Вступление:В умовах розбудови України дедалі більшого значення набувають проблеми управління системою охорони здоров’я. Назріла об’єктивна необхідність створити управлінський механізм, де б існувала реальна можливість обмеження стихійних чинників розвитку. Тож осмислення управлінських проблем, що виникають у процесі будівництва такого механізму, – одне з найважливіших завдань науки управління. Сьогодні в Україні створення системи і зміна методів управління пов’язані з безперервним науковим пошуком оптимального розв’язання складних економічних та соціально-політичних проблем, радикального оновлення всіх ланок управління, стилю роботи управлінського корпусу країни. Тому особливо гостро стоїть задача організації управління – створення цілком нових систем управління або внесення прогресивних змін у побудову і порядок функціонування діючих. Перехід від адміністративно-командних до організаційно-економічних методів управління жадає від керівників усіх рівнів не просто виконання своїх функцій як виду діяльності по керівництву людьми, а досягнення поданих цілей, використовуючи працю, інтелект і мотиви поведінки інших людей. У цьому зв’язку оволодіння основами організації управління персоналом набуває особливої актуальності. Сучасні вимоги до управління лікарнями обумовлює підвищення ролі апарату управління у використанні творчого потенціалу особистості кожного робітника, перетворенню їх у науково-практичні центри роботи з активізації людського фактора. Послідовний перехід розвитку охорони здоров’я на нові принципи, пов’язані з загальноекономічними зрушеннями, що відбуваються в нашій країні, вимагає реформування й удосконалення його як системи в цілому, а також кожної зі складових підсистем. Одне з головних завдань, що визначають процес удосконалення, полягає в необхідності організації такої системи, що забезпечила б високу ефективність управління і якість кінцевого результату. У значній мірі це залежить від наскрізної і зрозумілої для виконавців організації управління всією медичною системою, зокрема від кадрової системи та управління персоналом. В даний час необхідно використовувати не просто теорію наукової організації праці, а застосовувати і розвивати наукові підходи, побудовані на принципах наукового менеджменту, підкріплену практикою різних галузей народного господарства з метою підвищення ефективності охорони здоров’я. Напрямки реформування охорони здоров’я, що проголошені Указом Президента, ще більш позначили актуальність питань менеджменту в системі охорони здоров’я, спрямовані на досягнення високої дієвості, ефективності і якості кінцевого результату - здоров’я населення. Перехід на засади наукового менеджменту вимагає врахування в сучасних дослідженнях і розробках про систему охорони здоров’я визначення ролі медичного персоналу і управління ним. Медичні кадри – головний ресурс системи охорони здоров’я, здатний суттєво підвищити ефективність роботи галузі та досягти найкращих клінічних результатів. Якість роботи медичного персоналу визначається, насамперед, якістю професійної освіти. Актуальність цієї проблеми підтверджується тим, що серед заходів щодо виконання Міжгалузевої комплексної програми "Здоров’я нації" на 2002-2011 роки вказується на необхідність: "Переглянути і скоригувати кваліфікаційні характеристики лікарів загальної практики / сімейних лікарів, медсестер та інших працівників первинної медико-санітарної допомоги" 2 с. 28. Таким чином, питання визначення ролі управління медичним персоналом, управлінським апаратом, організаційною структурою управління лікарні в системі охорони здоров’я сьогодні є дуже актуальним. Метою дослідження є комплексне дослідження структурним підрозділів, кадрів, апарату управління, управлінських функцій галузі охорони здоров’я в Україні. Об’єктом дослідження є Вишнівська міська лікарня (ВМЛ). Предметом дослідження виступають організаційно-економічні механізми, задіяні у процесі управління лікарнею.