини одним членом сім’ї потрібно велику увагу приділяти поведінці дитини, її взаємовідносинами з однолітками, її позиціонуванню у суспільстві. В роботі буде розглянуто теоретичні засади вивчення проблем соціалізації дітей з неповних сімей, а також буде проведено соціологічне опитування жінок, які самостійно виховують дитину. Актуальність теми. Актуальність вивчення полягає у тому, що проблематика сім’ї – її соціально-психологічні характеристики, що пов’язані з динамікою сімейних відносин, особливостями їх впливу на розвиток особистості дитини, надання психологічної допомоги сім’ям у важких ситуаціях є стабільно актуальною у психолого-педагогічній науці від початку ХХ ст. і до теперішнього часу. Питання типології сімей, їх специфіка, основні проблеми та види психологічної допомоги перебували у центрі уваги багатьох видатних і відомих психологів: А. Адлера, Е. Берна, М. Боуена, Д. Видри, К. Вітакера, Д. Віткіна, Л. Виготського, Е. Еріксона, М. Ламб, У. Огборн, Ф. Педерсона, В. Сатир, Г. Фігдора, З. Фройда, К. Хорні, К. Юнга та ін. Мета роботи – це зрозуміти, з якими проблемами стикаються жінки, які виховують дитину, і надання практичних рекомендацій з цього приводу. Завдання: 1. Розглянути типологізацію сімей та роль дітей із неповних сімей у суспільстві. 2. Детально розглянути поняття «соціалізація». 3. Провести опитування на тему основних проблем, з я якими стикаються матері, які виховують дитину самостійно. Об’єкт – проблеми соціалізації дітей з неповних сімей, предметом виступає відношення дітей з неповних сімей до оточуючого світу і навпаки. Теоретико-методологічною основою роботи є розроблені вітчизняною та зарубіжною психологічною наукою концепції, що розкривають принципи і закономірності розвитку соціалізації особистості. Для розв’язання поставлених завдань дослідження використовувався комплекс методів: 1. Теоретичний аналіз та узагальнення матеріалів наукових джерел з досліджуваної проблематики. 2. Проведення анкетування (опитувані – мами, що виховують дитину самостійно). 3. Кількісний і якісний аналіз. 4. Обробка отриманих даних та рекомендації. Сьогодні неповна сім’я стала такою самою повсякденною реальністю, як і «цивільний шлюб». І кількість таких сімей не тільки не зменшується, а зростає рік у рік. Більшість неповних сімей становлять матері з дітьми (94%). Батьки-одинаки – явище рідкісне, частіше трапляються діти-сироти, яких виховують бабусі та дідусі. Саме тому в проведенні дослідження будуть брати участь жінки, які самостійно виховують дитину, тобто неповна материнська сім’я. В даний час проблеми, пов’язані із сім’єю, здобувають велику актуальність в суспільстві. Сім’я – це не тільки мала група, але ще і суспільний інститут. Від благополуччя українських сімей залежить благополуччя країни в цілому. Тим часом, з кожним роком збільшується кількість неповних сімей. Обрана тема актуальності теми дослідження обумовлена тим, що неповних сімей рок від року не стає менше, а також рівень розробленості та вивчення цієї проблеми недостатні на даний час. Неповна сім’я розглядається як проблема, тому що вона негативно впливає на соціалізацію дитини,що може сказатися на подальшому житті особистості. Неповна сім’я відноситься до сімей групи ризику. Вона є відхиленням від норми. Неповною сім’єю називається така сім’я, що складається з одного батька і його дітей. При розлученні обидва батька юридично відповідальні за виховання дітей. У неповних сім’ях діти по-різному реагують на відсутність одного чи іншого батька, хлопчики більш уразливі, чим дівчинки. У сім’ях без батька виникає маса соціальних проблем. Іноді в неповних сім’ях, де матеріальні умови низькі, батьки ведуть аморальний протиправний спосіб життя, де житло-побутові умови не відповідають елементарним санітарно-гігієнічним вимогам, а вихованням дітей, як правило, ніхто не займається, діти виявляються бездоглядними, напівголодними, відстають у розвитку. Вони стають жертвами насильства, як з боку батька, так і інших громадян того ж соціального ладу. Причини виникнення неповних сімей раніше фахівці традиційно пов’язували з впливом об’єктивних демографічних факторів. Періодично в окремих регіонах, виникала визначена диспропорція статей, що визначала ситуацію на «шлюбному ринку». Враховувалося також те, що потенційні наречені часто відставали від своїх перевесниць по освітньому і культурному рівні, серед них було чимало алкоголіків, що були укладених і інших категорій, фактично «непридатних» чи «малопридатних» до сімейного життя. В останню четверть ХХ століття, більшість вчених вже відмовилися від такого вузького бачення причин виникнення неповних сімей, оскільки стало зрозуміло, що цей феномен став світовою тенденцією, причинами якої є набагато ширші аспекти факторів. Україну ці глобальні світові тенденції захопили трохи пізніше, ніж закордонні країни. В часи Радянського Союзу офіційна ідеологія оцінювала розлучення різко негативно, а для чоловіків, що вступили в комуністичну партію, розлучення взагалі вважалося «незмивною плямою» у біографії, що могла сильно загальмувати їхній кар’єрний ріст. Офіційна радянська мораль також осуджувала дошлюбне і позашлюбне співжиття, у результаті чого багато жінок побоювалися стати матерями-одиначками через ризик зазнати суспільного осуду, виявитися прирівняної до «дами легкого поводження». Існували також і об’єктивні причини, що перешкоджають росту розлучень і числа неповних сімей, зокрема, скрутні житлові умови і дефіцит житла в країні в цілому, у результаті чого багато чоловіків змушені були зберігати свій шлюб довгі роки, навіть якщо відносини в родині не найкращі. Наприкінці 1980-х – початку 1990-х рр., із приходом «перебудови» почали знищуватися залишки ідеологічних бар’єрів, що існували. Країна почала вбирати західну масову культуру, запозичати західні соціокультурні зразки і стереотипи поведінки. Одним з «відкриттів» стали нові уявлення, що прийшли із Заходу, про культуру сексу. Серед українців стало поширюватися прозахідне «вільне» відношення до питань сексу, шлюбу і сімейного життя, особливо серед молоді. Таким чином, відповідно до статистики, починаючи із середини 1990-х років, кожна п’ята українська дитина народжувалася поза шлюбом. Щораз тим самим в Україні знову і знову виникала нова неповна сім’я. На жаль, переступивши поріг нового тисячоліття, Україна не змогла переломити такі тенденції. Число сімей, що складаються з двох батьків, продовжує зменшуватися. Статистичні дослідження свідчать про те, що в силу названих причин діти з неповних сімей, у порівняні з однолітками з повних сімей, мають більш низку шкільну успішність, більш схильні до невротичних порушень і протиправного поводження. Отже, кількість неповних сімей з кожним роком збільшується, росте число розлучень і, необхідні конкретні заходи для вирішення проблем такої слабозахищеної групи як неповна сім’я. Ця тема залишається дуже цікавою і потребує подальшого вивчення.  

Выводы:Дипломна робота присвячена вивченню соціалізації дітей у неповних сім’ях, а саме у неповній материнській сім’ї. Задля цього було проведено анкетування, респондентками виступають жінки, які самостійно виховують дитину. Результати і анкета представлені у додатках. Ціль дослідження – виявити, як молоді мами борються з проблемами при вихованні дитини в неповній сім’ї. Було зроблено висновок, що найбільшою проблемою при вихованні дитини є її замкнутість та неслухняність. Виходячи з цього, було розроблено наступну гіпотезу. Найбільша проблема, на думку молодих мам, які виховують дітей в неповній сім’ї, – це відсутність в сім’ї чоловіка, як невід’ємної частини виховання (особливо для хлопчиків). Гіпотеза підтвердилась, тому як 82% опитуваних жінок (це найбільший показник) відповіли, що наявність у сім’ї чоловіка значно могла б допомогти у вихованні дитини. Отже, виховання дитини – це важка праця, а виховання дитини самостійно – це праця, яка під силу не кожній жінці, особливо, якщо в неї немає жодної підтримки. За даними демографа А. Г. Волкова, серед дітей дошкільного віку кожна десята дитина виховується одним із батьків, а серед дітей шкільного віку – кожна сьома. Сьогодні серед неповних сімей як і раніше найбільш поширена «материнська» сім’я. Проте все більше збільшується і кількість сімей з самотніми батьками. Наявність у неповній сім’ї кількох дітей дозволяє частково компенсувати неповноту. Якщо дорослі продемонструють правильний приклад, старша дитина стане для молодшої «ведучою», стимулом у соціальній сфері. Старший зможе стати на позицію захисника, відчути необхідну йому життєву впевненість. Відомо, що в неповних сім’ях сестри і брати набагато менше конкурують і більше емоційно прив’язані один до одного. Неоціненною є зазвичай допомогу бабусь і дідусів. Матері, які виховують дітей без участі батьків, у два рази частіше, ніж заміжні, оцінюють процес виховання як важкий. У самотньої матері частіше виникають різного роду страхи і побоювання: «хоч би не розпестився», «не відбився від рук», «раптом виявиться погана спадковість». Тоді матері починають різко дозувати прояв ласки, намагаються – особливо спілкуючись із синами – грати роль «суворих батьків», і зазвичай це не створює бажаного ефекту. Адже діти по-різному сприймають авторитарність батьківську і материнську. Критика батьківська – це просто критика; материнська ж підсвідомо сприймається дитиною як відмова йому в любові. Дитина або починає боротися за потребу відчувати себе у свою значимість і, використовуючи весь арсенал доступних йому засобів, включаючи впертість і капризи, або здається і росте інфантильним, приймаючи за норму всеціле домінування жінки. А це загрожує майбутньої деформацією статевої ідентифікації, порушенням емоційних зв’язків зі світом людей. Протилежністю жорсткої позиції матері по відношенню до дитини виступає почуття жалю до сироти, якому просто за визначенням дозволяється все. Така позиція створює умови для виникнення егоїстичних домагань дитини, вона позбавляється можливості вчитися внутрішньої впевненості і не отримує досвіду щирої присутності дорослого у його житті. У повній сім’ї батьки постають перед дітьми не тільки в батьківських ролях, але і як чоловік і жінка у подружньому партнерстві. Саме ця грань міжособистісних відносин виявляється дефіцитом неповної сім’ї. В результаті чого часто відбувається перерозподіл ролей за принципом «святе місце порожнім не буває». Життя в неповній сім’ї нерідко заохочує дитину до реалізації таких функцій, як «заміщати когось із членів сім’ї», «дружити в сімейних союзах», «зберігати сімейні секрети». Цей ранній досвід робить сильний вплив на психіку дитини, травматично впливає на процеси її статеворольової соціалізації. Вивчаючи цю проблему, можна розробити практичні рекомендації щодо вирішення питань стосовно виховання дитини самостійно (виходячи з результатів опитування): 1. Жінка повинна намагатися знайти того, хто допоможе у вихованні дитини, і буде намагатися замінити їй батька. 2. Потрібно приділяти дитині стільки уваги, щоб вона почувала себе бажаною і не самотньою. 3. Потрібно ставитись до дитини, як до дорослої. 4. Потрібно бути досить жорстким у вихованні. Якщо дотримуватись цих рекомендацій, можна значно покращити свої стосунки з дитиною та її самопочуття в сім’ї, адже відносини у сім’ї – це найважливіше, що допомагає дитині у подальшій соціалізації.  

Литература:1. Алєксєєнко Т. Ф. Педагогічні проблеми молодої сім’ї : навч. посіб. / Т. Ф. Алєксєєнко. – К. : ІЗМН, 1997. – 116 с. 2. Білоус В. Соціологія у визначеннях, поясненнях, схемах, таблицях : навч. посібник / В. Білоус / Київський національний економічний ун-т. – К. : КНЕУ, 2002. – 140 с. 3. Богданова І. М. Соціальна педагогіка : навч. посібник / І. М. Богданова. – Харків : Буррун Книга, 2011. – 161 с. 4. Бурим О. Взаимодействие школы и семьи в процессе социального воспитания личности в частных учебных заведеннях / О. Бурим // Соціальна педагогіка: теорія та практика. – 2005. - № 1. - С. 40–44. 5. Вербець В. Соціологія : теоретичні та методичні аспекти : навч.-метод. посіб. / В. Вербець / Рівненський держ. гуманітарний ун-т. – Рівне : РДГУ, 2005. – 202 с. 6. Волинець В. І. Соціальна робота в Україні: перші кроки / В. І. Волинець. – К. : КМ «Академія», 2000. – 242 с. 7. Гапон Ю. Попередні дані про вивчення впливу на соціальне виховання особистості / Ю. Гапон // Рідна школа. – 2004. – 242 с. 8. Гапон Ю. Соціально-педагогічні основи виховання у світлі результатів соціального дослідження / Ю. Гапон // Педагогіка і психологія. – Київ, 2005. – № 1. – С. 89–96. 9. Городяненко В. Г. Соціологія : навч. посібник / В. Г. Городяненко. – 2-ге вид., перероб. і доп.. – К. : Академія, 2002. – 559 с. 10. Дворецька Г. Соціологія : навч. посібник / Г. Дворецька / Київський національний економічний ун-т. – 2-ге вид., перероб.і доп. – К. : КНЕУ, 2002. – 472 с. 11. Дерманова И. Б. Шкала явной тревожности СMAS (адаптация А. М. Прихожан) / И. Б. Дерманова // Диагностика эмоционально-нравственного развития. – СПб., 2002. – С. 60–64. 12. Дічек Н. Спадщина А. Макаренка в контексті сучасних проблем соціального виховання в Бразилії / Н. Дічек // Шлях освіти. – 2004. – № 3. – С. 34–38. 13. Жоль К. Соціологія : навч. посібник для студ. вищ. навч. закладів / К. Жоль / К. : Либідь, 2005. – 440 с. 14. Завалевський Ю. Проблеми соціально-громадянського виховання та підходи до її розв’язання в історії теоретичної думки Ю. Завалевський // Педагогіка і психологія. – Київ, 2002. – № 4. – С. 55–64. 15. Калюжна І. Сімейні стратегії подолання кризи при вихованні дитини з інтелектуальною недостатністю / І. Калюжна // Соціальна політика і соціальна робота. – Київ, 2005. - № 3. - С. 125–137. 16. Литвиненко С. А. Виховання як соціально-культурний феномен / С. А. Литвиненко // Оновлення змісту, форм та методів навчання і виховання в закладах освіти. – Рівне : РДГУ, 2001. – Вип. 16. – С. 80–84. 17. Макеєв С. Соціологія : навч. посібник / С. О. Макеєв. – 2 вид., випр. і доп. – К. : знання, 2003. – 454 с. 18. Максимовська Н. О. Соціально-психологічний аспект дослідження культури материнства / Н. О. Максимовська // Соціальна педагогіка: теорія та практика. – 2005. – № 4. – С. 37–45. 19. Максимович О. М. Особливості виховання дітей із розлучених сімей : навч.-метод. посіб. / О. М. Максимович, В. Г. Постовий. – К. : ДЦССМ, 2004. – 140 с. 20. Москаленко В. Проблема виховання в контексті соціалізації особистості В. Москаленко // Соціальна психологія. – Київ, 2005. – № 3. – С. 20–32. 21. Мудрик А. В. Введение в социальную педагогику : учеб. пособие для студ. / А. В. Мудрик // Акад. пед. и соц. наук Моск. психолого-соц. ин-т – М. : Ин-т практ. психологии, 1997. – 364 с. 22. Ноур А. М. Особливості становлення та розвитку молодих сімей в Україні / А. М. Ноур // Український соціум. – 2003. – № 1 (2). – С. 61-71. 23. Рябоконь Л. Як забрати дітей з вулиці? / Л. Рябоконь // Київський притулок для неповнолітніх // День. – 2002. – 242 с. 24. Пащенко М. Методика роботи з батьками (матеріали до спеціалізованого курсу для студентів) М. Пащенко // Практична психологія та соціальна робота. – Київ, 2003. – № 9. – С. 53–56. 25. Постовий В. Г. Тенденції і пріоритети виховання дітей в сучасній сім’ї : монографія / В. Г. Постовий. – К. : Інститут проблем виховання АПН України, 2006. – 190 с. 26. Сухомлинська О. Виховання як соціальний процес: особливості сучасних трансформаційних змін О. Сухомлинська // Шлях освіти. – Київ, 2004. – № 2. – С. 2–6. 27. Тимощук Н. Соціальний та педагогічний аспекти особистісно орієнтованого виховання / Н. Тимощук // Нова педагогічна думка. – Рівне, 2004. – № 1. – С. 87–90. 28. Танчин І. З. Соціологія : навч.посібник / І. З. Танчин.- 3-тє вид., перероб. і доп. - К. : Знання, 2008. - 351 с. 29. Фролов А. Социальное воспитание и наследие А. С. Макаренко / А. Фролов // Педагогіка. – 2002. – № 6. – С. 71–77. 30. Чергова К. Соціальне виховання як предмет соціальної педагогіки / К. Чергова // Соціальна педагогіка: теорія та практика. – 2005. - № 1. - С. 26–29. 31. Про Концепцію Державної сімейної політики : Постанова Верховної Ради України від 17 вересня 1999 року // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 46-47. – ст. 404. 32. Про охорону дитинства : закон України від 26 квітня 2001 року № 2402-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 30. – ст. 142. 33. Осауленко О. Г. Статистичний щорічник України за 2010 рік Електронний ресурс / О. Г. Осауленко. – Режим доступу : http://lіbrary.osеu.еdu.ua/doсs/StatSсhorісhnyk%20Ukraіny%202010.pdf 34. Стрельнікова Н. М. Виховні проблеми сучасної неповної сім’ї Електронний ресурс / Н. М. Стрельнікова // Наукові записки Ніжинського державного університету ім. Миколи Гоголя. – 2012. – № 6. Режим доступу : http://nbuv.gov.ua/j-pdf/Nzspp_2012_6_13.pdf 35. Третьяченко В. О. Соціально-психологічні підстави життєвих домагань дітей-підлітків із неповної сім’ї: сучасне бачення Електронний ресурс / В. О. Третьяченко. – Режим доступу : http://dspaсе.snu.еdu.ua:8080/jspuі/bіtstrеam/123456789/1034/1/trеtjaсhеnko_.pdf