Выводы:Висновки
Отже, рушійними силами розвитку економіки Давньої Греції стали вдале географічне положення та вдосконалення продуктивних сил. Не дивлячи на це, давньогрецька цивілізація зазнавала то падінь, то злетів. Зокрема, можна виділити п’ять періодів розвитку, які пройшла Давня Греція у своєму економічному розвитку – крито-мікенський, темні століття, або гомерівський період, архаїчний, класичний та елліністичний періоди. Кожен із періодів характеризується своїми особливостями та структурою господарства. Однак спільною їх рисою є переважання натурального господарства, використання у всіх сферах праці рабів, вагоме значення сільського господарства, розвиток ремесел тощо.
Таким чином, в Греції склався новий тип економіки, відмінний від економічної структури провідних давньосхідних країн: інтенсивний, товарний, при збереженні натуральної основи. Він вимагав значних вкладень, високого рівня організації господарства, застосування праці рабів, створював сприятливі умови для існування грецького суспільства, розвитку грецької культури.
Спроби пояснити та проаналізувати економічні явища, які відбувалися у житті Давньої Греції, здійснив видатний мислитель Аристотель. Основні його міркування, які стосуються економічних питань, містять праці «Політика» та «Нікомахова етика». У них вчений наголошує на провідній ролі землеробства, на існуванні рабської праці, розрізняє два види багатства (багатств як сукупність споживчих вартостей багатство як накопичення грошей), аналізує зародження й розвиток торгівлі, історичного процесу переходу однієї форми торгівлі в іншу, визначає роль грошей як засобу обігу та міри вартості.
В цілому, в історію економічної думки Аристотель ввійшов як вчений, який першим виявив певні економічні категорії та їх взаємозв’язки. Найбільш переконливим свідченням цього є аналіз товарного обміну, а протиставлення Аристотелем економіки і хрематистики було однією з перших спроб аналізу капіталу в історії науки.