Юридичні факти як підстави виникнення, зміни та припинення конституційно-правових відносин

Содержание:ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИХ ВІДНОСИН 5 1.1. Поняття конституційно-правових відносин 5 1.2. Структура та види конституційно-правових відносин 9 РОЗДІЛ 2. ЮРИДИЧНІ ФАКТИ ЯК ПІДСТАВА ВИНИКНЕННЯ, ЗМІНИ ТА ПРИПИНЕННЯ КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИХ ВІДНОСИН 20 2.1. Поняття юридичних фактів 20 2.2. Класифікація юридичних фактів 23 2.3. Юридичні факти в конституційно-правових відношеннях 25 ВИСНОВКИ 29 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 32

Вступление:На сьогоднішній день, коли в Україні відбуваються значні зміни та реформування всієї системи права, а в першу чергу зміна Конституції, надзвичайно важливим є висвітлення всіх питань пов’язаних з конституційно-правовими відносинами. Окрім самих правовідносин, дуже актуальним є розгляд юридичних фактів, які ці правовідносини породжують, змінюють чи припиняють. Лише на цьому шляху можна сформувати цілісне розуміння галузевої спе¬цифіки конституційного права, яке, у свою чергу, дозволяє адекватно відобразити теоретичні основи визначення джерел конституційного права України. Окремі питання конституційно-правових відносин є предметом дискусій великої кількості вчених. Сучасні наукові проблеми конституційних правовідносин, та юридичних фактів, які їх породжують, змінюють та припиняють висвітлені у межах галузевих юридичних наук головним чином у підручниках для юридичних вузів та окремих наукових статтях К. Волинки, О. Зайчука, М. Кельмам, О. Підопригора, В. Селіванова, О. Скакун, М. Цвіка, Ю. Данилюка, Г. Кикоть, В. Кравчука, В. Ф. Погорілко, О. В. Скрипнюк та інших. Метою дослідження є комплексний загальнотеоретичний аналіз юридичних фактів, як підстав виникнення, зміни та припинення конституційно-правових відносин як динамічного і складного правового явища. Відповідно до поставленої мети були сформульовані наступні завдання: дослідити зміст поняття «правовідносини», визначити їх види та структуру; проаналізувати й систематизувати основні загальнотеоретичні підходи до розуміння і сутності конституційних правовідносин, розкрити їх зв’язок з юридичними фактами; дати характеристику змісту конституційно-правових відносин; охарактеризувати суб’єктів та об’єктів конституційних правовідносин; з’ясувати місце юридичних фактів в механізмі правового регулювання та означити основні вимоги до юридичних фактів; розглянути види юридичних фактів; розкрити роль юридичних фактів для появлення, зміни та припинення конституційно-правових відносин. Об’єктом дослідження є юридичні факти та конституційно-правові відносини як явище правової дійсності. Предметом дослідження є теоретико-правові основи та прикладні аспекти аналізу та систематизації юридичних фактів, як підстави виникнення, зміни та припинення конституційно-правових відносин в сучасній теорії права. Методи дослідження складає система загальнонаукових та спеціальнонаукових методів, що забезпечують об’єктивний аналіз досліджуваного предмету. Методологічною основою є методи і прийоми наукового пізнання, в основі яких лежить загальнонауковий діалектичний метод. Використовувалися також системно-структурний, історичний, порівняльно-правовий, формально-логічний, аналогії та моделювання, соціологічний, статистичний та інші методи.

Выводы:Отже, на підставі викладеного можна зробити наступні висновки. Правовідносини – це врегульовані норми права суспільні відносини, учасники яких є носіями суб’єктивних прав і обов’язків. Поряд з джерелами права та правосвідомістю вони є однією з форм зовнішнього буття правової норми. Це такі суспільні відносини, що виникають між двома і більше суб’єктами на підставі різних форм права (звичаєвого, природного, державного, прецедентного, договірного), які є суб’єктами права, мають правосуб’єктність (правоздатність і дієздатність) з приводу задоволення своїх матеріальних і духовних потреб і інтересів і між якими існує правовий зв’язок у формі суб’єктивних прав, свобод і обов’язків, які підтримуються, охороняються і не суперечать принципам права, правової держави і громадянського суспільства. Основні ознаки правовідносин: а) вони виникають на основі норм права; б) характеризуються наявністю сторін, які мають суб’єктивні права та юридичні обов’язки; в) є видом суспільних відносин фізичних чи юридичних осіб, організацій і спільностей; г) здійснення суб’єктивних прав чи додержання юридичних обов’язків у правовідносинах контролюється і забезпечується державою. Зміст правовідносин характеризується синтезом фактичного і юридичного. Юридичний зміст – суб’єктивні права та юридичні обов’язки суб’єктів правовідносин, тобто можливість певних дій уповноважених суб’єктів і необхідність відповідних дій зобов’язаних суб’єктів. Фактичний зміст – сама поведінка суб’єктів, їхня діяльність, у якій реалізуються суб’єктивні права та юридичні обов’язки сторін. Зміст суб’єктивного права криє в собі можливості: діяти відповідно до свого бажання; вимагати певних дій від обов’язкової сторони; користуватися соціальним благом, що закріплене суб’єктивним правом; звернутися до компетентного органу чи посадової особи за захистом свого права. Юридичні факти – це: а) конкретні, індивідуальні обставини, які являють собою життєві явища та реально існують у певному просторі та часі. Якщо мова йде про факти-дії, то конкретність дій означає, що вони породжені певними суб’єктами і несуть конкретний соціальний та правовий зміст. Конкретність юридичних фактів-подій віддзеркалюється у тому, що вони відбуваються у певній визначеній місцевості, в певний визначений відрізок часу; б) такі обставини, котрі несуть в собі інформацію про стан суспільних відносин, входять до предмету правового регулювання. Ними виступають лише такі обставини, які прямо чи опосередковано зачіпають права й інтереси суспільства, держави, соціальних колективів, особистості. Беззмістовні з соціальної точки зору події і дії не можуть мати і юридичного значення. Юридичні факти поділяються: за юридичними наслідками – правоутворюючі (обумовлюють виникнення правовідносин та появу прав і обов’язків, наприклад, укладення договору, досягнення повноліття), правозмінюючі (змінюють зміст правовідносин, наприклад, переведення на іншу роботу), правоприпиняючі (обумовлюють припинення правовідносин, наприклад, реалізація суб’єктивного права і виконання юридичного обов’язку, смерть людини тощо); за складом – прості (є один факт, якого досить для настання юридичних наслідків – укладення договору) і складні (необхідно кілька фактів – для призначення пенсії: досягнення віку, наявність трудового стажу, рішення органів соціального забезпечення про призначення пенсії); за тривалістю в часі – одноактні (купівля-продаж) та тривалі (перебування у шлюбі); за відношенням до волі суб’єкта правовідносин – події (настання цих юридичних фактів не залежить від волі суб’єкта: стихійні лиха, що унеможливлюють виконання договірних зобов’язань, природна смерть людини, закінчення певного строку тощо), та діяння, які поділяються на дії (вольові акти поведінки людей, які носять свідомо вольовий характер) та бездіяльність (пасивна поведінка суб’єктів). Дії поділяються на правомірні (здійснюються без порушенням правових норм). Бездіяльність (пасивна поведінка, що не має зовнішнього вираження) теж може бути як правомірною (дотримання заборон), так і неправомірною (невиконання обов’язку); для виникнення (зміни або припинення) правовідносин нерідко потрібен не один юридичний факт, а певна їх кількість, що визначається як юридичний склад (отримання пенсії, вищої освіти, вступ до шлюбу тощо). В сучасному надто нестабільному і мінливому світі немає і не може бути абсолютно незмінних обставин. З часом юридичне значення фактів може істотно модифікуватися, їм може даватися принципово інша (часом навіть протилежна) соціальна і правова оцінка. Тому надмірна «твердість» юридичних фактів настільки ж небажана, як і необґрунтована «м’якість». Адаптованість, таким чином, не суперечить надійності юридичних фактів, а навпаки, доповнює її, виступає одним з аспектів юридичної надійності і стабільності; Конкретизація юридичних фактів найкраще проявляється за їх галузевою приналежністю. Тобто кожна з галузей права оперує власними, тільки їй притаманними, юридичними фактами. Навіть якщо ті чи інші юридичні факти використовуються декількома галузями права як підстави виникнення, зміни чи припинення правових відносин, конкретна галузева специфіка таких фактів неодмінно виявиться на котромусь з етапів розвитку останніх. Юридичних фактів поза галузевою приналежністю не існує. Усі вони передбачаються нормами конкретних галузей права, зокрема і конституційного права.

Литература:1. Волинка К. Г. Теорія держави і права : навч. посіб. / К. Г. Волинка. – К. : МАУП, 2003. – 240 с. 2. Данилюк Ю. Суб’єкти конституційно-правових відносин: проблемні питання / Ю. Данилюк // Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. – 2013. – №4. – С. 39–44. 3. Загальна теорія держави і права / Під ред. В. В. Копєйчикова. – К. : Юрінком Інтер, 1997. – 284 с. 4. Загальна теорія держави і права : підручник для студентів юридичних вищих навчальних закладів / М. В. Цвік, О. В. Петришин, Л. В. Авраменко та ін. ; за ред. М. В. Цвіка, О. В. Петришина. – Харків : Право, 2009. – 584 с. 5. Загальна теорія держави і права : підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів / М. В. Цвік, В. Д. Ткаченко, Л. Л. Богачова та ін. ; за ред. М. В. Цвіка, В. Д. Ткаченка, О. В. Петришина. – Харків : Право, 2002. – 432 с. 6. Кельман М. С. Загальна теорія держави і права : підручник / М. С. Кельман, О. Г. Мурашин. – К. : Кондор, 2006. – 477 с. 7. Кикоть Г. Проблема класифікації юридичних фактів у сучасній теорії права / Г. Кикоть. – Право України. – 2003. – № 7. – С. 13–16. 8. Комаров С. А. Общая теория государства и права : ученик / С. А. Комаров. – 4е изд., переработанное и дополненное. – М. : Юрайт, 1998. – 540 с. 9. Конституційне право України / За ред. Ю. М. Тодики, В. С. Журавського. – К. : Видавничий Дім «Ін Юре», 2002. – 544 с. 10. Котюк В. О. Теорія права : навч. посібник для юрид. фак. вузів / В. О. Котюк. – К. : Вентурі, 1996. – 208 с. 11. Кравченко В. В. Конституційне право України : навчальний посібник / В. В. Кравченко. – Вид. 3-тє, виправл. та доповн. – К. : Атіка, 2004. – 512 с. 12. Кравчук В. Поняття конституційної правосуб’єктності / В. Кравчук // Історико-правничий часопис. – 2013. – № 2. – С. 71–74. 13. Морозова Л. А. Теория государства и права : учебник / Л. А. Морозова. – М. : «Юристъ», 2005. – 414 с. 14. Парламентский глоссарий / Авт.-сост. А. Х. Саидов, Т. Я. Хабриева. – М. : Норма, 2008. – 545 с. 15. Погорілко В. Ф. Конституційне право України : підручник / В. Ф. Погорілко, В. Л. Федоренко ; за заг. ред. В. Л. Федоренка. – 4-те вид., переробл. і доопрац. – К. : Вид-во Ліра-К, 2012. – 576 с. 16. Погорілко В. Ф. Конституційне право України. Академічний курс : у 2 т. / В. Ф. Погорілко, В. Л. Федоренко ; за ред. В. Ф. Погорілка. – К. : КНТ, Ліра-К, 2011. – 532 с. 17. Правознавство : підручник / За редакцією В. В. Копєйчикова, А. М. Колодія. – К. : Юрінком Інтер, 2006 – 542 с. 18. Скакун О. Ф. Теорія держави і права : підручник / О. Ф. Скакун ; пер. з рос. – Харків : Консум, 2001. – 656 с. 19. Скрипнюк О. В. Курс сучасного конституційного права України : академічне видання / О. В. Скрипнюк. – Х., 2009. – Х. : Право, 2009. – 466 с. 20. Скрипнюк О. В. Специфіка конституційно-правових відносин в Україні / О. В. Скрипнюк // Вісник Академії правових наук України. – 2010. – №3. – С. 59–68. 21. Тодыка Ю. Н. Конституционное право Украины: Отрасль права, наука, учебная дисципліна : учеб. пособие / Ю. Н. Тодыка. – Х. : Фолио-Райдер, 1998. – 292 с. 22. Фрицький О. Ф. Конституційне право України : підручник / О. Ф. Фрицький. – К. : Юрінком Інтер, 2002. – 536 с. 23. Юридичні факти в системі правовідносин : автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Г. В. Кикоть ; НАН України. Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького. – К., 2006. – 19 с.