Конституційно-правовий статус біженців в Україні

Содержание:ВСТУП 3 РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ РЕГУЛЮВАННЯ СТАТУСУ БІЖЕНЦІВ В УКРАЇНІ 4 1.1. Поняття та загальна характеристика статусу біженця 4 1.2. Особливості нормативно-правового регулювання статусу біженців в Україні 12 РОЗДІЛ ІІ. ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБУВАННЯ БІЖЕНЦІВ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ 17 2.1. Загальна характеристика процедур надання статусу біженця в Україні 17 2.2. Права та обов’язки біженців в Україні 20 2.3. Особливості, порядок та наслідки втрати статусу біженця 24 ВИСНОВКИ 26 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 28  

Вступление:Діяльність світового співтовариства останнім десятиліттям характеризується змінами та підвищеною увагою до захисту прав та свобод людини, їх реалізації в системі національного державного управління. Сьогодні попри розвиток світу в системі економічної співпраці держав виникає проблема напруженості у відносинах та збільшення кількості міжнародних конфліктів та конфліктів неміжнародного характеру. Усі ці негаразди як раніше, про що свідчить історія, так і сьогодні, змушують частину населення шукати притулку в інших країнах, захищаючи власне життя та здоров’я. Науковці та практики, що вивчають таке явище, звертаються до визначення правового статусу цих осіб. Наведене свідчить про актуальність теми даної роботи на сьогоднішній день. Метою роботи є визначення особливостей конституційно-правового статусу біженців в Україні та формулювання теоретичних висновків з окресленої проблематики. Відповідно до зазначеної мети було поставлено наступні завдання роботи: 1. Охарактеризувати зміст категорії «біженець». 2. Окреслити загальні риси правового регулювання статусу біженців в Україні. 3. Визначити порядок надання статусу біженця в Україні. 4. Дослідити структуру правового статусу біженця в Україні. 5. Визначити підстави втрати статусу біженця. Об’єктом дослідження виступають суспільні відносини, що складаються в сфері надання статусу біженців в Україні. Предметом – поняття біженця, структура статусу біженця, процедури, що визначають набуття, існування та припинення статусу біженця.

Выводы:Законодавство України гарантує надання біженцям і особам, які шукають політичного притулку, статусу, передбаченого Конвенцією Організації Об’єднаних націй від 1951 р. та Протоколом ООН від 1967 р. Біженцем визнається особа, яка знаходиться поза межами рідної країни внаслідок добре обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідування через свою расу, релігію, національність, приналежність до певної соціальної групи або політичні погляди і не може або не бажає скористатися захистом своєї країни. Відповідно до Закону України “Про біженців” біженець має право на безпечний притулок. Особа, якій на законних підставах надано статус біженця в Україні, має право на одержання грошової допомоги, пенсії та інших видів соціального забезпечення в порядку, встановленому законодавством України, та користування житлом, наданим у місці проживання. Однак біженці повинні отримати щонайменше такі ж права та базову допомогу, як і інші іноземці, які легально проживають в Україні, включаючи свободу думок, пересування та свободу від катувань і принизливого поводження. Біженці повинні мати доступ до отримання медичної допомоги, навчання та право на працю. Особливо увесь комплекс прав повинен забезпечуватись жінкам і дітям, які становлять найбільш уразливі соціальні групи. Більш того, на основі тісного міжнародного співробітництва було б доцільно прийняти нові міжнародно-правові договори, які б юридично захищали права жінок-біженців та дітей-біженців. Вдосконаленню міграційного законодавства України має передувати, належне забезпечення механізму реалізації правового статусу біженців (заборона примусової депортації та збільшення кількості пунктів тимчасового утримання біженців, їх працевлаштування, навчання мові та ін.). Одночасно з цим, приєднання нашої країни до Конвенції про статус біженців дає змогу отримати суттєву допомогу від міжнародних організацій, які опікуються питаннями біженців: Управління Верховного Комісара ООН у справах біженців та Міжнародної Організації Міграції. З іншого боку, забезпечення прав та свобод біженців не повинно суперечити інтересам громадян України та держави в цілому. Необхідно об’єднати зусилля науковців і практичних працівників для розробки таких напрямків державної політики, які б забезпечили ефективне регулювання міграційних процесів відповідно до економічних можливостей країни. Для цього необхідно, перш за все звернутися до досвіду європейських країн, які для вирішення питань, пов’язаних із допуском громадян інших держав на тимчасове або постійне проживання, застосовують такий обмежувальний засіб, як щорічні квоти на прийом біженців та інші механізми регулювання міграційних процесів. Недостатній контроль з боку держави над процесом урегулювання проблеми біженців створює певні ускладнення правового, економічного та соціального характеру. Ці ускладнення виникають як причини об’єктивного і суб’єктивного характеру. До об’єктивних причин, передусім, належать: нестача фінансових коштів, житла та ін., до суб’єктивних – недостатня координація і розвиненість органів державної влади, від яких залежить вирішення питань біженців, а також недосконалість українського законодавства з цього питання. У зв’язку з цим пропонується розробити й прийняти відповідні положення, інструкції, які регламентували б роботу міністерств і відомств, що опікуються цими питаннями. До того ж, потребують доопрацювання окремі положення Закону України “Про біженців”, а саме: положення про паспортний документ, про перелік прав осіб, які звернулися за наданням статусу біженця, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання про надання статусу біженця, а також тих осіб, які оскаржують рішення державних органів про відмову в наданні зазначеного статусу.

Литература:1. Конституція України. Закон України «Про внесення змін до Конституції України» № 2222-IV від 8.12.2004 р. : прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. – К. : Велес, 2005. – 48 с. 2. Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства : Закон України вiд 04.02.1994 року № 3929-XII // Відомості Верховної Ради України вiд 07.06.1994 – № 23. – Ст. 161. 3. Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту: Закон України від 08.07.2011, № 3671-VI // Відомості Верховної Ради України від 20.04.2012. – № 16. – Ст. 146. 4. Про біженців : Закон України вiд 21.06.2001 року № 2557-III // Відомості Верховної Ради України вiд 23.11.2001 – 2001. – № 47. – Ст. 250. 5. Волкова С. Г. Правове регулювання статусу біженців в Україні / С. Г. Волкова // Право і суспільство – 2008 – № 6 – С. 38–43. 6. Діденко Н. А. Розвиток міжнародно-правового поняття «біженці» на сучасному етапі / Н. А. Діденко // Часопис Київського університету права. – 2011. – № 4. – С. 379–382. 7. Дорошенко О. В. Права біженців: Методичні рекомендації / О. В. Дорошенко, С. В. Пархомець. – Олевськ, Олевське районне управління юстиції, 2013 – 8 с. 8. Качур Е. А. Законодательство Украины о беженцах: современное состояние и проблемы / Е. А. Качур // Пробл. законності: Респ. міжвідом. наук. зб. ; Відп. ред. В. Я. Тацій. – Харків : Нац. юрид. акад. України, 2003. – Вип. 59. – С. 195–199. 9. Ковалишин І. Правовий статус біженців в Україні як вид правового статусу іноземців / І. Ковалишин // Право України. – 2001. – № 2. – С. 38–42. 10. Козинець І. Г. Про співвідношення понять «біженці» та «особи, переміщені всередині країни»/ І. Г. Козинець // Юридичні і політичні науки. Держава і право. Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – 2009. – Випуск 45. – С. 213–219. 11. Кузьменко О. В. Адміністративно-правовий статус біженців в Україні / О. В. Кузьменко. – Дніпропетровськ : Наука і освіта, 2001. – 108 с. 12. Тимчик Г. С. Правові проблеми визначення підстав відмови у наданні Статусу біженця в Україні / Г. С. Тимчик // Правове регулювання економіки : зб. наук. праць ; М-во освіти і науки України, ДВНЗ «Київ. нац. екон. ун-т ім. В. Гетьмана» ; відп. ред. В. Ф. Опришко. – 2009. – № 9. – С. 128–136. 13. Тимчик Г. С. Окремі проблеми інтеграції осіб, визнаних біженцями в Україні Текст / Г. С. Тимчик // «Приоритетные направления развития правовой системы Украины» (г. Донецк, 25-26 октября 2013 г.). — Херсон : Издательский дом «Гельветика», 2013. – С. 117–121. 14. Тодыка Ю. Н. Конституционно-правовой статус иностранцев и беженцев в Украине / Ю. Н. Тодыка ; Нац. юрид. акад. им. Ярослава Мудрого – Х. : Факт, 1998. – 102 с. 15. Фрицький О. Ф. Конституційне право України / О. Ф. Фрицький. – К. : Юрінком Інтер. – 2002. – 510 c. 16. Шепель В. Реєстрація шукачів притулку та біженців в Україні / В. Шепель // Український часопис права і політики. – 1998. – №2. – С. 48–51. 17. Чушенко В. І. Конституційне право України : підручник / В. І. Чушенко, І. Я. Заяць. – К. : Ін Юре, 2007 – 488 с.