Выводы:На основі проведеного в курсовій роботі дослідження можна зробити наступні висновки.
Статутний капітал є правовою і економічною основою функціонування акціонерних товариств. Тобто, з одного боку, він надає можливість розпочинати діяльність, з другого – його наявність підтверджує легітимність створення підприємства.
Статутний капітал утворюється за рахунок вкладів (внесків) засновників або учасників. Вкладами можуть бути гроші, будинки, споруди, обладнання, цінні папери, права на користування землею, водою, будинками.
Основна частина фінансових ресурсів корпорацій, як правило, формується за рахунок власного капіталу, однак за звичайних умов середня вартість власного капіталу перевищує середню вартість позикового капіталу. Це пояснюється тим, що рівень ризику власників, які вкладають капітал на невизначений термін і отримують право на одержання частки прибутку за залишковим принципом, значно вищий за ризик кредиторів, термін повернення боргу яким визначено кредитною угодою. Більш висока ризикованість вкладень власників за звичайних умов обумовлює порівняно вищу вартість власного капіталу. Порівняно з власним капіталом, позиковий капітал має ще одну суттєву перевагу – різноманітність джерел формування і практично необмежені можливості залучення.
Корпорації є одним із суб’єктів фінансового ринку. Вони виступають на ньому як великі емітенти, тобто продавці своїх цінних паперів. Корпорації також є великими інвесторами, які вкладають свої тимчасово вільні кошти у фінансові активи. Як емітент корпорація виступає на фінансовому ринку в ролі позичальника-дебітора, як інвестор – позичкодавця-кредитора. При цьому загальна ринкова вартість цінних паперів, які емітуються корпорацією, переважає інвестиції. На фінансовому ринку корпорація функціонує як нетто-позичальник.
Протягом 2013 року зареєстровано 218 випусків акцій на суму 64,54 млрд. грн. Порівняно з 2012 роком обсяг зареєстрованих випусків акцій збільшився на 48,70 млрд. грн.
Ринок боргових цінних паперів українських підприємств в 2013 році характеризувався слабким розвитком, а саме відсутністю попиту на облігації з боку інституційних інвесторів, низькою ліквідністю, наявністю неринкових випусків.
Протягом 2013 року зареєстровано 304 випусків облігацій підприємств на суму 44,76 млрд. грн. Порівняно з 2012 роком обсяг зареєстрованих випусків облігацій підприємств зменшився на 6,63 млрд. грн.
Удосконалення діяльності корпорацій на фондовому ринку України потребує вжиття додаткових заходів, таких як:
розвивати інструменти фондового ринку, шляхом запровадження нових видiв цiнних паперiв ( депозитний сертифікат, опціонний сертифікат та ін.). Для цього необхідно прийняти Закон України «Про похідні (деривативи)»;
законодавчо закріпити право торговця цінними паперами укладати угоди зі всіма видами строкових контрактів незалежно від базового активу. Чинним законодавством не визначається право торговця ЦБ укладати строкові контракти базовим активом яких є не ЦБ (товари, валюта, відсоткові ставки і так далі). В той же час фондова біржа має право проводити торги такими інструментами;
з метою забезпечення інвестиційної привабливості, ліквідності та прозорості фондового ринку, зосередити укладання угод з цінними паперами суб’єктами господарювання на організованому ринку;
удосконалити механізми захисту прав інвесторів. Проектом Закону України «Про Фонд гарантування інвестицій на фондовому ринку» передбачено створення державою в особі Кабінету Міністрів України Фонду гарантування інвестицій на фондовому ринку.
підвищити вимоги до професійних учасників фондового ринку шляхом введення до ст. 1, 27 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» поняття «пруденційні нормативи» – кількісних та якісних показників, встановлених НКЦПФР з метою здійснення пруденційного нагляду, обов’язкові для дотримання професійними учасниками фондового ринку;
удосконалити систему рейтингування суб’єктiв господарювання та iнструментiв фондового ринку незалежними рейтинговими агентствами. Сьогодні на ринку діє декілька незалежних рейтингових агентств, проте залишилося ряд невирішених питань, зокрема необхідно переглянути підхід до присвоєння статусів уповноважених рейтингових агентств, відкоригувати список випадків використання оцінок в регуляторних цілях, переглянути підходи до нагляду над уповноваженими рейтинговими агентствами;
удосконалити систему розкриття інформації на фондовому ринку.