Проблеми визначення суспільних уподобань

Содержание:Вступ 3 1. Визначення індивідуальних та суспільних уподобань 4 2. Політичні та економічні відмінності 10 3. Держава як арена конкуренції людей. 15 Висновки 24 Список використаних джерел 26

Вступление:Протягом всієї еволюції економічної теорії висувалися і стикалися між собою самі різні гіпотези та подання щодо сутності і закономірностей економічних процесів. Проте, в центрі уваги економістів, часто протилежних і непримиренних, наукових шкіл завжди знаходилася людина, як суб’єкт економічних відносин або спільнота людей (колектив, соціум), поведінка яких визначалося безліччю суб’єктивних і об’єктивних чинників. У свою чергу, непередбачуваність людської поведінки тягне за собою труднощі при аналізі, регулюванні та прогнозуванні економічних процесів у суспільстві. Тому закономірності економічних процесів через множинності, самостійності та розумності господарюючих суб’єктів діють виключно як тенденції і виявляються лише постфактум на відміну від суворо повторюваних і тому піддаються формалізації взаємозв’язків у природі і таких відносно статичних сферах життєдіяльності людського суспільства, як мова, етика, культура і мистецтво, право та ін. У економіці, як і в політиці, загальні напрямки спільного руху численних суб’єктів постають як результат їх різноспрямованих зусиль, докладених усіма індивідами і їх всілякими об’єднаннями в ході щоденної діяльності та взаємодії, причому індивідуальні та колективні стремління, спрямовані на реалізацію відповідних уподобань, в реальному житті коригуються встановленими в суспільстві для всіх нормами поведінки (інститутами). Уподобання і наміри економічних суб’єктів неможливо точно враховувати і передбачати саме тому, що вони постійно змінюються, стикаються і конкурують один з одним.

Выводы:Справа в тому, що економічні агенти часто реагують не так, як передбачав уряд, їх дії дуже змінюють зміст і спрямованість розпочатих урядом акцій (або законів, схвалених законодавчими зборами). Державні заходи, будучи включеними до загальної структури, часто приводять до наслідків, що дуже відрізняються від початкових цілей. Тому кінцеві результати дій держави залежать не лише від неї самої. Діяльність держави, спрямована на виправлення «провалів» ринку, виявляється далекою від досконалості. До фіаско ринку додається фіаско уряду. Тому слід суворо стежити за наслідками діяльності уряду і вчасно коригувати її залежно від соціально-економічної і політичної кон’юнктури. Економічні методи мають застосовуватися таким чином, щоб вони не підміняли дії ринкової сили. Застосовуючи ті чи інші регулятори, уряд має суворо стежити за негативними ефектами і завчасно вживати заходів щодо ліквідації негативних явищ. На мій погляд, на сьогоднішній день ця проблема залишається відкритою. Ми шукаємо прозору систему вирішення цієї проблеми. Але варто пам’ятати, що поки не буде єдиного рішення без «підпунктів більшості законів» і ми не будемо виділяти по групам у лобізму, чи то групи виборців із особливими інтересами, чи то депутати, що зацікавлені у фінансовій підтримці з метою перемоги на наступних виборах, чи то професійні бюрократи, то й надалі ми будемо самі компенсувати свої витрати. Підводячи підсумок всьому вищесказаному, хочеться відзначити, що чітких відповідей на питання, що виникають у процесі розгляду взаємодії виборця, політика і чиновника в теорії суспільного вибору, не може бути, як і в більшості розгляду економічних питань. Існує багато точок зору на проблеми вирішення суспільних уподобань та теорію суспільного вибору; йдуть обговорення та дискусії; представляються нові бачення цієї теорії. У роботі було відобразжено лише кілька загальноприйнятих поглядів. Зроблено спроби показати взаємодію різних сторін економіко-політичного життя країни в контексті теорії суспільного вибору та їх уподобань. Варто відмітити, що виборець, який обвинувачує уряд у всіх гріхах, часом сам винен своїм ігноруванням виборів; політики, домагаючись думських або сенаторських крісел, найчастіше переслідують свої власні інтереси і вигоди, порушуючи, свої обіцянки виборцям; бюрократія забуває про свої основні обов’язки, виконуючи свою роботу часом абияк і , звичайно ж, переслідуючи свої вигоди. Таким чином, для кожного з учасників тріади сама вища сходинка – це свої особисті інтереси, що залишають на задньому плану здоровий глузд поведінки виборця, політика, чиновника в соціумі.

Литература:1. Абчук В. А. Менеджмент / В. А. Абчук. – СПб. : Издательство «Союз», 2002. – 463 с. 2. Базилевич В. Д. Історія економічних учень : підручник / В. Д. Базилевич. – У 2ч. – К. : Знання, 2005. – 567 с. 3. Гайдай Ю. В. Формування класифікаційних ознак та підходів до визначення категорії «інститут» / Ю. В. Гайдай // Зовнішня торгівля: право та економіка : науковий журнал. – 2007. – №3 (32). – C. 24–36. 4. Гальперин В. М. Микроекономика / В. М. Гальперин, С. М. Игнатьев. – СПб. : Институт «Экономическая школа». – 346 с. 5. Герасимов Б. И. Экономическая теория. Микроэкономика : учеб. пособие / Б. И. Герасимов, Н. С. Косов, В. В. Дробышева. – Изд-во Тамб. гос. техн. ун-та, 2009. – Ч. 1. – 232 с. 6. Ивашковский С. Н. Микроэкономика : учеб. / С. Н. Ивашковский. – 2-е изд., испр. и доп. – М. : Дело,2001. – 416 с. 7. Кириленко В. В. Історія економічних вчень : навчальний посібник / за ред. В. В. Кириленко. – Тернопіль : «Економічна думка», 2007. – 233 с. 8. Кондорсе Ж. Эскиз исторической картины прогресса человеческого разума Электронный ресурс / Ж. Кондорсе. – Режим доступа : http://istmat.info/files/uploads/28689/condorcet_tableau-du-progres-de-raison-humaine.pdf 9. Панов А. И. Менеджмент : учебное пособие / А. И. Панов. – Н.Новгород : 2006. – 224 с. 10. Роберт Пиндайк, Даниэль Рубинфельд. Микроэкономика Сокращенный перевод с английского «Экономика» / науч. ред. : В. Т. Борисович, В. М. Полтерович, В. И. Данилов и др. – М. : «Экономика», «Дело» ,1992. – 510 с.