Інвестиційна привабливість українських підприємств в міжнародному бізнесі (на прикладі Київстар)

Содержание:ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ ІНВЕСТУВАННЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ ОЦІНКИ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ ПІДПРИЄМСТВ 6 1.1 Інвестування як важливий фактор підвищення прибутковості підприємства 6 1.2 Зміст інвестиційної привабливості та фактори, що її визначають 10 1.3. Методи оцінки та показники інвестиційної привабливості компаній 14 РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ПОКАЗНИКІВ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ ЗАТ «КИЇВСТАР» 29 2.1. Загальна характеристика підприємства та його місця на ринку мобільного зв’язку України 29 2.2. Аналіз результативності діяльності підприємства 43 2.3. Аналіз фінансового стану підприємства та його інвестиційної привабливості 50 РОЗДІЛ 3. ОБҐРУНТУВАННЯ НАПРЯМКІВ ПІДВИЩЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ ПІДПРИЄМСТВА 64 3.1. Напрямки подальшого розвитку ЗАТ «Київстар» за урахуванням ринкових факторів та об’єктивних передумов інтенсифікації інвестиційної діяльності 64 3.2. Обгрунтування доцільності реалізації інвестиційного проекту в межах ЗАТ «Київстар» з залученням іноземного партнера 68 3.3. Оцінка економічної ефективності розроблених заходів та їх впливу на інвестиційну привабливість ЗАТ «Київстар» 79 ВИСНОВКИ 89 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 95 ДОДАТКИ

Вступление:Проблеми інвестицій в економіці завжди займали центральне місце в економічній науці. Це пов'язано з тим, що інвестування є базовим процесом розширеного відтворення та вирішення сучасних проблем вітчизняної економіки, що в свою чергу впливає на соціально-політичне становище країни. Високий рівень інвестиційної привабливості гарантує стабільне надходження інвестицій в країну, що гарантує додаткові надходження до бюджету держави, краще соціальне середовище в країні. Сучасна ситуація в Україні істотно ускладнює інвестиційну діяльність. Тому, на мою думку, інвестиційна привабливість підприємств та країни в цілому є основною проблемою для поглибленого теоретичного дослідження процесів залучення інвестицій як на макро-, так і на мікрорівні. На рівні взаємодії іноземний інвестор - підприємство отримувач інвестицій найбільш поширеною проблемою є неспроможність керівництва підприємства розробити стратегію розвитку підприємства, обґрунтувати бізнес-план, надати чіткі фінансові пропозиції. Перед іноземним інвестором постають такі проблеми: перевірка правдивості наданої інформації, правильного оформлення документації, відповідності документації чинному законодавству, професіоналізму керівників підприємства, відсутність впорядкованості в документообігу підприємства, складність отримання необхідної інформації від персоналу підприємства. Питання сучасного економічного розвитку суб’єктів господарювання в Україні нерозривно пов'язане із підвищенням їхньої інвестиційної привабливості як для залучення іноземних інвестицій, так і для міжгалузевого перерозподілу інвестиційних ресурсів. Усвідомлення основних засад інвестиційного процесу сприятиме правильному формулюванню пріоритетів інвестиційної політики в Україні. Аналіз останніх досліджень та огляд економічної літератури дозволив виставити головні вимоги інвесторів до оцінки інвестиційної привабли¬вості підприємств та ризиків, якими є економічна свобода суб'єктів ринку та прозорість умов господарської діяльності. Такий підхід є цілком зрозумілим і виправданим, оскільки саме за умов поєднання дії ринкових механізмів та діяльності держави, спрямованої на створення рівних умов для економічних суб'єктів, можливий максимальний економічний ефект. Для успішного залучення інвестицій необхідно формувати інвестиційну привабливість підприємства, тобто створювати умови для використання інвестицій із забезпеченням максимального економічного та соціального ефекту від їх реалізацій при дотриманні встановленого рівня інвестиційного ризику. Це особливо важливо для тієї категорії інвесторів, які не мають чітко виражених інвестиційних інтересів і формують свою інвестиційну стратегію на підставі інвестиційного маркетингу та оцінки інвестиційної привабливості підприємства. З боку потенційних інвесторів дуже важливим є з'ясування доцільності вкладання інвестиційних коштів у підприємство на основі оцінки інвестиційної привабливості. З іншого боку, використання методів оцінки інвестиційної привабливості є вкрай необхідним для проведення внутрішнього контролю цього показника керівництвом підприємств, що бажають залучити певний обсяг інвестиційних ресурсів. Об’єктом дослідження є сукупність організаційних, технічних та фінансових методів, прийомів, інструментів підвищення інвестиційної привабливості підприємства. Предметом дослідження є інвестиційна привабливість підприємства. Мета дослідження – здійснити всебічну оцінку фінансово-господарської, інвестиційної діяльності підприємства та обґрунтувати доцільність реалізації інвестиційного проекту на ньому. Досягнення поставленої мети забезпечується шляхом розв’язання наступних задач, а саме: - дослідити загальні умови формування інвестиційної привабливості підприємств; - визначити взаємозв’язок між фінансовим станом підприємства та рівнем його інвестиційної привабливості; - дослідити головні аспекти впливу діяльності базового підприємства на його конкурентоспроможність та рівень інвестиційної привабливості; - провести комплексний аналіз фінансово-економічного стану підприємства, що є базовим у дослідженні, визначити найбільш вагомі фактори, які впливають на його інвестиційну привабливість, розглянути ринкове середовище функціонування підприємства та вимоги ринку до його продукції; - проаналізувати можливі шляхи і засоби підвищення інвестиційної привабливості базового підприємства; - запропонувати й обґрунтувати економічну доцільність реалізації проектного рішення щодо реалізації інвестиційної стратегії виробництва в межах базового підприємства. Методичний апарат визначення концептуальних засад стратегічного управління інноваціями сформувався під впливом інтенсивних наукових досліджень багатьох вітчизняних та закордонних фахівців, а саме Завліна І.Г, Казанцева Б.Г, Мінделі Д.Л та інших. При виконанні задач, поставлених в ході дослідження нами були використані наступні методи: частково-пошуковий, літературний, економіко-математичний, економіко-статистичний, моделювання виробничих процесів, аналізу і синтезу.

Выводы:Головною рисою сучасного етапу розвитку українських підприємств є створення принципово нових інституціональних умов ринкових відносин і на їхній основі — розробка нових моделей поведінки підприємств. Як свідчить досвід вітчизняних підприємств, проведення лібералізації цін і процесу приватизації значно легше, ніж одержання реальних, відчутних і довгострокових нововведень у їхньому поводженні. У цих умовах такі показники, як обсяг виробництва, прибуток самі по собі не можуть служити кінцевим показником результативності діяльності підприємства. Важливими в процесі трансформації економіки є положення на ринку, інвестиційна активність, продуктивність, розвиток людських ресурсів, якість праці і фінансові результати. Крім того, підприємства витрачають чималі кошти на формування нових виробничих зв'язків. В умовах зміни форм власності інтереси виживання підприємств породжують перехідний тип управління, що припускає нововведення в самому процесі управління (демократизація, децентралізація, перехід від вертикальних до горизонтальних зв'язків і ін.) і перехід від однієї економічної системи до іншої. При цьому підприємства опиняються в постійно мінливій економічній обстановці, у вкрай нестабільних інституціональних умовах і недостатньо розробленій і суперечливій законодавчій базі. Механічний перенос досвіду західних фірм у перехідний період на вітчизняні підприємства неможливий без урахування конкретних внутрішніх і зовнішніх умов. Це стосується в першу чергу децентралізації внутрішньовиробничих структур, становлення контрактної системи, функцій маркетингу, використання цінних паперів, фінансової і банківської діяльності. Рівною мірою це можна віднести до участі акціонерів в управлінні підприємствами, форм і методів роботи рад директорів й правлінь, договірних відносин, формування ринкової інфраструктури. Рішення цих задач вимагає розробки сучаснихінформаційних систем, що дають можливість одержання точних даних про стан виробництва, дозволяє формувати обґрунтовані стратегії Інноваційного розвитку і забезпечення конкурентних переваг на світових ринках. Важливим фактором ефективного управління підприємством є ставлення до людей як до провідного ресурсу, до капіталу, а не як до витрат виробництва. Це вимагає принципово нових для українських підприємств форм організації, методів управління, перехідних режимів діяльності, поетапної трансформації структур, стосовно до яких міра і характер державного і ринкового впливу змінюються. Такі підходи повинні ґрунтуватися на використанні системного підходу до реорганізації підприємств. Підприємство, орієнтоване на передбачення інноваційного роз¬витку, може забезпечувати швидкі, незалежні і відповідальні дії своїх працівників тільки у випадку, коли усе більш чітке, далекоглядне і практичне передбачення буде служити загальною базою для прийняття рішень, представляти для працівників ту мету, на досягненні якої вони можуть зосередити свої зусилля. Серед факторів зовнішнього середовища слід зазначити інтенсивну і глобальну конкуренцію, швидкий технологічний розвиток, демографічні фактори й ін. Це вимагає врахування нововведень у програмах інноваційного розвитку підприємств з метою забезпечення гнучкості і рухливості виробничої діяльності, що у свою чергу обумовлює необхідність наймання, підготовки і втримання кваліфікованого, адаптивного й інноваційного персоналу, який володіє повноваженнями та відповідальністю у процесі виробництва високоякісного продукту, що має тривалий стійкий попит на ринку. ЗАТ «Київстар» один з провідних операторів мобільного зв’язку України. Основні види діяльності – електро- та радіозв’язок, лінійне будівництво, оптова торгівля засобами зв’язку. Територія покриття, на якій функціонує мережа Київстар, постійно розширюється, відкриваються нові філії і представництва у регіонах щороку. ЗАТ «Київстар» має ліцензії на використання міської, міжміської, міжнародної телефонних мереж, ліцензії на будівництво і обслуговування власних стаціонарних мереж і організацію систем передачі даних. Техніко-економічні показники діяльності підприємства (дохід, собівартість, прибуток, продуктивність праці та ін.) за останні три роки суттєво покращилися. Однак з фінансової точки зору, фінансовий стан ЗАТ «Київстар» незадовільний, про це свідчить наступне: По-перше, дуже суттєво зросли зобов’язання, за рахунок збільшення довгострокових кредитів банків, появи короткострокових кредитів, значному зростанню кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги та зростанню поточної заборгованості за довгостроковими зобов’язаннями. Після того як ми порівняли, дебіторську та кредиторську заборгованість, можна побачити, що вони мають пасивне сальдо, тобто кредиторська заборгованість перевищує дебіторську заборгованість, що є негативним, нажаль за останні три роки ситуація так і не змінилася, тобто сальдо так і не стало активним. По-друге, за останні три роки власний капітал динамічно зростав, але в основному за рахунок нерозподіленого прибутку. По-третє, ліквідність та платоспроможність ЗАТ «Київстар» носять негативний характер, тобто є загроза не покриття поточних зобов’язань за рахунок оборотних засобів, так як на кожну гривню поточних зобов’язань припадає лише 1,6 грн. оборотних активів, про це свідчить коефіцієнт покриття, який на кінець 2006 року не відповідає нормативному значенню (>2). Така ж сама ситуація склалася і з коефіцієнтом швидкої ліквідності, в 2006 році значення коефіцієнту знизилося (до 0,8), тобто за рахунок грошових коштів та очікуваних фінансових надходжень може бути погашено лише 80% поточних зобов’язань підприємства. По-четверте, ЗАТ «Київстар» фінансово не стійкий. Так 2004р. фінансовий стан ЗАТ «Київстар» був передкризовий, в 2005р. становище покращилося, тобто фінансовий стан досяг нормальної стійкості, але нажаль в 2006р. становище знов значно погіршилося ЗАТ «Київстар» має кризовий фінансовий стан, тобто грошові кошти та дебіторська заборгованість не в змозі покрити навіть кредиторської заборгованості та прострочених позик. Виходячи з даних таблиці 2.9. видно, що підприємство залежить від зовнішніх джерел фінансування, тобто на кінець 2006р. підприємство лише на 50% фінансувалося за рахунок власного капіталу. Ступінь мобільності використання власних коштів підприємства малий. Протягом останніх років резервний капітал на підприємстві не поповнювався і лише не значна частина майна підприємства покривається відповідними резервами. Таким чином, можна зробити висновок, що ЗАТ «Київстар» забезпечує свій розвиток за рахунок збільшення боргів і нерозподіленого прибутку. Але з іншого боку, за останні роки, особливо в 2006 році суттєво зросли нематеріальні активи, незавершене будівництво, це може свідчити про те, що підприємство створює матеріальні умови для розширення своєї діяльності. Розвиток ринку телекоммунікаційних послуг в Україні вимагає постійного оновлення технологічного обладнання, підвищення якості надання послуг, використання усіх наявних можливостей щодо розширення сфери обслуговування, клієнтської бази та набіру послуг, що їх надають оператори ринку. Розгляд особливостей функціонування ЗАТ „Київстар” на ринку телекоммунікаційних послуг в Україні дозволив визначити приорітетні напрямки реалізації стратегії подальшого розвитку підприємства. Цей розвиток, насамперед, пов¢язаний із реалізацією бізнес-плану з розвитку місцевої мережі Київстар, який пропонується здійснювати у декількох напрямках - телефонізація окремих великих об'єктів або районів міста шляхом встановлення виносів або міні-АТС, введення в дію нових АТС великої ємності, придбання мереж деяких НТК з метою подальшого розвитку або утворення окремої компанії для обслуговування місцевої мережі Київстар. приватизації земельної ділянки та подальшою активізацією операцій з надання приміщень та устаткування в оренду. Реалізація запропонованого проекту передбачає отримання банківського кредиту у сумі 1339,8 тис.грн. Уся ця сума буде спрямована на закупівлю відповідного технологічного обладнання та сертифікацію послуг підприємства. У підсумку, за результатами функціонування підприємства в 2005 р. після реалізації першого етапу запропонованого проекту за рахунок отриманого кредиту, ЗАТ «Київстар» планує отримати чистий прибуток у розмірі 765,55 тис.грн., що надалі буде неухильно зростати. Так, у 2006 р. планується збільшити розміри чистого прибутку на 201,79 тис.грн., а за результатами 2007 р. забезпечити одержання чистого прибутку в розмірі 12473,85 тис.грн. Загальна величина доходів підприємства при збереженні тенденцій розвитку ринку, динаміки попиту на оренду коммунікаційних можливостей підприємства і рівні витрат на виробництво, зросте з 11680,8 тис.грн. у 2005 р. до 13825 тис.грн. у 2007 р. Основним джерелом погашення кредиту і сплати його вартості є надходження від оренди трафіку та продажу інших коммунікаційних послуг. Здійснюючи обґрунтування економічної доцільності залучення зовнішніх джерел реального інвестування вкрай важливим є оцінка їхнього впливу на фінансову стійкість підприємства. З метою обліку впливу позикових джерел на фінансову стійкість, необхідно оцінити якою буде структура фінансування підприємства після реалізації інвестиційного проекту. Отримана в такий спосіб структура повинна мати безпечні з погляду фінансової стійкості пропорції між вхідними в її склад джерелами. Для визначення «безпечних» пропорцій використовують критичні (максимально припустимі) значення деяких коефіцієнтів оцінки фінансового стану. Проведене дослідження показало, що в якості критеріїв оцінки доцільності використання певних джерел фінансування інвестиційних проектів доцільно використовувати загальний коефіцієнт покриття (поточної ліквідності) і коефіцієнт співвідношення позикових і власних засобів. Як довели розрахунки із використанням розроблених критеріїв, реалізація запропонованого проекту сприятиме подальшому підвищенню ефективності функціонування ЗАТ „Київстар” на ринку телекоммунікаційних послуг в Україні, забезпечить реалізацію стратегічних напрямків його діяльності.

Литература:1. Про оподаткування прибутку підприємств. Закон України із змінами, внесеними законами України №607/97-ВР від 04.11.97 р. та №639/97-ВР від 18.11.97 р. 2. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій та Інструкція щодо його застосування, наказ Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. № 291 3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності”, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.04.99 р. № 87. 4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 “Баланс”, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.04.99 р. № 87. 5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 “Витрати” (затверджене наказом Мін.фін.України від 31.12.99 р. № 318. 6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід" (Затверджено Наказом Міністерства фінансів України 29.11.99 № 290) 7. Указания об организации бухгалтерського учета в Украине, утвержденные приказом Минфина Украины от 7/05/93г. №25, с изменениями и дополнениями. 8. Анализ финансово-экономической деятельности предприятия / Под ред. Н.П.Любушина – М.:ЮНИТИ, 2002 – 471 с. 9. Анализ хозяйственной деятельности в промышленности / Под ред. В.И. Стражева. – Минск: Высшая шк., 2003. 10. Баканов М. И., Шеремет А. Д. Теория экономического анализа. – М.: Финансы и статистика. 1994. – 288 с.: ил. 11. Балабанів И.Т. Ризик-менеджмент. - М.: Фінанси і статистика, 1996. 12. Балабанов И.Т. Основы финансового менеджмента. - М.: Финансы и статистика,2003. – 384 с. 13. Беренс В. Хавранек П.М. Посібник з оцінки ефективності інвестицій, переклад з англійського “Manual for the Preparation of Industrial Feasibilty Studies” - UNIDO, М.: “Интерэксперт”, 1995. 14. Білорус О., Рогач В.— Менеджмент: пошук і обгрунтування стратегічних цілей підприємства //Економіка України, 2000 , №7, с.40-48 15. Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент – К.:МП “UTEM LTD”, 1995, - 447 с. 16. Брігхем Є. Основи фінансового менеджменту – К.:Молодь, 1997 – 1000 с. 17. Бурков В. Н. Управление большими системами. – М.: Синтег, 1998, 432 с. 18. Ван Хорн ДЖ.К. Основы управления финансами. М., Финансы и статистика, 1996. 19. Вітличний К.М., Наконечний С.В. Ризик у менеджменті. - К.: Борисфен-М, 1996. 20. Гитман Л.Дж., Джонн М.А. Основы инвестирования. Пер. с англ.- М. : Дело, 1997 21. Губськии Б.В. Проблеми міжнародного інвестування в Україні // Економіка України. – 1998. № 1. С 51-57. 22. Гусев Ю.В. Стратегия развития предприятий.- СПб.: Изд-во СПбУЭФ,1992. 23. Дмитрук Б., Монке С. Управління іноземними інвестиціями // Демографія економіка праці та соціальна політика Фах. Зб. Наук. Стат. Вип. 5, Ч.2 - Кіровоград, 1998, С. 89-91. 24. Економічний аналіз: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. За ред. проф.. Ф.Ф. Бутинця – Житомир: ПП „Рута”, 2003. 25. Ефремов В. С. Стратегия бизнеса. Концепции и методы планирования. – М.: Финпресс, 1998, 192 с. 26. Зав'ялова О.В. Державне регулювання прямих іноземних інвестицій // Фінанси України - 1997, № 4, С 72-81. 27. Ивахненко В.М. Курс економічного аналізу: навч. посіб. – К.: Знання-Прес, 2000. 28. Качмарик Я.Д., Хуткий Р.І. Ефективність формування фінансових ресурсів підприємства // Фінанси України № 10, 2002, с.138-144 29. Ковалев А,И., Привалов В.П. Анализ финансового состояния предприятия – М.: Центр экономики и маркетинга , 1997 – 135 с. 30. Ковалев В.В. Управление финансами: учебное пособие – М.: ФБК-Пресс, 2001. 31. Ковалев В.В. Финансовый анализ. - М.: Финансы и статистика, 1997 г. – 315 с. 32. Ковальов В.В. Финансовий аналіз.- К.: Основи, 2003. – 380с. 33. Колосов А. Инвестиционные риски // Бизнес-Информа, - 1998, №3 – с.44-50 34. Коробов М.Я. Фінанси промислового підприємства.-К.:Либідь, 2002.–240с. 35. Кравчук Г.В. Внутрішні механізми фінансової стабілізації // Фінанси України №8, 2002, с.128-130 36. Крейнина М.Н. Финансовое состояние предприятия: методы оценки. – М. : ДИС, 1997. 37. Круглов М. И. Стратегическое управление компанией. Учебник для ВУЗов. – М.: РДЛ, 1998, 768 с. 38. Липсиц И.В. Коссов В.В. Інвестиційний проект. - М.: изд-во “Бек”,1996. 39. Мамонтова Н.А. Умови забезпечення фінансової стійкості підприємств // Фінанси України № 8, 2003, с.103-106 40. Мертенс А. Інвестиції. - Київ: Київське інвестиційне агенство, 1997. 41. Мескон М. Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента. – М.: Дело, 1998, 704 с. 42. Методические рекомендации по оценке эффективности инвестиционных проектов и их отбору для финансирования (официальное издание). – М.: НПКВЦ "Теринвест". – 1994. 43. Нікбахт Е., Гропелі А. Фінанси – К.: Основи, 1996 – 383 с. 44. Онищенко М. Проблемы оценки инвестиционного риска // Бизнес-Информ, 1998 – с. 16-19 45. Павліковський А.М., Вакуленко Є.В., Комаров А.А, Ліквідність і платоспроможність підприємницьких структур // Фінанси підприємств № 6, 2002, с.127-130 46. Пан Л.В. Управління обіговими коштами підприємницьких структур // Фінанси України № 6, 2003, с. 96-98 47. Пересада А.А. Основы инвестиционной деятельности, - К.: Либра, 1994, 255с. 48. Петленко Ю.В.Оптимізація джерел фінансових ресурсів підприємств // Фінанси України № 6, 2003, с. 91-95 49. Плиса В.Й. Зміцнення фінансової сталості підприємства // Фінанси України № 5, 2001, с. 86-90 50. Плиса В.Й. Стратегія управління фінансовою стійкістю підприємства // Фінанси України № 11, 2002, с. 36- 41 51. Поручник А. М. Вдосконалення механізму іноземного інвестування в Україні // Реструктуризація економіки та інвестиції в Україні Наук доп. Міжнар. наук прак. Конф. Ч. 1. - Чернівці, 1998, С 119-121. 52. Посібник з циклу проекту. - Вашингтон: Інститут Економічного Розвитку Всесвітнього Банку, 1994. 53. Проект і його життєвий цикл. Т. 1, Т. 2 - Вашингтон: Інститут Економічного Розвитку Всесвітнього Банку, 1994. 54. Розробка й аналіз проектів. Т. 1, Т. 2 - Вашингтон: Інститут Економічного Розвитку Всесвітнього Банку, 1994. 55. Русак Н.А., Русак В.А. Финансовый анализ субъекта хозяйствования – Минск: Высш.шк., 1997 – 309 с. 56. Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятий. - Мн.: Экоперспектива - 1997. - 234 с. 57. Савицька Г.В. Економічний аналіз діяльності підприємства: Навч. посіб. – 2-ге вид., випр. і доп. - К.: Знання, 2005. 58. Сердюкова И.Д. Методи аналізу фінансових ризиків // Бухгалтерський облік. - 1996, №6. 59. Теплова Т. В. Финансовые решения: стратегия и тактика. Учебное пособие. – М.: Магистр, 1998, 264 с. 60. Томпсон А.А. Стрикленд А.Дж. Стратегический менеджмент – М.:ЮНИТИ - 1998 – 576 с. 61. Финансовый менеджмент для практиков/ Под ред Е.С.Стояновой – М.:Финансы и статистика – 1998 – 412 с. 62. Финансовый менеджмент: теория и практика /под ред.Стояновой.-М.;Перспектива,1996-405с 63. Финансы предприятий и отраслей народного хозяйства/ под ред. Д.С.Молякова – М:Финансы и статистика, 1988 – 338 с. 64. Фінанси підприємств / За ред. А.М.Поддєрьогіна – К:КНЕУ, 1998 – 428 с. 65. Фінанси підприємств/ за ред А.М.Поддєрьогіна – К.:КНЕУ,2002–364 с. 66. Хоминич И. П. Финансовая стратегия компаний: Научное издание. – М.: Изд-во Росс. экон. академии, 1998, 156 с. 67. Цапенко В. Основы стратегического управления. // Бизнесс-Информ . 1999. № 12. – с. 47-49. 68. Череп А.В. Економічний аналіз: Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2005. 69. Четыркин Е.М. Методы финансовых и коммерческих расчетов. – М.: "Дело", 1992. – 320 с. 70. Шабаева В.А. Організація керування ризиками в інвестиційних банках // Бізнес і банки. - 1996, №31. - с.7. 71. Шарп У. Инвестиции. – М.: Инфра-М, 1997, 1024 с. 72. Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С. Методика финансового анализа. - М.: ИНФРА - М,1995. - 176с. 73. Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С., Негашев Е.В. Методика финансового анализа. – М.: ИНФРА-М, 2002. 74. Экономическая безопасность: производство – финансы – банки/ Под ред. В.К.Сенчагова – М.:Финстатинформ, 2001 – 621 с.