Выводы:Отже, можна сказати, що суб'єктивне відношення людини до природи – це досить складна із психологічної точки зору сфера взаємодії людини зі світом, де знаходять вираження позиція особистості, її погляди й установки, обумовлені рівнем розвитку екологічної свідомості й рівнем вихованості. Як базові параметри суб'єктивного відношення до природи виділяються: широта, інтенсивність, ступінь усвідомленості. Антропоморфізм – система уявлень про світ, в основі якої лежить наділення об'єктів і явищ природи людськими властивостями, уподібнення людині. У силу такого уявлення об'єктам приписуються почуття, думки, дії, подібні до людини. Наприклад, камінь може „нудьгувати”, ліс – „гніватися”, ріка – „радуватися” і т.п. Інакше кажучи, це можливо тому, що всі об'єкти сприймаються як люди, але в іншому образі. Такий механізм, як антропоморфізація найбільше пов’язаний з установчим аспектом суб’єктного сприймання. Психологічний релізер – це специфічний стимул, пов'язаний із природним об'єктом, що визначає напрямок і характер формування суб'єктивного відношення до нього. У рамках перцептивного каналу діють природні психологічні релізери: візуальні, аудіальні, тактильні, нюхові, смакові й поведінкові. Стосовно павуків можуть бути наведені такі екологічні факти, як, наприклад, павуки корисні, бо вони поїдають шкідливих комах; павуки корисні, оскільки ними харчуються пташки тощо.