Вступление:Актуальність теми дослідження. На сьогоднішній день система виховання та навчання дітей з порушеннями в розвитку не приносить очікуваних результатів і назріла необхідність створення більш ефективних програм вивчення та корекції порушень розвитку особистості з позицій комплексного, системного підходу на основі принципів гуманізму та соціальної орієнтованості.
В останні роки збільшилася кількість дітей з відхиленнями в розвитку, що нині становить від 20% до 35-40% з урахуванням всього діапазону порушень (від незначних до тяжких).
Причиною цього є вплив та поєднання негативних соціально-економічних, екологічних, демографічних та внутрішніх біологічних чинників, що призводить до дизонтогенезу психічного розвитку дитини, а відсутність спеціальних умов перешкоджає загальному розвиткові дітей та корекції наявних порушень залежно від їхніх особливостей та потреб.
Вітчизняними та зарубіжними вченими проводилися численні психологічні дослідження, спрямовані на вивчення дітей з порушеннями психічного розвитку, узагальнено результати та порівняно з новими даними, отриманими суміжними з психологією науками – психолінгвістикою, нейропсихологією, педагогікою, фізіологією вищої нервової діяльності, клінічною неврологією та генетикою. Результати фундаментальних психологічних досліджень свідчать про залежність процесу формування особистості від початкового рівня розвитку психічних функцій. Тому проблема формування окремих психічних функцій була предметом дослідження учених упродовж багатьох років 10, c. 8.
Як стверджує В. Кузнєцова, однією з основних причин складного навчання і важкого виховання дітей є особливий в порівнянні з нормою стан психічного розвитку особистості, який у дефектології отримав назву «затримка психічного розвитку» (ЗПР). Кожна друга хронічно невстигаюча дитина має ЗПР. У найзагальнішому вигляді суть ЗПР полягає в наступному: розвиток мислення, пам’яті, уваги, сприйняття, мовлення, емоційно-вольової сфери особистості відбувається уповільнено, з відставанням від норми. Обмеження психічних і пізнавальних можливостей не дозволяють дитині успішно впоратися із завданнями та вимогами, які пред’являє їй суспільство. Як правило, ці обмеження вперше виразно проявляються і помічаються дорослими, коли дитина приходить до школи. Нездатність до стійкої цілеспрямованої діяльності, переважання ігрових інтересів та ігрової мотивації, нестійкість і виражені труднощі при розподілі уваги, нездатність до розумових зусиль і напруження при виконанні серйозних шкільних завдань, недорозвинення довільних видів діяльності швидко призводять до шкільної неуспішності у таких дітей по одному або кількох предметах 13.
Проблема затримки психічного розвитку займає значне місце в сучасній спеціальній психології. Низка досліджень в цій галузі присвячені вивченню її етіології, та пошукам методів корекції (Т. Вісковатова, Т. Власова, Т. Ілляшенко, К. Лебединська, В. Лубовський, М. Певзнер, М. Рождественська та ін.).
На проблемі формування окремих психічних функцій у дітей із затримкою психічного розвитку зосередили свої наукові дослідження Н. Борякова, І. Марченко, А. Обухівська, Т. Сак, О. Слепович, Н. Стадненко, В. Тарасун, О. Хохліна, С. Шевченко та ін.
Однак, не зважаючи на вищевказані дослідження, проблема корекції дітей з ЗПР залишається недостатньо вивченою. Як зазначає О. Логінова, одними з найбільш перспективних у вдосконаленні корекційно-розвивального навчання дітей із ЗПР в даний час є нейропсихологічні методи діагностики та корекції 15, c. 64. Ця галузь науки, основоположником якої є А. Лурія, стосовно дитячого віку знаходиться ще тільки в стадії розвитку, однак зроблено вже чимало. Характеризуючи можливості нейропсихології дитячого віку, А. Семенович говорить про те, що нинішня дизонтогенетична картина стає все більш поліморфною і не завжди піддається традиційним методам корекції 27. На думку Л. Цвєткової, проблема порушень і затримки розвитку може бути вирішена за допомогою використання синдромного психологічного аналізу. Застосування цього методу дозволяє розкрити механізми порушень і вирішити диференційно-діагностичну задачу. У силу своєї високої роздільної здатності нейропсихологічне обстеження дозволяє також виявити у дітей не тільки значні, але й нерізко виражені відхилення в розвитку тих чи інших психічних функцій, тобто визначити дітей, які входять до «групи ризику» 38.
Вищевказане й зумовило вибір теми дослідження.
Таким чином, мета дослідження – розкрити особливості нейропсихологічної корекції дітей з ЗПР.
За для реалізації мети дослідження необхідним є виконання наступних завдань:
1. Теоретично проаналізувати особливості дітей із ЗПР у психологічній, методичній та спеціальній літературі.
2. Розкрити особливості психологічної допомоги та нейропсихологічної діагностики дітей із ЗПР.
3. Організувати та провести емпіричне дослідження пізнавальної сфери дошкільників із ЗПР.
4. Розкрити специфіку нейропсихологічної корекції пізнавальних процесів дітей із ЗПР.
Об’єкт дослідження – психологічні особливості розвитку дітей із ЗПР.
Предмет дослідження – особливості нейропсихологічної корекції дітей із ЗПР.
Виконання вказаних завдань потребувало використання комплексу методів дослідження: 1) теоретичних: аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, систематизація; 2) емпіричних: опитування, спостереження, аналіз результатів емпіричного дослідження.
У ході проведення емпіричного дослідження використано такі методики: «Будиночок» (Н. Гуткіна); «Імітація написаного тексту» (варіант завдання з тесту «шкільної зрілості» А. Керна та Й. Йєрасека); «Графічний диктант» Д. Ельконіна.
Вибірку дослідження склали 20 дітей старшого дошкільного віку (5,5-6 років), з яких 10 дітей мають різні ступені затримки психічного розвитку, а 10 – нормальні показники розвитку.
Структура роботи. Курсова робота складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.