Поняття біосфери. Структура біосфери. Місце людини в біосфері. Основні відомості про озонові „діри” в атмосфері і озоновий екран. Методи та форми контролю стану екосистеми. Охорона фауни. Екологія космосу.

Содержание:ВСТУП 3 1. Поняття біосфери. Структура біосфери. Місце людини в біосфері 5 2. Основні відомості про озонові „діри” в атмосфері і озоновий екран 7 3. Методи та форми контролю стану екосистеми 11 4. Охорона фауни 13 5. Екологія космосу 16 ВИСНОВОК 20 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 22

Вступление:Життя на Землі існує завдяки захисному щиту озонового прошарку атмосфери. Виснаження його впродовж останніх десятиріч - це ще одна глобальна проблема, від вирішення якої залежить майбутнє людства. Визначено, що новими руйнівниками озонового прошарку є фтор, фтормісткі сполуки та інші. Одна активна молекула фреонів може «спалити» до сотні тисяч молекул озону. Зменшення товщини озонового прошарку та поява озонових дірок над Антарктидою є тривожним екологічним сигналом. Якщо цей процес стане незворотнім, то жорстке сонячне випромінювання за короткі строки знищить усе живе на планеті. Саме цю проблему і буде детально досліджено в моїй роботі. Будуть приведені основні причини появи озонових дір їх наслідки для навколишнього середовища, сучасний стан планети «Земля», та найновіші методики зменшення чи «видалення» озонових дір – відновлення озонового шару. Основною функціональною одиницею біоекології є екосистема. Цей термін вперше був введений англійським біологом А.Тенслі в 1935 р. Система - це впорядковано взаємодіючі і взаємопов'язані компоненти, що утворюють єдине ціле. Екологічна система - складна ієрархічна структура організованої матерії, в якій при об'єднанні компонентів в більші функціональні одиниці виникають нові якості, що відсутні на попередньому рівні; є єдиним стійким природним комплексом живих організмів і природного середовища, в якому вони існують; відкритою термодинамічною системою, що існує за рахунок надходження з навколишнього середовища енергії та речовини і має здатність до саморозвитку та саморегуляції. Виявилось, що живі організми є могутнім фактором, що перетворює Землю. Товща гірських порід, вод і атмосфери, що змінилися під впливом життя і було названо біосферою. Тепер це слово зустрічається на шпальтах газет, звучить у виступах політичних та суспільних діячів, стає зрозумілим не лише вченим, але й всім людям. Останнім часом все частіше і тривожніше виникає обґрунтована стурбованість долею довкілля, особливого значення набувають проблеми охорони і раціонального використання природних ресурсів. Це вимагає високого рівня наших знань про біосферу. Крім того, охорона фауни та екологія космосу є першочерговими завданнями всього людства. Так як, людина тільки починає усвідомлювати свою нищівну діяльність по відношенню до природи, то важливим кроком у бережливому поводженні людини з природою має стати виховання та прививання любові до рідного краю молоді.

Выводы:Можливості впливу людини на природу постійно ростуть і вже досягли такого рівня, коли людина може зруйнувати планету, знищити все живе, повністю змінити кліматичні умови ін. Вже не в перший раз речовина, який довгий час вважався абсолютно нешкідливою, виявляється насправді надто небезпечною. Років двадцять назад навряд чи хто-небудь міг передбачити що звичайний аерозольний балончик може представляти серйозну загрозу для планети загалом. На нещастя, далеко не завжди вдається вчасно передбачити, як та або інша сполука буде впливати на біосферу. Однак у випадку з ХФВ така можливість була: всі хімічні реакції, що описують процес руйнування озону ХФВ надто прості і давно відомі. Але навіть після того, як проблема ХФВ була в 1974 р. сформульована, лише США вжили які-небудь заходів по скороченню виробництва ХФВ хоча заходи ці були абсолютно недостатні. Була потрібна досить серйозна демонстрація небезпеки ХФВ для того, щоб були прийняті серйозні заходи в світовому масштабі. Потрібно помітити, що навіть після виявлення озоновой “дірки”, ратифікування Монреальської конвенції якийсь час знаходилося під загрозою. Може проблема ХФВ навчить з великою увагою і з застереженням ставитись до всіх речовин, що попадають в біосферу внаслідок діяльності людства. Відновлення озонового шару – це процес, який потребує часу й наполегливості. Можна вважати досягненням те, що на сьогодні руйнування озонової оболонки принаймні не прогресує. Якщо й надалі здійснюватимуться всі заходи, передбачені Монреальською угодою, то, за розрахунками експертів, за 50 років озоновий шар відновиться до свого нормального стану. Але, повторюю, це стане можливим лише тоді, коли жодна з країн ані на крок не відступатиме від узгодженого плану. Серед найважливіших заходів щодо охорони тварин слід назвати такі: по-перше, виховання природоохоронної свідодості у людей з дитинства до похилого віку всіма можливими сучасними засобами; по-друге – найсуворіша боротьба з браконьєрством, посилення інспекторського контролю в лісах, степах, на водоймах і річках; по-третє – допомога звірям: підгодівля їх у скрутні періоди, охорона від епідемій і антропогенних забруднень, розселення в зручних для існування місцях, контроль за кількістю хижаків. Крім того, необхідні ретельне дослідження рідкісних і зникаючих видів, причин їх вимирання, розробка наукових основ для покращання ситуації, екологічних прогнозів на основі результатів екологічного моніторингу. Велике значення має також рекультивація зруйнованих людиною ландшафтів, відновлених ґрунтів, пасовиськ, луків, лісів, водойм згідно з науково обґрунтованими далекоглядними планами, активний розвиток заповідної справи.

Литература:1. Білявський Г. О. Основи екології. — К.: Либідь, 2004. — 408с. 2. Бойчук Ю. Д. Екологія і охорона навколишнього середовища. — Суми: Університетська книга, 2003. — 284с. 3. Герасимчук А. А., Палеха Ю. І. Основи екології. Соціальні та прикладні аспекти. — К.: Видавництво Європейського ун-ту, 2002. — 107с. 4. Злобін Ю. А., Кочубей Н. В. Загальна екологія. — Суми: Університетська книга, 2003. — 416с. 5. Корабльова А. І. Екологія: взаємовідносини людини і середовища. — Д.: Поліграфіст, 2003. — 364с. 6. Потіш Л. А. Екологія: основи теорії і практикум. — Л.: Новий Світ-2000, 2003. — 293с. 7. Руденко С. С. Загальна екологія. Практичний курс. — Чернівці: Рута, 2003. — 320с.