Принципи карнавалізації у комічному епосі Генрі Філдінга

Задание:Написано розділ 3 міждисциплінарної курсової роботи

Содержание:3.1. Ознаки карнавалізованої літератури у романі «Історія пригод Джозефа Ендрюса і його друга Абраама Адамса» 3 3.2. Елементи карнавалізації у романі «Історія Тома Джонса, знайди» 17 Висновки до третього розділу 26 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 28  

Выводы:Карнавалізація літературного сюжету полягає у ознаменуванні його розвитку та трансформації поглядів стосовно життя та його цінностей. Карнавальний сміх художнього твору диференціюють на істеричний, награний, штучний, безумний, спрямований, як правило, на того, хто сміється. Важливий елемент карнавалізаційного сюжету – гротескність і масштабність. Темпоральних меж в сюжеті такого типу не існує, оскільки час та простір співіснують автономно одне від одного, не зважаючи на постійний розвиток. Кожен із персонажів може існувати поза межами темпорального та просторового полів сюжету. Міфо-фольклорна основа карнавалістичної оповіді передбачає зображення та опис страшного й погрозливого явища, котре все знищує на своєму шляху, нагадуючи страховисько або чудовисько, яке все поглинає та знищує чи то полум’ям, чи крилами, чи подихом. Також елементи міфологізації можуть бути репрезентовані в іменах відомих письменників, поетів та філософів античності або божеств грецького та римського пантеонів. Провідна ознака карнавальної оповіді – зворотність. Цей аспект вказує на те, що події та явища, котрі мали б цінуватися людьми за спокійного і щасливого життя, не цінуються, не помічаються, їм не надають належного значення. Блага персонажі такого сюжету починають цінувати в скрутних обставинах життя, коли знаходяться у стані хвороби, епідемії, лиха. Серед засобів художнього увиразнення мовлення карнавального сюжету потрібно виокремити стилістичні (антитеза, протиставлення, антономазія, перифраз, евфемізм, оксиморон), синтаксичні (інверсія, еліпсис, кільце, полісидентон), тропи (метафори, порівняння, епітети, метонімія, синекдоха) та як окремий вид – засоби творення сміховинних (гумор, сатира, іронія, гротеск) та фантастичних (гіпербола, літота, антономазія) картин.  

Литература:1. Білик К. Карнавалізація особистості у творчості Є. Маланюка / К. Білик // Наукові записки Національного університету «Острозька академія». – 2011. – Вип. 8. – С. 159–165. – (Сер.: Філософія). 2. Кондратенко Н. Карнавалізація як вияв мовної гри в художньому дискурсі / Н. В. Кондратенко // Лінгвістичні дослідження. – 2012. – Випуск 33. – С. 61–65. 3. Панкова Л. Карнавализация социальной реальности на примере феномена ряжения в украинско традиционной культуре / Л. А. Панкова // Науковий вісник Міжнародногогуманітарного університету. Історія. Філософія. Політологія. – 2010. – Вип. 1. – С. 54–57. 4. Петрушкевич М. Карнавально-сміхові елементи середньовічної культури / М. Петрушкевич // Наукові записки Національного університету «Острозька академія». – 2009. – Вип. 5. – С. 182–188. – (Сер.: Філософія). 5. Поправко О. Карнавал: на межі мистецтва та життя / О. Поправко // Гуманітарний часопис. – 2010. – №2. – С. 89–95. 6. Филдинг Г. История Тома Джонса, найденыша: пер. с англ. / Генри Филдинг. – М. : СЛОВО, 2010. – 888 с. 7. Яремчук О. Карнавальність як принцип актуалізації етнокультурного міфотворчого потенціалу особистості / О. Яремчук // Психологія особистості. – 2011. – № 1. – С. 200–210.