Выводы:Теоретичне і практичне вивчення самосвідомості особистості, визначення характерних особливостей її психодіагностичного дослідження дозволили сформувати наступні висновки відповідно до поставлених в роботі завдань:
1. У межах реалізації першого завдання теоретично проаналізовано визначення самосвідомості особистості в психологічній науці, уточнено її характеристики.
Самосвідомість, як важливий структурний компонент особистості, розуміється в психологічній науці як внутрішній механізм, завдяки якому людина здатна не тільки свідомо сприймати вплив навколишнього середовища, але й самостійно, усвідомлюючи свої можливості, визначати міру та характер особистої активності в ньому.
Продуктом самосвідомості є «Я-концепція», що є відносно стійкою, більш чи менш усвідомленою системою уявлень індивіда про самого себе, що складається із безлічі «Я-образів», які виступають як окремі види суб’єктивного знання про себе. Глобальна «Я-концепція» включає в себе єдність «реального Я», «ідеального Я», «дзеркального Я».
2. Відповідно до другого завдання роботи визначено особливості діагностики самосвідомості особистості.
В ході аналізу особливостей діагностичного дослідження самосвідомості вказано на важливість вибору методу, який дозволяє сформувати чіткі та достовірні знання на основі отриманих результатів.
Уточнено, що для дослідження самосвідомості особистості найбільш відповідають психодіагностичні методи, що відносяться до конкретнонаукових методів. Вказано, що за допомогою психодіагностичних методів можна визначити особливості досліджуваних критеріїв, показників, взаємозв’язків соціальних явищ, індивідуального розвитку, та інших характеристик життєдіяльності окремої людини.
Відзначаючи, що за способом одержання психологічної інформації психодіагностичні методи розподіляються на об’єктивні, стандартизовані (тести) і на нестандартизовані, інтерпретаційні та клінічні методи (особистісні опитувальники, проективні методики і т.д.), було вказано й на різноманітність застосовуваних у діагностиці самосвідомості особистості методів.
На даний момент у психодіагностиці самосвідомості використовуються основні традиційні класи методик: стандартизовані самозвіти у формі описів і самоописів, ідеографічні методики типу репертуарних грат, проективна техніка тощо.
3. У межах виконання третього завдання організовано і проведено емпіричне дослідження самосвідомості юнаків, проаналізовано отримані результати, сформовано висновок про гендерні відмінності у проявах самосвідомості хлопців та дівчат юнацького віку.
В ході емпіричного дослідження особливостей самосвідомості особистості юнацького віку було опитано 20 студентів (віком від 18 до 20 років), серед було 10 хлопців та 10 дівчат. Використано наступні психодіагностичні методики: «Тест двадцяти тверджень» (М. Кун, Т. Макпартленд; модифікація Т. Румянцевої) (Додаток Б); «Тест-опитувальник самоставлення» (В. Столін, С. Пантелєєв) (Додаток В); «Рівень суб’єктивного контролю (Дж. Роттер, адаптація Є. Бажина, С. Голінкіної, А. Еткінда) (Додаток Г).
Відповідно до узагальнених результатів дослідження самосвідомості опитуваних серед дівчат юнацького віку спостерігаються вищі прояви суб’єктивного контролю, однак їм властиві нижчі показники самооцінки та самоповаги, самоінтересу. Хлопці ж проявляють вищі показники диференційованості ідентичності, прямо виражають приналежність до чоловічої статі та спрямовані на посередні показники інтернальності у ставленні до різних сфер життя.
Таким чином, гіпотеза дослідження, що передбачає наявність гендерних відмінностей у проявах самосвідомості особистості в юнацькому віці, підтверджується. Серед результатів студентів та студенток спостерігаються певні відмінності у проявах самоставлення та інтернальності.
В роботі проведена математична обробка результатів дослідження. Виявлено, що найбільша різниця між оцінками хлопців та дівчат спостерігається по шкалам самооцінки, глобального само ставлення, самоповаги, самоінтерес. Однак, різниці не є статистично значущими. Таким чином, для доведення гіпотези необхідні більш ґрунтовні дослідження та збільшення вибірки.
4. Відповідно до четвертого завдання уточнено психологічні рекомендації з розвитку самосвідомості юнаків.
Вказано три напрямки проведення корекційно-розвивальної роботи психолога з юнаками задля розвитку їх самосвідомості: 1) реконструкція та формування змістового компоненту самототожності, навчання основних прийомів самопізнання й розвитку самосвідомості; 2) тренування впевненості в собі, формування емоційно-ціннісного самосприйняття, переконструювання «Я-концепції» в бік її гармонізації та позитивного наповнення; 3) тренування особистісного зростання.
Зауважено ефективність тренінгу як засобу розвитку самосвідомості юнаків. Вказано на доцільність застосування вправ, які сприяють самоусвідомленню, прийняттю своєї цінності, аналізу орієнтирів в житті; а також вправ-релаксацій, аутотренування, вправ на саморегуляцію.
Мета роботи досягнута. Завдання виконані.
Перспективним напрямком роботи є розробка психологічних заходів з оптимізації розвитку самосвідомості особистості в юнацькому віці та перевірка ефективності їх проведення.