Выводы:В результаті проведеного дослідження було зроблено наступні висновки. Суть конфлікту можна визначити як відсутність згоди між двома і більш сторонами (конкретні особи або групи). Кожна зі сторін, що беруть участь у конфлікті, робить усі, щоб була прийнята її точка зору або ціль, і заважає іншій стороні робити той же саме, тому конфлікт асоціюється з агресією, погрозами, суперечками, ворожістю, напругою й іншими негативними явищами. Організаційний конфлікт - це інтерактивний стан, що виявляється в розбіжностях, розходженнях або несумісності між індивідами і групами. Це процес розвитку і розв’язання суперечливості взаємодій і взаємин членів організації в контексті організаційного функціонування.
Конфлікт — складне психологічне явище, що може мати багато різновидів залежно від причин виникнення, кількості і складу учасників, форми вияву, результатів та ін. Ко¬жен конфлікт розвивається і має певну послідовність стадій. Під час конфлікту його учасники займають різні (часто — про¬тилежні) позиції, по-різному усвідомлюють та переживають си¬туацію, що виникла. Для попередження і вирішення конфліктів доцільно дотримуватись певної послідовності психологічно оптимальних дій з урахуванням конкретної ситуації.
Існує думка, що конфлікт завжди небажаний, що його треба негайно дозволяти, оскільки він руйнує людські взаємини, негативно позначається на результатах спільної роботи. До позитивних функцій конфліктів відносяться:
1. Розрядження напруженості між конфліктуючими сторонами;
2. Одержання нової інформації про опонента;
3. Зімкнення колективу організації при протиборстві з зовнішніми труднощами, зовнішнім ворогом;
4. Джерело інновацій, стимулювання до змін і розвитку;
5. Зняття "синдрому покірності" у підлеглих;
6. та інші позитивні сторони.
Профілактика конфліктів - це їхнє попередження в широкому змісті слова. Ціль профілактики конфліктів - створення таких умов діяльності і взаємодії людей, що мінімізували б імовірність виникнення або деструктивного розвитку протиріч між ними.
Попередити конфлікти набагато легше, ніж конструктивно розв’язати їх. Як показує практика, профілактика конфліктів не менш важливе, чим уміння конструктивно їх вирішувати. При цьому вона вимагає менших витрат сил, засобів і часу і попереджає навіть ті мінімальні деструктивні наслідки, що має будь-який конструктивно дозволений конфлікт.
Існують різні способи або стилі поводження для регулювання міжособистісних конфліктів в організації. Р.Блейк і Дж. Мутон (1964 р.) уперше запропонували концептуальну схему для класифікації типів або стилів керування конфліктами на міжособистісному рівні, що складається з 5 типів: примус, відхід, згладжування, компроміс і дозвіл проблем. У 1976 р. ця схема була небагато модернізована К. Томасом. У 1985 р. М. Рахим, використовуючи аналогічну концептуалізацію, запропонував свою класифікацію. При вирішенні конфліктів найбільш психологічно ефек¬тивними є такі напрями:
1) попередження розвитку і накопичення відмінностей у оцінках, поглядах, цілях членів колективу — доцільне на ранніх стадіях розвитку конфлікту, коли протиборство ви¬являється ще не відкрито, а в непрямій, потайній формі (наприклад, «Чому я повинен працювати за інших?», «На¬що нам ці додаткові проблеми?» та ін.);
2) досягнення взаєморозуміння — передбачає в основному вплив на розум учасників, коли протиборство вже є оче¬видним, а кожна сторона прагне навести аргументи на свій захист, вибірково трактуючи ті чи інші факти. Учас¬ників слід спонукати до «стратегії переговорів»: розкласти конфлікт на складові, що дозволить знайти елементи збігу оцінок чи перспективної мети. Спочатку згода досягається лише у найбільш загальних чи навіть зовсім часткових мо¬ментах, що не є принциповими та болючими для учас¬ників конфлікту, а потім поширюється на інші питання;
3) переведення конфлікту з емоційного на інтелектуальний рівень — виявляється у забороні нетактовних нападок, об¬раз, погроз із метою подолання надмірного збудження сторін та регулювання їх взаємовідносин. Це має здійсню¬ватися спокійним голосом, без упередженості: підкреслю¬ється незначність приводу, через який виник конфлікт, та необхідність його вирішення, робиться спроба переклю¬чити увагу учасників на інші аспекти діяльності, не пов'я¬зані з предметом загострення стосунків між ними;
4) трансформація мотивів конфронтації (протиборства) у мотиви пошуку згоди — здійснюється за допомогою роз'яснення небажаних наслідків конфлікту для його учас¬ників та оточення (родичів, близьких, колективу тощо), аморальності боротьби заради задоволення власних егоїс¬тичних інтересів. Зміна позиції та пошук згоди не є про¬явом слабкості, поразки, це нормальний шлях регулюван¬ня взаємостосунків між людьми.
З метою довести гіпотезу роботи було розроблено наступний план дій щодо вивчення причин конфліктів в організації та виявлення здатності вищого керівництва їх розв’язувати.
1. Оцінка темпераменту за методикою А. Бєлова.
2. Проведення тесту „Самооцінка агресивності”.
3. Визначення конфліктності працівників і керівників
4. Проведення тесту „Ефективний керівник”
5. Вивчення результатів дослідження та їх аналіз.
6. Надання рекомендацій керівникам відділів щодо знаходження стратегії вирішення конфліктів.
Із проведеного тестування було виявлено, що у відділенні №5 Київського онкологічного диспансеру в структурі персоналу більше працівників, що при тестуванні виявили задатки високої агресивності, але при цьому у відділ менше конфліктів. У відділенні №5 більше конфліктів у персоналу між собою, але це можливо пояснити більшою осіб у колективі. Але при цьому конфліктів із керівництвом менше. Як видно за процентним співвідношенням конфліктів із керівництвом у відділенні № 5 значно менше ніж у відділенні №7.
При тестуванні керівників відділів було виявлено, що вищу ефективність керівництва має керівник відділення №5, що можна співвіднести із меншою кількістю конфліктів між керівництвом і підлеглими у цьому відділі і колективі.
Конкретними засобами вирішення конфлікту можуть бути:
- вирішення проблеми, що стала причиною його виникнення;
- компроміс, що базується на взаємних розумних поступках;
- поступове згладжування протиріч;
- відсторонення конфліктуючих від безпосереднього спілку¬вання на певний час, повне припинення стосунків між ними.
Але конфлікти все одно присутні і тому керівникам відділів і тому в роботі надано рекомендації щодо визначення стратегії поводження у конфліктах.
При проведенні аналізу комунікаційних бар'єрів у Київському онкологічному диспансері дослідники намагалися виявити комунікаційні ролі, що грають учасники спілкування. Аналіз цих ролей дозволяє зрозуміти, чому між якими-небудь підрозділами порушена зв'язок, де канали комунікації перевантажені і т.п., і вчасно ввести ті або інші посади (ролі), щоб усунути дефекти системи комунікації. Прикладом заходів щодо удосконалювання комунікаційних мереж може бути введення зв'язкових для забезпечення стійкого зв'язку між різними підрозділами, службами або соціальними групами, а також переміщення „сторожа” у вузлах перетинання великих комунікаційних потоків. При проведенні аналізу комунікацій також було виявлено недоліки в донесенні основних цілей і напрямків діяльності в організації до працівників. Звичайна нарада виконує такі функції, як передача інформації, оцінка ситуації, оцінка реакції співробітників, коректування спільних дій, вироблення рішень.
Щоб ефективно використовувати наради, потрібно розібратися в їхніх перевагах і недоліках. Частково порушення комунікацій відбувається із-за впровадження певних організаційних змін.
Далі робота велась у наступних напрямках: проаналізувати якість роботи керівників; проаналізувати якість роботи персоналу; виявити недоліки в мотивації персоналу; виявити недоліки в передачі інформації між рівнями управління; виявити недоліки в комунікаціях. Одним із етапів аналізу було проведення аналізу структури управління, організації діяльності та контролю на підприємстві. Також було запропоновано ввести посаду фінансового директора та перерозподілити обов'язки між комерційним та фінансовим директором.
У рамках діапазону відповідальності посадова особа діє самостійно й особисто відповідає за позитивний результат. Завідувач Київського онкологічного диспансеру несе вищу відповідальність за діяльність підприємства в цілому, володіючи для цього всіма необхідними повноваженнями. З метою підвищення оперативності керування завідувач делегує повноваження по управлінню підприємством керівникам підрозділів (по напрямках) відповідно до визначеним їм діапазонам відповідальності. Далі було проведено аналіз управлінських якостей керівників другого та третього рівня. Наступним етапом аналізу стала оцінка якості праці персоналу. Для попередження конфліктів на підприємстві та підвищення ефективності комунікацій можна застосувати наступні заходи: необхідно розробити систему стимулювання праці персоналу, як матеріальну так і нематеріальну, провести заходи щодо знищення конкуренції та конфліктів між відділами, розробити корпоративні правила та норми. що обумовлять створення корпоративної культури, розробити план заходів щодо поєднання організаційних та персональних цілей.