Вступление:На сьогоднішній день, у зв’язку з інтеграцією України в європейський простір, відбуваються зміни у ставленні до людей з обмеженими функціональними можливостями. Це вимагає від соціальних служб дотримуватися європейських стандартів щодо організації соціальної роботи з ними, у тому числі й з сім’ями, що виховують дітей з обмеженими функціональними можливостями.
Сучасні умови, в яких перебуває сім’я дитини з обмеженими фізичними можливостями, характеризуються, з одного боку, різким зростанням негативних соціальних та економічних тенденцій у суспільстві, з іншого, – деформацією функцій сім’ї і зміною пріоритетів щодо розвитку особистості, її практичної діяльності в усіх напрямах господарювання та духовної культури.
Актуальність виконаного дослідження зумовлена тим, що в сучасному світі захист дітей, сім’ї, забезпечення рівних можливостей та реалізації прав для всіх, особливо найвразливіших, груп населення набуває пріоритетності.
Допомога сім’ям, які виховують дітей з обмеженими можливостями, є особливо важливою, адже в Україні постійно збільшується кількість дітей з особливими потребами, що зумовлено цілим рядом різноманітних екологічних, соціальних, економічних та інших чинників, які негативно впливають на загальне здоров’я населення. Крім того, відбувається розширення переліку захворювань та станів, які віднесено до інвалідності, а також розвиток медичних технологій, що дають шанс вижити багатьом дітям, які раніше помирали, проте, на жаль, це часто призводить до інвалідності.
В таких умовах особливого значення набуває допомога родинам, що виховують дітей з обмеженими функціональними можливостями, адже батьки стикаються з труднощами різного характеру, як матеріального, так і морального плану. Їм тяжко забезпечувати відповідний рівень життя дітей, адже такі діти потребують особливого піклування та допоміжних засобів. Окрім того, батькам дуже важко в моральному плані, часто вони не знають як діяти, куди звертатись у важких ситуаціях.
Психолого-педагогічна допомога родинам, які виховують дітей з обмеженими функціональним можливостями має за мету створення в сім’ї позитивного психологічного клімату для догляду, спілкування і навчання дитини, набуття членами сім’ї знань і навичок щодо виховання хворої дитини і продуктивної адаптації до її особливостей, для запобігання додаткових зовнішніх впливів, які здатні погіршити процес соціалізації такої дитини, соціальної інтеграції сім’ї та ставлення до них оточуючих. Адже в багатьох випадках родини надають перевагу тому, щоб віддати дитину до спеціальної установи.
Усе це обумовлює необхідність проведення в нашому суспільстві досліджень щодо створення спеціальної моделі допомоги батькам, які виховують дітей з обмеженим фізичними можливостями.
Об’єктом курсової роботи є сім’ї, які виховують дитину з обмеженими функціональними можливостями.
Предмет роботи – особливості надання допомоги батькам, які виховують дитину з обмеженими функціональними можливостями.
Мета дослідження – теоретично обґрунтувати й практично дослідити особливості надання допомоги батькам, які виховують дитину з обмеженими функціональними можливостями.
Досягнення поставленої мети передбачає вирішення конкретних завдань, а саме:
1. Теоретично проаналізувати особливості сімейного виховання дитини з функціональними обмеженими можливостями;
2. Провести практичне дослідження особливостей адаптації батьків до проблеми функціонального обмеження дитини, проаналізувати отримані результати;
3. Уточнити зміст, форми й методи соціально-педагогічної роботи з родинами дітей з обмеженими фізичними можливостями;
4. Проаналізувати особливості надання психологічної допомоги батькам, які виховують дітей з обмеженими функціональними можливостями.
Теоретичне підґрунтя виконаного дослідження. Детальний аналіз наукової літератури щодо специфіки роботи з дітьми з обмеженими функціональними можливостями та їх батьками дає підстави стверджувати, що теоретико-методологічні основи та технології допомоги сім’ям, які виховують дітей з обмеженими фізичними можливостями, на сьогодні розроблені недостатньо; не визначено теоретичні основи щодо забезпечення адаптації сім’ї до проблеми інвалідності дитини, відсутня система педагогічних механізмів стимулювання розвитку виховного потенціалу сім’ї з дитиною з обмеженими фізичними можливостями й підвищення рівня готовності батьків до виховання хворої дитини; немає чітко розробленої методики соціально-педагогічної роботи з сім’єю в умовах реабілітаційних центрів.
У зв’язку з цим особливий інтерес викликають роботи, які безпосередньо стосуються допомоги батькам, які виховують дітей з обмеженими функціональними можливостями. Серед них можна виділити дослідження В. Гарбузова, Н. Голан, А. Захарова, Д. Ісаєва, А. Іпатова, В. Марунич, Т. Ілляшенко, I. Мамайчук, О. Мастюкової, А. Обухівської, О. Романенко, Н. Скрипки та ін.
Гіпотеза дослідження полягає у припущенні про те, що спеціально організована допомога родинам, які виховують дітей з обмеженими функціональними можливостями, сприятиме гармонійному розвитку дітей та забезпечить необхідну підтримку родинам і доступ до необхідної інформації, яка необхідна для розуміння особливостей взаємодії з дітьми з обмеженими фізичними можливостями.
Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань використовувався комплекс методів, які зумовлені об’єктом, предметом, метою та завданнями дослідження. Серед теоретичних методів – аналіз, систематизація та узагальнення наукової психологічної, педагогічної, спеціальної літератури; серед використаних емпіричних методів – психодіагностичні методи, цілеспрямоване спостереження, бесіда. Для статистичної обробки даних використовувалися якісні та кількісні методи математичної статистики.
Практичне значення одержаних результатів полягає в уточненні особливостей надання соціально-педагогічної та психологічної допомоги батькам, які виховують дітей з обмеженими функціональними можливостями, що дозволить досягти максимально можливого рівня соціалізації і життєздатності дітей та надасть змогу максимально скоротити етап їх інтегративної адаптації у суспільстві.
Результати дослідження можуть бути використані соціальними педагогами й психологами при організації роботи з сім’ями, які виховують дітей з обмеженими функціональними можливостями, в центрах ранньої реабілітації, відділеннях ранньої реабілітації регіональних територіальних центрів соціального обслуговування населення; при підготовці спеціалістів із соціальної роботи та соціальних педагогів у вищих навчальних закладах України, в системі підвищення кваліфікації таких фахівців.
Структура виконаної роботи обумовлена її метою та завданнями і складається зі вступу, двох розділів, загальних висновків, списку використаної літератури (40 найменувань) та додатків. Структурно робота містить 3 таблиці, 4 рисунки, 7 додатків. Основний зміст роботи викладено на 50 сторінках.