Організація і методика обліку і аналізу витрат діяльності підприємства

Содержание:Вступ………………………………………………………………………………4 Розділ 1. Витрати як об’єкт обліку та аналізу…….........................................7 1.1. Економічна сутність витрат…………………....................7 1.2. Класифікація витрат………………................................17 1.3. Коротка економічна характеристика ВАТ «Укрелектромаш»…………...24 Розділ 2. Організація та методика обліку витрат на виробництво продукції ВАТ « Укрелектромаш»………………………………...................35 2.1. Документальне оформлення обліку витрат....................................35 2.2. Організація та методика обліку витрат на виробництво продукції….......40 2.3. Методи калькулювання собівартості продукції .........................50 2.4. Удосконалення ведення обліку витрат на виробництво…........64 Розділ 3. Організація та методика аналізу витрат на виробництво та реалізацію продукції на ВАТ “Укрелектромаш”………………………......74 3.1. Завдання, значення та джерело інформації для аналізу………......74 3.2. Аналіз структури витрат…………………………………………................79 3.3. Резерви зниження витрат………………………………..89 Висновок…………………………………………………………………..…...109 Список літератури………………………………………………………….....116

Вступление:В умовах переходу економіки України до ринкових відносин зростає необхідність активно використовувати бухгалтерський облік, аналіз в управлінні витратами на виробництво та калькулюванні собівартості продукції. В цей період, коли йде процес пошуку оптимальних економічних рішень, виникає необхідність вдосконалювати, корегувати організаційні, методичні та законодавчі нормативи з бухгалтерського обліку, аналізу витрат на виробництво. Вдосконалення сучасного бухгалтерського обліку, аналізу нерозривно пов’язане із зниженням собівартості продукції. Собівартість – це грошовий вираз безпосередньо витрат підприємства на виробництво та реалізацію продукції (робіт, послуг). Тому бухгалтерський облік, аналіз витрат на виробництво та калькулювання собівартості продукції займає центральне місце в усій виробничій роботі підприємства. Їх роль визначається в основному наступними обставинами: 1) значенням зниження собівартості продукції для економіки підприємства та для розвитку економіки в цілому; 2) комплексністю, синтетичністю показників собівартості продукції. Від рівня собівартості продукції в значній мірі залежать темпи зростання прибутку та рентабельності по підприємству в цілому, а також величина засобів, що направляються на формування фондів економічного стимулювання підприємства. Абсолютний приріст прибутку за рахунок зниження собівартості продукції на один відсоток в шість разів більший, ніж в результаті збільшення обсягу виробництва. Неабияке значення має той факт, що собівартість продукції займає 4/5 у структурі оптових цін промисловості. В той же час, собівартість продукції відображає не лише ефективність використання всіх видів ресурсів, організації виробництва і праці, але й забезпечує вихід на господарський рівень оцінки раціональності застосування засобів, що споживаються. Облік витрат – важливий інструмент управління підприємством. Необхідність обліку витрат на підприємстві росте по мірі того, як ускладнюються умови господарчої діяльності та підвищуються вимоги до рентабельності. Підприємства, які користуються господарчою самостійністю, повинні мати чіткі представлення про окупність різних видів готових виробів, ефективності кожного сприйманого рішення та їх вплив на фінансові результати, а також на величину витрат. Зниження витрат на виробництво продукції та паралельно підвищення її якості є зараз найважливішими умовами здійснення основного принципу – досягнення найбільших результатів при найменших витратах. Цим і визначається актуальність теми. Метою даної роботи є вивчення діючої системи обліку витрат та їх аналіз на підприємстві, ознайомлення з веденням обліку витрат, методи калькуляції собівартості продукції та ведення обліку витратна підприємстві, переваги застосування нормативного методу обліку витрат та нормативної калькуляції, аналіз витрат на виробництво та реалізацію продукції на підприємстві, аналіз прямих та непрямих витрат, аналіз калькуляції найважливіших видів продукції. Об’єктом дослідження є ВАТ Харківський електромеханічний завод "Укрелектромаш”. Для досягнення поставленої мети в роботі вирішено наступні задачі: визначено теоретичну сутності витрат на виробництво продукції; проаналізовано конкурентно спроможності України на світовому ринку; вивчено стан бухгалтерського обліку прямих витрат на досліджуваному підприємстві; проведено аналіз прямих та непрямих витрат на виробництво продукції; досліджено можливість застосування ЕММ при аналізі собівартості продукції; з’ясовано шляхи удосконалення ведення обліку за допомогою комп’ютерної техніки. В процесі дослідження використовувались матеріали виробничо-статистичної та бухгалтерської звітності, спеціальна вітчизняна та зарубіжна література, директивні матеріали уряду України та відомчі інструкції з визначення витрат на виробництво.

Выводы:В умовах переходу економіки України до ринкових відносин зростає необхідність активно використовувати бухгалтерський облік, аналіз в управлінні витратами на виробництво та калькулюванні собівартості продукції. В цей період, коли йде процес пошуку оптимальних економічних рішень, виникає необхідність вдосконалювати, корегувати організаційні, методичні та законодавчі нормативи з бухгалтерського обліку, аналізу витрат на виробництво. Вдосконалення сучасного бухгалтерського обліку, аналізу нерозривно пов’язане із зниженням собівартості продукції. Ефективність зниження витрат на виробництво продукції знаходяться у тісному взаємозв’язку з якісними показниками роботи підприємства (прибуток, рентабельність підприємства, собівартість продукції). Зменшення витрат на виробництво продукції, як наслідок, зростання продуктивності праці приводять до зниження собівартості, зросту прибутку та рентабельності підприємства. Собівартість – це грошове вираження поточних витрат на виробництво і витрат на реалізацію продукції (робіт, послуг). Тому бухгалтерський облік, аналіз витрат на виробництво та калькулювання собівартості продукції займає центральне місце в усій виробничій роботі підприємства. Зниження собівартості продукції це – найважливіше джерело зростання прибутку і рентабельності підприємства. Рівень собівартості продукції залежить від обсягу виготовленої продукції, ступеню механізації виробництва та використання обладнання, зростання продуктивності праці, раціонального використання матеріалів, економного витрачання коштів, успішної боротьби з втратами та невиробничими витратами, а також зниження витрат по обслуговуванню та управлінню виробництвом. Отримання найбільшого ефекту при найменших витратах, економія ресурсів праці, матеріальних і фінансових ресурсів залежать від того, як підприємство вирішує питання зниження собівартості продукції, робіт, послуг. Для того, щоб визначити склад прямих витрат на виробництво продукції, потроібно розглянути склад виробничої собівартості продукції. До виробничої собівартості продукції включаються: 1) прямі матеріальні витрати; 2) прямі витрати на оплату праці; 3) інші прямі витрати. До складу прямих матеріальних витрат включається вартість витрачених у виробництві (окрім продуктів власного виробництва): 1) сировини і основних матеріалів, які використовуються як основні і допоміжні матеріали для виробництва продукції (робіт, послуг), що придбаються у сторонніх організацій і що входять до складу продукції, що виробляється; 2) купівельних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, що підлягають монтажу або додатковій обробці на даному підприємстві; 3) палива і енергії, придбаних у сторонніх організацій для технологічних цілей, опалювання виробничих приміщень, транспортні роботи, пов'язані з обслуговуванням виробництва власним транспортом і ін.; 4) тари і тарних матеріалів, використаних при виробництві продукції, якщо це передбачено технологічним процесом і запасних частин, витрачених на технологічні цілі, зміст і ремонт НМА; 5) будівельних матеріалів і запасних частин, витрачених на технологічні цілі, зміст і ремонт нематеріальних активів; 6) допоміжних і інших матеріалів; 7) виконаних для підприємства робіт і послуг виробничого характеру: здійснення окремих операцій по виробництву продукції (робіт, послуг), обробці сировини і матеріалів; проведення експериментів по випробуванню сировини і матеріалів, використовуваних у виробництві; транспортні послуги, що є складовою технологічного процесу виробництва, і інші. 8) Втрати внаслідок недостачі матеріальних цінностей в межах норм природного спаду. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих в процесі виробництва, які оцінюються в порядку, викладеному в пункті 11 П(С)БО 16 . До прямих витрат на оплату праці відносять: 1) витрати на виплату основної і додаткової (премії, заохочення і т. п.) заробітної платні персоналу відповідно до системи оплати праці, прийнятої на підприємстві, включаючи які-небудь види грошових і матеріальних доплат; 2) витрати на гарантійні і компенсаційні виплати персоналу, пов'язані з індексацією заробітної платні, із затримкою виплати заробітної платні і т. д., в порядку і розмірах, передбачених законодавством; 3) витрати на оплату щорічних відпусток персоналу підприємства або щомісячних відрахувань на створення забезпечення майбутніх оплат відпусток; 4) витрати на виплати персоналу підприємства за невідпрацьований час, передбачені законодавством; 5) інші витрати на оплату праці, що визнаються за елементи витрат на оплату праці. До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, амортизація, втрати від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції, зменшеної на її справедливу вартість, та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку. Витрати на виробництво залежать від вартості сировини, матеріалів, рівня заробітної платні та інших витрат. Все це залежить від економічного стану в країні, а також від того, яку позицію займає наша держава на світовому ринку. За оперативними данними, у 2006 році порівнянно з 2005 реальний ВВП становив 112,0 %. Щодо інвестиційного клімату України можна зазначити, що обсяги інвестицій в основний капітал зросли в усіх регіонах країни, крім Київської Миколаївської областей та м. Севастополь. За оцінками міжнародних організацій, рейтинг конкурентноспроможності економіки України в цілому є доволі низьким. Україна, попри економічне зростання, не покращила свій рейтинг і посіла 86 місце. Серед країн Європи цей результат є останнім. Привабливими характеристиками України залишаються близкість до світових ринків, багаті природні та рекреаційні ресурси, висока трудова кваліфікація та освітній рівень населення, реальна можливість швидко налагодити сучасне виробництво і одержати дохід від різниці в оплаті праці. Однак інвесторів лякають приховані торгові бар’єри, обсяг тіньової економіки, відсутність повноцінного захисту прав власності. Україна втрачає конкурентні позиції на світових ринках через сировину і напівсировину структуру експорту, високу енергоємкість виробництва, відсутність інноваційного поступу і надійного захисту інтелектуальної власності, недостатнє відтворення виробничих фондів, невисока якість продукції та інше. Отже, національна економіка має невисокі перспективи розвитку, недостатню якість державних інститутів, невисоку ефективність банківської системи та спроможність створювати та запроваджувати нові технології. Така ситуація вимагає здійснення загальнодержавної переоієнтації на науково-технологічний варіант економічного зростання, спрямоване на підвищення конкурентоспроможності національної економіки, створення умов для реалізації вітчизняними підприємствами наступальної стратегії на зовнішніх ринках, підтримки конструктивної конкуренції на внутрішньому ринку, заохочення підприємств до інноваційної діяльності, забезпечення тісної інтеграції виробництва, фінансів, науки і освіти. Щодо ВАТ “Укрелектромаш” то, аналізуючи тенденцію економічних показників заводу, в першу чергу, необхідно відмітити, що випуск готової продукції збільшився на 9326,4 тис. грн. В результаті збільшення обсягу продукції спостерігається підвищення собівартості продукції, але продукція стала рентабельнішою. Кредиторська заборгованість збільшилась на 5428,3 тис. грн., а дебіторська навпаки, зменшилась на 140,1 тис. грн. Прибуток (фінансовий результат до оподаткування) також зменшився на 107,8 тис. грн. Таким чином можна зробити висновки, що фінансовий стан підприємства не стабільний, продукція ВАТ «Укрелектромаш» має попит, але завод повинен покращити свої фінансові результати. На підприємстві для обліку витрат на виробництво продукції застосовують рахунок 23 "Виробництво". Він призначений для узагальнення інформації про витрати на виробництво продукції Аналітичний облік по рахунку 23 "Виробництво" ведеться по видах виробництв, по статтях витрат чи видах груп, продукції, яка виробляється. На підприємстві ВАТ “Укрелектромаш” використовується 9 клас рахунків, чим підприємство з однієї сторони і спростило задачу обліку витрат, тому що не треба проводити ті самі суми через транзитні рахунки. На ВАТ „Укрелектромаш” застосовується прямолінійний метод нарахування амортизації, який передбачає визначення річної суми амортизації розподілом вартості, що амортизується, на очікуваний період часу і використовування об'єкту основних засобів На підприємстві ВАТ “Укрелектромаш” використовується планова калькуляція. Планова калькуляція є важливою частиною техніко-економічного обґрунтування плану собівартості. У розгорнутому річному плані вона складається на усі види продукції, виробництво яких планується на наступний рік. Основою складання планової калькуляції на підприємстві є технічно-обґрунтовані норми витрат матеріалів і трудових ресурсів, стандарти і технічні умови, встановлені для цієї продукції. Ці норми визначаються на основі діючих (чи очікуваних) на початок планованого періоду нормативів з урахуванням економічної ефективності розроблених заходів для наступного удосконалення виробництва. В умовах комплексного виробництва на ВАТ “Укрелектромаш” пропонується три основних методи калькулювання витрат виробничого процесу в комплексному виробництві: а) метод виключення витрат; б) метод розподілу витрат; в) комбінований метод розподілу витрат. У первинних документах в оперативному обліку (за зміну, добу, декаду) відбиваються не тільки фактичні витрати сировини, основних матеріалів, напівфабрикатів, технологічного палива, енергії, але і їхні витрати по нормах відповідно до виробничих завдань, що ґрунтуються на них. Використання елементів нормативного методу обліку забезпечує своєчасне виявлення додаткових витрат за рахунок відступу від установленого технологічного процесу, змін складу витраченої сировини, напівфабрикатів і матеріалів, асортименту випущеної продукції, її сортності. З тієї ж причини планову калькуляцію варто замінити на нормативну. Так на підприємстві можна полегшити контроль за витратами і своєчасно застосовувати заходи для раціонального використання трудових ресурсів підприємства. Планування та облік собівартості на підприємстві ведеться по елементам витрат і калькуляційним статтям витрат. Елементи витрат: матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні потреби, амортизація основних засобів, інші витрати. Групування витрат необхідно для того щоб, вивчити матеріалоємність, енергоємність, працеємність, фондоємність та встановити вплив технічного прогресу на структуру витрат. Якщо доля заробітної платні зменшується, а доля амортизації збільшується, то це свідчить про збільшення технічного рівня підприємства, про зріст продуктивності праці. Питома вага заробітної платні скорочується у тому випадку, якщо збільшується доля покупних комплектуючих виробів, напівфабрикатів, що говорить о збільшенні рівня кооперації та спеціалізації. Групування витрат по статтям калькуляції вказує куди та на які потреби розходжують ресурси. Вона необхідна для виявлення собівартості окремих виробів у багато номенклатурному виробництві, встановлення центрів витка та пошук резервів їх скорочення. Аналіз витрат виробничої собівартості звітного періоду у 2006 році збільшились на 10796 тис. грн. чи на 21,58 % за рахунок збільшення економічних показників. Наступним етапом аналізу буде аналіз калькуляції важливих видів випускаємої продукції. При цьому: 1) розглядаємо витрати у розрізі статей витрат на виріб за планом і по факту. 2) аналізуємо матеріальні витрати у складі виробу та встановлюють вплив фактора норм та фактора цін: 3) аналізуємо трудові витрати в складі виробу. За рахунок оперуючих темпів зросту продуктивності праці в порівнянні з середньою заробітною платою, зниження собівартості виробу склало 2,36%. Підняття резервів зниження собівартості продукції включає заплановану, але не отриману економію витрат. Резерв зниження собівартості продукції дорівнює 2255,38 тис грн. На наступному етапі аналізу витрат визначимо собівартість всієї продукції по калькуляційним статтям та фактичний випуск за планом та за фактом. Вплив структурних та асортиментних зрушень склало 0,5591 – - 0,6853= - 0,1262. Вплив рівня витрат дорівнює 0,7379-0,5591 = 0,1788. Сума впливу цих двох факторів дорівнює відхиленню матеріальних витратах на одну гривню готової продукції, тобто -0,1262 + 0,1788 = 0,0526. На величину матеріальних витрат великий вплив мають повернуті відходи. За рахунок того, що повернуті відходи збільшились, відбулося подорожчання собівартості на 177,5 тис. грн. До складу матеріальних витрат також входять транспортно–заготівельні витрати, вплив яких у загальному розмірі залежить від діяльності підприємства. При дотриманні планового відсотку величина транспортно-заготівельних витрат склала 3585,85 тис. грн. Загальна сума прямої заробітної плати залежить від обсягу виробництва, структури випускаємої продукції, рівні витрат по окремим видам продукції. Заробітна плата зменшилась в цілому на підприємстві на 30963,41 тис. грн. за рахунок збільшення витрат на виробництво. Також в цій роботі наведений приклад застосування ЕММ для аналізу матеріальних витрат для визначення залежності між ними; використання комп’ютерної техніки для автоматизації обліку за допомогою табличного процесора Excel, що допоможе не тільки полегшити роботу бухгалтера, але й знизити витрати, не витрачаючи кошти на більш дорогі пакети програм; внесені пропозиції, щодо заходів по охороні праці, такі як заміна старого устаткування на більш нове, наприклад у бухгалтерії це може бути заміна моніторів у комп'ютерів на більш сучасні, котрі забезпечують захист зору та встановлення кондиціонеру у приміщеннях.