Тенденції політичного розвитку Німеччини

Содержание:Вступ 3 Розділ 1. Етапи розвитку Німеччини 5 Розділ 2. Особливості сучасного політичного розвитку Німеччини 16 2.1. Політичний розвиток Німеччини у 1914-1945 рр. 16 2.2. Політичний розвиток Німеччини у другій половині ХХ ст.. 19 Розділ 3. Перспективи політичного розвитку Німеччини 25 Висновки 32 Список використаних джерел 34  

Вступление:Еволюція політичних систем і режимів правління в кожен окремий момент відрізняється тим чи іншим станом структур управління, ступенем включеності громадян у відносини з державою та іншими показниками, що виражають якісні особливості і характер політичних змін. Оцінка цих параметрів дає можливість говорити про ступінь політичної розвиненості даних систем влади. У політичній думці різні ідейні течії сформулювали власні критерії політичного розвитку. Так, в ліберальних уявленнях політичний розвиток висловлює втіленості основоположних прав людини, підконтрольність держави громадянському суспільству, плюралізм, духовну свободу і т.д. Консерватори роблять нахил на переважанні моральних стимулів політичної поведінки, на забезпеченні наступності з попередніми формами правління, збереження базових норм і принципів організації влади. Марксизм пов’язує критерії розвиненості політичних систем із забезпеченням ними панування колективних форм власності, гегемонії робітничого класу і лідируючої ролі комуністичної партії. Слідування даним принципам оцінки політичної реальності дає можливість говорити про перевагу, наприклад, демократії над тоталітаризмом або – в марксистському розумінні – соціалізму над капіталізмом. Однак, в умовах незавершених політичних процесів використання даних критеріїв не тільки важко, але нерідко протистоїть самій ідеї розвитку. Наприклад, інституалізація демократичних процедур відправлення влади, розширення плюралізму можуть вести в цих умовах до встановлення деспотичних форм правління, втрати керованості суспільством і іншим, явно негативних наслідків. Теоретичне рішення цієї проблеми було сформульовано в працях Ф. Тенісу, М. Бебера, Т. Парсонса, що заклали основи так званої соціології розвитку. Прихильники цього напряму розглядали всі модифікації політичних систем в рамках переходу від традиційного до сучасного суспільства, яке трактувалося як індустріальне (постіндустріальне), що базується на відкритості соціальної структури і раціональної організації влади. Загалом же питання політичного розвитку досліджувались такими науковцями та практиками як Т. Грінбергом, Ф. Дейвісом, Ж. Блонделем, Е. Ноель-Нойманом, С. Катліпом, Т. Картером, а також А. Дмитрієвим, А. Ковлером, Д. Ольшанським, Г. Почепцовим, Л. Кочубеєм, Т. Лебедєвою та іншими. Отже, метою курсової роботи є аналіз тенденцій політичного розвитку Німеччини. Відповідно до мети завдання дослідження полягають у тому, щоб: 1) проаналізувати етапи розвитку Німеччини; 2) визначити особливості сучасного політичного розвитку Німеччини; 3) встановити перспективи політичного розвитку Німеччини. Об’єктом роботи є політичний розвиток Німеччини, а предметом – стан та перспективи подальшого політичного розвитку даної країни. У процесі дослідження були використані наступні методи: 1) структурно-функціональний метод – розгляд будь-якого політичного явища як системного з обов’язковим аналізом функцій взаємодіючих елементів; 2) метод наукової абстракції – полягає у виділенні найбільш суттєвих сторін процесу, що вивчається, абстрагуванні від усього другорядного, випадкового; 3) аналіз – предмет дослідження розчленовується, мислення йде від конкретного до абстрактного; 4) синтез – дослідження політичного явища у взаємозв’язку та взаємодії його складових, метод поєднання логічного й історичного підходів до вивчення явища тощо. Структурно курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел.  

Выводы:У першому розділі курсової роботи ми проаналізували тенденції політичного розвитку Німеччини у ХVIII-ХІХ ст., де було відзначено, що після Тридцятилітньої війни Німеччина фактично перебувала у стані економічної і політичної нестабільності та роздрібненості, що спричиняло численні виступи селян та робітничого класу у суспільстві. Після наполеонівських війн Пруссія взагалі опинилася у складному політичному та економічному становищі. З метою об’єднання німецьких земель у 1815 р. було створено Німецький союз, що проіснував до 1866 р. Дійсного ж розквіту та посилення позицій Німеччина отримала за часів Вільгельма І та його радника Отто фон Бісмарка. Саме тоді було розпочато об’єднання німецьких земель навколо Пруссії та утворення сильної держави, яка згодом формувала політичну арену ХХ століття. У другому розділі нами було визначено особливості сучасного політичного розвитку Німеччини у ХХ-ХХІ ст. Зокрема, ми проаналізували політичне положення Німеччини після закінчення Першої світової війни, визначили особливості тенденцій політичного життя гітлерівської Німеччини 30-40-х рр. ХХ ст., встановили особливості політичного розвитку розділеної післявоєнної Німеччини за часів Берлінської стіни, дослідили тенденції політичного життя та зовнішньої політики нової Німеччини, починаючи з 1990-х рр. і до сьогодні. Третій розділ курсової роботи був присвячений встановленню перспектив політичного розвитку Німеччини, які ми пов’язали із набуттям нею членства в Раді Безпеки ООН. Так, ми встановили, що на сьогоднішній день Німеччина готова грати інтегруючу роль і потребує рівному представництві в Радбезі. Німеччина готова взяти на себе лідируючу роль в Радбезі, так як вона має хороші двосторонні зв’язки з різними країнами завдяки політиці відкритості та прихильності мультилатералізму. Крім того, ФРН має чималий досвід у боротьбі з тероризмом і реалізації політики стабілізації (у тому числі на Кавказі), а також зацікавлена в боротьбі зі світовою нестабільністю. Німеччина повинна консолідувати всі зусилля і ресурси, щоб рішуче агітувати партнерів-держав для надання їй статусу постійного члена Ради Безпеки.  

Литература:1. Ватлин А. Пятьдесят разных лет: от Советско-Германских к Российско-Германским отношениям / А. Ватлин // Internationale Politik «Любая политика — внутренняя?». – 2005. – 146 с. 2. Винклер Г. А. Веймар 1918 – 1933 : № 4. История первой немецкой демократии / Г. А. Винклер. – М., 2013. – 320 с. 3. Гапкин И. С. Создание Германской империи 1815-1871 гг. / И. С. Гапкин. – М., 2006. – 700 с. 4. Гусейнов Г. Внешняя политика Германии / Г. Гусейнов // Полит.ру. – 2004. – № 9. – С. 14–17. 5. Гуревич А. Я. Проблемы генезиса феодализма в Западной Европе / А. Я. Гуревич. – М., 2010. – 210 с. 6. Дашичев В. И. Единая Германия в единой Европе / В. И. Дашичев // Свободная мысль. – 2009. – № 7. – С. 18–22. 7. Исдейл Ч. Наполеоновские войны / Ч. Исдейл. – М. : ЭКСМО, 2010. – 401 с. 8. История Германии в ХХ веке Електронний ресурс. – Режим доступу : germaniya.net/istoriya-germanii/istoriya-germanii-v-xx-veke.html 9. Кайзер К. Статус постоянного члена Совета безопасности. Верная цель германской внешней политики / К. Кайзер // Internationale Politik «Реформы для среднего востока». – 2013. – № 4. – 159 с. 10. Клемперер В. LTI. Язык третьего рейха / В. Клемперер. – М. : Прогресс-Традиция, 2008. – 190 с. 11. Кузьмин И. Н. Поражение. Крушение ГДР и объединение Германии / И. Н. Кузьмин. – М., 2002. – 320 с. 12. Маунц Т. Государственное право Германии. / Т. Маунц – М., 2001. – 321 с. 13. Пономарев М. В. Новая и новейшая история стран Европы и Америки / М. В. Пономарев, С. Ю. Смирнова. – М., 2000. – 312 с. 14. Черняев А. С. Объединение Германии. Политические механизмы и психологические стереотипы / А. С. Черняев // Свободная мысль. – 2007. – № 8. – С. 12–19. 15. Burke E. Betrachtungen uber die franzosische Revolution. Auszage // Elm L. Konservatives Dcnken, 1789-1848/49. – Darstellungen und Texte. Berlin., 1999. – 540 р.