Выводы:
Сучасна економіка все більше втягується в новий, глобально-постіндустріальний етап суспільного розвитку. У ньому спостерігається неухильне зростання ролі соціальної сфери та результатів її діяльності. До складу соціального комплексу входять соціальна сфера (сфера послуг) та виробництво товарів народного споживання.
Головна функція соціальної сфери - підтримка трудових та соціальних здібностей кожної людини в межах суспільно необхідних кількісних та якісних норм шляхом задоволення духовних потреб; підвищення загальноосвітнього та професійного рівня населення; покращання здоров'я.
На розвиток і розміщення підприємств соціальної сфери впливають такі фактори: природно-географічні, демографічні, техніко-економічні та соціально-економічні.
Соціальна сфера складається з двох комплексів: соціально-культурного та матеріально-побутового. До першого входять: охорона здоров'я, фізична культура і спорт, соціальне забезпечення, освіта, культура, мистецтво, наука та наукове обслуговування. До другого — роздрібна торгівля, громадське харчування, житлово-комунальне господарство, побутове обслуговування.
У структурі зайнятих в соціальній сфері відбулося зростання частки працівників охорони здоров'я, фізичної культури та соціального забезпечення, у галузі ж освіти, культури, мистецтва, науки та наукового обслуговування спостерігається найбільше зниження зайнятості.
У період з 1990 до 2000р. покращились показники житлового фонду. Зменшилась кількість підприємств побутового обслуговування, проте збільшився обсяг послуг на душу населення. Також зменшився обсяг роздрібного товарообігу (провідною є група продовольчих товарів) та обсяг об’єктів роздрібної торгівлі, проте збільшилась кількість ринків.
Другим сегментом соціальної сфери є соціально-культурний: освіта, культура та охорона здоров'я. Освіта в Україні реалізується через дошкільні, середні, професійно-технічні та вищі навчальні заклади. Нині в Україні функціонує дошкільних закладів в 1,5 рази менше, кількість місць зменшилась майже вдвічі, а дітей у них — у 2,5 рази. Позитивну динаміку має показник, який характеризує чисельність дітей у дошкільних закладах у розрахунку на 100 місць. За другу половину 90-х pp. учнівський контингент у середніх навчальних закладах істотно скоротився. Позитивні зрушення відбулись у мережі загальноосвітніх шкіл: за формою власності і за видами. Проте недостатньою є матеріально-технічна база. Також функціонують вечірні (змінні) та позашкільні навчальні заклади. Вища освіта практично єдина ланка освіти, яка за останні 10 років досягла позитивних зрушень.
Галузь культури представлена клубними та бібліотечними закладами, кінотеатрами та залами з кіноустановками, музеями, театрами, концертними організаціями. Останнім часом різко скоротилося споживання послуг культури, відвідування закладів характеризується різким скороченням.
Охорона здоров'я включає лікувальні, лікувально-профілактичні, санітарно-протиепідемічні та інші медичні установи, різні види соціального забезпечення, відпочинку і фізичної культури. З 1990 по 2000 рр. зменшилась кількість лікарняних закладів, забезпеченість населення ліжками, проте зростає чисельність амбулаторно-поліклінічних закладів, закладів, які надають швидку медичну допомогу.
Рівень розвитку соціальної сфери у різних регіонах України є неоднаковим. Високим рівнем розвитку вирізняються Полтавська, Харківська та Дніпропетровська області, а також міста Київ та Севастополь. Низьким рівнем характеризуються Житомирська, Київська, Херсонська, Закарпатська та Івано-Франківська області.
На сьогодні соціальна сфера, на жаль, поки що не задовольняє потреби населення в послугах та основних елементах її інфраструктури. Для подальшого позитивного розвитку соціальної сфери необхідно, передусім, змінення державної політики по відношенню до неї.