Методика вивчення сотні в допоміжній школі

Содержание:ВСТУП 3 РОЗДІЛ І ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ОСОБЛИВОСТЕЙ НАВЧАННЯ МАТЕМАТИКИ У ДОПОМІЖНІЙ ШКОЛІ 7 1.1 Корекційний зміст навчання математики у розвитку пізнавальної сфери учнів допоміжної школи 7 1.2. Завдання навчання математики у допоміжній школі 13 1.3. Методичні особливості викладання математики на уроках в допоміжній школі 16 РОЗДІЛ ІІ МЕТОДИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВИВЧЕННЯ СОТНІ У ДОПОМІЖНІЙ ШКОЛІ 26 2.1. Методичні особливості організації вивчення сотні у допоміжній школі 26 2.2. Корекційна спрямованість дидактичних засобів у формуванні кількісних уявлень учнів допоміжної школи в межах сотні 34 2.3. Аналіз практичного досвіду використання дидактично-ігрових технологій у процесі вивчення сотні учнями допоміжної школи 38 ВИСНОВКИ 43 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 47 ДОДАТКИ 51  

Вступление:Актуальність теми дослідження. Процес навчання математики дітей зі стійкими інтелектуальними вадами є одним із найскладніших у корекційній педагогіці, адже система математичних знань базується на достатньому розвитку таких мислиннєвих процесів, як аналіз, синтез, узагальнення, абстрагуван¬ня тощо, які ушкоджені в них найбільшою мірою. Об’єктивно розумово відсталі можуть навчатись, хоч їхні можливості в даному плані не такі, як дітей з нормальним психофізичним розвитком, але вони здатні оволодіти матеріалом приблизно на рівні учнів молодших класів загальноосвітньої школи. Реалізувати ці можливості вони можуть лише в умовах спеціально організованого навчання i при наявності постійного цілеспрямованого впливу з боку педагога. А педагог, в свою чергу, для того, щоб сформувати у них систему математичних знань, повинен знати основні методи, прийоми, форми організації на¬вчального процесу на уроках i в позаурочний час. Їхньою розробкою та обґрунтуванням i займається така наука, як методика математики 27, c. 143. Психолого-педагогічні дослідження (М.В. Іпполітова, Г.М. Капустіна, Ю.А. Костенкова, А.А. Харитонов, С.Г. Шевченко та інші), а також практика навчання дітей з розумовою відсталістю свідчать про те, що математика особливо важко дається їм в початковий період навчання. Ці труднощі пояснюються як специфікою самого предмета, так і особливостями пізнавальної діяльності дітей даної категорії. Особливості навчання математики дітей зі стійкими інтелектуальними відхиленнями як в теоретичному, так i в практичному плані розкриваються в працях В. I. Басюри, О. В. Гаврилова, Р. А. Icенбаєвої, Н. І. Королько, Н. Ф. Кузьмiної-Сиромятникової, М. I. Кузьмицької, О. М. Ляшенко, М. М. Перової, С. М. Поповича, П. Г. Тишина, А. О. Хiлько та інших. У своїх дослідженнях вони вказують, що стійкі порушення вищих психічних функцій, які спостерігаються при розумовій відсталості, не дозволяють дітям опа¬нувати програмний матеріал з математики в об’ємі загальноосвітньої школи. Для даної категорії школярів притаманними є тaкi риси психічної діяльності, як інертність утворених зв’язків, уповільненість, фрагментарність, недостатня диференційованість під час сприймання матеріалу тощо. Труднощі в оволодінні нумерацією чисел молодшими школярами із порушеннями розумового розвитку відзначалися в роботах М. В. Іпполітова, М. В. Істоміної, Г. М. Капустіною, І. Ф. Марківської, A. A. Харитоновим. Разом з тим вивчення дітьми математики є важливим завданням на шляху їх професіоналізації у майбутньому дорослому житті. За свідченням О. В. Гаврилова, О. М. Ляшенко, система математичних знань, умінь та навичок, якою здатні оволодіти учні допоміжної школи, в першу чергу спрямована на підготовку їх до життя у соціальному середовищі після її закінчення. За період навчання вони повинні оволодіти такими знаннями з матема¬тики, які б дозволяли їм певною мірою вільно оперувати арифметич-ними термінами, проводити рахунок, вимірювання, обчислення, виконувати різноманітні операції з числовими величинами, розв’язу¬вати задачі. Якщо за період навчання вчителю вдалось сформувати певною мірою закінчену систему математичних знань – розумово відсталому суб’єкту значно краще вдасться пристосуватись до життя 27, c. 144. Відповідно до вказаного, методичні особливості вивчення сотні у допоміжній школі є важливими для теоретичного та прикладного дослідження. Все вищезазначене й обумовлює актуальність теми курсової роботи: «Методика вивчення сотні у допоміжній школі». Об’єкт дослідження – навчання математики розумово відсталих учнів. Предмет дослідження – зміст, засоби і прийоми вивчення сотні розумово відсталими учнями в допоміжній школі. Мета курсової роботи – теоретично обґрунтувати й практично дослідити методику вивчення сотні в допоміжній школі. Відповідно до вказаної мети визначено наступні завдання дослідження: 1. Теоретично проаналізувати методичні особливості та завдання вивчення математики у допоміжній школі. 2. Уточнити методичні вимоги до уроку математики у допоміжній школі. 3. Розглянути методи, засоби і прийоми вивчення сотні розумово відсталими учнями у допоміжній школі. 4. Проаналізувати практичний досвід вивчення сотні учнями допоміжної школи, вказати практичні рекомендації для оптимізації даного процесу. Методологічною основою дослідження є розроблена у спеціальній психології та педагогіці концепція корекційної спрямованості навчання в допоміжній школі (В.І. Бондар, Г.М. Дульнєв, І.Г. Єременко, В.Г. Петрова, В.М. Синьов); теорія диференційованого навчання розумово відсталих учнів на основі всебічного врахування їх пізнавальних можливостей (В.І. Бондар, Л.С. Вавіна, Г.М. Дульнєв, І.Г. Єременко, Г.М. Мерсіянова, В.Г. Петрова); теоретичні й методичні положення загальної та спеціальної методики навчання математики (М.В. Богданович, В.І. Басюра, О.В. Гаврилов, В.В. Ек, Н.І. Королько, Л.П. Кочіна, О.М. Ляшенко, М.М. Перова, А.О. Хилько, Т.М. Чеботаревська та ін.). Методи дослідження. Під час написання курсової роботи були використані теоретичні та емпіричні методи. В ході теоретичного обґрунтування особливостей навчання розумово відсталих дітей математиці використано методи теоретичного аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення. В ході практичного дослідження використано емпіричні методи спостереження, педагогічної експертної оцінки, аналіз контрольних робіт учнів з математики, методи обробки результатів, одержаних під час дослідження. Практичне значення дослідження полягає в обґрунтуванні особливостей методики вивчення сотні у допоміжній школі. Результати теоретичного аналізу та емпіричного дослідження можуть бути використані педагогами допоміжних шкіл, студентами та викладачами ВНЗ при вивченні дисциплін циклу дефектології та спеціальної педагогіки. Місце проведення дослідження: КНЗ «Житомирська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат». Дослідженням було охоплено 3-й клас, в якому навчаються 12 учнів віком від 10 до 11 років. Серед опитуваних дітей було 5 дівчаток і 7 хлопчиків. Структура роботи. Курсова робота складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел (29 найменувань). Містить 2 таблиці, 4 рисунки, 3 додатки. Загальний обсяг роботи становить 56 сторінок, основний зміст роботи викладено на 46 сторінках.

Выводы:Аналіз теоретичних та практичних напрацювань з дослідження методики вивчення сотні в допоміжній школі дозволив виокремити наступні висновки відповідно до поставлених у роботі завдань: 1. В межах виконання першого завдання теоретично проаналізовано методичні особливості та завдання вивчення математики у допоміжній школі. Встановлено, що навчання математики відіграє важливу роль у вирішенні специфічних завдань допоміжної школи – корекції та розвитку пізнавальної діяльності та емоційно-вольової сфери розумово відсталих учнів, підготовки їх до самостійного життя та трудової діяльності. Основні завдання допоміжної школи – максимальне подолання недоліків пізнавальної діяльності і емоційно-вольової сфери розумово відсталих школярів, підготовка їх до участі в продуктивній праці, соціальна адаптація в умовах сучасного суспільства. При визначенні завдань навчання математики учнів допоміжної школи необхідно виходити з цих головних завдань: досягти оволодіння учнями системою доступних математичних знань, умінь і навичок, необхідних у повсякденному житті і в майбутній професії, так міцно, щоб вони стали надбанням учнів на все життя. У процесі навчання математиці учні засвоюють поняття про натуральне число та нуль, натуральний ряд чисел і його властивості, поняття про звичайні та десяткові дроби, уявлення про основні величини (довжина, вага, вартість, швидкість, час, площа, об’єм); отримують знання про метричну систему мір, про користування вимірювальними та креслярськими приладами, про виконання чотирьох арифметичних дій, про розв’язування простих і складених арифметичних задач (2-3 дії); одержують уявлення про площинні та об’ємні геометричні фігури, їх властивості. 2. Відповідно до другого завдання уточнено методичні вимоги до уроку математики у допоміжній школі. З’ясовано, що основною формою організації навчання математики у допоміжній школі виступає урок – цілісний, логічно завершений, обмежений визначеними часовими рамками відрізок навчально-виховного процесу. У ньому даються у складній взаємодії всі основні компоненти цього процесу: мета, зміст, засоби, методи, орга¬нізація. На ньому вирішуються як загальнодидактичні завдання, які носять навчальний характер, так і спеціальні, корекційні, обумовлені специфічними особливостями учнів і самого предмета. В ході уроку математики для формування математичних уявлень учнів допоміжної школи задля розвитку пізнавальної активності, зацікавленості дітей до вивчення предмету використовуються наступні методи роботи з молодшими школярами: мовленнєві (розповідь, пояснення, бесіда); практичні (робота з підручником, гра, практична робота); наочні (демонстрація натуральних об’єктів, таблиць, схем). Урок математики слід розглядати як логічно завершену частину всього навчального процесу в системі уроків математики. Урок математики у школі даного типу має корекційну спрямованість. На ньому організовуються і проводиться корекція та розвиток мисленнєвих процесів, уваги, пам’яті, мовлення тощо. Вирішення корекційно-розвивального завдання залежить від вміння вчителя використовувати такі специфічні засоби, як чіткість організації режиму роботи, доцільне чергування методів, прийомів і способів діяльності, спрощеність структури знань, уповільненість темпу навчання, по-стійне повторення, диференційоване керівництво діяльністю школя¬рів тощо. Також на уроці математики педагог враховує і виховну спрямова¬ність навчальних завдань. Він формує такі якості особистості учнів, як працьовитість, наполегливість, вихованість, стриманість, почуття товариськості та взаємодопомоги, проводить національно-патріотич¬не виховання 3. В межах вирішення третього завдання розглянуто методи, засоби і прийоми вивчення сотні розумово відсталими учнями у допоміжній школі. У концентрі «Сотня» вивчаються такі питання: нумерація чисел, додавання і віднімання, множення і ділення. У результаті вивчення нумерації в межах 100, учні повинні оволодіти наступними знаннями, вміннями та навичками: 1) навчитися рахувати предмети десятками і засвоїти утворення, назву двозначних чисел; 2) засвоїти порядок проходження чисел при рахунку, використовуючи попереднє і наступне число; 3) вміти порівнювати числа, спираючись на їх місце в натуральній послідовності, а також на десятковий склад чисел; 4) вміти читати і записувати числа в межах 100. Нумерація в концентра «Сотня» вивчається у два етапи: 1) усна нумерація; 2) письмова нумерація. Підготовчою роботою до вивчення нумерації в межах 100 є повторення нумерації в межах 10: утворення числа (додавання і віднімання по одиниці), послідовність чисел від 1 до 10, прямий і зворотний рахунок. Щоразу вчитель говорить: «ці ж прийоми ми будемо використовувати при вивченні нумерації чисел більше 10, але там замість одиниць ми будемо вживати десятки». Таким чином, вводиться читання і запис чисел першої сотні: спочатку учні опановують числа 11–20, а на наступному етапі навчання – переносять одержані знання на числа до 100. 4. Відповідно до четвертого завдання проаналізовано практичний досвід вивчення сотні учнями допоміжної школи, вказано практичні рекомендації для оптимізації даного процесу. Аналіз педагогічного досліду викладання математики при вивченні школярами матеріалу третього концентру «Сотня» включав в себе ознайомлення з методикою викладання сотні, спостереження за дітьми та зріз їх успішності при вивченні вказаної тематики. З’ясовано, що молодші школярі з легким ступенем розумової відсталості через нестійкість уваги, невміння зосередитися нерідко допускають помилки такого характеру: додають або віднімають десятки, але забувають додати або відняти одиниці; твердо не засвоїли прийоми обчислень, позиційного значення цифр у числі; учні додають десятки з одиницями, віднімають з одиниць зменшуваного десятки від’ємника тощо. Відповідно до виявлених труднощів молодших школярів при вивченні матеріалу додавання й віднімання у межах сотні, уточнено принципи побудови навчального процесу на уроках математики у допоміжній школі: 1) дозованість навчального матеріалу; 2) тривала підготовка та мотивація дітей у вивченні математичних знань; 3) пропедевтика вмінь навчальної діяльності дітей; 4) пропозиція матеріалу на основі практичних операцій над предметами; 5) обов’язкове використання якісного, яскравого та цікавого наочного матеріалу; 6) застосування дидактичних ігор. Наголошено на важливості використання дидактичних ігор при вивченні матеріалу концентру сотня, запропоновано розробку уроку математики для учнів 3-го класу із застосуванням творчих задач та дидактичних ігор, наведено приклади дидактичних ігор, які сприяють зацікавленню молодших школярів з легким ступенем розумової відсталості до вивчення математики. Вважаємо, що за умови систематичного впровадження у роботу з молодшими школярами творчих завдань та дидактичних ігор можна підвищити рівень не тільки математичних знань та вмінь, а й сприяти розвитку пізнавальної сфери дітей, сформувати цілісне засвоєння знань про оточуючий світ, розширити їх світогляд. Мета роботи виконана, завдання досягнуті. Перспективним напрямком дослідження є аналіз особливостей методики вивчення тисячі в учнів з легким ступенем розумової відсталості у межах навчання у допоміжній школі.

Литература:1. Ардобацька К. В. Ігри та ігрові завдання на уроках математики в молодших класах допоміжної школи / К. В. Ардобацька // Дефектологія. – 1997. – № 2. – С. 16–20. 2. Ардобацька К. В. Корекційна спрямованість дидактичних ігор у формуванні кількісних уявлень в учнів допоміжної школи: автореф. дис. канд. пед. наук: 13.00.03 – корекційна педагогіка. – Інститут дефектології АПН України / К. В. Ардобацька. – К., 1999. – 18 с. 3. Белошистая A. B. О коррекционно-развивающем обучении математике в начальной школе / A. B. Белошистая // Вопросы психологии. – 2002. – № 6. – С. 32–44. 4. Белошистая A.B. Обучение математике с учетом индивидуальных особенностей ребенка / A.B. Белошистая //Вопросы психологии. – 2001. – № 5. – С. 116-123. 5. Богданович М. В. Методика викладання математики в початкових класах : навч. пос. / М. В. Богданович, М. В. Козак, Я.А. Король. – 3-є вид., перероб. і доп. – Тернопіль: Навчальна книга-Богдан, 2006. – 336 с. 6. Володина Л. И. Обучение измерительным умениям учащихся 1 класса вспомогательной школы / Л. И. Володина, Л. С. Мирский // Дефектология. – 2000. – №6. – С. 54–59. 7. Гаврилов О. В. Спеціальна методика викладання математики в допоміжній школі. Частина 2. Курс лекцій / О. В. Гаврилов, О. М. Ляшенко, Н. І. Королько. – Кам’янець-Подільський: ПП Мошинський В.С., 2006. – 432 с. 8. Добровольський С. Формування інтересу до математики в уч¬нів початкових класів допоміжної школи / С. Добровольський // Дефектологія. – 2000. – №1. – С. 36-38. 9. Єременко І. Г. Диференційоване навчання у допомiжнiй школі / І. Г. Єременко, Л. С. Вавіна, Г. M. Мерсiянова. – 3-є вид. – К., 2001. – 279 с. 10. Колупаєва А. А. Діти з особливими потребами в загальноосвітньому просторі: початкова ланка. Путівник для педагогів : навчально-методичний посібник / А. А. Колупаєва, О. М. Таранченко. – К. : «АТОПОЛ» – 2010. – 96 с. 11. Лісна Л. М. Формування позитивної мотивації до вивчення математики у дітей з особливими освітніми потребами Електронний ресурс / Л. М. Лісна. – Режим доступу : http://klasnaocinka.com.ua/ru/user/lisna/ 12. Малых Р. Ф. Обучение математике слепых и слабовидящих младших школьников : учебное пособие / Р. Ф. Малых. – СПб. : Изд-во РГПУ им. А. И. Герцена, 2004. – 160 с. 13. Методика и технология обучения математике школьников с недоразвитием интеллекта: Методические комментарии / Авт.-состав. А. П. Антропов. – СПб.: Изд-во РГПУ им. А.И. Герцена, 2001. – 34 с. 14. Обучение детей с нарушениями интеллектуального развития: (Олигофренопедагогика) : учеб. пособие для студ. высш. пед. учеб, заведений / Б. П. Пузанов, Н. П. Коняева, Б. Б. Горскин и др.; Под ред. Б. П. Пузанова. – М. : Издательский центр «Академия», 2001. – 272 с. 15. Організація індивідуального навчання учнів з особливими освітніми потребами (методичні рекомендації та орієнтоване планування по проблемі організації індивідуального навчання учнів з особливими освітніми потребами) / Авт. кол: Г.О. Сиротенко, А. І. Сікач, Н. П. Тимошенко та ін. – Полтава: ПОІППО, 2007. – 128 с. 16. Перова В. Г. Психология умственно отсталых школьников / В. Г. Перова, И.В. Белякова. – М. : Академия, 2002. – 176 с. 17. Перова М. Н. Дидактические игры и упражнения по математике / М. Н. Перова. – М., 1997. – 120 с. 18. Перова М. Н. Методика преподавания математики в специальной (коррекционной) школе VIII вида : учеб. для студ, дефект, фак. педвузов / М. Н. Перова. –4-е изд., перераб. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2001. – 408 с. 19. Печериця Т. О. Матеріали до уроків. Математика. 3 клас / Т. О. Печериця. – Х. : ТОРСІНГ ПЛЮС, 2005. – 368 с. 20. Програми з математики для 5-10 класів спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для розумово відсталих дітей / Н. І. Королько. – К., 2009. – 98 с. 21. Програми для допоміжної школи: Математика. 5-10 класи / Укладачі Н. I. Королько, В. В. Чекурда. – К. : Богдана, 2002. – 90 с. 22. Савченко I. В. Дидактичні ігри як засіб активізації пізнавальної діяльності учнів на уроках математики: Активні форми й методи розвитку пізнавальної діяльності учнів // Початкове навчання та виховання. – 2011. – No 16-18 (272-274), червень. – С. 16–18. 23. Скворцова С. О. Методика навчання математики в 1-му класі : методичний посібник для вчителів перших класів та cтудентів за спеціальністю 6.010100 «Початкове навчання», освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» / С. О. Скворцова. – Одеса: Фенікс, 2011. – 240 с. 24. Скворцова С. О. Рахуємо в концентрі «Сотня»/ С. О. Скворцова, О. В. Онопрієнко // Учитель початкової школи: науково-методичний журнал. – 2012. – № 2. – С. 24–31. 25. Скоробогатова Ю. В. Особенности изучения нумерации чисел учащимися с задержкой психического развития в условиях общеобразовательной школы: Автореф. дисс. канд. пед. наук: 13.00.03 – Коррекционная педагогика (сурдопедагогика и тифлопедагогика, олигофренопедагогика и логопедия) / Ю. В. Скоробогатова. – Екатеринбург, 2004. – 18 с. 26. Софій Н. Права дітей з особливими освітніми потребами на рівний доступ до якісної освіти / Н. Софій, М. Сварник, П. Троханіс. – К. : Міжнародний Фонд «Відродження», 2006. – 131 с. 27. Спеціальна методика викладання математики в допоміжній школі: Курс лекцій : навчальний посібник / Упорядники О. В. Гаврилов, О. М. Ляшенко. – Хмельницький: ПП Пантюк С.Д., 2003. – 272 с. 28. Шеина И. М. Трудности выполнения умственно отсталыми школьниками вычислительных операций с многозначными числами / И. М. Шеина // Дефектология. – № 4. – 2004. – С. 43–48. 29. Яковлева И. М. Обучение сложению и вычитанию многозначных чисел в специальной (коррекционной) школе VIII вида / И. М. Яковлева // Дефектология. – № 6. – 2001. – С. 29–34.