Выводы:Головною рисою сучасного етапу розвитку українських підприємств є створення принципово нових інституціональних умов ринкових відносин і на їхній основі — розробка нових моделей поведінки підприємств. Як свідчить досвід вітчизняних підприємств, проведення лібералізації цін і процесу приватизації значно легше, ніж одержання реальних, відчутних і довгострокових нововведень у їхньому поводженні. У цих умовах такі показники, як обсяг виробництва, прибуток самі по собі не можуть служити кінцевим показником результативності діяльності підприємства. Важливими в процесі трансформації економіки є положення на ринку, інвестиційна активність, продуктивність, розвиток людських ресурсів, якість праці і фінансові результати. Крім того, підприємства витрачають чималі кошти на формування нових виробничих зв'язків. В умовах зміни форм власності інтереси виживання підприємств породжують перехідний тип управління, що припускає нововведення в самому процесі управління (демократизація, децентралізація, перехід від вертикальних до горизонтальних зв'язків і ін.) і перехід від однієї економічної системи до іншої. При цьому підприємства опиняються в постійно мінливій економічній обстановці, у вкрай нестабільних інституціональних умовах і недостатньо розробленій і суперечливій законодавчій базі. Механічний перенос досвіду західних фірм у перехідний період на вітчизняні підприємства неможливий без урахування конкретних внутрішніх і зовнішніх умов. Це стосується в першу чергу децентралізації внутрішньовиробничих структур, становлення контрактної системи, функцій маркетингу, використання цінних паперів, фінансової і банківської діяльності. Рівною мірою це можна віднести до участі акціонерів в управлінні підприємствами, форм і методів роботи рад директорів й правлінь, договірних відносин, формування ринкової інфраструктури. Рішення цих задач вимагає розробки сучаснихінформаційних систем, що дають можливість одержання точних даних про стан виробництва, дозволяє формувати обґрунтовані стратегії Інноваційного розвитку і забезпечення конкурентних переваг на світових ринках. Важливим фактором ефективного управління підприємством є ставлення до людей як до провідного ресурсу, до капіталу, а не як до витрат виробництва. Це вимагає принципово нових для українських підприємств форм організації, методів управління, перехідних режимів діяльності, поетапної трансформації структур, стосовно до яких міра і характер державного і ринкового впливу змінюються. Такі підходи повинні ґрунтуватися на використанні системного підходу до реорганізації підприємств. Підприємство, орієнтоване на передбачення інноваційного роз¬витку, може забезпечувати швидкі, незалежні і відповідальні дії своїх працівників тільки у випадку, коли усе більш чітке, далекоглядне і практичне передбачення буде служити загальною базою для прийняття рішень, представляти для працівників ту мету, на досягненні якої вони можуть зосередити свої зусилля. Серед факторів зовнішнього середовища слід зазначити інтенсивну і глобальну конкуренцію, швидкий технологічний розвиток, демографічні фактори й ін. Це вимагає врахування нововведень у програмах інноваційного розвитку підприємств з метою забезпечення гнучкості і рухливості виробничої діяльності, що у свою чергу обумовлює необхідність наймання, підготовки і втримання кваліфікованого, адаптивного й інноваційного персоналу, який володіє повноваженнями та відповідальністю у процесі виробництва високоякісного продукту, що має тривалий стійкий попит на ринку. ЗАТ «Київстар» один з провідних операторів мобільного зв’язку України. Основні види діяльності – електро- та радіозв’язок, лінійне будівництво, оптова торгівля засобами зв’язку. Територія покриття, на якій функціонує мережа Київстар, постійно розширюється, відкриваються нові філії і представництва у регіонах щороку. ЗАТ «Київстар» має ліцензії на використання міської, міжміської, міжнародної телефонних мереж, ліцензії на будівництво і обслуговування власних стаціонарних мереж і організацію систем передачі даних. Техніко-економічні показники діяльності підприємства (дохід, собівартість, прибуток, продуктивність праці та ін.) за останні три роки суттєво покращилися. Однак з фінансової точки зору, фінансовий стан ЗАТ «Київстар» незадовільний, про це свідчить наступне: По-перше, дуже суттєво зросли зобов’язання, за рахунок збільшення довгострокових кредитів банків, появи короткострокових кредитів, значному зростанню кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги та зростанню поточної заборгованості за довгостроковими зобов’язаннями. Після того як ми порівняли, дебіторську та кредиторську заборгованість, можна побачити, що вони мають пасивне сальдо, тобто кредиторська заборгованість перевищує дебіторську заборгованість, що є негативним, нажаль за останні три роки ситуація так і не змінилася, тобто сальдо так і не стало активним. По-друге, за останні три роки власний капітал динамічно зростав, але в основному за рахунок нерозподіленого прибутку. По-третє, ліквідність та платоспроможність ЗАТ «Київстар» носять негативний характер, тобто є загроза не покриття поточних зобов’язань за рахунок оборотних засобів, так як на кожну гривню поточних зобов’язань припадає лише 1,6 грн. оборотних активів, про це свідчить коефіцієнт покриття, який на кінець 2006 року не відповідає нормативному значенню (>2). Така ж сама ситуація склалася і з коефіцієнтом швидкої ліквідності, в 2006 році значення коефіцієнту знизилося (до 0,8), тобто за рахунок грошових коштів та очікуваних фінансових надходжень може бути погашено лише 80% поточних зобов’язань підприємства. По-четверте, ЗАТ «Київстар» фінансово не стійкий. Так 2004р. фінансовий стан ЗАТ «Київстар» був передкризовий, в 2005р. становище покращилося, тобто фінансовий стан досяг нормальної стійкості, але нажаль в 2006р. становище знов значно погіршилося ЗАТ «Київстар» має кризовий фінансовий стан, тобто грошові кошти та дебіторська заборгованість не в змозі покрити навіть кредиторської заборгованості та прострочених позик. Виходячи з даних таблиці 2.9. видно, що підприємство залежить від зовнішніх джерел фінансування, тобто на кінець 2006р. підприємство лише на 50% фінансувалося за рахунок власного капіталу. Ступінь мобільності використання власних коштів підприємства малий. Протягом останніх років резервний капітал на підприємстві не поповнювався і лише не значна частина майна підприємства покривається відповідними резервами. Таким чином, можна зробити висновок, що ЗАТ «Київстар» забезпечує свій розвиток за рахунок збільшення боргів і нерозподіленого прибутку. Але з іншого боку, за останні роки, особливо в 2006 році суттєво зросли нематеріальні активи, незавершене будівництво, це може свідчити про те, що підприємство створює матеріальні умови для розширення своєї діяльності. Розвиток ринку телекоммунікаційних послуг в Україні вимагає постійного оновлення технологічного обладнання, підвищення якості надання послуг, використання усіх наявних можливостей щодо розширення сфери обслуговування, клієнтської бази та набіру послуг, що їх надають оператори ринку. Розгляд особливостей функціонування ЗАТ „Київстар” на ринку телекоммунікаційних послуг в Україні дозволив визначити приорітетні напрямки реалізації стратегії подальшого розвитку підприємства. Цей розвиток, насамперед, пов¢язаний із реалізацією бізнес-плану з розвитку місцевої мережі Київстар, який пропонується здійснювати у декількох напрямках - телефонізація окремих великих об'єктів або районів міста шляхом встановлення виносів або міні-АТС, введення в дію нових АТС великої ємності, придбання мереж деяких НТК з метою подальшого розвитку або утворення окремої компанії для обслуговування місцевої мережі Київстар. приватизації земельної ділянки та подальшою активізацією операцій з надання приміщень та устаткування в оренду. Реалізація запропонованого проекту передбачає отримання банківського кредиту у сумі 1339,8 тис.грн. Уся ця сума буде спрямована на закупівлю відповідного технологічного обладнання та сертифікацію послуг підприємства. У підсумку, за результатами функціонування підприємства в 2005 р. після реалізації першого етапу запропонованого проекту за рахунок отриманого кредиту, ЗАТ «Київстар» планує отримати чистий прибуток у розмірі 765,55 тис.грн., що надалі буде неухильно зростати. Так, у 2006 р. планується збільшити розміри чистого прибутку на 201,79 тис.грн., а за результатами 2007 р. забезпечити одержання чистого прибутку в розмірі 12473,85 тис.грн. Загальна величина доходів підприємства при збереженні тенденцій розвитку ринку, динаміки попиту на оренду коммунікаційних можливостей підприємства і рівні витрат на виробництво, зросте з 11680,8 тис.грн. у 2005 р. до 13825 тис.грн. у 2007 р. Основним джерелом погашення кредиту і сплати його вартості є надходження від оренди трафіку та продажу інших коммунікаційних послуг. Здійснюючи обґрунтування економічної доцільності залучення зовнішніх джерел реального інвестування вкрай важливим є оцінка їхнього впливу на фінансову стійкість підприємства. З метою обліку впливу позикових джерел на фінансову стійкість, необхідно оцінити якою буде структура фінансування підприємства після реалізації інвестиційного проекту. Отримана в такий спосіб структура повинна мати безпечні з погляду фінансової стійкості пропорції між вхідними в її склад джерелами. Для визначення «безпечних» пропорцій використовують критичні (максимально припустимі) значення деяких коефіцієнтів оцінки фінансового стану. Проведене дослідження показало, що в якості критеріїв оцінки доцільності використання певних джерел фінансування інвестиційних проектів доцільно використовувати загальний коефіцієнт покриття (поточної ліквідності) і коефіцієнт співвідношення позикових і власних засобів. Як довели розрахунки із використанням розроблених критеріїв, реалізація запропонованого проекту сприятиме подальшому підвищенню ефективності функціонування ЗАТ „Київстар” на ринку телекоммунікаційних послуг в Україні, забезпечить реалізацію стратегічних напрямків його діяльності.