Выводы:На основі проведеного дослідження можна зробити наступні висновки.
Охорона здоров’я є складною соціально-економічною системою, головним компонентом якої виступає особистий фактор виробництва, жива праця.
Управління організацією охорони здоров’я – це складний процес, заснований на виборі оптимальних рішень, з постійним врахуванням як внутрішніх проблем організації, так і мінливої економічної і політичної ситуації. Тому для оптимального управління необхідно опиратися на основні правила, вимоги законів.
Державна кадрова політика з підготовки керівників охорони здоров’я – це комплекс прийнятих загальнодержавних рішень чи взятих зобов’язань щодо забезпечення системи охорони здоров’я України висококваліфікованими фахівцями шляхом реалізації сукупності політичних, економічних, правових та наукових методів і критеріїв роботи з медичним персоналом.
Керівники лікувально-профілактичних закладів – це менеджери технологічного профілю, які здійснюють загальне керівництво тими чи іншими медичними технологічними процесами, координують дії окремих її ланок і об’єднують зусилля колективу для досягнення мети й отримання високого результату. Причому сьогодні менеджером охорони здоров’я може бути і не лікар.
Організація системи охорони здоров’я здійснюється на ґрунтовній правовій основі – на статтях Конституції України та Законах України, підзаконних нормативно-правових актів, зокрема, наказах Міністерства охорони здоров’я України, якими затверджені численні інструкції, положення, списки, методичні рекомендації та інші акти, які визначають порядок проведення різноманітних медичних заходів, процедур і маніпуляцій, застосування тих чи інших методів профілактики, діагностики, лікування захворювань і реабілітації та ін.
Незалежно від юридичного статусу закладу охорони здоров’я, керівництво ним може здійснювати лише особа, яка відповідає встановленим лише державою, єдиним кваліфікаційним вимогам, зокрема: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки «Медицина», проходження інтернатури за однією зі спеціальностей медичного профілю з наступною спеціалізацією з «Організації і управління охороною здоров’я», підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо), наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності, стаж роботи за фахом не менше п’яти років.
Керівник медичного закладу повинен знати чинне законодавство про охорону здоров’я та нормативні документи, що регламентують діяльність органів управління і закладів охорони здоров’я, основи права в медицині, трудове законодавство; директивні документи, що визначають завдання та функції медичних закладів; соціально-демографічну характеристику регіону та показники стану здоров’я населення; основи соціальної гігієни та організації охорони здоров’я, загальної і соціальної психології; організацію фінансово-економічної діяльності закладів охорони здоров’я; документи, що визначають потужність, структуру, штатний розпис закладу, укомплектованість підрозділів та потребу в кадрах; нормативні акти щодо підготовки, підвищення кваліфікації та атестації медичних працівників; порядок ведення облікової та звітної документації, обробки медичної статистичної інформації; потреби в медичній техніці, обладнанні, медикаментах; специфіку менеджменту і маркетингу в галузі медицини.
Центральна районна поліклініка Деснянського району міста Києва заснована на комунальній власності територіальної громади міста Києва і підпорядкована Головному управлінню охорони здоров’я Київської міської державної адміністрації та управлінню охорони здоров’я Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації та створена відповідно до рішення Київської міської ради від 07.02.02 №263/1697 «Про створення центральних районних поліклінік м. Києва».
До складу поліклініки входять наступні лікувально-профілактичні заклади, які не є юридичним особами: шкірно-венерологічний диспансер №2 за адресою вул. Висоцького, 8.
Організаційна структура управління Центральної районної поліклініки Деснянського району міста Києва – лінійна.
Головний лікар лікарні організовує всю роботу закладу і несе повну
відповідальність за її діяльність. Головний лікар без доручення діє від імені лікарні, представляє її у всіх установах та організаціях; розпоряджається, згідно із законом, майном та коштами лікарні, укладає угоди, видає доручення, відкриває реєстраційні рахунки в органах Держказначейства, установах банків розрахункові та інші рахунки лікарні. В межах своєї компетенції головний лікар видає накази відповідно до законодавства, приймає та звільняє працівників, вживає заходи заохочення і накладає стягнення на працівників закладу.
Важливу роль в організації лікувально-профілактичного закладу відіграють керівники (начальники, завідувачі) структурних відділень поліклініки.
Завідувач відділення – керівник структурного підрозділу поліклініки, своєрідний представник адміністрації у відділенні. Службові права, обов’язки та відповідальність завідувача визначені у його посадовій інструкції, яку підвереджує головний лікарю. Особливість службового становища цієї особи полягає у тому, що організаційно-розпорядчі повноваження він виконує, поєднуючи їх з професійною роботою лікаря, тобто він одночасно здійснює і керівні функції у структурному підрозділі, і лікувально-профілактичну роботу з пацієнтами.
Завідувач відділення будує свою роботу на основі поточних і перспективних планів. Перші (короткострокові) розраховані на тиждень, місяць, квартал, другі ж – на один, два і більше років.
Станом на 01.01.2014 р. за бюджетом зайнято 600 осіб, середньоспискова чисельність становить 490 чол.; за спецрахунком зайнято 69 осіб, середньоспискова чисельність становить 63 чол.
Слід відмітити позитивну тенденцію до зростання відсотка укомплектованості штатних осіб до рівня 98,6% в 2013 році, відсоток укомплектованості штатних осіб фізичними особами зменшився в 2013 році та склав 85,3%.
План основних заходів по роботі з кадрами в поліклініці узгоджується з начальниками відділень, з профспілковим комітетом. Після всіх узгоджень план основних заходів по роботі з кадрами затверджує головний лікар поліклініки, а виписки з нього направляються начальникам підрозділів для виконання та керівництва.
Для своєчасного і якісного вирішення завдань, які стоять перед поліклінікою, потрібні ефективні форми управління кадрами, уміння керівників забезпечити систематичний підхід до роботи з кадрами, при якому важливою є чітко продумана система організації роботи з кадрами.
Була запропонована удосконалена система стимулювання праці на медичних підприємствах. Оцінку внеску кожного працівника поліклініки в ефективність діяльності закладу запропоновано проводити за допомогою кваліметричної моделі.
Керівник майбутнього в галузі охорони здоров’я – це конструктор, стратег, лідер провідник змін, який забезпечує стратегічний розвиток організації. Він повинен бути гнучким, добре освіченим, володіти професійними знаннями, уміти мислити системно і аналітично, управляти ресурсами, орієнтуватися на результати, бути готовим до безперервної освіти і саморозвитку, володіти комунікативними навичками. Виокремлено загальне, особливе та індивідуальне в умовах, змісті та процедурах підготовки керівників лікувально-профілактичних закладів та менеджерів охорони здоров’я.
Основні напрямки кадрової політики у сфері охорони здоров’я полягають у подальшому вдосконаленні і постійному перегляді напрямків освіти та післядипломної підготовки керівних кадрів галузі; правильному доборі і розміщенні кадрів, їх просуванні і по горизонталі, і по вертикалі; у формуванні резерву кадрів; у створенні ділової та об’єктивної системи атестації; у стабілізації й підтримці на гідному рівні морально-психологічного клімату та у створенні інформаційної бази даних керівників задля ефективного використання підготованих кадрів.