Выводы:Отже, дослідження основних теоретичних положень державної регіональної політики, окреслення проблем реформування і реалізації та шляхів їх вирішення дає підстави для формулювання наступних узагальнюючих висновків:
1. Дослідженню питань регіональної політики держави та регіонів присвячено достатньо багато наукових розробок науковців та державних службовців, що свідчить про існування проблем її реалізації та визначає необхідність детальних розробок та узагальнення досвіду передових країн світу.
2. У науковій літературі та на законодавчому рівні до цього часу не має єдино прийнятого визначення поняттю «регіональна політика». В загальному, регіональну політику можна визначити як систему цілей і дій, що спрямовані на реалізацію інтересів держави щодо регіонів та внутрішніх інтересів самих регіонів, яка реалізується за допомогою методів, що враховують історичну, етнічну, соціальну, економічну та екологічну специфіку територій.
3. Основними принципами політики регіонального розвитку є принцип концентрації, синхронізації дій, поляризованого розвитку, додатковості, субсидіарності, збалансованого розвитку, партнерства та єдності. Однак це лишень узагальнюючі принципи, оскільки різні школи регіоналістики виділяють відмінні принципи. Аналогічно це стосується і завдань регіональної політики, які залежать від бачення проблем того чи іншого науковця.
4. Регіональна політика не є одновимірною, до її складу входить цілий ряд напрямів, зокрема: соціальна, економічна, екологічна, гуманітарна, інформаційна, управлінська, зовнішньоекономічна та інші напрями здійснення регіонально політики.
5. Існування проблем реформування та реалізації регіональної політики свідчить про недосконалість розроблених раніше підходів до управління в межах регіонів, про неефективність завдань, недієвість запропонованих заходів, а також небажання владних структур реальної децентралізації влади в Україні. Так, серед основних проблем регіональної політики України є: зростання кількості прийнятих управлінських рішень, їх дублювання; збереження (й навіть поширення) практики «ручного управління», заходи якого зазвичай дають швидкий ефект в короткостроковому часовому періоді, проте негативно позначаються на системі стратегічного управління регіональним розвитком (знецінюючи останню в цілому); низька активність місцевого самоврядування та недооцінка місцевої ініціативи у вирішенні проблем регіонального (місцевого розвитку), що породжує системні прояви державного патерналізму; відсутність дієвого технологічного й інформаційного супроводження розроблення та прийняття управлінських рішень на регіональному рівні; низький рівень інноваційності управлінських рішень, пов’язаних зі стимулюванням регіонального (місцевого) розвитку тощо.
6. За для вирішення існуючих нагромаджених проблем регіонального розвитку та управління необхідним є вивчення та втілення в життя досвіду застосування програмних механізмів і, перш за все, тих, що склалися в європейських країнах, діяльність яких забезпечила безсумнівні досягнення у розвитку своїх територій.
7. Основними стратегічними напрямами реформування і на цій основі удосконалення регіональної політики України є: створення дієвого інституційно-правового базису (інституційно-правового поля) регіонального розвитку; створення дієвого інституційно-правового забезпечення розбудови системи контролю за діяльністю місцевих/регіональних органів влади; створення єдиної системи стратегічного планування та прогнозування розвитку держави та її регіонів на основі забезпечення єдності підходів та основних пріоритетів, урахування складників, що визначають специфіку розвитку кожного регіону України; розроблення та прийняття Концепції реформування системи державного управління регіональним розвитком в Україні; запровадження інституту Координаційної ради з розробки та реалізації заходів державної регіональної політики; реалізація національних проектів – масштабних економічних проектів, що мають стратегічне значення, спрямованих на вирішення найгостріших проблем регіонів і спроможних сформувати «точки зростання», «ареали розвитку» національної (у т. ч. регіональної) економіки, стають осередками залучення інвестиційних ресурсів на регіональному (місцевому) рівні; реформування системи державного управління регіональним розвитком є одним із визначальних напрямів щодо подолання корупції.