Выводы:Перехід національної економіки на ринкові засади функціонування призвів, з одного боку, до ускладнення і зростання нестабільності середовища діяльності кожного підприємства незалежно від його форми власності та організаційно-економічної структури, а з іншого, до перебудови системи управління, у тому числі на рівні підприємства, на засадах відмови від обов’язкового довгострокового і середньострокового (п’ятирічного) планування, спрощення процедури складання і структури річних планів та надання пріоритету ринковому саморегулюванню. Однак, діючи в умовах нестабільного середовища ринкової економіки, підприємства можуть досягти успіху в бізнесі тільки тоді, коли їм вдається передбачати зміни і, відповідно, вживати запобіжні адаптивні заходи щодо них. Відтак, забезпечення стабільної ефективної діяльності підприємств у довготривалому періоді в умовах постійного ускладнення і нестабільності зовнішнього середовища їх функціонування: посилення конкуренції, зміни технологій, появи різноманітних нових цілей тощо, – висуває на перший план вимогу пошуку нових підходів до управління вітчизняним підприємством, як суб’єктом господарювання.
Аналізуючи підприємство ВАТ ХХХХ ми виявили ряд проблем функціонування підприємства на ринку України: зниження обсягів ремонтних послуг, що в свою чергу призвело до зменшення чистого доходу та прибутку, зростання кредитних коштів, застаріле обладнання, неефективна система управління, – усе це призвело до настання кризового стану на підприємстві.
Отож в ході курсової роботи ми розробили початок виходу підприємства з кризової ситуації, і тому вирішили почати з управлінського персоналу, а саме розробили захід оптимізації організаційної структури підприємства. Таке рішення було зроблене через ряд недоліків в оргструктурі, а саме:
– надмірна замкнутість структурних підрозділів на перших керівників і, як наслідок, перевантаження останніх, неможливість виконувати свої функціональні обов’язки;
– наявність багатьох заступників генерального директора і начальників, які підпорядковуються заступникам із нечіткими і пересічними діапазонами відповідальності;
– відсутня інформаційна підтримка діяльності підприємства (відділ автоматизаційних систем управління підприємством працює не на потреби конкретного споживача, максимум, що обслуговується – бухгалтерія), зокрема комерційної і фінансової діяльності;
– відсутня служба управління змінами, що визначає в конкретний момент часу орієнтацію на вимоги зовнішнього середовища.
Зміни в організаційній структурі призведуть до скорочення відділів підприємства з 15 до 11, а саме, приєднали відділ технічного контролю до технічного відділу, тим самим скоротили начальника цього відділу, гараж та відділ матеріально-технічного постачання віднесли до комерційного відділу, і скоротили начальників цього відділу, і планово-економічний відділ приєднали до фінансово-економічного, ліквідувавши посаду начальника планово-економічного відділу. Ці зміни також сприяли розробці нового штатного розпису управлінського персоналу, який скоротився на 3 особи, відповідно скоротилась сума середньорічної заробітної плати управлінського персоналу на 8,77% або на 63600 гривень від попереднього значення. Оскільки головною метою проведення реорганізації була оптимізація структури управління і визначення чіткого діапазону відповідальності управлінського персоналу, а не економія коштів на заробітній платі, то ми вирішили розподілити цей залишок у формі надбавки до кожного посадового окладу у розмірі 1987,5 гривень.