Вимірювання соціально-обумовлених диспозицій

Содержание:ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ОСОБЛИВОСТЕЙ СОЦІАЛЬНО ОБУМОВЛЕНИХ ДИСПОЗИЦІЙ ОСОБИСТОСТІ 6 1.1. Визначення та сутність диспозицій в психологічній науці 6 1.2. Характерні ознаки та особливості прояву соціально обумовлених диспозицій 10 1.3. Специфіка вимірювання соціально обумовлених диспозицій в діагностичній практиці психолога 16 Висновки до розділу 1 19 РОЗДІЛ 2 МЕТОДИЧНА ОСНОВА ДОСЛІДЖЕННЯ 20 2.1. Методика організації дослідження та психодіагностичні методики вивчення соціально обумовлених диспозицій особистості 20 2.2. Мат-статистичні методи обробки результатів 23 Висновки до розділу 2 24 РОЗДІЛ 3 ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВУ СОЦІАЛЬНО ОБУМОВЛЕНИХ ДИСПОЗИЦІЙ ОСОБИСТОСТІ 25 3.1. Якісний і кількісний аналіз результатів дослідження 25 3.2. Мат-статистичний аналіз результатів емпіричного дослідження 38 Висновки до розділу 3 39 РОЗДІЛ 4 РЕКОМЕНДАЦІЇ З РОЗВИТКУ ПОЗИТИВНИХ СОЦІАЛЬНО ОБУМОВЛЕНИХ ДИСПОЗИЦІЙ ОСОБИСТОСТІ 42 Висновки до розділу 4 45 ВИСНОВКИ 47 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 49 ДОДАТКИ 53  

Вступление:Актуальність теми дослідження. У педагогічній і психологічній науці розглядаються різні питання, пов’язані з розвитком особистості людини. Одним з них є формування особистісних диспозицій, обумовлених попереднім досвідом, позитивним або негативним, обумовлених індивідуально-особистісними характеристиками, або ж соціальним впливом навколишнього середовища. В загальному вигляді диспозиція особистості визначається як схильність певного індивіда до своєрідного сприйняття умов діяльності та до певної поведінки в цих умовах, яка втілює в собі ціннісні орієнтації, загальну спрямованість, соціальні установки особистості, особливості її ідентифікації і взаємодії з навколишнім середовищем. У відомому сенсі диспозиція – це попередні поведінці орієнтації особистості. Сам механізм включає в себе взаємодію мотивів і стимулів, що призводять до появи установок особистості. Результатом цієї взаємодії виявляється виникнення диспозицій особистості. Чимало робіт психологів присвячені вивченню даного питання (Г. М. Андрєєва, А. І. Донцов та ін.). Особливості соціальних установок, диспозицій досліджували А. Г. Асмолов, П. Н. Шихірєв, В. О. Ядов, а також ряд зарубіжних психологів – Ф. Знанецький, М. Сміт, Г. Олпорт, У. Томас, та ін. Особливості цінностей і ціннісних уявлень розкриваються у працях А. Г. Здравомислова, Є. А. Клімова, Д. А. Леонтьєва, С. Мадді, М. Рокича, С. Л. Рубінштейна, Е. Фромма, Ш. Шварца та ін. Існує чимало експериментальних і теоретичних досліджень, в яких представлені дані про наявність настановних або диспозиційних механізмів регуляції соціальної поведінки особистості (Є. В. Змановська, Ю. А. Клейберг, Р. Френкін, В. О. Ядов та ін.) Але в загальному сенсі, диспозицію можна представити як попередньо сформовану готовність (установку) до певної поведінки в певному класі ситуацій. Разом з тим особливості вимірювання соціально обумовлених диспозицій особистості залишаються малодослідженими, що й обумовлює актуальність вибору теми дослідження. Об’єкт роботи – соціально обумовлені диспозиції особистості. Предмет роботи – особливості вимірювання соціально обумовлених диспозицій особистості. Гіпотеза дослідження полягає у припущенні наявності гендерних відмінностей у проявах соціально обумовлених диспозицій особистості. Мета роботи – теоретично обґрунтувати й практично дослідити особливості вимірювання соціально обумовлених диспозицій особистості. Відповідно до вказаної мети визначено наступні завдання дослідження: 1. Теоретично проаналізувати сутність та визначення соціально обумовлених диспозицій особистості. 2. Розкрити особливості використання методик К.Леонгарда, 16PF, ПДО у процесі соціально обумовлених диспозицій особистості. 3. Емпірично дослідити особливості прояву соціально обумовлених диспозицій особистості, проаналізувати результати дослідження, сформувати висновки. 4. Вказати рекомендації для оптимізації розвитку соціально обумовлених диспозицій особистості. В ході виконання вказаних завдань використано наступні методи дослідження: а) теоретичні: аналіз, систематизація та узагальнення науково-психологічних даних щодо особливостей соціально обумовлених диспозицій особистості; б) емпіричні методи: опитування, якісні та кількісні методи обробки даних, методи математичної статистики. Наукова новизна роботи обумовлюється теоретично встановленими вимірювання соціально обумовлених диспозицій особистості у психодіагностичний діяльності. Практичне значення полягає емпірично визначених особливостях соціально обумовлених диспозицій особистості опитуваних. Структура роботи. Курсова робота складається із вступу, чотирьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел (48 найменувань), додатків.  

Выводы:В ході теоретичного аналізу визначено, що диспозиція означає схильність особистості до певного сприйняття умов діяльності та до поведінки в цих умовах. Диспозиційний механізм включає взаємодію мотивів і стимулів, що приводить до появи установок особистості. У вітчизняній психології та соціології цю теорію активно розробляв В. О. Ядов. Відповідно до запропонованої В. О. Ядовим диспозиційної теорії саморегуляції соціальної поведінки особистості існує ієрархія диспозицій. До нижчого рівня диспозиційної структури особистості відносяться елементарні установки, що формуються в найпростіших життєвих ситуаціях. Другий рівень диспозиційної структури особистості – соціально фіксовані установки зі складною структурою, що складається з 3 основних компонентів: оціночного, розсудливого і власне поведінкового. Третій диспозиційної структури утворюють базові соціальні установки, обумовлені інтересами особистості в різних областях діяльності. Вищий диспозиційний рівень утворюють ціннісні орієнтації. Під час емпіричного дослідження особливостей соціально обумовлених диспозицій особистості було встановлено наступне: 1) за методикою К. Леонгарда серед опитуваних є учасники з типами акцентуацій, які притаманні для чоловіків та жінок, – це педантичний і циклотимічний (властиві для 10% кожної з груп). Гіпертимічний більше властивий для жінок (30%), ніж для чоловіків (10%), а дистимічний – більше властивий для чоловіків (30%), ніж для жінок (20%). Разом з тим є типи акцентуацій, які властиві тільки для чоловіків, – демонстративний і застрягаючий (по 10%), збудливий (20%). А тривожно-боязкий, афективно-екзальтований, емотивний типи властиві для жінок. 2) за методикою А. Е. Личко більшість опитуваних жінок мають прояви гіпертимного типу характеру (30%), ще 20 % належать до психастенічного типу характеру, і по 10% відносяться до циклоїдного, лабільного, астено-невротичного, сенситивного та шизоїдного типів. Для чоловіків більш властивий вибір психастенічного типу акцентуації характеру (30%), ще 20% мають нестійкий тип, а по 10% характеризуються проявами гіпертимного, циклоїдного, шизоїдного, епілептоїдного, конформного типів. 3) за методикою Р. Кеттелла для більшості жінок характерні такі особистісні риси, як: товариськість, абстрактне мислення, підпорядкованість, експресивність, чутливість, довірливість, тривожність, енергійність. Для чоловіків переважно властиві такі риси особистості, як: домінантність, сміливість, практичність, радикалізм, енергійність та ін. Також є риси, що притаманні як жінкам, так і чоловікам в однаковій мірі – це, зокрема, висока нормативність поведінки і високий самоконтроль. Можна помітити, що серед чоловіків та жінок є певні закономірності прояву тих чи інших основних рис та акцентуацій характеру. Отже, в ході вивчення особливостей соціально обумовлених диспозицій особистості було визначено наявність гендерних відмінностей їх прояву, що підтверджує гіпотезу дослідження. Проведена оцінка отриманих результатів засобами математичної статистики показала наявність статистично значущих зв’язків між окремими показниками досліджуваних методик. Зокрема, з’ясовано, що існує прямий кореляційний зв’язок між шкалами «гіпертимічний тип» та «Г – гіпертимний» (коефіцієнт кореляції 0,459), «тривожно-боязкий тип» та «П – психастенічний» (коефіцієнт кореляції 0,577), «циклотимічний тип» та «Ц – циклоїдний» (коефіцієнт кореляції 0,444), «емотивний тип» та «С – сенситивний» (коефіцієнт кореляції 0,688). Це вказує на відповідність даних акцентуацій в двох різних методиках. Для виявлення більшої чисельності зв’язків, а також визначення гендерних відмінностей у прояві акцентуацій, необхідно розширювати чисельність вибірки. Мета роботи досягнута, завдання виконані. Перспективним напрямком дослідження є вивчення психологічних шляхів оптимізації розвитку соціально обумовлених диспозицій особистості, визначення технік, методів і прийомів даної роботи.  

Литература:1. Алєксєєва А. В. Актуалізація готовності до професійної самореалізації особистості в ситуації безробіття : навчально-методична розробка / А. В. Алексєєва. – К. : ІПК ДСЗУ, 2009. – 85 с. 2. Андреева Г. М. Социальная психология / Г. М. Андреева. – М. : Аспект Пресс, 2006. – 445 с. 3. Асмолов А. Г. Диспозиционная структура регуляции социального поведения личности: от гипотезы к концепции Электронный ресурс / А. Г. Асмолов // Режим доступа: http://www.voppsy.ru/issues/1980/803/803178.htm. 4. Асмолов А. Г. О предмете психологии личности / А. Г. Асмолов // Вопросы психологи. – 2003. – №3. – С. 122. 5. Батаршев А. В. Диагностика пограничных психических расстройств личности и поведения / А. В. Батаршев. – М. : Изд-во Института Психотерапии, 2004. – 320 с. 6. Белинская Е. П. Социальная психология личности : учеб. пособие для вузов / Е. П. Белинская, О. А. Тихомандрицкая. – М. : Аспект Пресс, 2001. – 301 с. 7. Березин Ф. Б. Методика многостороннего исследования личности / Ф. Б. Березин, М. П. Мирошников, Е. Д. Соколова. – М., 2001. – 394 с. 8. Блейхер В. М. Патопсихологическая диагностика / В. М. Блейхер, И. В. Крук. – К., 2006. – 452 с. 9. Бодалев А. А. Общая психодиагностика / А. А. Бодалев, В. В. Столин, В. С. Аванесов. – СПб. : Изд-во «Речь», 2000. – 440 с. 10. Бурлачук Л. Ф. Психодиагностика личности / Л. Ф. Бурлачук. – К., 2000. – 576 с. 11. Бурлачук Л. Ф. Словарь-справочник по психодиагностике / Л. Ф. Бурлачук, С. М. Морозов. – СПб., 2005. – 548 с. 12. Варій М. Й. Загальна психологія: Навчальний посібник / М. Й. Варій. – 2-ге видан., випр. і доп. – К. : «Центр учбової літератури», 2007. – 968 c. 13. Винославська О. В. Психологія : навч. посіб. / О. В. Винославська – К. : Фірма «Інкос», 2005. – 352 с. 14. Вітенко І. С. Основи психології. Основи педагогіки: Навчально-методичний посібник / І. С. Вітенко, А. С. Борисюк, Т. І. Вітенко. – Чернівці : Книги – ХХІ, 2006. – 200 с. 15. Волошина В. В. Загальна психологія: практикум : навч. посібник / В. В. Волошина, Л. В. Долинська, С. О. Ставицька, О. В. Темрук. – К. : Каравела, 2005. – 280 с. 16. Гуревич К. М. Психологическая диагностика : учебное пособие / К. М. Гуревич. – 3-е изд. – М., 2003. – 497 с. 17. Елисеев О. П. Практикум по психологии личности / О. П. Елисеев. – СПб., 2003. – 565 с. 18. Загальна психологія : навч. посіб. / М. В. Савчин. – К. : Академвидав, 2011. – 464 с. 19. Ильин Е. П. Психология индивидуальних различий / Е. П. Ильин. – СПб. : Питер, 2004. – 701 с. 20. Капустина А. Н. Многофакторная личностная методика Р. Кэттеллла / А. Н. Капустина. – СПб. : Речь, 2001. – 224 c. 21. Клейберг Ю. А. Психология девиантного поведения : учебное пособие для вузов / Ю. А. Клейберг. – М., 2001. – 160 с. 22. Коржавина Е. А. Выраженность диспозиций личности и акцентуаций характера, учащихся 11 классов МОУ СОШ №50 / Е. А. Коржавина, О. А. Рудей // Лебедева В. А. Психология сегодня. Материалы Х регион. студ. науч.-практ. конф. Екатеринбург, 23 – 24 апр. 2008 г. / Отв. за выпуск В. А. Лебедева. – Екатеринбург: ГОУ ВПО «Рос. гос. проф.-пед. ун-т», 2008. – С. 53−55. 23. Крушельницька Я. В. Фізіологія і психологія праці: Підручник / Я. В. Крушельницька. – К. : КНЕУ, 2003. – 367 с. 24. Ліфарєва Н. В. Психологія особистості : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Н. В. Ліфарєва. – К. : Центр навч.лит-ри, 2003. – 240 с. 25. Лукашевич М. П. Соціологія праці : підручник / М. П. Лукашевич. – К. : Либідь, 2004. – 440 с. 26. Максименко С. Д. Загальна психологія : навч. пос. / С. Д. Максименко. – К., 2004. – 272 с. 27. Методика изучения акцентуаций личности К. Леонгарда (модификация С. Шмишека) / Практикум по психодиагностике личности. Ред. Н. К. Ракович. – Минск, 2002. – С. 155−159. 28. Мізерна О. О. Корекційна тренінгова програма «Самовдосконалення» / О. О. Мізерна // Практична психологія та соціальна робота. – 2003. – №4. – С. 37−43, №5. – С. 54−60. 29. Наследов А. Д. Математические методы психологического исследования. Анализ и интерпретация даннях : учебное пособие / А. Д. Наследов. – СПб. : Речь, 2004. – 392 с. 30. Орбан-Лембрик Л. Е. Соціальна психологія : підручник: У 2 кн.; Кн.. 1: Соціальна психологія особистості і спілкування / Л. Е. Орбан-Лембрик. – К. : Либідь, 2004. – 576 с. 31. Осипов Г. В. Социология. Основы общей теории : учебник для вузов / Отв. ред. академик РАН Г. В. Осипов, действ. член РАЕН Л. Н. Москвичев. – М. : Норма, 2003 – 912 с. 32. Основы психологической диагностики : учебное пособие / Под ред. К. М. Гуревича, М. К. Акимовой. – М., 2003. – 392 с. 33. Павлик Н. Динаміка розвитку гармонійності характеру в учнів ПТНЗ / Н. Павлик // Педагогіка і психологія професійної освіти № 4 2013. – С. 181−193. 34. Пашукова Т. І. Практикум із загальної психології : навч. посібник / Т. І. Пашукова, А. І. Допіра, Г. В. Д’яконов. – К. : Т-во «Знання», 2000. – 204 с. 35. Практикум по общей, экспериментальной и прикладной психологии / В. Д. Балин, В. К. Гайда / под ред. А. А. Крылова, С. А. Маничева. – 2-е изд., доп. и перераб. – СПб., 2007. – 560 с. 36. Психологическая диагностика : учебное пособие / Под общ. ред. К. М. Гуревича и Е. М. Борисовой. – М., 2002. – 548 с. 37. Психологія : підручник / Ю. Л. Трофімов, В. В. Рибалка, П. А. Гончарук та ін.; за ред. Ю. Л. Трофімова. – К. : Либідь, 2005. – 516 с. 38. Разживина Н. В. Особенности личностных диспозиций подростков, склонных к девиантному поведению, в условиях общеобразовательной школы : автореф. канд. психол. наук.: ВАК 19.00.07 / Н. В. Разживина. – Ставрополь, 2013. – 18 с. 39. Романова Е. С. Психодиагностика : учебное пособие / Е. С. Романова. – СПб. : Питер, 2006. – 400 с. 40. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии / С. Л. Рубинштейн. – 5-е изд. – СПб. : Питер, 2006. – 720 с. 41. Середа І. В. Технологія самовиховання особистості як засіб виховної роботи в сучасному університеті / І. В. Середа // Науковий вісник МДУ ім. В. О. Сухомлинського. – Вип. 1 (33). Педагогічні науки. – С. 72−74. 42. Сидоренко Е. В. Методы математической обработки в психологии / Е. В. Сидоренко. – СПб. : Речь, 2004. – 350 с. 43. Телейко А. Б. Математико-статистичні методи в соціології та психології : навч. посіб. / А. Б. Телейко, Р. К. Чорней. – К. : МАУП, 2007. – 424 с. 44. Фетискин Н. П. Социально-психологическая диагностика развития личности и малых групп / Н. П. Фетискин, В. В. Козлов, Г. М. Мануйлов. – М. : Изд-во Института Психотерапии, 2002. – 490 с. 45. Хьелл Л. Теории личности: основные положення, исследования и применение / Л. Хьелл, Д. Зиглер; Перевод С. Меленевской и Д. Викторовой. – СПб.: Питер Пресс, 2006. – 566 с. 46. Черты характера личности по Г. Оллпорту Электронный ресурс // Режим доступа: http://www.anypsy.ru/content/cherty-kharaktera-lichnosti-po-gollportu. 47. Шапар В. Б. Психологічний тлумачний словник / В. Б. Шапар. – Харків : Прапор, 2004. – 640 с. 48. Шмелев А. Г. Основы психодиагностики / А. Г. Шмелев. – 2-е изд. – М., 2006. – 544 с.