Гінекологічні та сексуальні дисфункції. Психокорекція.

Содержание: Вступ 3 1. Прояви гінекологічних та сексуальних дисфункцій у молоді та дорослих 5 2. Особливості психогенних сексуальних дисфункцій 10 3. Психорекція сексуальних дисфункцій 12 Висновки 16 Список використаних джерел 18 Додатки 20  

Вступление: Активний розвиток сексології у всьому світі спрямований на удосконалення підходів до профілактики, діагностики та лікування сексуальних дисфункцій у жінок і чоловіків. При цьому основною стратегією позитивного вирішення представлених проблем є розуміння взаємин чоловіка і жінки в єдиному контексті. Виникнення жіночих і чоловічих сексуальних дисфункцій зумовлено безліччю факторів, як взаємодоповнюючих, так і незалежних один від одного, що часом вимагає участі у вирішенні таких питань фахівців різних напрямків. Безсумнівно, лікарі акушер-гінеколог та андролог при цьому повинні займати пріоритетну позицію, оскільки питання інтимного життя пацієнтів завжди більшою чи меншою мірою перебувають в епіцентрі розв’язуваних ними проблем. Однак досить значну роль у лікуванні сексуальних дисфункцій відіграє й психотерапевт, який може надати корекційно-терапевтичну допомогу жінкам та чоловікам у ході комплексного лікування дисфункцій у проявах сексуального здоров’я. Варто відзначити, що сексуальне здоров’я людей в силу високої особистісної значимості не менш важливо, ніж їх фізичне здоров’я. Відомий український сексолог, професор В. В. Кришталь (1997) вважає, що сексуальне здоров’я людини забезпечується чотирма факторами – соціальним, психологічним, соціально-психологічним і біологічним. Його соціальне забезпечення визначається ставленням суспільства до сексу, рівнем сексуальної культури, засвоєнням людьми сексуальних і суспільних норм, виробленням ними адекватних статевих потреб і т. д. При цьому, як зазначають В. А. Доморацький, О. В. Ромащенко, складовими сексуального здоров’я є: спроможність до сексуального задоволення й контролю сексуальної поведінки відповідно до норм соціальної й особистої етики; свобода від страху, почуття сорому та провини, помилкових уявлень й інших психологічних факторів, що пригнічують сексуальну реакцію та порушують сексуальні стосунки; відсутність органічних порушень, захворювань, що заважають здійсненню сексуальної та репродуктивної функцій. Відповідно до вказаного, основні гінекологічні та сексуальні дисфункції жінок і чоловіків пов’язані з порушенням зазначених елементів сексуального здоров’я. Типовим фактом клінічної практики є наявність у пацієнтів декількох сексологічних скарг одночасно, причому статеві дисфункції у них найчастіше обумовлені складним переплетінням різних етіопатогенетичних факторів. Разом з цим системний, міждисциплінарний підхід, якого дотримується більшість професійно орієнтованих фахівців-сексологів, і структурний аналіз статевих розладів є методологічною основою для проведення клінічних досліджень в області сексопатології та психологічної корекції порушень у проявах сексуального здоров’я людей. Дослідженню гінекологічних та сексуальних дисфункцій присвятили свої праці такі науковці, як Г. С. Васильченко, В. А. Доморацький, О. Л. Лозицька, А. Д. Радченко, О. В. Ромащенко, А. М. Свядощ, Н. Е. Шмігель, приділяючи увагу й психотерапевтичному та психокорекційному підходу вирішення даної проблеми. Мета роботи – розглянути особливості гінекологічних та сексуальних дисфункцій жінок та чоловіків та уточнити специфіку психокорекції цих дисфункцій.  

Выводы: Теоретичний аналіз особливостей психокорекції гінекологічних та сексуальних дисфункцій дозволив виокремити наступні висновки: Сучасний стан сексуального здоров’я чоловіків та жінок турбує значну кількість науковців – як фізіологів, медиків, так і психотерапевтів, сексологів. Якщо раніше фактично здоровими вважалися люди без гінекологічних та сексуальних відхилень та порушень, то нині таких людей майже не залишилося. Хлопчики та дівчатка з підліткового віку переживають порушення сексуального розвитку, хворіють на гінекологічні захворювання. У дітородному віці також спостерігаються значні проблеми із гінекологічними та сексуальними функціями організму. Визначення сексуальних дисфункцій базується на результатах сексологічного обстеження, яке включає не тільки відомості про стан здоров’я, отримані на прийомі у лікаря-гінеколога, а й під час прийому психотерапевта і сексолога. Всі дані, отримані в ході обстеження, заносяться в стандартну карту сексологічного обстеження. Проаналізувавши їх, лікар робить діагностичний висновок і призначає відповідне лікування. Встановлено, що до числа психогенних сексуальних дисфункцій належить значна частина випадків зниження статевого потягу, аноргазмії, вагінізму, порушень ерекції, передчасної еякуляції, відрази до коїтусу і відсутності задоволення від нього, диспареунії. Їх лікування, як правило, носить поєднаний (комплексний) характер, причому в системі корекційних заходів провідна роль належить методам психотерапії. Відповідно до тематики дослідження приділено увагу методам і засобам психокорекційного впливу на сексуальні дисфункції жінок та чоловіків, які використовуються відповідно до факторів, які спричинили їх появу. Передумовами успішної психокорекції сексуальних дисфункцій є: розширення кола спілкування і можливостей для знайомства і зближення з особою протилежної статі (за відсутності сексуального партнера); пом’якшення подружніх конфліктів до рівня, що дозволяє почати відновне лікування; залучення партнера в лікувальний процес; усунення «технічних» перешкод тощо. Велике значення в корекції сексуальних дисфункцій мають глибинно-психологічні та психодинамічні підходи, оскільки мова часто йде про витіснені конфлікти. Також дієвим методом лікування сексуальних порушень є аутогенне тренування. Зауважено й доцільність участі людей із сексуальними дисфункціями у тренінгову роботу, використання засобів бібліотерапії – читання пізнавальної літератури, перегляд навчальних відеофільмів, виконання домашніх завдань та ін. Доцільно зауважити, що за умови залучення жінок і чоловіків із сексуальними та гінекологічними дисфункціями до комплексної лікувальної терапії та корекції можна досягти успішного вирішення проблем та сприяти підтриманню оптимальних показників їх сексуального здоров’я.

Литература: 1. Доморацкий В. А. Медицинская сексология и психотерапия сексуальных расстройств / В. А. Доморацкий. – М. : Академический Проект, 2009. – 470 с. 2. Лозицкая О. Л. Коррекция нарушений менструальной функции у девочек и профилактика бесплодия и онкологии в женской половой сфере Электронный ресурс / О. Л. Лозицкая, В.Ю. Улас // Режим доступа: http://www.fitofarm.zp.ua/ index.php/materialy-meditsinskikh-kruglykh-stolov/vypusk-n-40/511.html. 3. Психогенные половые дисфункции (сексуальные неврозы) Электронный ресурс// Режим доступа: http://www.eurolab.ua/sexology/3520/3525/29047/. 4. Радченко А. Д. Разговоры «про это»: проблема сексуальной дисфункции в кардиологии / А. Д. Радченко // Артериальная гипертензия. – 2012. – № 2. – С. 134−147. 5. Ромащенко О. В. Женская сексология в гинекологической практике Электронный ресурс / О. В. Ромащенко, С. Н. Мельников, В. В. Билоголовская, Л. Б. Ященко // Режим доступа: http://teddyclub.org/ru/article/psychology_ and_family/111-zhenskaya-seksologiya-v-ginekologicheskoj-praktike/. 6. Ромащенко О. В. Обоснование подходов к лечению сексуальных дисфункций у женщин / О. В. Ромащенко, С. Н. Мельников, В. Д. Билошицкая, В. И. Химич // Гендерна Медицина. – № 4 (10) / 2009. – С. 30−32. 7. Ромащенко О. В. Перспективи оцінки стану сексуального здоров’я жінок у гінекологічній практиці / О. В. Ромащенко // Здоровя України. – 2011, березень. – С. 30−32. 8. Современные подходы к лечению сексуальных дисфункций Электронный ресурс // Режим доступа: http://www.eurolab.ua/sexology/3520/3525/29053/. 9. Чуприков А. П. Навчальна програма дисципліни «Психологічна корекція в системі охорони здоров’я» (для спеціалістів) / А. П. Чуприков, С. І. Євчук, Є. М. Прокопович, Т. О. Рокета. – К. : МАУП, 2004. – 15 с. 10. Шмигель Н. Е. Психология сексуальных расстройств / Н. Е. Шмигель // РиТМ Психология для всех. – 2013. – № 3. – С. 14−17.