Юрген Габермас про феномен “розколотого Заходу”

Содержание:Вступ 3 1. Теорія нормативного закріплення розподілу влади в єдиній Європі за Ю. Габермасом 4 2. Майбутнє Європи і «розколотий Захід»: проблеми та шляхи їх вирішення за Ю. Габермасом 6 3. Загальноєвропейська держава або союз держав в теорії Ю. Габермаса 7 Висновки 13 Список використаних джерел 14  

Вступление:Сучасна Україна вже не може уявити свого життя без Об’єднаної Європи, без свого європейського майбутнього. Водночас, саме поняття Об’єднаної Європи з точки зору політологічних наук має неоднозначне сприйняття та розуміння не лише у вітчизняній політичній школі, але й серед самих європейських політологів. Сьогодні все частіше до Європи застосовується епітет «розколотий Захід». Феномен цього поняття має свої витоки з праці відомого німецького філософа-політолога Ю. Габермаса, який очолює групу прихильників нормативного закріплення єдиної Європи. Його теорія видається цікавою для вітчизняної політичної думки не лише з точки зору теоретичного аналізу політологічної концепції, але з урахуванням безпосереднього відображення у цій теорії майбутнього європейського континенту і, відповідно, місця України у цих процесах. Тому об’єктом даного дослідження є феномен «розколотого Заходу» у розумінні Ю. Габермаса. А метою дослідження є аналіз підходу Ю. Габермаса та його прихильників до подолання феномену розколотого Заходу, та до розуміння загалом концепції єдиної Європи в сучасних умовах. Основою для дослідження стали праці Ю. Габермаса, передусім його монографія «Розколотий Захід».  

Выводы:Тема формування загальноєвропейського цивільного суспільства (у термінології Габермаса – «громадськості»), що могло би подолати феномен «розколотого Заходу», яку вже досить детально обговорюють автори в Європі і інших країнах, представляє безперечний інтерес. Сучасні інформаційні засоби можуть забезпечити тут небачені для минулого можливості залучення зацікавлених людей з різних країн в обговорення міжнародних проблем і доріг їх рішення. Тим самим, передбачає Габермас, можна хоч би почати заповнення того «демократичного дефіциту», який відрізняє діяльність чиновно-бюрократичних інстанцій міжнародного рівня. Ідея тим більше важлива і своєчасна, що вже неможливо не помічати пороків «брюссельського» бюрократизму і гри приватних, особливих інтересів, переважного впливу забобонів і специфічних політичних орієнтацій «єесовських» чиновників, їх угрупувань на ті або інші процеси, вирішення Європейського Союзу.  

Литература:1. Габермас Ю. Громадянство і національна ідентичність. Умови громадянства : зб. ст. / Ю. Габермас ; під редакцією Варта ван Стінбергена. – К., 2005. – С. 49–70. 2. Габермас Ю. Для чого Європі конституція / Ю. Габермас // «Ї». – № 45. – 2006. – С. 62–65. 3. Габермас Ю. Вовлечение другого. Очерки политической теории / Ю. Габермас. – СПб. : Наука, 2001. – С. 381–415. 4. Габермас Ю. Расколотый Запад / Юрген Габермас ; пер. с нем. – М. : Издательство «Весь мир», 2008. – 192 с. 5. Габермас Ю. Від віротерпимості до культурних прав / Ю. Габермас // Cіtés. – № 13. – 2003. – С. 165. 6. Європейська інтеграція. – К. : Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2007. 7. Конквест Р. Роздуми над сплюндрованим сторіччям / Р. Конквест. – К., 2003. – С. 304–344. 8. Шульга М. А. Новий світовий порядок: європейський дискурс// Вісник КНУТШ / М. А. Шульга // Філософія. Політологія. – № 109. – 2012. – С. 5–6. 9. Lacrua J. Does Europe Need Common?: Habermas vs Habermas / J. Lacrua // European Journal of Polіtіcal Theory. – t. 8. – « 2, 2009. – Рp. 141–156.