Cоціальний захист ветеранів війни, інвалідів, ветеранів праці та інших осіб похилого віку

Содержание:Вступ 3 1. Правовий статус учасника бойових дій, учасника війни, інваліда війни. Пільги учасникам бойових дій, інвалідам війни, учасникам війни. Пільги для осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною 4 2. Міждержавні угоди про взаємне визнання пільг для ветеранів війни 9 3. Соціальний захист інвалідів за законодавством України 11 4. Працевлаштування, освіта і професійна підготовка інвалідів 17 5. Питання вдосконалення системи соціального захисту інвалідів в Україні 19 Висновки 22 Список використаних джерел 24 Схеми 26

Вступление:Актуальність теми. Усі соціально-економічні реформи, які б благі наміри не полягали в їх основі, безглузді, якщо їх ціллю не є людина. В українському суспільстві є категорія людей (до того ж не мала), якій необхідно приділити значну увагу. Це інваліди. Держава взяла на себе обов’язок щодо підтримки таких громадян. В ст. 1 Конституції Україна проголошена демократичною, правовою і соціальною державою 2. Проблеми гарантування та реалізації цих положень є одними з найбільш актуальних стратегічних завдань нашої держави на сучасному етапі. Одна з основних складових, що обумовлюють зміст категорії «соціальна держава» – це соціальний захист. Без вироблення шляхів досягнення ефективної системи соціального захисту, який би відповідав міжнародним стандартам, неможливо розбудувати дійсну, а не декларативну соціальну державність в Україні. Отже, питання вдосконалення системи соціального захисту нерозривно пов’язані з процесом досягнення нашою державою орієнтирів, проголошених в Основному Законі. Україна в сфері соціальної політики реалізує програми соціального захисту інвалідів. Разом з тим, для українського суспільства у сфері соціального захисту інвалідів залишаються проблеми, які необхідно вирішувати в першу чергу, а саме: низький рівень забезпечення можливості безперешкодного отримання реабілітаційних послуг за місцем мешкання інвалідів, дітей-інвалідів та інших окремих категорій населення, особливо що стосується забезпечення їх технічними та іншими засобами реабілітації. Метою нашого дослідження є проведення аналізу основних законодавчих положень щодо соціального захисту інвалідів, а також висловлення основних шляхів вдосконалення у даному напрямку.

Выводы:Таким чином, проаналізувавши питання щодо соціального захисту інвалідів в Україні, автор прийшов до наступних висновків: 1) держава відповідно до Конституції України та міжнародних стандартів зобов’язана надати посильну допомогу та турбуватися про інвалідів, які в силу об’єктивних причин не в змозі самостійно про себе потурбуватися; чинне законодавство передбачає широкий спектр пільг для ветеранів війни, учасників бойових дій, учасників війни, інвалідів війни тощо, однак інша справа полягає у достатньому фінансовому забезпеченні таких заходів; 2) на сьогодні між Україною та країнами СНД діють Угода про взаємне визнання пільг і гарантій для учасників та інвалідів Великої Вітчизняної війни, учасників бойових дій на території інших держав, сімей загиблих військовослужбовців від 15.04.1994 року та Угода про взаємне визнання прав на пільговий проїзд для інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни, а також осіб, прирівняних до них від 12.03.1993 року, які також передбачають ряд пільг для даних категорій осіб; 3) соціальний захист інвалідів є складовою діяльності держави щодо забезпечення прав і можливостей інвалідів нарівні з іншими громадянами та полягає у наданні пенсії, державної допомоги, компенсаційних та інших виплат, пільг, соціальних послуг, здійсненні реабілітаційних заходів, встановленні опіки (піклування) або забезпеченні стороннього догляду; автор виокремив такі основні його складові: матеріальне, соціально-побутове і медичне забезпечення інвалідів; система реабілітаційних заходів щодо інвалідів; функціонування Фонду соціального захисту інвалідів; функціонування сервісних центрів із забезпечення інвалідів технічними та іншими засобами реабілітації та технічного обслуговування цих засобів; індивідуальні програми реабілітації інваліда; 4) законодавство передбачає, що підприємства, установи і організації створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, вони повинні надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів; установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, – у кількості 1 робочого місця; 5) на сьогодні координатором вдосконалення системи соціального захисту в Україні є Міністерство соціальної політики; найважливішими напрямками такого вдосконалення варто виокремити: розвиток мережі служб з організації соціально-побутового обслуговування інвалідів та непрацездатних громадян похилого віку вдома; підвищення ролі недержавних громадських організацій в цій сфері; запровадження у загальноосвітніх закладах інтегрованого навчання; розвиток освітніх послуг через мережу Інтернет; облаштування міського і приміського транспорту для перевезення інвалідів; організація служби супроводження інвалідів в аеропортах та вокзалах тощо.  

Литература:1. Багмет М. О. Шляхи вдосконалення системи соціального захисту в Україні: політологічний аналіз / М. О. Багмет, В. В. Дерега // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. – 2009. – Вип. 17. – С. 250–258. 2. Конституція України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1996. – № 30. – Ст. 141. 3. Кравченко М. В. Актуальні проблеми соціального захисту інвалідів в Україні Електронний ресурс – Режим доступу: http://www.academy.gov.ua/ej/ej12/txts/10kmvziu.pdf. 4. Малюга Л. Юридична природа поняття «соціальний захист дітей-інвалідів» // Юридичний вісник. – 2014. – № 1. – С. 49–54. 5. Паляничка О. В. Державна політика у сфері реалізації програм соціального захисту інвалідів Електронний ресурс – Режим доступу: http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/conf/2012-2/doc/1/09.pdf. 6. Про затвердження Положення про індивідуальну програму реабілітації інваліда: Постанова КМУ від 23.05.2007 № 757 Електронний ресурс. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/757-2007-п. 7. Про затвердження Положення про Фонд соціального захисту інвалідів: Наказ Міністерства соціальної політики України від 14.04.2011 № 129 Електронний ресурс. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0528-11. 8. Про затвердження Типового положення про сервісний центр із забезпечення інвалідів технічними та іншими засобами реабілітації та технічного обслуговування цих засобів: Наказ Міністерства соціальної політики України від 19.05.2011 № 186 Електронний ресурс. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0683-11. 9. Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні : Закон України від 21.03.1991 № 875-XII // Відомості Верховної Ради УРСР (ВВР). – 1991. – № 21. – Ст. 252. 10. Про реабілітацію інвалідів в Україн і : Закон України від 06.10.2005 № 2961-IV // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2006. – № 2-3. – Ст. 36. 11. Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту : Закон України від 22.10.1993 № 3551-XII // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1993. – № 45. – Ст. 425. 12. Угода про взаємне визнання пільг і гарантій для учасників та інвалідів Великої Вітчизняної війни, учасників бойових дій на території інших держав, сімей загиблих військовослужбовців від 15.04.1994 року Електронний ресурс. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/997_048/page. 13. Угода про взаємне визнання прав на пільговий проїзд для інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни, а також осіб, прирівняних до них від 12.03.1993 року Електронний ресурс. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/997_301.