Розміщення і рівень розвитку соціальної сфери.

Содержание:ВСТУП 3 РОЗДІЛ І. Соціально-економічна сутність та основні функції соціальної сфери, її роль у розвитку і розміщенні продуктивних сил 5 РОЗДІЛ ІІ. Передумови розвитку і розміщення соціальної сфери 10 РОЗДІЛ ІІІ. Рівень розвитку та галузева структура соціальної сфери 13 РОЗДІЛ ІV. Територіальна структура соціальної сфери 24 РОЗДІЛ V. Сучасні проблеми та напрями удосконалення розвитку і розміщення соціальної сфери 30 ВИСНОВКИ 35 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 37 ДОДАТКИ 39

Вступление:У національному господарстві країн світу, як правило, виділяється декілька сфер. Однією з найважливіших сфер, як у народному господарстві, так і у житті суспільства є соціальна сфера, у якій реалізуються соціальні інтереси всіх верств населення у напрямку умов праці, побуту та відпочинку, охорони здоров’я, освіти, відносин суспільства та особи. Соціальна сфера займається реалізацією задоволення потреб людей у матеріальних благах, послугах, відтворенні роду, створенням умов для співіснування і співпраці людей у суспільстві згідно з чинними законами і загальноприйнятими правилами з метою зміцнення держави. Для реалізації задоволення цих потреб соціальна сфера об’єднує різні галузі та види діяльності, підприємства, заклади та установи. До соціальної сфери належить також діяльність з розвитку духовної сторони особистості: виховання совісті, здатності розрізняти добро і зло, оцінювати свої вчинки, формулювати для себе моральні приписи і вимагати їх виконання. У відповідності з поставленими завданнями та умовами національного, культурного і духовного життя, держава формує відповідну соціальну політику, яка визначає напрямки розвитку соціальної сфери. Предметом дослідження в нашій роботі виступає соціальна сфера України, об’єктом – її сучасний стан. Мета роботи – визначити сутність та основні функції соціальної сфери, дослідити рівень розвитку та структуру соціальної сфери та з’ясувати основні проблеми і напрямки вдосконалення галузі. Для цього необхідно виконати такі завдання: - з’ясувати сутність, основні функції та роль соціальної сфери в розміщенні продуктивних сил; - визначити передумови розвитку соціальної сфери; - охарактеризувати рівень розвитку та галузеву структуру; - розглянути територіальну структуру соціальної сфери; - визначити сучасні проблеми та напрями удосконалення розвитку та розміщення галузі. Для успішного досягнення мети та завдань роботи доцільним є використання певних наукових методів аналізу територіальної організації господарства, основними серед яких є традиційні методи аналізу (порівняльний спосіб вивчення економічних та економіко-географічних явищ, конкретизація і генералізація їх) та картографічний метод (наочне дослідження території, аналіз особливостей розміщення і взаємозв’язку предметів і явищ).

Выводы: Сучасна економіка все більше втягується в новий, глобально-постіндустріальний етап суспільного розвитку. У ньому спостерігається неухильне зростання ролі соціальної сфери та результатів її діяльності. До складу соціального комплексу входять соціальна сфера (сфера послуг) та виробництво товарів народного споживання. Головна функція соціальної сфери - підтримка трудових та соціальних здібностей кожної людини в межах суспільно необхідних кількісних та якісних норм шляхом задоволення духовних потреб; підвищення загальноосвітнього та професійного рівня населення; покращання здоров'я. На розвиток і розміщення підприємств соціальної сфери впливають такі фактори: природно-географічні, демографічні, техніко-економічні та соціально-економічні. Соціальна сфера складається з двох комплексів: соціально-культурного та матеріально-побутового. До першого входять: охорона здоров'я, фізична культура і спорт, соціальне забезпечення, освіта, культура, мистецтво, наука та наукове обслуговування. До другого — роздрібна торгівля, громадське харчування, житлово-комунальне господарство, побутове обслуговування. У структурі зайнятих в соціальній сфері відбулося зростання частки працівників охорони здоров'я, фізичної культури та соціального забезпечення, у галузі ж освіти, культури, мистецтва, науки та наукового обслуговування спостерігається найбільше зниження зайнятості. У період з 1990 до 2000р. покращились показники житлового фонду. Зменшилась кількість підприємств побутового обслуговування, проте збільшився обсяг послуг на душу населення. Також зменшився обсяг роздрібного товарообігу (провідною є група продовольчих товарів) та обсяг об’єктів роздрібної торгівлі, проте збільшилась кількість ринків. Другим сегментом соціальної сфери є соціально-культурний: освіта, культура та охорона здоров'я. Освіта в Україні реалізується через дошкільні, середні, професійно-технічні та вищі навчальні заклади. Нині в Україні функціонує дошкільних закладів в 1,5 рази менше, кількість місць зменшилась майже вдвічі, а дітей у них — у 2,5 рази. Позитивну динаміку має показник, який характеризує чисельність дітей у дошкільних закладах у розрахунку на 100 місць. За другу половину 90-х pp. учнівський контингент у середніх навчальних закладах істотно скоротився. Позитивні зрушення відбулись у мережі загальноосвітніх шкіл: за формою власності і за видами. Проте недостатньою є матеріально-технічна база. Також функціонують вечірні (змінні) та позашкільні навчальні заклади. Вища освіта практично єдина ланка освіти, яка за останні 10 років досягла позитивних зрушень. Галузь культури представлена клубними та бібліотечними закладами, кінотеатрами та залами з кіноустановками, музеями, театрами, концертними організаціями. Останнім часом різко скоротилося споживання послуг культури, відвідування закладів характеризується різким скороченням. Охорона здоров'я включає лікувальні, лікувально-профілактичні, санітарно-протиепідемічні та інші медичні установи, різні види соціального забезпечення, відпочинку і фізичної культури. З 1990 по 2000 рр. зменшилась кількість лікарняних закладів, забезпеченість населення ліжками, проте зростає чисельність амбулаторно-поліклінічних закладів, закладів, які надають швидку медичну допомогу. Рівень розвитку соціальної сфери у різних регіонах України є неоднаковим. Високим рівнем розвитку вирізняються Полтавська, Харківська та Дніпропетровська області, а також міста Київ та Севастополь. Низьким рівнем характеризуються Житомирська, Київська, Херсонська, Закарпатська та Івано-Франківська області. На сьогодні соціальна сфера, на жаль, поки що не задовольняє потреби населення в послугах та основних елементах її інфраструктури. Для подальшого позитивного розвитку соціальної сфери необхідно, передусім, змінення державної політики по відношенню до неї.

Литература: 1. Дорошенко Л.С. Размещение производственных сил: Учеб. Пособие. – К.: МАУП, 1999. – 36с. 2. Економіка України в 2001 році: здобутки і втрати. – К.: Сатсанга, 2002. – 100с. 3. Iщук С.I. Розмiщення продуктивних сил (теорiя, методи, практика). - К.: Європ. ун-т фiнансiв, iнформ. систем, менеджменту i бiзнесу, 2000.- 216с. 4. Обухов Е.В., Сербов И.Г., Гонченко Е.Д. Размещение производительных сил. – К., 1997. – 106 с. 5. Розміщення продуктивних сил. /За ред. Качана Є.П. – К.: Вища школа, 1999. – 375с. 6. Розміщення продуктивних сил: Підручник / За ред. В.В.Ковалевського. – К.: Знання, 2000. – 363 с. 7. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка: Підручник / За ред. С.І. Дорогунцова. – К.: КНЕУ, 2005. – 988с. 8. Руденко В.П. Географія природно-ресурсного потенціалу України. – Львів: Світ, 1993. 9. Скуратівський В., Палій О., Лібанова Е. Соціальна політика. – К.: Вид-во УАДУ, 1997. 10. Стеценко С.Г., Швець В.Г. Статистика населення: Підручник. – К.: Вища школа, 1993. 11. Соціально-економічна географія України: Навчальний посібник / За ред. проф. Шаблія О.І. – Львів: Світ, 1994. – 608с. 12. Статистичний щорічник України за 2002 рік / За ред. О.Г.Осавуленка. – К.: Техніка, 2003. – 647с. 13. Украина в цифрах в 2001 году: Короткий стат. справочник./ Госкомитет\ Украины: под ред. О. Г. Осауленка. – К.: Техника, 2002. – 262с. 14. Украина на сломе тысячелетий: исторический экскурс, проблемы, тенденции и перспективы/под ред. Г. В. Щекина, М. Ф. Головатого. – К.: МАУП, 2000. – 384с.