Поняття злочину

Содержание:Вступ 2 1. Поняття та ознаки злочину 3 2. Ознаки злочину 6 Висновок 12 Список використаної літератури 13

Вступление:Злочин, як і будь-яке інше правопорушення, є вчинком людини. Саме тому йому притаманні всі ті об'єктивні і суб'єктивні особливості, що характеризують поведінку людини: фізичні властивості - той чи інший рух або утримання від нього, використання фізичних, хімічних, біологічних та інших закономірностей навколишнього світу; психологічні властивості - прояв свідомості і волі, певна мотивація поведінки, її цілеспрямованість. Але на відміну від інших вчинків людини злочин за своєю соціальною сутністю є посяганням на ті відносини, що склалися в суспільстві, відображають його найбільш важливі інтереси, внаслідок чого охороняються законом про кримінальну відповідальність. Злочин завжди суперечить основним потребам та інтересам суспільного розвитку. А оскільки саме об'єктивні закономірності розвитку суспільства, його потреби та інтереси виступають критерієм, мірилом цінності чи антицінності людської поведінки, відповідності чи невідповідності її цим потребам та інтересам, злочин завжди є антисоціальною поведінкою. При цьому, оскільки інтереси і потреби суспільства постійно розвиваються, відповідно змінюється на певному етапі суспільного розвитку й оцінка поведінки людини як антисоціальної, злочинної. Тому поняття злочину не може бути незмінним: воно завжди повинно відповідати конкретному етапу розвитку суспільства, потребам та інтересам, притаманним саме цьому етапу. Це дозволяє зробити два висновки: 1) поняття злочину залежить від соціально-економічних відносин, що існують на певному етапі розвитку суспільства, і тому є історично мінливим; 2) визнання певної поведінки людини злочином (криміналізація діяння) чи виключення її з кола злочинних (декриміналізація діяння) є безперервним процесом оцінки відповідності чи невідповідності цієї поведінки суспільному розвитку.

Выводы:Кримінальне право - це одна з галузей права України, яка є сукупністю юридичних норм, встановлених державою і санкціонованих її примусовою силою. Особливість цих норм у тому, що вони забороняють певні вчинки людей під загрозою застосування особливих заходів державного примусу - кримінального покарання. Норми кримінального права встановлюються лише вищим органом законодавчої влади - Верховною Радою України. Ці норми визначають, які суспільно небеспечні діяння є злочинними, і встановлюють покарання, що підлягають застосуванню до осіб , які вчинили злочини (ст. 1 КК України) Правові відносини, які виникають у зв"язку із вчиненням злочину і застосуванням відповідних покарань, складають предмет кримінального права. Перед Україною, самостійною державою: стоїть завдання забезпечити суворе додержання законності, викоренити правопорушення правопорядку" припинити ріст злочинності, та усунути причини, які її породжують. Статистика свідчить проте, що злочинність в Україні неабияк зросла. Звідси випливають ще більші вимоги до кримінального права та закону. Посилити боротьбу із злочинами, зробити її ефективнішою, усунути велику кількість помилок. Загальні засади вчення про злочин якраз і надають нам цю можливість. Оскільки склад злочину - це ознаки, які характерезують злочин з об’єктивної та суб’єктивної сторони, то вивчення та вдосконалення даного поняття дасть змогу краще зрозуміти причини злочинності, вивчити її і можливо керувати ростом.

Литература:1. Конституція України. – К., 1996 2. Кримінальний кодекс України. – К., 2001 3. Науково-практичний коментар кримінального кодексу України / за ред М.І.Мельника, М.І.Хавронюка. – К., 2002. – 1104с. 4. Бажанов М.И. Уголовное право Украины. Общая часть: Конспект лекций. — Днепропетровск, 1993 5. Коржанский Н.И. Предмет преступления. – К., 1996 6. Коржанский Н.И. Предмет преступления. (Понятия, виды и значения для квалификации.): Учебное пособие. Волгоград, 1976. С.9. 7. Кригер Г.А. Состав преступления и квалификация содеянного // Советская юстиция. — 1985. — № 12. 8. Кримінальне право України. Загал. частина: Підруч. для студентів юрид. вузів і фак./Г.В.Андрусів, П.П.Андрушко, В.В.Бенківський та ін.; За ред. П.С.Матишевського та ін. Київ, 1997; 9. Куринов Б.А. Научные основы квалификации преступлений. — М.,1984.