Історико-правові школи Київського університету Святого Володимира

Содержание:Вступ 3 Виникнення та становлення історичної школи права 5 Історична школа права в Україні 8 Історико-правові школи Київського університету Святого Володимира 12 Висновки 24 Список використаних джерел 28  

Вступление:Історія держави і права є у певній мірі молодою наукою, її виникнення пов’язується з епохою європейського Відродження, коли традиційне римське право перестало розглядатися юристами як довершена система права, придатна для всіх часів і народів. В умовах формування в Європі національних держав римські закони стали розглядати як пам’ятки права і вивчати як історичну спадщину юристів минулого. Французькі юристи і філософи XVI ст. та представники німецької школи права XVIІІ ст. започаткували серію історико-юридичних досліджень, які поклали початок науці історії держави і права. Свого остаточного становлення вона зазнала у другій половині ХІХ ст. в головних університетських центрах Європи та Росії. У становленні цієї науки активну участь приймала школа Київського університету Святого Володимира або «західноруського» права, що діяла в другій половині XIX – першої третині XX ст.ст. Її Засновниками були учні професора Н. Д. Іванішева, великі історики права Ф. В. Леонтович і М. Ф. Володимирський-Буданов. Володимирський-Буданов протягом більш ніж півстоліття займав кафедру історії російського права Університету Св. Володимира в Києві, сформувавши там власну школу у складі Г. В. Демченко, Н. А. Максимейка, В. А. Малиновського, А. Я. Шпакова і М. Н. Ясинського. Аналіз наукового доробку правознавців, які належали до школи Київського університету Святого Володимира сьогодні є корисним та актуальним. Без вивчення робіт неможливе усвідомлення наукових витоків наступних праць у галузі історії українського права. Роботи вчених цієї школи багаті фактичним матеріалом і оригінальними ідеями, мають непересічне значення для створення цілісної картини розвитку українського права. Адже західноруське право – право, поширене на українських, білоруських, частково литовських та російських землях упродовж їх входження до складу Великого князівства Литовського і Речі Посполитої (XIII–XVII ст.), було генетично пов’язане з попереднім правом Київської Русі і наступним правом України-Гетьманщини та України наступних років.  

Выводы:Важливо розуміти, яким чином розвиток історико-правової школи в Україні підкреслює індивідуальну суть держави і її населення. Дослідження права, окремих його галузей, підгалузей, інститутів, норм, окремих понять набуває все більшого поширення, розмаху. Кожне дослідження має своє підґрунтя, яким виступають потреби з урегулювання взаємостосунків членів суспільства. Проблема розуміння права є далеко не новою. Цьому приділяли увагу М. Ф. Владимирський-Буданов, В. Г. Демченко, П. І. Новгородцев, О. О. Малиновський, К. О. Неволін, тощо. Незважаючи на різноманітні підходи до розуміння та запропоновані дефініції поняття права, кожне з них є достеменно вірним. Представники цього напряму вважали, що для правильного розуміння і розвитку державно-правових явищ визначальне значення має вивчення та осмислення їхнього історичного розвитку. Історична школа права як особливий напрям у правовій думці виникла наприкінці XVIII ст. в Німеччині. У першій половині XIX ст. цей напрям набув широкої популярності та впливу. У центрі уваги його представників знаходилося питання про виникнення та історичний розвиток права. Основою концепції представників історичної школи права було твердження про зумовленість позитивного права низкою об’єктивних чинників. Позитивне право не є якоюсь виключно теоретичною конструкцією, що твориться у процесі правотворчої діяльності законодавчих органів. Право, яке діє в суспільстві, – це не тільки сукупність приписів уповноважених на те органів держави. Право, як публічне, так і приватне, складається само по собі, воно витворюється суспільним розвитком, як мова та звичаї. Сьогоднішня юридична наука виступає спадкоємицею дореволюційних традицій, що особливо яскраво простежується в розвитку наукових поглядів щодо прав і свобод людини. Київська історико-юридична школа (школа західноруського права), яка об’єднала вчених-юристів М. Ф. Владимирського-Буданова, Ф. І. Леонтовича, М. М. Ясинського, Г. В. Демченка, О. О. Малиновського, М. О. Максимейка, займала одне з чільних місць у дореволюційній історико-правовій науці Росії. Використання вченими історико-порівняльного методу з елементами соціологізму дозволяло вести ґрунтовну розробку історико-правових проблем. Концепція західноруського права, яка базується на досконало вивченому джерельному матеріалі, по-новому висвітлювала державний устрій і право Великого князівства Литовського. В межах західноруської державності вченими школи висвітлювався ряд проблем власне українського права (права, що було поширене на київській, волинській, подільській землях у згадуваний період). Українська юридична думка в її історичній ретроспективі формувалася не тільки правознавцями суто українського походження. Істотний вплив на неї справили російські та інші вчені, які свого часу працювали в українських юридичних наукових установах та вищих юридичних навчальних закладах, а також ті, що досліджували українську державно-правову тематику поза межами України. Їх наукові праці або витяги з них також включені до даної антології. Відповідно в рамках окремих томів, які присвячені певним галузям права, публікуються праці, що стосуються найбільш актуальної та науково значущої проблематики. Діяльність Київської історико-юридичної школи поклала початок вивчення українського права як самостійної науки. Великою заслугою історичної школи праворозуміння є обґрунтування існування правових явищ, які історично закономірно виникають, функціонують і розвиваються в єдиному процесі життя народу – і в такому розумінні право має національну та історичну цінність. Основними результатами розробки вченими Київської історико-юридичної школи проблеми державотворчих процесів є насамперед періодизація державно-правового розвитку Литовсько-руської держави та її правова характеристика. Особливо цінним елементом досліджень учених є еволюційний підхід до досліджуваних явищ. Вченими здійснений аналіз основних рис і органів державної влади і управління протягом федеративно-князівського (до початку XV ст.), федеративно-земського (до початку XVI ст.) та єдинодержавного (XVI ст.) періодів. Зокрема досліджувались правовий статус Великого князя Литовського, господарської (великокнязівської) Ради, місцевих і вального сеймів, земських і двірних урядів. Значна увага дослідниками приділялась судовій системі Литовсько-руської держави та в її межах найяскравішому явищу в історії західноруського судоустрою взагалі – копному (громадському) суду. В даній роботі досліджена хронологія становлення науки історії права в Україні. Розглянуті імена найвидатніших представників школи, наведені їхні основні праці. Процеси державотворення і правотворення, що нині відбуваються в Україні, об’єктивно зумовлюють узагальнення і використання як світового, так і національного досвіду у відповідних сферах суспільних відносин. Важливе значення при цьому мають надбання української наукової юридичної думки XVIII–XX століть. Прогресивна українська правова наука, спираючись на зарубіжний досвід, одночасно активно розвивала власні традиції, намагалася поєднувати соціологічний і юридичний підходи у розумінні і вирішенні державно-правових проблем. Серед багатьох позитивних процесів, які останніми роками відбуваються у вітчизняному правознавстві, можна помітити зростання інтересу дослідників до наукознавчих проблем, до узагальнення і переосмислення творчих здобутків минулих поколінь істориків права. Цей інтерес і здійснювані у відповідному напряму кроки допомагають відновити історичну спадкоємність наукових пошуків, перервану на чималий час, реабілітувати безпідставно знеславлені імена, повернути до життя забуті наукові ідеї і на цій основі забезпечити вирішення головної задачі створення об’єктивної картини історичного розвитку української державності і права.

Литература:1. Антологія української юридичної думки. – В 10 т. – Том. 1: Загальна теорія держави і права, філософія та енциклопедія права // Антологія: Научное издание. – К. : ВД «Юридична книга», 2002. – 568 с. 2. Бондарук Т. І. Західноруське право : дослідження і дослідники / Т. І. Бондарук ; Відп. Ред. І. Б. Усенко. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. – 2000. – 160 с. 3. Бондарук Т. І. Основоположники Київської історико-юридичної школи. М.Ф. Владимирський-Буданов і Ф. І. Леонтович / Т. І. Бондарук. – К., 1995. – 25 с. 4. Владимиpский-Буданов М. Ф. Обзор истории русского права / М. Ф. Владимирский-Буданов. – СПб. : К., 1909. – С. 56–58. 5. Владимирский-Буданов М. Ф. Пятидесятилетие Императорского университета Св. Владимира : Речь, произнесенная в юбилейном акте университета / М. Ф. Владимирский-Буданов. – К., 1884. – С. 31. 6. Демиденко Г. Г. Історія вчень про державу і право : підручник / За ред. проф. Г. Г. Демиденка, проф. О. В. Петришина. – Х. : Право, 2007. – 240 с. 7. Енциклопедія українознавства : словникова частина / Ред. В. Кубійович. – Том 2. – Львів, 1993. – С. 401–800. 8. Історія українського права : посібник / І. А. Безклубий, І. С. Гриценко. О. О. Шевченко та ін.. – К. : Грамота, 2010. – 336 с. 9. Ковальчук О. Значення історичної школи праворозуміння в збагаченні системи цінностей права / О. Ковальчук, В. Хаврук // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – № 87. – 2011. – С. 55–56. 10. Малиновский И. А. Памяти учителя. Опыт характеристики ученой и преподавательской деятельности проф. М. Ф. Владимирского-Буданова / И. А. Малиновский. – Варшавские университетские известия, 1917. – С. 5–38. 11. Науменко В. П. М. А. Максимович, как этнограф / В. П. Науменко // ЧИОНЛ. – К., 1905. – Кн. 18. – Вып. III – IV. – Отд. I. – С. 107–110. 12. Незабутні постаті / Авт.-упор. О. Матвійчук, Н. Струк ; ред. кол.: В. В. Скопенко, О. В. Третяк, Л. В. Губерський та ін. – К. : Світ Успіху, 2005. – С. 445. 13. Права особи в українській та російській теорії природного права ХІХ – початку ХХ ст. // Вісник Університету внутрішніх справ. – Харків : УВС, 2000. – Вип. 12. – Ч.1. – С. 166–172. 14. Правнича думка Університету Святого Володимира : Руське гірничоземельне право / В. А. Удінцев / упорядн. : І. С. Гриценко (заг. ред.), Г. І. Балюк, Т. Г. Ковальчук, І. М. Козьяков, І. І. Присяжнюк ; КНУ ім. Тараса Шевченка, Національна академія прокуратури України. – К. : Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Національна академія прокуратури України, 2009. – 231 с. 15. Ректори Київського університету. 1834-2006 / КНУТШ ; В. В. Скопенко, В. А. Короткий, Т. В. Табенська, І. І. Тіщенко, Л. В. Шевченко. – К. : Либідь, 2006. – С. 72–73.